Постанова

від 19.04.2017 по справі 906/1167/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2017 р. Справа № 906/1167/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство селище Мирне" на рішення господарського суду Житомирської області від 23 лютого 2017 року у справі № 906/1167/16 (суддя Маріщенко Л.О.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"

до відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство селище Мирне"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Великоп'ятигірської сільської ради

про усунення перешкод в користуванні трансформаторною підстанцією №45

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, представник згідно довіреності №08/20276 від 28 грудня 2016 року;

відповідача - ОСОБА_2, представник згідно довіреності №55 від 19 грудня 2016 року; ОСОБА_3 - директор;

третьої особи - не з'явився.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (надалі - Позивач) звернулось в господарський суд Житомирської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство селище Мирне" (надалі - Відповідач) про зобов'язання Відповідача не чинити перешкод працівникам Позивача у користуванні трансформаторною підстанцією №45, шляхом надання постійного безперешкодного доступу до об'єктів електричних мереж, розташованих на території трансформаторної підстанції №45.

Також при розгляді справи судом першої інстанції було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Позивача - Великоп'ятигірську сільську раду (надалі - Третя особа).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23 лютого 2017 року позов задоволено частково. При цьому судом зобов'язано Відповідача, відповідно до умов пункту 2.6.6 договору № 56 про постачання електричної енергії від 16 вересня 2003 року та пункту 10.5 ПКЕЕ, забезпечити працівникам Позивача у будь-який час доби безперешкодний допуск до системи та приладів обліку і приладів контролю потужності та якості електроенергії (в тому числі до засобів обліку субспоживачів), а саме: до трансформаторної підстанції № 45, яка знаходиться с.Мирне Бердичівського району Житомирської області на земельній ділянці з кадастровим номером 1820881203:07:001:8036, а також для контролю за режимами споживання електроенергії та відповідності споживання електроенергії умовам розрахунків за договором № 56 про постачання електричної енергії від 16 вересня 2003 року. Разом з тим, місцевим господарським судом в решті позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 22 березня 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання на 19 квітня 2017 року о 15:30 год..

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду, від 22 березня 2017 року від Третьої особи надійшли пояснення (а.с. 186), в яких зазначено, що земельна ділянка, за кадастровим номером 1820881203:07:001:8036 облікована за землями комунальної власності Третьої особи, категорія земель: "землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення"; вид призначення - "для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об'єктів передачі електричної та теплової енергії". Також, Третя особа вказує, що договір на оренду земельної ділянки між Позивачем та Третьою особою укладений 05 лютого 2008 року на 49 років. Відповідно до цього договору Третя особа отримує від Позивача орендну плату. Крім того, Третя особа повідомляє, що не володіє інформацією стосовно права власності на будівлю ТП-45. Водночас, як стверджує Третя особа, на протязі останні 15 років між Відповідачем та Позивачем ніколи не було будь-яких спорів стосовно допуску робітників Позивача для обслуговування ТП-45.

19 квітня 2017 року від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (а.с. 188-190), в якому з підстав, висвітлених в ньому, Позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 23 лютого 2017 року залишити без змін.

В судовому засіданні від 19 квітня 2017 року представники Відповідача підтримали доводи, висвітлені в апеляційній скарзі, просять рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Разом з тим, представник Відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи фототаблиці (ілюстративний додаток до апеляційної скарги; а.с. 193-198).

В судовому засіданні від 19 квітня 2017 року представник Позивача заперечив щодо доводів, висвітлених в апеляційній скарзі, вважає її безпідставною та необгрунтованою, а тому просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання від 19 квітня 2017 року представник Третьої особи не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 199).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Заслухавши представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що її слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати. При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено апеляційним судом, 16 вересня 2003 між Позивачем та Відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії № 56 (надалі - Договір; а.с.16-27).

Розділом 2 Договору передбачено, що під час виконання умов Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до пункту 2.2.6 Договору, Відповідач зобов'язався забезпечувати безперешкодний допуск у будь-який час доби працівників енергопостачальної організації за пред'явленням службового посвідчення до системи та приладів обліку і приладів контролю потужності та якості електроенергії (в тому числі до засобів обліку субспоживачів), а також для контролю за режимами споживання електроенергії та відповідності споживання електроенергії умовам розрахунків за цим Договором.

Додатком №8 до Договору затверджено акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (а.с. 23).

Згідно з пунктом 2 додатку №8 до Договору, Позивач несе відповідальність за технічний стан та безпечну експлуатацію трансформаторної підстанції № 45.

Трансформаторна підстанція № 45 перебуває на балансі Позивача, що підтверджується інвентарною карткою основних засобів (а.с. 26-27).

Земельна ділянка, на якій розміщена вказана трансформаторна підстанція, перебуває в оренді у Позивача згідно договору оренди землі №22/175, який укладено з Третьою особою (а.с. 37-40). Актом приймання - передачі земельних ділянок від 06 лютого 2008 року вищевказана земельна ділянка була передана у користування Позивачу, у складі земельних ділянок, загальною площею 0, 1374 га під об'єкти транспортування електричної енергії до споживачів (а.с. 41).

