Ухвала

від 20.04.2017 по справі 821/1482/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

20 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/1482/16

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

апелянта - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_2, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Генічеського районного управління юстиції - ОСОБА_3 про визнання рішень про державну реєстрацію прав протиправними та їх скасування,

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ Оздоровчий комплекс Енергія ;

треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ТОВ Консалтингова група Гектар-Херсон , ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 вересня 2015 року за індексним номером: 24816570;

- визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Генічеського районного управління юстиції ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: від 05 жовтня 2015 року за індексними номерами: 25047932; 25041093; від 06 жовтня 2015 року за індексним номером 25084878.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що у ТОВ Оздоровчий комплекс Енергія внаслідок несплати податкового боргу з 04 липня 2014 року виникло право податкової застави на все майно. Оскільки ним було сплачено податковий борг ТОВ Оздоровчий комплекс Енергія з переходом прав вимоги та податкової застави на все майно товариства, він, відповідно, 17 липня 2016 року зареєстрував себе у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як обтяжуючого всього нерухомого майна.

На думку позивача, державні реєстратори, здійснюючи реєстрацію права власності на нерухоме майно ТОВ Оздоровчий комплекс Енергія , яке знаходилося в іпотеці, на третіх осіб, а саме на ОСОБА_4 та на ТОВ Консалтингова група Гектар-Херсон порушили ст.17 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та п.40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17 жовтня 2013 року №868 (були чинними на момент здійснення реєстраційних дій).

Дане порушення виразилося в тому, що при проведенні вказаних реєстраційних дій заявником не було надано документа, що підтверджує факт надання іпотекодержателем або контролюючим органом згоди на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року провадження у даній справі було закрито на підставі п.1.ч.1 ст.157 КАС України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для її вирішення, а також на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення про задоволення його вимог.

Апелянт в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляції та просив її задовольнити.

Інші учасники судового процесу до суду не з'явилися, належним чином сповіщені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена, з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що спірні правовідносини у даній справі виникли на підставі невиконання ТОВ Оздоровчий комплекс Енергія цивільно-правової угоди, а саме договору кредиту від 15 квітня 2013 року, а підставою виникнення права власності на майно та прийняття державними реєстраторами рішень про реєстрацію прав та їх обтяжень, які є предметом оскарження, був іпотечний договір № 229 від 15 квітня 2013 року, договори відступлення прав за договором іпотеки №1102, 1104, 1406 від 14 липня 2015 року.

Характер даних правовідносин, на думку суду першої інстанції, свідчить про наявність цивільного спору, а не публічно-правового.

Колегія суддів поділяє таку позицію суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Переглядаючи судові рішення з підстав, установлених п. 1 ч.1 статті 237 КАС України щодо неоднакового застосування судом вищої касаційної інстанції статей 36, 37 Закону України Про іпотеку , Верховний Суд України у постанові від 14 червня 2016 року в справі №21-41а16 висловив правовий висновок про те, що спір, який стосується звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, а також спір щодо права іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Отже, як вважає колегія суддів, суд першої інстанції обґрунтовано врахував зазначений правовий висновок Верховного Суду України та закрив провадження у справі.

В апеляційній скарзі позивач наголошує на тому, що спір, який виник між ним та державними реєстраторами не стосується виконання умов цивільно-правової угоди (іпотечного договору), а виник внаслідок протиправного вчинення відповідачами дій, пов'язаних з реєстрацією права власності на нерухоме майно, яке перебувало в податковій заставі без обов'язкової письмової згоди обтяжувача, як це передбачено п.92.1 ст.92 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає вказаний аргумент позивача таким, що не заснований на фактичних обставинах справи.

Так, із матеріалів справи слідує, що 04 липня 2014 року податковим керуючим був складений акт опису майна.

Всупереч вимогам щодо складання вказаного акта в ньому не зазначено найменування майна (з детальною характеристикою кожного об'єкта), його кількості, вартості, лише вказано, що проведено опис нежитлових будівель (т.1 а.с.14).

Відомостей щодо реєстрації податкової застави нерухомого майна у відповідному державному реєстрі, відповідно до п.89.8 Податкового кодексу України в матеріалах реєстраційних справ щодо об'єктів нерухомого майна ТОВ Оздоровчий комплекс Енергія немає.

У витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна міститься реєстраційний запис про тип обтяження - податкова застава на майно платника податків ТОВ Оздоровчий комплекс Енергія , згідно акту опису №3 від 04 липня 2014 року.

Вказаний акт в матеріалах справи відсутній.

За таких умов можливо зробити висновок, що обтяження у вигляді податкової застави було тільки щодо рухомого майна ТОВ Оздоровчий комплекс Енергія , а тому, вважати, що цей спір стосується відчуження майна, що перебувало в податковій заставі немає підстав.

Довід апелянта про те, що він 10 травня 2016 року був зареєстрованим як суб'єкт обтяження за податковою заставою боржника ТОВ Оздоровчий комплекс Енергія , також не свідчить про наявність іншого спору, ніж виконання державними реєстраторами застереження про задоволення вимог іпотекодержателя за договором іпотеки, оскільки дані реєстраційні дії були до того, як позивач зареєструвався обтяжувачем (т.1 а.с.8 об.).

За приписом частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Законом України Про судоустрій і статус суддів передбачена судова спеціалізація.

Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, проаналізувавши спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про належність цього спору до іншої юрисдикції, або цивільної або господарської, в залежності від суб'єктного складу сторін.

За підсумком викладеного, на підставі ст.ст. 199, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 200, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_2, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Генічеського районного управління юстиції - ОСОБА_3 про визнання рішень про державну реєстрацію прав протиправними та їх скасування - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова