Постанова

від 11.04.2017 по справі 820/5849/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 р. Справа № 820/5849/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017р. по справі № 820/5849/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №0000171411 від 09.09.2016 року, щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 22120,5 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з підстав та обставин викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ" зареєстровано як суб'єкт господарювання та перебуває на обліку в органах державної податкової служб з 14.02.2012 року.

У період з 28.03.2016 по 22.03.2016 фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області на підставі наказу від 16.03.2016 року № 606 ГУ ДФС у Харківській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "РЕНІЙ ФАРМ", за результатами якої складено акт від 29.04.2016 року №203-20-40-22-03-40-07/38117625 Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ Реній Фарм податковий номер 38117625, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року (а.с. 15-63).

Відповідно до висновків акту від 29.04.2016 року №203-20-40-22-03-40-07/38117625 встановлено порушення:

- п.44.1 ст. 44 , п. 138.2 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до порушення ст. 152 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) та внаслідок чого було занижено податок на прибуток в сумі 51725 грн.,

- порушення п. 44.1 ст. 44, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, що призвело до порушення ст. 200 і а внаслідок чого було занижено податок на додану вартість у сумі 121797 грн.

На підставі висновків акту від 29.04.2016 року №203-20-40-22-03-40-07/38117625 відповідачем було винесено податкові повідомлення - рішення:

- № НОМЕР_1 від 26.05.2016 року - про донарахування 77587,5 грн., з яких 51725,00 грн. податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємства, 25862,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції,

- № НОМЕР_2 від 26.05.2016 року - про донарахування 182695,5 грн., з яких 121797,00 грн. податкові зобов'язання з податку на додану вартість, 60898,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивачем, користуючись своїм правом на оскарження вказаних повідомлень-рішень, було подано скаргу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням про результати розгляду скарги ДФС України №19162/6/99-99-11-01-01-25 від 05.09.2016 року податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №0000581403, №0000591403 від 26.05.2016 року скасовані в частині визначення Позивачу грошових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ ДСПП , ПФ СТЦ-Істок , ТОВ Берег , ТОВ Техно-промкомплекс , в іншій частині зазначені податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу позивача частково задоволено.

На підставі рішення ДФС України №19162/6/99-99-11-01-01-25 від 05.09.2016 року Головним управлінням ДФС у Харківській області 09.09.2016 року було винесено податкове повідомлення - рішення №0000171411, яким у зв'язку із встановленими порушеннями п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковими зобов'язаннями у сумі 14747,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7373,50 грн (т.1 а.с. 10).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Юрполіс компані", ТОВ "ТД "Трейдторг" та правомірності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_3 від 09.09.2016 року.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки суджень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський обліку. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Під час судового розгляду справи встановлено, що між ТОВ "РЕНІЙ ФАРМ" та ТОВ "ТД "Трейдторг" укладено договір (т.1 а.с. 100-101).

Відповідно до умов договору про надання послуг №04/90 від 28.04.2014 року ТОВ "РЕНІЙ ФАРМ" (замовник) доручає, а ТОВ "ТД "Трейдторг" (виконавець) приймає на себе зобов'язання надати комплекс по розповсюдженню інформаційних листівок та проведенню промоакцій продукції засобів гігієни та дитячого харчування, а також надання послуг маркетингового дослідження ринків лікарських засобів, засобів гігієни та засобів догляду.

Розділом 2 договору № 04/90 від 28.04.2014 року передбачено, що загальна вартість наданих послуг за цим договором становить суму всіх актів наданих послуг, які будуть оформлені сторонами протягом терміну дії договору. Розрахунки за Договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування Замовником грошових коштів у розмірі 100% загальної вартості наданих послуг на поточний рахунок Виконавця протягом тридцяти календарних днів з моменту надання послуг. Фактом надання послуг є підписання акта прийому-передачі наданих послуг. Розділом 3 договору №04/90 від 28.04.2014 року визначено, що виконавець зобов'язується надавати послуги, передбачені п.1 цього Договору щомісяця, на підставі узгодженого сторонами плану маркетингових заходів.

Підприємством позивача та ТОВ "ТД "Трейдторг" складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №0530/38 від 30.05.2014 року, №0530/39 від 30.05.2014 року, №0530/40 від 30.05.2014 року, №0530/41 від 30.05.2014 року, №0530/42 від 30.05.2014 року, №0530/43 від 30.05.2014 року, №0530/44 від 30.05.2014 року, №0530/45 від 30.05.2014 року, №0530/46 від 30.05.2014 року, в яких за травень 2014 року виконавцем надані послуги по розповсюдженню інформаційних листівок, проведення промоакції продукції ТМ "NUNRICIA"; проведення промоакції продукції PANTENE PRO-V; проведення промоакції продукції HUMANA; проведення промоакції продукції KOTEX; проведення промоакції продукції LACALUT; проведення промоакції продукції REXONA; проведення промоакції продукції ORAL-BE; проведення промоакції продукції ОLD SPSCE (т. 1 а.с. 102-110), а також звіти про виконані роботи по розповсюдженню листівок та проведення промоакцій (1 том а.с.120-121,122).

