Постанова

від 11.04.2017 по справі 906/79/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2017 р. Справа № 906/79/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Саврій В.А. ,

судді Крейбух О.Г.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Лугинська райпгропромтехніка" на рішення господарського суду Житомирської області від 10.11.16 р. у справі № 906/79/16

за позовом Публічне акціонерне товариство "Лугинська райагропромтехніка"

до Дочірнє підприємство "Лугинське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська лісопереробна група"

про стягнення 89 273,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.11.2016 р. у справі № 906/79/16 (суддя Лозинська І.В.) в позові в частині стягнення неустойки за прострочення повернення орендованого майна у сумі 32258,06 грн. відмовлено.

Позивач в поданій апеляційній скарзі з рішенням місцевого господарського суду не погоджується та просить останнє скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує, що відповідачем не надано доказів, а судом першої інстанції не встановлено обставин, які б реально перешкоджали відповідачу саме в період з 01.01.2016 р. по 15.01.2016р., а також в подальшому звільнити орендоване майно, привести його до належного стану і передати позивачу. Посилання суду на відключення трансформатора в період з 07.12.2015 р. по 17.12.2015 р. вважає необгрунтованим, оскільки дана обставина не могла бути перешкодою для повернення майна. Таким чином висновок суду про часткову наявність вини позивача є недоведеним. Разом з цим судом допущено помилку щодо періоду нарахування штрафної санкції, оскільки розрахунок здійснено за період з 16.01.2016 р. (а не з 16.01.2015 р.) по 09.03.2016 р. За наведених обставин просить задоволити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задоволити.

В судові засіданні представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідачем письмового відзиву на апеляційну скаргу не подано. Присутній в судовому засіданні 21.02.2017 р. представник відповідача усно заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у поясненнях суду першої інстанції.

Розпорядженням керівника апарату від 21.02.2017 р., у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів - членів колегії Коломис В.В. та Огороднік К.М., відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді-доповідача) у справі, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2017р. визначено колегію суддів для розгляду справи №906/79/16 у складі: головуючий суддя - Тимошенко О.М., суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

30.04.2015 між ПАТ "Лугинська райагропромтехніка" (орендодавець, позивач) та Дочірнім підприємством "Лугинське" Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська лісопереробна група" (орендар, відповідач) укладено Договір № 1 оренди нежилих приміщень (далі - Договір) (а. с.12,13).

Відповідно до укладеного Договору, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення типової майстерні (деревообробний цех) та приміщення технічного обмінного пункту технічний обмінний пункт, що знаходяться за адресою: смт. Лугини, вул. К.Маркса 48, що підтверджується актом приймання - передачі від 30.04.2015 (а. с. 14).

Відповідно до п.п. 3.1 п. 3 Договору, термін оренди складає: з 01.05.2015 по 31.12.2015.

Згідно з п.п. 9.1 п. 9 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015.

За умовами п.п. 7.1 п.7 Договору, після закінчення терміну оренди, розірвання Договору оренди, орендар зобов'язаний передати орендодавцю об'єкт оренди протягом 15-ти календарних днів за актом приймання - передачі.

Позивач своїм листом від 30.12.2015, вих. № 57 повідомив відповідача про те, що термін дії Договору оренди приміщень від 30.04.2015 закінчується 31.12.2015 та просив до 15.01.2016 провести звірку заборгованості по розрахунках і провести оплату, а також згідно з п. 7.1 Договору привести в належний стан та передати за актом об'єкт оренди орендодавцю (а. с.18). Вказаний лист відповідачем отримано 21.01.2016, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с.19).

18.01.2016 позивачем повторно надіслано відповідачу телеграму з вимогою терміново привести в належний стан, передати орендоване майно за актом передачі та провести розрахунки згідно з умовами Договору; крім того повідомлено, що доступ працівників відповідача на територію позивача буде припинено з 18.01.2016 (а. с. 20).

Як вказує позивач, Договір припинив свою дію 31.12.2015, однак відповідач, не зважаючи на письмові вимоги позивача, повернення об'єкта оренди за актом приймання - передачі не здійснив та продовжує користуватись орендованим майном.

За таких обставин, позивачем з метою захисту свого порушеного права заявлено, зокрема, вимогу про стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення орендованого майна у розмірі 32258,06 грн. за період з 16.01.2016 по 09.03.2016.

Підставою для відмови місцевим господарським судом у задоволенні вищезазначеної позовної вимоги були дії як відповідача, так, в деякій мірі і позивача, що унеможливили виконання умов Договору оренди нежилих приміщень в частині своєчасного звільнення та передачі орендованого майна.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок помилковим з наступних підстав.

