Ухвала

від 19.04.2017 по справі 802/1435/16-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1435/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Юлія Миколаївна

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

19 квітня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Шик і Блиск" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в вересні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Шик і Блиск" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та за обставин викладених в ній просив суд задовольнити її, а постанову суду першої інстанції - скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що відповідно до наказу ГУ ДФС у Вінницькій області № 422 від 07.07.2016 на підставі направлень, виданих ГУ ДФС у Вінницькій області: №604 від 20.07.2016, №605 від 20.07.2016, №606 від 20.07.2016, №607 від 20.07.2016, №608 від 20.07.2016, №609 від 20.07.2016 у період з 20.07.2016 по 02.08.2016 ГУ ДФС у Вінницькій області проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "ШИК і БЛИСК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016. Термін проведення перевірки був продовжений з 03.08.2016 по 09.08.2016 на підставі наказу ГУ ДФС у Вінницькій області №473 від 02.08.2016.

За результатами перевірки складений акт за №129/1401/34455065 від 16.08.2016 (далі - Акт перевірки), згідно з висновками якого встановлено порушення ТОВ "ШИК і БЛИСК" пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134 1 ст. 134 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.03.2013 на загальну суму 3713048 грн., в тому числі: за 2015 рік на загальну суму 6023 грн., 1 кв. 2016 року на загальну суму 3707 025 грн.

Акт перевірки отриманий ТОВ "ШИК і БЛИСК" рекомендованим листом із повідомленням про вручення 25.08.2016.

Не погодившись з висновками, викладеними в Акті перевірки, позивач подав письмові заперечення на нього від 29.08.2016 вих. № 251/16.

За результатами розгляду заперечень TOB "ШИК і БЛИСК" ГУ ДФС України у Вінницькій області Акт перевірки залишило без змін, а заперечення - без задоволення, про що позивача повідомило листом за вих. №1536/10/02-32-14-01 від 05.09.2016, який TOB "ШИК і БЛИСК" отримало 08.09.2016.

07.09.2016 відповідачем прийнято та направлено рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу TOB "ШИК і БЛИСК" податкове повідомлення-рішення від 07.09.2016 №0002931401, яким за порушення пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, що зафіксовані в Акті перевірки, збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "податок на прибуток приватних підприємств", код платежу 11021000, в загальній сумі 4639 804,00 грн. (чотири мільйона шістсот тридцять дев'ять тисяч вісімсот чотири гривні 00 копійок), в тому числі за податковими зобов'язаннями 3713 048 грн., за штрафними санкціями 926756 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення TOB "ШИК і БЛИСК" отримало 13.08.2016.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, висновками, що викладені в Акті перевірки, TOB "ШИК і БЛИСК" звернулося до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не наведено об'єктивних доводів в обґрунтування висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно зі ст. 1011 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ч. 3 ст. 1012 ЦК України).

Встановлено, що ТОВ "ШИК і БЛИСК" укладало договори комісії щодо продажу товарів у період з 07.04.2014 по 31.03.2016 з такими комісіонерами:

ТОВ "ВІТУМ", код ЄДРПОУ 39155787 (договір комісії № ШБ/К-1 від 07.04.2014; сума оплаченої комісійної винагороди - 193800 грн.);

ТОВ "БЛИСК ТСАЙ", код ЄДРПОУ 39694851 (договір комісії № БТ-0522001/ком від 22.05.015; сума оплаченої комісійної винагороди - 10600 грн.);

ТОВ "БЛИСК І", код ЄДРПОУ 396836332 (договір комісії № БІ-04/К від 01.10.2015; сума оплаченої комісійної винагороди - 10300 грн.);

ТОВ "БЛИСК А", код ЄДРПОУ 39836877 (договір комісії № БА-04/К від 01.10.2015; сума оплаченої комісійної винагороди - 9800 грн.);

ТОВ "БЛИСК В", код ЄДРПОУ 39837912 (договір комісії № БВ-04/К від 01.10.2015; сума оплаченої комісійної винагороди - 9300 грн.);