Водночас, в матеріалах справи наявні акти (а.с. 48,49,53), котрими в даній справі Позивач намагається довести не допуск працівників Позивача до приладу обліку електричної енергії, розташованих на території трансформаторної підстанції № 45.

Дані акти підписані лише працівниками Позивача.

В той же час, Позивачем подана пояснювальна (а.с. 54), з котрої вбачається, що даний працівник вказав на те, що 25 квітня 2016 року при виконанні цим працівником Позивача робіт по наряду №901, о 10 год. 50 хв. прийшов представник Відповідача і побачивши, що електромонтер підключив кабель до приладів обліку другого абонента - обірвав ящик з приладом обліку зі стіни, а даний ящик залишився висіти на кабелях. Також працівник Позивача, в цій пояснювальній, вказав на те, що що представник Відповідача сказав йому та іншим працівникам Позивача забиратися з його території.

Вважаючи, що після вищевказаного у Позивача відсутній доступ до трансформаторної підстанції № 45, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши поданий позов у розрізі з прийнятим місцевим господарським судом рішенням, Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що по суті Позивач подав позов про усунення перешкод у користуванні трансформаторною підстанцією № 45, котрий підлягає під дію статті 391 ЦК України.

Водночас, місцевий господарський суд, вийшов за межі позовних вимог та вирішив самостійно визначену позовну вимогу щодо спонукання до виконання Договору (а саме пункту 2.2.6), що регулюється зовсім іншими нормами права (зокрема місцевий господарський суд обгрунтував при виході за межі позову статтями 11, 525, 526, 610, 628 ЦК України та статтею 174 ГК України).

При цьому, по суті вийшовши за межі позовних вимог, суд не лише не обгрунтував свій вихід (оскільки поданий позов і задоволення вимог мають різну правову природу), але й не врахував той факт, що при такому виході за межі позову, в силу дії пункту 2 частини 1 статті 83 ГПК України, суд мав би мати клопотання заінтересованої сторони про це.

Крім того, апеляційний господарський суд констатує факт того, що в оспорюваному рішенні місцевий господарський суд, частково задоволивши позов у вищеописаній частині та відмовивши в решті позову (тобто в самому позові Позивача згідно позовної заяви - щодо усунення перешкод у користуванні трансформаторною підстанцією № 45), взагалі не обгрунтував у мотивувальній частині рішення цієї відмови.

Все вищеописане призводить колегію суду до висновку не лише про безпідставність виходу за межі позову місцевим господарським судом, але й про не вирішення спору, що обумовлений у позовній заяві, що вказує на: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Дане ж, в силу дії пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, є підставою для скасування оспорюваного рішення.

З огляду на усе вищевказане, апеляційний господарський суд скасовує рішення господарського суду Житомирської області повністю, та розглядає позовну вимогу, визначену самим Позивачем у позовній заяві.

Вирішуючи по суті позов Позивача, Рівненський апеляційний господарський суд ще раз наголошує на тому, що Позивачем подано позов про усунення перешкод в користуванні майном, що регулюється статтею 391 ЦК України.

При цьому, колегія суду констатує, що згідно статті 391 ЦК України: власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оцінивши дану норму, колегія апеляційного господарського суду наголошує на тому, що законодавцем чітко визначено, що особою, котра може звернутися з таким позовом до суду і вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, є лише власник майна.

При цьому, апеляційний господарський суд констатує факт того, що Позивачем не доведено будь-якими належними та допустимими доказами в розумінні статей 33,34 ГПК України того, що Позивач є власником спірного майна (доведено лише факт того, що Позивач є балансоутримувачем). При цьому, апеляційний господарський суд констатує, що балансоутримувачем може бути не лише власник, але й інша особа, яка утримує на балансі відповідне майно, що їй передано.

В той же час, суд констатує, що ні первинних документів, посвідчуючих право власності, а ні судового рішення про визнання права власності на трансформаторну підстанцію № 45 за Позивачем - Позивачем а ні місцевому господарському суду, а ні Рівненському апеляційному господарському суду не надано.

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного суду відмовляє Позивачу в задоволенні позову (та як описано вище у даній судовій постанові - скасовує оспорюване рішення, задовольняючи апеляційну скаргу).

Судові витрати по справі за подачу позову та за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 ГПК України, апеляційний господарський суд покладає на Позивача (з огляду на повну відмову в задоволенні позову).

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство селище Мирне" на рішення господарського суду Житомирської області від 23 лютого 2017 року у справі № 906/1167/16 - задоволити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 23 лютого 2017 року у справі № 906/1167/16 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

4.Стягнути з публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, код 22048622) на користь Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство селище Мирне" (13300, Житомирська область, Бердичівський район, с. Мирне, вул. Володарського, 11, код 13554527) 1 515 грн 80 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду Житомирської області видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

8. Справу № 906/1167/16 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.