Рішення

від 18.04.2017 по справі 922/577/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р.Справа № 922/577/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Лозова до 1- ого відповідача ОСОБА_1 районна державна адміністрація м. Барвінкове , 2-ого відповідача ОСОБА_2 господарства "Еквіт", м. Барвінкове про визнання недійсним договору за участю представників:

прокуратури - ОСОБА_3 (посв.№036152 від 29.10.15);

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - ОСОБА_4 (дов.№270217/1 від 27.02.17).

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним, укладеного між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією (перший відповідач) та ОСОБА_2 господарством "Еквіт" (другий відповідач) договору оренди землі від 26.11.2012 р. щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320483500:03:000:0445 (частина контуру №728: ділянка - 1, реформованого КСП "Барвінківський") площею 28,5000 га ріллі, зареєстрованого управлінням Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області за "632040004004512 від 11.12.2012 р. Також просить суд покласти судовий збір на Відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення з боку відповідачів приписів ст.ст.13,18 Закону України "Про оцінку земель" та ст.ст.15,21 Закону України "Про оренду землі" щодо не проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наданої в оренду ФГ "Еквіт" в зв'язку з чим просить суд визнати договір земельної ділянки недійсним у зв'язку із недодержанням сторонами в момент вчинення цього правочину встановленого законом порядку.

Ухвалою господарського суду від 17.02.2017 було порушено провадження по справі та її розгляд був призначений на 28.02.2017 об 11:30.

Ухвалою господарського суду від 28.02.2017 розгляд справи було відкладено на 28.03.2017 о 11:30 год.

06.03.2017 до суду від 1-го відповідача (ОСОБА_1 РДА Харківської області) надійшло клопотання (вх.№ 7577), в якому він просить суд розглядати справу за відсутності його представника у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання.

15.03.2017 до суду від прокуратури надійшов лист (вх.№ 8855), в якому він обґрунтовує самостійне право прокурора на здійснення представництва в суді у разі порушення інтересів держави. Наданий лист було долучено судом до матеріалів справи.

28.03.2017 до суду від 2-го відповідача (ФГ "Еквіт") надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 10368), в якому він вважає позовні вимоги прокурора незаконними та необґрунтованими та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Наданий відзив було долучено судом до матеріалів справи.

Також, 28.03.2017 до суду від 2-го відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності (вх.№ 10367), яка була долучена судом до матеріалів справи.

Також, судом визначено, що клопотання 2-го відповідача про залишення позову без розгляду від 28.02.2017 (вх.№ 6945) буде розглянуто в процесі розгляду справи.Розгляд справи відкладено до 06.04.2017 року.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, через канцелярію господарського суду (вх.№11544 від 06.04.2017 року) надав заперечення на відзив другого відповідача в якому прокурор ,посилався на те, що Відсутність проведеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки к. н. 6320483500:03:000:0445 площею 28,5000 га, орендованої ФГ Еквіг згідно договору від 26.11.2012, та затвердженої технічної документації підтверджується листами Держгеокадастру у Барвінківському районі від 23.11.2016 № 10-20.10-0.4-2901/2-16, Барвіиківської районної ради від 23.11.2016 № 01-27/471 та ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 22.11.2016 № 01-68/3285, що є додатками до позовної заяви. Відповідно до п. 4 спірного договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 618328,34 грн. станом на 01.01.2012 . Згідно доводів 2-го відповідача вказана вартість відповідає даним витягу із документації із землеустрою про вартість сільськогосподарських угідь № 5612 від 26.11.2012, наданого управлінням Держкомзему у Барвінківському районі.

Також прокурор вказує на те, що, зі змісту даного документа вбачається, що це витяг із грошової оцінки сільськогосподарських угідь, розробленої Харківським інститутом землеустрою і затвердженої рішенням Барвінківського райвиконкому від 20.06.1995 за № 6/1, тобто за 17 років до моменту укладення вказаного договору. В той час як ст.18 Закону України Про оцінку земель щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, передбачено періодичність проведення нормативної грошової оцінки не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Обгрунтовуючи свої заперечення прокурор посилається на те, що питання щодо відсутності істотних умов у спірному договорі оренди не порушується , підставою для пред'явлення позову стало порушення встановленого законодавством порядку визнання однієї з істотних умов.

Ухвалою господарського суду від 06.04.2017 року, розгляд справи відкладено до 18.04.2017 року.

12.04.2017 року від Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Лозова , через канцелярію господарського суду (вх.№12414) надійшли заперечення на відзив ФГ "Еквіт".

12.04.2017 року від Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Лозова , через канцелярію господарського суду (вх.№12415) надійшли заперечення щодо заяви ФГ "Еквіт" про застосування строків позовної давності.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник 1-го відповідача в судове засідання жодного разу не з'явився, відзиву на позов не надав, проте просив суд розглядати справу без участі його представника.

Представник 2-го відповідача проти позовних вимог заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд прийняти до уваги заяву про застосування строку позовної давності.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників Позивача та 2-го Відповідача, суд встановив наступне.

Розпорядженням 1-го Відповідача від 15.02.2012 р. № 95 Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства голові ОСОБА_2 господарства ЕКВІТ ОСОБА_5 було надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок частина контуру № 728(р) - 28,5 га ріллі із земель запасу та інших, не наданих у користування, категорія - землі сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради з метою оформлення права оренди терміном на 49 років для ведення фермерського господарства, а також дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки №311.1 - 9,3648 га ріллі, № 311.2 - 6,4183 га ріллі, № 664 - 12,7 га пасовище із земель не витребуваних паїв, категорія землі сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради з метою оформлення права оренди до моменту витребування громадянами земельних часток (паїв).

Розпорядженням 1-го Відповідача від 08.11.2012 р. № 541 Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 2-го Відповідача з метою оформлення права оренди для ведення фермерського господарства із земель запасу та інших не наданих у користування, та земель не витребуваних паїв, категорія - землі сільськогосподарського призначення (частина контуру № 728 та контур № 664 реформованого КСП Барвінківський ) за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області; передано в оренду земельні ділянки загальною площею 41,2000 га ріллі в тому числі контури № 728 - 28,5000 га, № 664 - 12,7 га терміном на 49 років; встановлено орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

На виконання розпорядженням 1-го Відповідача від 08.11.2012 р. № 541 Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок між 1-м Відповідачем та 2-м Відповідачем було укладено договір оренди землі від 26.11.2012 р., зареєстрований управлінням Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області 11.12.2012 р. за № 632040004004512 (надалі також - Спірний договір), за яким 1-й Відповідач надав, а 2-й Відповідач прийняв у строкове платне користування строком на 49 років земельну ділянку кадастровий № 6320483500:03:000:0445, розташовану на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області загальною площею 28,5000 га, у тому числі ріллі 28,5000 га (пункти 1, 2, 7 Спірного договору).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 1 статті 15 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду, та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (стаття 21 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України Про оцінку земель (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, зокрема, проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (частина 1 статті 13 Закону України Про оцінку земель (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (стаття 23 Закону України Про оцінку земель (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України Про оцінку земель (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом (стаття 15 Закону України Про оцінку земель (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до вимог статті 15 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відсутність в договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Разом з тим, як вбачається із пункту 4 Спірного договору, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки в ньому зазначена з урахуванням індексації за станом на 01.01.2012 і становить 618 328,34 грн., що відповідає даним витягу управління Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області від 26.11.2012 р. № 5612. Будь-яких доказів про заниження розміру нормативно-правової оцінки земельної ділянки і, відповідно, розміру орендної плати за Спірним договором, а також про невідповідність розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки чи методики її проведення положенням законодавства, Позивачем не надано.

Таким чином, суд переконаний, що сторони Спірного договору дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, у той час як нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого частиною 1 статті 15 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а тому невизначеність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у Спірному договорі, а також, відповідно її не затвердження не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою недійсність правочину, про що, наприклад, зазначає Вищий господарський суд України у постанові від 19 лютого 2015 року у справі № 916/1736/14.

Водночас, Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції (надалі - Конвенція).

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив, що під поняттям майно розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, активи , які можуть виникнути, правомірні очікування / законні сподівання особи.

Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі Іатрідіс проти Греції від 25.03.1999, заява №311107/96, п.54).

Отже, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Новоселецький проти України від 11.03.2003, Федоренко проти України від 01.06.2006). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах Хендісайд проти Сполученого Королівства від 07.12.1976 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.01.1986).

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Так, за змістом пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Стретч проти Сполученого Королівства від 24 червня 2003 року, майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Зазначеним вище рішенням Європейського суду з прав людини також встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції .

На підставі викладеного можна зробити висновок про те, що самі по собі допущені органом публічної влади порушення при вирішенні питання про передачу майна у користування особі не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна, якщо вони не були допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна.

Тому, вказані порушення вимог законодавства (відсутність прийнятого рішення про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наданої в орендне користування) вчинено насамперед зі сторони органу публічної влади - ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області, за відсутності винної, протиправної поведінки самого набувача майна - 2-го Відповідача.

Тобто, укладення Спірного договору без затвердження нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки було здійснено за прямою вказівкою державного органу, наділеного відповідною компетенцією.