ТОВ "БЛИСК Е", код ЄДРПОУ 39836290 (договір комісії № БЕ04/К від 01.10.2015; сума оплаченої комісійної винагороди - 8900 грн.);

ТОВ "БЛИСК К", код ЄДРПОУ 39836222 (договір комісії № БК-04/К від 01.10.2015; сума оплаченої комісійної винагороди - 9300 грн.);

ТОВ "БЛИСК Р", код ЄДРПОУ 39837954 (договір комісії № БР-04/К від 01.10.2015; сума оплаченої комісійної винагороди - 9500 грн.);

ТОВ "ТМ ГУДМАРКЕТ", код ЄДРПОУ 40022559 (договір комісії № ГМ-04/К від 01.10.2015; сума оплаченої комісійної винагороди - 6000 грн.);

ТОВ "БЛИСК 1", код ЄДРПОУ 40233908 (договір комісії № ШБ-Б1/К від 31.03.2016; сума оплаченої комісійної винагороди - 0 грн.);

ТОВ "БЛИСК 2", код ЄДРПОУ 40233543 (договір комісії № ШБ-Б2/К від 31.03.2016; сума оплаченої комісійної винагороди - 0 грн.);

ТОВ "БЛИСК 3", код ЄДРПОУ 40231965 (договір комісії № ШБ-Б3/К від 31.03.2016; сума оплаченої комісійної винагороди - 0 грн.).

Відповідно до вказаних договорів (з урахуванням додаткових угод) комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду вчиняти від свого імені та за рахунок комітента цивільно-правові правочини щодо продажу товару протягом строку дії договору, за ціною і в порядку, передбачені ним.

Умови вчинення правочинів комісіонером, в т.ч. ціна продажу товару комітента визначаються в актах прийому-передачі товару на комісію, який підписується уповноваженими представниками сторін (п. 1.2 договорів).

Таким чином, згідно з вказаними вище договорами комісії ТОВ "ШИК і БЛИСК" (комітент) доручало (комісіонерам) вчиняти від свого імені та за рахунок комітента цивільно-правові правочини щодо продажу товару.

Вищенаведені договори комісії є загальними і не містять вичерпного переліку товарів, які передаються згідно договору комітентом комісіонерам, проте містять істотні умови, передбачені главою 69 ЦК України (порядок поставки та розрахунки, розмір комісійної плати, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін та розгляд спорів тощо).

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що позивачем було порушено вимоги пункту 2.3 Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами, враховуючи наступне.

Так, у п. 2.3 Правил № 37 наведено вичерпний перелік товарів, які не приймаються для комісійного продажу, зокрема: лікувальні засоби і вироби медичного призначення; товари побутової хімії.

Вказаною нормою Правил № 37 встановлено перелік товарів, які не можуть бути прийняті на комісію, тоді коли фактично ТОВ "Шик і Блиск" не приймало на комісію "товари побутової хімії" та "вироби медичного призначення", а доручало комісіонерам продавати товари шляхом укладення правочинів, тобто передавало товари.

Правила комісійної торгівлі не містять визначень поняття "вироби медичного призначення".

Класифікація кожного виробу чи є він медичний здійснюється в кожному окремому випадку на підставі критеріїв, визначених чинним законодавством України. Визначення поняттю "медичний виріб" надано в Постанові Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753 "Про затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів".

У законодавстві відсутнє поняття "товарів побутової хімії", в той час як саме такий термін вживається у Правилах № 37.

Встановлено, що TOB "ШИК і БЛИСК" здійснює оптову торгівлю товарами широкого асортименту та товарами господарського призначення. Поряд із цим, TOB "ШИК і БЛИСК" не передавало на комісію "товари побутової хімії". На всі товари, які TOB "ШИК і БЛИСК" передавало на комісію є Сертифікати відповідності, однак в жодному з них відсутнє таке визначення як "товар побутової хімії".