ТОВ "ТД "Трейдторг" виписано на користь ТОВ "РЕНІЙ ФАРМ" податкові накладні від 30.05.2014 року №312, №313, №314, №315, №316, №317, №318, №319, №320.

На підтвердження оплати за отримані від контрагента ТОВ "ТД "Трейдторг" послуги представником позивача надано до суду копію платіжного доручення №2804 від 29.09.2014 року (т.1 а.с. 177).

Згідно з п.п.14.1.108 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Первинні документи позивача, якими було оформлено господарські операції за договором № 04/90 від 28.04.2014 на надання послуг з проведення промоакцій, розповсюдження інформаційних листівок, відповідають вимогам чинного законодавства, в них містяться усі, визначені у них обов'язкові реквізити: найменування підприємств, які оформили ці документи, назву цих документів, дату і місце їх складання, зміст та обсяг господарської операції, що в них відображені, одиниця виміру господарських операції у вартісному виразі (година роботи промоутера та розповсюджувача, один примірник інформаційної листівки), посади і прізвища осіб, які підписали. Акти здачі - прийняття послуг містять реквізити передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерську та фінансову звітність в Україні", у тому числі містять вказівку на зміст господарських операцій.

Відповідно до п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідачем не надані суду докази того, що в актах прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) повинні міститися більш детальний зміст та обсяг господарської операції. А також не надано доказів, які підтверджують та встановлюють спеціальні вимоги по обов'язковому складанню та наявності інших документів (письмових звітів тощо).

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "ТД "ТРЕЙДТОРГ" відзвітувало про зміст та обсяг наданих послуг у звіті від 30.05.2014 р., що було затверджено замовником - апелянтом, де зазначено кількість відпрацьованих годин, кількість промоутерів, які проводили промоакції торгівельних марок та розповсюджували інформаційні листівки за місцем розташування аптек, вартість відповідних послуг та адреси аптек, де проводились промоакції та розповсюдження інформаційних листівок, вказані у Додатку № 1 до актів виконаних робіт, що є його невід'ємною частиною.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає дійшла до висновку, що акти акт здачі - прийняття послуг є належною документальною підставою для віднесення сум вартості відображених цими актами послуг (робіт) до складу витрат.

Відносно висновку суду першої інстанції про те, що позивачем до суду не було надано передбаченого розділом 3 договору № 04/90 від 28.04.2014 року узгодженого сторонами плану маркетингових послуг, колегія суддів зазначає, що у перевіряємому періоді послуги з маркетингових досліджень ринків позивачу не надавались, у зв'язку з чим план маркетингових послуг сторонами не складався. У травні 2014 року, ТОВ РЕНІЙ ФАРМ придбав у ТОВ ТД Трейдторг лише послуги з промоакцій та розповсюдження листівок, що підтверджується вищезазначеними первинними документами.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Відносно господарських взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ ", колегія суддів зазначає наступне.

За наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що між ТОВ "РЕНІЙ ФАРМ" та ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ " укладено договір (т.1 а.с. 87-90).

Відповідно до умов договору про надання юридичних послуг №04/06 від 02.06.2014 року в порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ" (виконавець) зобов'язується надати ТОВ "РЕНІЙ ФАРМ" (замовнику) визначені цим договором юридичні послуги, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.

Згідно п. 1.4 договору на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов цього договору складаються акти прийому наданих послуг, які є невід'ємною частиною цього договору, які підписуються сторонами або їх уповноваженими представниками.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за послуги, що зазначені в п.2.1 цього договору, замовник виплачує винагороду в безготівковому порядку на рахунок виконавця у розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч гривень 00 коп.) щомісяця протягом дії договору. Винагорода виплачується не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним. Сума винагороди є незмінною та виплачується незалежно від кількості та об'єму наданих послуг.

Сторонами складено додаткову угоду №1 до договору №04/06 від 02.06.2014 року (т.1 а.с. 91).

За договором №04/06 від 02.06.2014 р. позивач отримав від ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ" юридичні послуги: в червні 2014 року на 20000 грн., про що складено акт прийому-передачі виконаних послуг №1 від 27.06.2014 року, та в липні 2014 року на 20000 грн, про що складено акт прийому-передачі виконаних послуг №2 від 31.07.2014 року. Згідно вказаних актів Виконавчем надано Замовникові юридичні послуги та виконано юридичні роботи протягом червня-липня 2014 року, а саме: консультації з правових питань, що виникли у Замовника в червні-липні 2014 року; підготовка матеріалів до суду з ТОВ "ІНТЕЛЛА", підготовка відповідей на претензії ТОВ "Бебі-лайф Плюс", ТОВ "ЮР-ТВІН", ТОВ "Фарм.фірма "Вертекс", ТОВ "Тігрес", УА ТОВ "Євромікс".

Матеріали справи містять протоколи встановлення договірної ціни до договору № 04/06 від 02.06.2014 року до акту від 27.06.2014 року, акту від 31.07.2014 року.

ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ" виписано на користь позивача податкові накладні № 286 від 27.06.2014 року, № 310 від 31.07.2014 року.

Відповідно до акту приймання-передачі від 08.09.2014 р., ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ" передало ТОВ "РЕНІЙ ФАРМ" бланк простого векселю № АА 2445561.

Векселедавець, ТОВ "РЕНІЙ ФАРМ", передало векселеотримувачу, ТОВ "ЮРПОЛІС-КОМПАНІ", простий вексель № АА 2445561 від 08.09.2014 р. на суму 40000 грн.

Згідно акту пред'явлення векселю до платежу від 07.11.2014 р., позивачу було пред'явлено підприємством ТОВ "Техно-Промкомплекс" (код 38381673) до оплати простий вексель № АА 2445561 від 08.09.2014 р. на суму 40000 грн., векселедавцем якого є ТОВ "РЕНІЙ ФАРМ".

10.11.2014 р. платіжним дорученням №3388 позивач сплатив на адресу ТОВ "Техно-Промкомплекс" 40000 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі векселя від 11.11.2014 р., ТОВ "Техно-Промкомплекс" передав ТОВ фірма "РАДІЙ, ЛТД" простий вексель № АА 2445561 від 08.09.2014 р. на суму 40000 грн. у зв'язку з його повною сплатою.

Як вбачається з пояснень позивача та підтверджується наявними необхідність укладання договору про надання юридичних послуг № 04/06 від 02.06.2014 зумовлена відсутністю у штаті ТОВ "Реній Фарм" юриста, про що свідчать долучені до матеріалів справи штатні розписи підприємства позивача за червень-липень 2014 року. (т. 2 а.с. 11-14).

Крім того, на підтвердження фактичного надання послуг за вказаним договором, позивачем надано до матеріалів справи копію ухвали Господарського суду Харківської області від 02.04.2014 по справі № 922/2142/14, копію рішення Господарського суду Харківської області від 29 липня 2014 року по справі № 922/2142/14 за позовом ТОВ "Інтелла" до ТОВ "Реній Фарм", копію відзиву на позовну заяву ТОВ "Інтелла".

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, що реальність укладених правочинів не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому, колегія суддів зазначає, що як вбачається з акту перевірки від 29.04.2016 року №203-20-40-22-03-40-07/38117625, висновки контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Юрполіс-компані" на суму ПДВ за липень 2014 року у розмірі 3333,33 та з ТОВ "ТД"Трейдторг" на суму ПДВ за травень 2014 року у розмірі 11413,00 грн., ґрунтуються виключно на підставі отриманої податкової інформації, а саме: акту № 1665/20-23-22-01-06/38117625 від 17.11.2014 та № 2109/26-59-2208/37728527 від 12.09.2014 року.

Інших обставин не здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочинів з ТОВ "Юрполіс-компані", ТОВ "ТД"Трейдторг", відповідачем в акті перевірки не вказано, як і не вказано під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанціях.

Колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що Податковий кодекс України не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість в залежність від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету іншими учасниками (контрагентами).

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентами по ланцюгу постачання товару (робіт, послуг) чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме для таких платників податків.

В силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 86.7 Податкового кодексу України, контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, при дослідженні взаємовідносин ТОВ "РЕНІЙ ФАРМ" з ТОВ "Юрполіс-компані" (т. 1 а.с. 35), податковим органом було використано акт № 1665/20-23-22/01-06/38117625 від 17.11.2014.

Колегія суддів зазначає, що вказаний акт складений за результатами документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ "Реній Фарм" з питань взаємовідносин з ТОВ "Юрполіс-Компані", ТОВ "ЛАМБАРДІ", ТОВ "Тревелко-Груп" за період 01.07.2014-31.07.2014. (т. 1 а.с. 189-192), тобто відносини між позивачем та ТОВ "Юрполіс-Компані" за договором № 04/06 від 02.06.2014 про надання юридичних послуг у липні 2014 року вже були предметом перевірки контролюючим органом та порушень стосовно взаємовідносин з ТОВ "Юрполіс-Компані" податковим органом встановлено не було. (стор. 5 акту № 1665/20-23-22/01-06/38117625 від 17.11.2014)

Водночас, під час здійснення повторної перевірки взаємовідносин позивача із вищезазначеним контрагентом за липень 2014 року на підставі акту № 1665/20-23-22/01-06/38117625 від 17.11.2014 яким не встановлено порушень, відповідачем зроблено висновок про безпідставне завищення позивачем податкового кредиту за липень 2014 року на суму 3333,33 грн. не обґрунтовуючи при цьому такого висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 09.09.2016 року про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 22120,5 грн. прийнято відповідачем без дотримання вимог визначених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Колегія суддів звертає увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для його скасування.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнята судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям в нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ" - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 р. по справі № 820/5849/16 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_3 від 09.09.2016 року, щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 22120 грн. 50 коп.

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ" судові витрати у розмірі 3045 (три тисячі сорок п'ять) грн., сплачені позивачем за подання позову та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови виготовлений 18.04.2017 р.