2-й Відповідач, у свою чергу, укладаючи Спірний договір, не лише мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але і можливість користування об'єктом оренди протягом всього терміну дії Спірного договору. Укладення Спірного договору було і є важливим елементом підприємницької діяльності 2-го Відповідача, так як землі сільськогосподарського призначення надавалися йому для ведення фермерського господарства.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що порушення вимог закону щодо встановлення в Спірному договорі орендної плати без належного визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки відбулося з вини публічного органу (1-го Відповідача), визнання недійсним Спірного договору, згідно яких 2-го Відповідач отримав в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що ОСОБА_1 районна державна адміністрація Харківської області не виконала вимог закону при визначення орендної плати за Спірним договором, є неприпустимим.

Суд не погоджується з твердженням представника Позивача про нібито обов'язок 2-го Відповідача перевірити під час укладення Спірного договору правильність визначення управлінням Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за станом на 01.01.2012 в розмірі 618 328,34 грн. (витяг управління Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області від 26.11.2012 р. № 5612), покладеного в основу розрахунку орендної плати за Спірним договором, оскільки воно суперечить положенням статті 19 Конституції України, за якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи правильного, на думку Позивача, розрахунку орендної плати за Спірним договором, а також на відсутність будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності або розміру втрат, яких зазнала держава у вигляді різниці між належною до сплати та фактично сплаченою 2-м Відповідачем орендною платою. Під час судового розгляду представник Позивача також не повідомив суду і назву бюджету (державного, місцевого), який, на його думку, зазнав втрат. Тобто, обґрунтування порушення інтересів держави та необхідність їх судового захисту, наведене прокурором у позові, ґрунтується виключно на його припущеннях.

Разом з тим, як убачається з довідки органу, який відповідно до положень Податкового кодексу України здійснює контроль за своєчасністю та правильністю обчислення і справляння орендної плати за оренду земель державної власності - Ізюмської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 13.03.2017 № 020/10/378/20-0217-01-22, 2-й Відповідач не має заборгованості зі сплати орендної плати за Спірним договором, нарахування орендної плати здійснюється у повному обсязі. Викладене, на думку суду, повністю спростовує безпідставний висновок Позивача про створення умов спричинення шкоди у вигляді ненадходжень до відповідних бюджетів коштів через неправильний розрахунок орендної плати внаслідок укладення Спірного договору та також свідчить про те, що обґрунтування позовних вимог Позивача базується виключно на його припущеннях.

У той же час, в позовній заяві зазначено та безпосередньо вбачається зі змісту Спірного договору, що масив земельної ділянки, наданий у користування 2-му Відповідачу, сформований, у тому числі, за рахунок земель невитребуваних часток (паїв), тобто за рахунок земель приватної власності (лист Державного агентства земельних ресурсів України від 03.05.2012 N 6733/17/6-12, лист Державного агентства земельних ресурсів України від 14.05.2012 N 7295/17/6-12). У цьому випадку взагалі не можна вести мову про порушення будь-яких інтересів держави у правовідносинах з оренди земель приватної власності.

Суд враховує той факт, що рішенням № 361-VII від 24.02.2017 XII сесії VII скликання ОСОБА_1 районної ради Харківської області Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що надані на правах оренди ОСОБА_2 господарству Еквіт для ведення фермерського господарства, що розташовані за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що надані на правах оренди ОСОБА_2 господарству Еквіт для ведення фермерського господарства, що розташовані за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, зокрема: земельної ділянки кадастровий № 6320483500:03:000:0445 площею 28,5 га вартістю 624 163,42 грн.

До того ж, на виконання вимог частини другої статті 20 Закону України Про оцінку земель 17.03.2017 2-м Відповідачем у відділі Держгеокадастру у Барвінківському районі Харківської області було отримано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 27-20.10-0.1-381/14-17 за станом на 01.01.2017, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки, переданої 2-му Відповідачу в оренду за Спірним договором, становить 624 163,42 грн.

Відповідно до пункту 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо.

З огляду на викладене вище, порушення закону, які, на думку Позивача, стали підставою для його позову про визнання недійсним Спірного договору, були повністю усунені сторонами правочину в процесі розгляду спору і на момент розгляду справи № 922/577/17 господарським судом Харківської області відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди землі не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, а відтак - у їх задоволенні необхідно відмовити повністю.

Щодо заяви 2-го Відповідача про застосування позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити у її задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд відмовляє в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог Позивача внаслідок відсутності факту порушення його права, в задоволенні заяви 2-го Відповідача про застосування позовної давності необхідно відмовити.

Щодо клопотання 2-го Відповідача про залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що воно також не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з абзацом четвертим частини першої та частиною другою статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді. У разі невиконання такої вимоги подана ним позовна заява підлягає поверненню в порядку, встановленому статтею 63 названого Кодексу (пункт 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 N 7 Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам ).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Підставою здійснення представництва інтересів держави в господарському суді Харківської області прокурор обґрунтовує нездійсненням ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Харківської області захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, що відповідає вимогам частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України та частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на прокурора.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Сторони та третя особа вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 19.04.2017 р.

Суддя ОСОБА_6