Таким чином, Правила № 37 не містять визначень понять "товари побутової хімії", "вироби медичного призначення" та не містять методології визначення, що саме розуміється під цими поняттями, а відповідно до декларацій та Сертифікатів відповідності на товари жоден із них не підпадає під ці поняття.

Суд звертає увагу, що на час затвердження Правил № 37 не існувало самого поняття "договір комісії" у тому розумінні, в якому це поняття використовується в Цивільному кодексі України. Наказ про затвердження Правил № 37 був виданий 13.03.1995 ще задовго до прийняття Цивільного кодексу України (ЦК України прийнятий 16.01.2003) та регулює відносини здійснення комісійної торгівлі, а не здійснення господарської діяльності в цілому.

З урахуванням принципу законності, що визначений ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Статтею 1028 ЦК України зазначено, що законом можуть бути встановлені особливості договору комісії щодо окремих видів майна.

Отже, ні Цивільним кодексом України, ні іншими законами не встановлено обмежень щодо укладення договорів комісії стосовно лікувальних засобів і виробів медичного призначення.

Таким чином, висновки податкового органу про те, що укладені позивачем договори комісії є договорами купівлі-продажу, не грунтуються на нормах чинного законодавства і спростовуються матеріалами справи. Тому, на думку суду, дані висновки є явно упередженими, надуманими і такими, що дискредитують податковий орган в очах суспільства.

Щодо визначеної відповідачем суми податку на прибуток суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За основу для визначення бази оподаткування податком на прибуток були взяті дані з бази ЄРПН (Архів електронної звітності) за період з 01.01.2016 по 31.03.2016, тобто податок на прибуток ТОВ "ШИК і БЛИСК" донараховано не на різницю вартості реалізації та вартості придбання товарів, а на суму, що була взята з бази ЄРПН.

В судовому засіданні представники ГУ ДФС України у Вінницькій області зазначили, що порахувати суму порушення згідно первинної бухгалтерської документації відповідач не міг, оскільки ТОВ "ШИК і БЛИСК" не надало копій звітів комісіонерів, копій актів прийманя-передачі товарів на комісію та оборотно-сальльдових відомостей.

Однак, представники відповідача підтвердили, що під час перевірки на огляд було надано оригінали всіх вищезазначених документів, а також видаткових накладних, за якими всі товари, що передавались на комісію, були придбані TOB "ШИК і БЛИСК" як покупцем у постачальників.

Таким чином, відповідач не був позбавлений можливості на підставі оригіналів первинних бухгалтерських документів порахувати собівартість товарів та визначити базу оподаткування, з якої мав би справлятись податок на прибуток у тому випадку, якби ці товари були відчуджені за договорами поставки чи купівлі-продажу, а не договорами комісії.

Донарахування податку на прибуток на суму, що була взята з бази ЄРПН, обумовило ситуацію подвійного оподаткування, оскільки ТОВ "ШИК і БЛИС" сплатило податок на прибуток із різниці вартості реалізації товару за договорами комісії та вартості придбання цих товарів у своїх постачальників, а відповідач, не зважаючи на це, донараховуючи податок, не зменшив його на розмір уже сплаченої суми цього податку з реалізації товарів за договорами комісії.

Таким чином, висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток за І квартал 2016 року на суму 3707025 грн. внаслідок безпідставного віднесення до складу витрат витрати на послуги комісійної винагороди по реалізації товарів, переданих комісіонерам не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

До того ж підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача про завищення позивачем витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку, за 2015 рік на загальну суму 33459 грн. внаслідок того, що ТОВ "ШИК і БЛИСК" здійснювало оприбуткування електроенергії від ПАТ СО "Вінницькі міські електричні мережі" та здійснювало її оплату для забезпечення потреб електроустановок, які відсутні на балансі підприємства та не орендуються.

