Рішення

від 18.04.2017 по справі 916/3088/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р.Справа № 916/3088/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю охоронно-юридичної фірми Порто-Франко

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Сервіс

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Іллічівської філії ДП АМПУ

про стягнення 36125,18грн.

Суддя Малярчук І.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності від 01.12.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2, згідно довіреності від 03.01.2017р.

від тертьої особи: не з`явився

В судовому засіданні 18.04.2017р. приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності від 01.12.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2, згідно довіреності від 03.01.2017р.

від тертьої особи: не з`явився

Суть спору: про стягнення з ТОВ Транс-Сервіс на користь ТОВ охоронно-юридичної фірми Порто-Франко 32079грн. заборгованості за договором про надання охоронних послуг №8 від 19.02.2014р., 2657,18грн. індексу інфляції, 1389грн. три проценти річних.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.11.2016р. (суддя Літвінов С.В.) порушено провадження у справі №916/3088/16.

За результатами повторного автоматичного розподілу справи, призначеного за розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області ОСОБА_3 №32 від 30.01.2017р., у зв'язку з перебуванням судді Літвінва С.В.. на лікарняному з 24.01.2017р., справу передано на розгляд судді Малярчук І.А., у зв'язку з чим ухвалою суду від 31.01.2017р. справу прийнято до провадження суддею Малярчук І.А.

Позивач позовні вимоги підтримує, подав письмові пояснення від 30.01.2017р. за вх.№2143/17, від 23.03.2017р. за вх.№6863/17, заяву про зменшення розміру позовних вимог від 04.04.2017р. за вх.№2-1890/17, де виклав позовні вимоги в остаточній редакції, яка прийнята судом до розгляду по суті.

Первинні позовні вимоги позивача складали: про стягнення з ТОВ Транс-Сервіс на користь ТОВ охоронно-юридичної фірми Порто-Франко 32258грн. заборгованості за договором про надання охоронних послуг №8 від 19.02.2014р., 2843,50грн. індексу інфляції, 1389грн. три проценти річних.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивача зазначає, що 19.02.2014р. між ним та відповідачем укладено договір про надання охоронних послуг №8, на виконання якого позивач в період з лютого 2014 р. по травень 2015р. надавав відповідачу охоронні послуги, однак, відповідач вказані послуги не оплатив у повному обсязі, а саме, за 25 днів травня 2015р. Позивач розраховував вартість послуг одного добового охоронця виходячи із поділу суми місячної вартості послуг на дев'ять охоронців, та помноживши встановлену суму на 4 (кількість фактично працювавших охоронців).

Відповідач у відзиві від 11.01.2017р. за вх.№496/17 проти позову заперечує, вказує про те, що відповідно до додаткової угоди від 01.11.2014р. на об'єкті мало бути дев'ять денних та 9 нічних охоронців, тоді як позивач додав до позову перепустки лише на чотирьох охоронців в період з 20.05.2015р. по 27.05.2015р., а до цього в період з 06.05.2015р. по 13.05.2015р. перепустки оформлялись на трьох охоронців. Крім того, відповідач вказує, що належне надання охоронних послуг має підтверджуватись актом здачі-прийняття робіт, тоді як акт за травень 2015р. з боку відповідача не підписано.

Також, у додаткових поясненнях від 23.03.2017р. за вх.№6865/17, від 11.04.2017р. за вх.№8552/17 відповідач зауважує про відсутність у справі належного розрахунку позовних вимог, що позбавляє можливості дійти висновку про правомірність розрахунку за умови роботи 4 охоронців замість 9-ти. Крім того, відповідач вказує, що в силу ст.529 ЦК України у нього наявне право відмовитися від прийняття виконаних неналежним чином послуг.

Ухвалою суду від 23.03.2017р. до участі у справі залучено Іллічівську філію ДП АМПУ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Іллічівська філія ДП АМПУ подала письмові пояснення від 18.04.2017р. за вх.№8969/17, де підтвердила факт видання перепусток у період з 01.04.2015р. по 27.05.2015р., замовлення та оплату яких проводило ТОВ „Транс Сервіс» .