Предметом судового розгляду є вимога про стягнення з відповідача неустойки за період часу з 16.01.2016 по 09.03.2016 у зв'язку з простроченням повернення предмету оренди на підставі ч.2 ст.785 ЦК України.

Відповідно до положень ст.193 ГК України та 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст.610, 612 ЦК України).

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст.193 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже передбачена ч.2 ст.785 ЦК України неустойка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних відносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди припинив свою дію 31.12.2015.

Відповідно до п.п. 7.1 Договору, відповідач був зобов'язаний передати позивачеві об'єкт оренди протягом 15-ти календарних днів після закінчення терміну оренди – з 01.01.2016 р. по 15.01.2016 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повернення об'єкта оренди за актом приймання - передачі не здійснив та продовжував користуватись майном.

Відповідачем в свою чергу зазначено, що на виконання умов Договору стосовно звільнення приміщення, ним укладено Договір №1-12/15 від 01.12.2015 на виконання послуг з демонтажу, монтажу та пусконалагоджувальних робіт, однак, з 7-го по 18-е грудня 2015 року позивачем було відключено електроенергію, що призвело до порушення графіку виробництва, відвантаження продукції та не надходження запланованих грошових надходжень, які відповідач планував направити на виконання Договору №1-12 від 01.12.2015 щодо звільнення орендованих приміщень, а також позбавило відповідача можливості звільнити орендовані приміщення.

Однак колегія суддів вважає вказані твердження безпідставними, оскільки відповідачем не надано доказів, а місцевим судом не встановлено, які саме обставини перешкоджали відповідачу в період з 01.01.2016 р. по 15.01.2016 р. а також в подальшому звільнити орендоване майно, привести його до належного стану і передати позивачу.

Місцевим судом вірно зазначено, що для застосування наслідків, передбачених нормою ч.2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Відповідно до аб.2 ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Встановлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини в порушенні зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено ст. 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд відповідно до приписів ст. 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

З матеріалів справи вбачається, що з вини відповідача було пошкоджено частину орендованого майна - покрівлю технічного обмінного пункту, яка через недбальство відповідача обгоріла та потребує капітального ремонту, в підтвердження вказаного факту надано відповідні фотокопії (а. с. 171-176). Окрім того, територія, на якій здійснював свою господарську діяльність відповідач, не була приведена у налжений стан та повернута позивачу. Позивачем наголошено, що відповідачем не було повідомлено про укладання договору з іншим суб'єктом господарювання про демонтаж майна та не просив надати доступ до цього майна. Неправомірна поведінка відповідача призвела до того, що після припинення договору оренди відповідач не привів до належного стану орендоване майно та не звільнив його, у зв'язку з чим позбавив позивача здати його в оренду іншому орендарю і несе пов'язані з цим збитки.

Беручи до уваги вищезазначене, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази які б свідчили про те, що відповідач вчиняв якісь дії щодо відновлення пошкодженого з його вини орендованого майна, очистки території об'єкту від сміття, відходів виробництва та власного майна. Дані обставини, на думку суду, вказують на те, що відповідач не вчиняв належних дій для своєчасного повернення орендованого майна, оскільки позивач його у такому стані його б не прийняв до моменту, поки воно не було б відновлене.

У зв'язку з тим, що відповідач не виконав свого обов'язку по договору оренди та не повернув орендоване майно орендареві в належному стані, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення орендованого майна у розмірі 32258,06 грн. за період з 16.01.2016 по 09.03.2016. є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

При цьому судом першої інстанції помилково визначено період нарахування штрафної санкції починаючи з 16.01.2015 р. по 09.03.2016 р. та звернуто увагу на необхідність обмеження строку нарахування відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки повернення орендованого майна мало відбутись протягом 15 днів з 01.01.2016 р. по 15.01.2016 р. Відтак, нарахований період прострочки становить лише 1 місяць 19 днів.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 10.11.2016 р. у справі № 906/79/16 підлягає скасуванню з підстав порушення норм матеріального права з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд спору в судах першої та апеляційної інстанції покладаються на відповідача.

          Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ "Лугинська райпгропромтехніка" від 25.11.16 р. задоволити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 10.11.2016 р. у справі № 906/79/16 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов в частині стягнення неустойки за прострочення повернення орендованого майна в сумі 32258,06 грн. задоволити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Лугинське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська лісопереробна група" (11301, смт.Лугини Житомирської області, вул.К.Маркса 48, ідентифікаційний код 36127998) на користь Публічного акціонерного товариства "Лугинська райагропромтехніка"(11301, смт.Лугини Житомирської області, вул.К.Маркса 48, ідентифікаційний код 03739757) - 32258,06 грн. неустойки за прострочення повернення орендованого майна та 1515,80 грн. судового збору.

3. Господарському суду Житомирської області на виконання постанови видати наказ.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.