В акті перевірки ГУ ДФС у Вінницькій області зазначає, що на порушення пп. 14.1.35 п. 14.1 ст. 14 ПК України ТОВ "ШИК і БЛИСК" занижено "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -)" по рядку 02 податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 33459 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу рядка 2180 "Інші операційні витрати" Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва отриману електроенергію згідно з договором постачання електроенергії від 01.09.2010 № ВІ 661500, укладеного із підприємством "Вінницяобленерго" (СО "Вінницькі електричні мережі") в сумі 33459 грн. (бухгалтерська проводка Д-т рах 949 К-т рах 631), яка фактично підприємством не використовувалась внаслідок відсутності оренди приміщень за адресами, зазначеними в додатках до договору.

Встановлено, що в період з січня 2013 року по листопад 2014 ТОВ ШИК і БЛИСК орендувало ряд нежитлових приміщень відповідно до договорів суборенди.

На підставі договору постачання електричної енергії №1490 від 01.09.2010, укладеного між ВАТ "АК Вінницяобленерго" та TOB "ШИК і БЛИСК", здійснювалось постачання електричної енергії.

В подальшому номер договору був змінений додатковою угодою від 01.09.2010 на №ВІ-661500. Договір діяв до 19.08.2015 (розірвано додатковою угодою від 19.08.2015).

Згідно з умовами вказаного договору підприємство "Вінницяобленерго" (СО "Вінницькі міські електричні мережі") продає електроенергію споживачу - TOB "ШИК і БЛИСК" для забезпечення потреб електроустановок споживача потужністю 117 кВт.

За 2015 рік відповідно до актів виконаних робіт вартість електроенергії становить 33459 грн. з ПДВ. ТОВ "ШИК і БЛИСК" перерахувало за період з 01.01.2015 по 13.10.2015 на адресу ПАТ СО "Вінницькі міські електричні мережі" кошти на суму 28175 грн.

Витрати на оплату електроенергії, отриману за договором постачання для задоволення господарських потреб товариства, класифіковані підприємством як інші операційні витрати відповідно до пунктів 17, 20 Положення (Стандарту) №16 "Витрати", затвердженого Наказом №318 від 31.12.1999 Міністерства фінансів та зареєстрованого Міністерством юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, є обґрунтованими та підтвердженими первинними документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 6 цього ж Положення витратами звітного періоду визнають або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу в результаті його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Вказані витрати достовірно оцінені і визначені в документах первинного бухгалтерського обліку, щодо який ревізори-інспектори зауваження до Акту перевірки не вносили.

Стосовно самих первинних бухгалтерських документів ревізори-інспектори не зробили жодних зауважень, а отже визнали факт наявності та відповідності чинному законодавству всіх первинних документів, що засвідчують реальність здійснення господарської операції по отриманню електроенергії згідно з зазначеним вище договором постачання електроенергії.

Відповідно до абзацу 2 п. 7 цього ж Положення (стандарту) витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з пунктом 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід " затвердженого Наказом №290 Міністерства фінансів України від 29.11.1999 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно оцінений і не існує ймовірності відшкодування зазначених витрат, то дохід не визнається, а зазнані витрати визнаються витратами звітного періоду.

Згідно п.п. 134.1. 1. п. 134.1. ст. 134 ПК України, зі змінами внесеними Законом від 28.12.2014 з 01.01.2015 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку) визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

У ПК України не передбачено коригувань фінансового результату, а як наслідку оподаткованого прибутку на витрати, пов'язані з використанням товарів, робіт, послуг у господарській діяльності платника, що також під сумнів в Акті перевірки не ставилось.

Таким чином, висновки контролюючого органу про безпідставне віднесення позивачем до складу рядка 2180 "Інші операційні витрати" Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва отриману електроенергію згідно з договором постачання електроенергії від 01.09.2010 № ВІ 661500, укладеного із підприємством "Вінницяобленерго" (СО "Вінницькі електричні мережі"), в сумі 33459 грн. є хибними.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 квітня 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6