Відповідач заявив клопотання від 04.01.2017р. за вх.№2-23/17 про припинення провадження у справі, посилаючись на те, що зі спірного питання стосовно заборгованості за охоронні послуги за травень 2015 р. Господарським судом Одеської області від 18.09.2015р. по справі №916/2783/15, було винесено рішення, яким залишено позовну вимогу у цій частині без розгляду. Вказане клопотання відповідача задоволенню судом не підлягає, оскільки вищевказаним судовим рішенням позовні вимоги в частині заборгованості за травень 2015р. та нарахованих на неї індексу інфляції та три проценти річних залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, що відповідно до ч.4 ст.81 ГПК України, яка передбачає, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку, - надає позивачу право позивачу на подання даного позову, так як спір з цього питання не вирішено.

Клопотання сторін від 21.02.2017р. за вх.№4271/17 про відкладення розгляду справи, від 14.03.2017р. за вх.№6005/17, від 23.03.2017р. за вх.№6856/17 про долучення документів до справи судом задоволено.

Ухвалою суду від 23.03.2017р., за клопотанням сторін від 23.03.2017р. за вх.№2-1643/17, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи продовжено до 15.04.2017р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:

19.02.2014р. між ТОВ ОЮФ Порто-Франко (агентство) та ТОВ Транс-Сервіс (замовник) було укладено договір надання охоронних послуг №8, відповідно до умов якого замовник доручає, а агентство забезпечує охорону товарно-матеріальних цінностей, складських приміщень, далі - об'єкт, розташованих за адресою: м. Іллічівськ, вул. Праці,6, ДП ІМТП , склад №8, та вказаних в акті приймання-передачі. Здавання об'єкта під охорону здійснюється у відповідності з Інструкцією про порядок здавання-приймання об'єкта під охорону, що міститься у додатку №1 до цього договору (п.п.1.1., 2.4. договору).

Відповідно до п.п.7.1., 7.2., 7.3. договору №8 від 19.02.2014р. замовник зобов'язується здійснювати оплату за надання охоронних послуг агентством, передбачених п.1.1. цього договору, щомісячно в сумі 50000грн. без ПДВ, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок агентства щомісячно не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним. Надані належним чином охоронні послуги у звітному місяці оформлюються актом виконаних робіт, який складається у 2-х екземплярах та підписується обома сторонами.

Згідно п.п.8.1., 8.4. договору №8 від 19.02.2014р. він діє з 19.02.2014р. по 19.02.2015р. включно. За відсутності письмового повідомлення однієї зі сторін про розірвання договору він автоматично продовжується на такий же строк.

Додатковими угодами від 04.04.2014р., від 10.06.2014р., від 15.09.2014р. сторони вносили зміни до договору №8 від 19.02.2014р. в частині вартості охоронних послуг, кількості постів та кількості охоронців.

Згідно п.п.1, 2 додаткової угоди від 01.11.2014р. сторони визначили, що щомісячна вартість охоронних послуг складатиме 89500грн., кількість постів має складати: 9 нічних, 9 денних, кількість охоронців - 22 людини, час несення служби: з 11год.00хв. до 23год.00хв.

13.05.2015р. позивач листом повідомив відповідача про розірвання договору №8 від 04.04.2014р., однак, договір, із якого виникли спірні правовідносини датований - 19.02.2014р.

Так, до справи подано копію укладеного між ТОВ ОЮФ Порто-Франко та ТОВ Транс-Сервіс договору №8 про надання охоронних послуг від 04.04.2014р., але вказаний договір судом не досліджувався з підстав того, що позовні вимоги позивача базуються на договорі №8 від 19.02.2014р.

25.05.2015р. позивач припинив надання відповідачу охоронних послуг, в підтвердження чого 25.05.2015р. склав акт передання майна складу начальнику складу, акт про зняття охорони з об'єкту.

В доведення надання охоронних послуг відповідачу позивач подав записи в журналі приймання-здачі чергувань охоронців за період з 29.04.2015р. по 06.05.2015р., з 06.05.2015р. по 13.05.2015р., з 13.05.2015р. по 20.05.2015р., з 20.05.2015р. по 25.05.2015р., які містять підписи лише чотирьох охоронців, журналу приймання-здачі об'єктів під охорону, перепустки пішохідні №№39135, 391246, 39131, 39133 від 20.05.2015р., №№38292, 38282 від 06.05.2015р., №38333 від 07.05.2015р., №№39331, 39333 від 25.05.2015р.

Крім того, у власних письмових поясненнях від 23.03.2017р. за вх.№6863/17 позивач підтвердив, що фактично на об'єкті замість 9-ти охоронців працювало 4-ри.

