Ухвала

від 19.04.2017 по справі 522/6847/16-а

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/6847/16-а

Провадження № 2-а/522/2/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Кравчук Т.С.,

при секретарі - Антонецькому С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, треті особи: ОСББ Моряк-1 , ОСОБА_2, про визнання незаконним рішення Одеської міської ради в частині,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання незаконним рішення від 25 березня 2015 року № 6489-VI «Про затвердження Генерального плану м. Одеси» в частині віднесення до територій зелених насаджень загального користування земельної ділянки № 14, загальною площею 0,0729 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 2, кадастровий номер земельної ділянки - 5110137500:55:004:0026, яка належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 21 травня 2013 року між ним та ОСОБА_3 (продавець).

Представником Одеської міської ради у судовому засіданні подано заяву про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю публічно-правового спору, яку він в судовому засіданні підтримав та просив задовольнити.

Представники ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви відповідача про закриття провадження у справі, посилаючись на доводи, викладені у запереченнях на заяву Одеської міської ради про закриття провадження у справі, які були подані через канцелярію Приморського районного суду м. Одеси 16 березня 2017 року.

Розглянувши заяву Одеської міської ради про закриття провадження у справі та вислухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку про необхідність у відмові у її задоволенні з огляду на таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні представницьким органом місцевого самоврядування є виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

З огляду на зазначені приписи норм права суд доходить до висновку стосовно того, що Одеська міська рада є виборним органом, який складається з 64 депутатів, який відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

У той самий час відповідно до ч. 2 ст. 2 Земельного кодексу України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Аналізуючи згадані положення Земельного Кодексу України, слід дійти до висновку стосовно того, що органи місцевого самоврядування окрім здійснення своїх владних управлінських функцій, якими вони є наділеними чинним законодавством України, можуть також здійснювати повноваження власника землі, що передбачає управління землями комунальної власності в інтересах всіх членів територіальної громади.

Пунктом 2 Пленуму Вищого адміністративного суду України в постанові від 20.05.2013 р. № 8 Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів було роз'яснено, що законодавство не містить визначення терміна "публічно-правовий спір". Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Пунктом 2 Пленуму Вищого адміністративного суду України в постанові від 20.05.2013 р. № 8 Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів було також роз'яснено, щовирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

З огляду на такі роз'яснення Вищого адміністративного суду України суд доходить до висновку стосовно того, що у випадках, коли орган місцевого самоврядування виступає в якості суб'єкта, який здійснює свої владні управлінські функції, спір з приводу виконання ним таких функцій буде мати публічно-правовий характер. У тому разі, якщо орган місцевого самоврядування виступає в якості суб'єкта земельних відносин - власника земель комунальної власності, то спір вже буде мати приватно-правовий характер.

Приватно-правовий характер земельних відносин передбачає здійснення органом місцевого самоврядування цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Здійснюючи повноваження власника землі, органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок, та діють в межах статей 2 та 5 Земельного кодексу України як рівноправний суб'єкт земельних відносин.

Зокрема, до таких випадків може належати надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуження земельних ділянок комунальної власності, укладання, зміна, розірвання договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановлення сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийняття органами місцевого самоврядування відповідних рішень.

Пленумом Верховного Суду України в постанові від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ ", за пунктом 2, також визначено, що за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 01.06.2010 р. № 781/11/13-10 «Про застосування окремих норм матеріального права під час розгляду адміністративних справ» , а саме - п. 1.1. зазначено наступне: юридична наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють(скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Пунктом 42 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Згідно зі ст. 18 Закону України Про основи містобудування реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об'єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрою територій.

Аналіз наведених норм права дає суду підстави стверджувати, що рішення, яке приймається відповідним органом місцевого самоврядування щодо затвердження генерального плану міста є нормативно-правовим актом, який приймається останнім відповідно до наділеної компетенції у сфері реалізації владних повноважень, зокрема, законодавством України прямо визначено, що затвердження генерального плану є виключною компетенцією міських рад, а й тому й під час прийняття такого рішення міська рада виконує повноваження, які виключно їй делеговані п. 42 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Аналогічну позицію висловлено Пленумом Вищого адміністративного суду Україниу пункті 12 Постанови від 20.05.2013 р. № 8 Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів також встановлено, щоземельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

З огляду на такі обставини, суд доходить до висновку стосовно того, що Одеська міська рада, приймаючи рішення від 25 березня 2015 року № 6489-VI Про затвердження Генерального плану м. Одеси діяла в якості суб'єкта владних повноважень,який здійснював свої управлінські функції на основі законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи з предмету спірних правовідносин, зважаючи на наявність у відповідача у спірних правовідносинах визначальних ознак суб'єкта владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить до висновку про наявність у переданому на вирішення суду спору визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції, яку необхідно розглядати за правилами, встановленими п. 1 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Одеської міської ради про закриття провадження у справі - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя: 19.04.2017