Фактично Іллічівською філією ДП АМПУ було видано у травні перепустки на 7 охоронців, що також підтверджується листом філії №07/15-07-02-489 від 16.02.2017р.

Складений позивачем акт №ОУ-0000064 від 25.05.2015р. здачі-прийняття робіт за травень 2015р. на суму 32258грн. не підписаний з боку відповідача.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з ТОВ „Транс-Сервіс» 32079грн. заборгованості за договором про надання охоронних послуг №8 від 19.02.2014р. за період з 01.05.2015р. по 25.05.2015р. правомірними, обґрунтованими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до п. 1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст.529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Таким чином, позивач та відповідач підтверджують факт надання охоронних послуг позивачем протягом 25 днів травня 2015р., зокрема про даний факт свідчать наявні у справі записи в журналі приймання-здачі чергувань охоронців за період з 29.04.2015р. по 06.05.2015р., з 06.05.2015р. по 13.05.2015р., з 13.05.2015р. по 20.05.2015р., з 20.05.2015р. по 25.05.2015р., які містять підписи лише чотирьох охоронців, записи в журналі приймання-здачі об'єктів під охорону, перепустки. Отже, позивачем у травні 2015р. послуги з охорони надані частково, але фактично надані, у зв'язку з чим мають бути оплачені відповідно до об'єму їх надання. Суд не погоджується із твердженням відповідача про те, що охоронна послуга є неподільною, оскільки на об'єкті передбачено добове чергування та певна кількість охоронців.

При цьому, сторонами не надано суду доказів щодо заперечення відповідача у проведенні охорони в меншій кількості охоронців, що свідчить про прийняття ним об`єму наданих послуг без заперечень.

Враховуючи те, що судом встановлено факт часткового надання охоронних послуг позивачем в період з 01.05.2015р. по 25.05.2015р. у кількості 4 охоронців, замість 9 передбачених договором №8 від 19.02.2014р., які не оплачені відповідачем, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 32079грн. вартості фактично наданих охоронних послуг.

Також, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 2657,18грн. інфляційних втрат за період з червня 2015р. по жовтень 2016р., 1389грн. три проценти річних за період з 06.06.2015р. по 11.11.2016р.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції, зроблений позивачем, суд встановив, що розрахована позивачем сума втрат від інфляції є меншою, ніж встановлена за розрахунком суду, у зв'язку з чим задоволенню підлягає позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 2657,18грн. інфляційних втрат за період з червня 2015р. по жовтень 2016р.

За результатами здійсненого судом перерахунку трьох процентів річних, судом встановлено, що при обрахунку позивач припустився арифметичної помилки, у зв'язку з чим порахував суму 1381,59грн. три проценти річних, тоді як за розрахунком суду сума трьох процентів річних складає 1379,33грн. за період з 06.06.2015р. по 11.11.2016р., з огляду на що позовна вимога позивача про стягнення трьох процентів річних підлягає частковому задоволенню в сумі 1379,33грн.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд задовольняє частково позовні вимоги позивача, у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає 32079грн. заборгованості, 2657,18грн. інфляційних втрат за період з червня 2015р. по жовтень 2016р., 1379,33грн. три проценти річних за період з 06.06.2015р. по 11.11.2016р.

Згідно ст.ст.44, 49 ГПК України судовий збір в сумі 1377,63грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Надмірно сплачений позивачем судовий збір в сумі 72грн. підлягає поверненню платнику з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю охоронно-юридичної фірми Порто-Франко частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Сервіс» (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна,20/1, код 21001601) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю охоронно-юридичної фірми Порто-Франко (65000, м. Одеса, вул. Желябова,4/1, код 31210473) 32079 (тридцять дві тисячі сімдесят дев'ять) грн. заборгованості, 2657 (дві тисячі шістсот п'ятдесят сім) грн. 18 коп. інфляційних втрат, 1379 (одну тисячу триста сімдесят дев'ять) грн. 33коп. три проценти річних, 1377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 63коп. судового збору.

3. Відмовити позивачу у задоволенні решти частини позовних вимог.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю охоронно-юридична фірма Порто-Франко (65000, м. Одеса, вул. Желябова,4/1, код 31210473) з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області (м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код 38016923) надмірно сплачений згідно платіжного доручення №597 від 11.11.2016р. судовий збір в сумі 72 (сімдесят дві) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21 квітня 2017 р.

Суддя І.А. Малярчук