Рішення

від 11.04.2017 по справі 911/3778/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2017 р. Справа № 911/3778/16

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: головуючий суддя - Щоткін О.В., судді: Бацуца В.М., Конюх О.В., розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юпітер Еко

до Товариства з обмеженою відповідальністю Марс Україна

про стягнення 100 248,00 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Марс Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Юпітер Еко

про стягнення 191 244,60 грн.

за участю представників сторін:

позивач (за первісним позовом, відповідач-за зустрічним) - Хільчевська Н.О. - представник за довіреністю № 1 від 04.01.2017;

відповідач (за первісним позовом, позивач-за зустрічним) - Руденко Ю.О. - представник за довіреністю від 08.12.2016;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Юпітер Еко (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Марс Україна (відповідач) про стягнення 100 248,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що згідно укладеного між сторонами Договору про надання послуг щодо знищення продукції від 10.05.2016, позивач виконав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 100 248,00 грн., що також підтверджується актами надання послуг від 13.05.2016. Однак, оскільки надані послуги оплачені в повному обсязі не були, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.11.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.12.2016.

У зв'язку з поданим клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, проти задоволення якого позивач не заперечував, в судовому засіданні було оголошено перерву до 23.01.2017.

20.01.2017 через канцелярію суду Товариство з обмеженою відповідальністю Марс Україна подало зустрічний позов, предметом якого є стягнення з ТОВ Юпітер Еко збитків в розмірі 191 244,60 грн. внаслідок неналежного виконання умов договору.

Ухвалою суду від 23.01.2017 вказана зустрічна позовна заява була прийнята до розгляду спільно з первісним позовом.

В судовому засіданні 23.01.2017 була оголошена перерва до 30.01.2017.

27.01.2017 відповідачем за первісним позовом було подано відзив, відповідно до якого останній зазначає про відсутність підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні первісного позову.

30.01.2017 відповідачем за зустрічним позовом було подано відзив на зустрічну позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. У вказаному відзиві, ТВ Юпітер Еко спростовує зазначені в зустрічній позовній заяві обставини щодо понесення ТОВ Марс Україна збитків, а також наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності до відповідача за зустрічним позовом як збитки.

В судовому засіданні 30.01.2017 було оголошено перерву до 06.02.2017.

31.01.2017 ТОВ Марс Україна подало додаткові пояснення з приводу заявленого первісного позову, в яких просив відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний.

Ухвалою від 06.02.2017 було вирішено призначити колегіальний розгляд справи та на підставі протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів призначено колегію у складі: головуючого судді О.В. Щоткіна, суддів - О.В. Конюх та А.Ю. Кошика; ухвалою від 09.02.2017 прийнято справу у даному складі та призначено до розгляду на 24.02.2017.

Ухвалою суду від 23.02.2017, на підставі розпорядження № 29-АР від 22.02.2017 та повторного автоматизованого розподілу, справу № 911/3778/16 передано для подальшого розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді О.В. Щоткіна, суддів - В.М. Бацуци, та О.В. Конюх; розгляд справи призначено на 21.03.2017.

В судовому засіданні 21.03.2017 було оголошено перерву до 11.04.2017.

11.04.2017 відповідачем за первісним позовом було подано клопотання про витребування доказів, а саме: відеозапису знищення всього обсягу продукції.

Позивач за первісним позовом проти задоволення поданого клопотання заперечив.

Суд, дослідивши вказане клопотання та заслухавши думку та пояснення представників сторін, встановив, що останнє задоволенню не підлягає.

Також відповідач за первісним позовом 11.04.2017 подав додаткові пояснення з приводу виявленої продукції, яка підлягала знищенню, в роздрібних мережах м. Харкова. Зазначені пояснення залучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.04.2017 року представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Враховуючи положення п. 4 ч. 1 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Згідно з ч. 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

11.04.2017 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

10 травня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Юпітер Еко (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Марс Україна (замовник) було укладено Договір № 28961-16 про надання послуг щодо знищення продукції, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника в строки, погоджені сторонами, надати послуги з організації знищення продукції замовника, яка відповідно до інформації замовника є непридатною та/або неякісною, та/або небезпечною (надалі - продукція, послуги), а замовник зобов'язується оплатити такі послуги згідно умов цього договору.

Відповідно п. 2.3 договору, операція по знищенню може розпочинатися тільки за умови особистої присутності співробітника замовника, делегованого для цих цілей. Таким представником може бути ОСОБА_4 або інший уповноважений представник замовника.

У відповідності до Договору від 10.05.2016 до нього було укладено два Додатки, якими погоджено загальну кількість продукції - 25, 604 т., а також акти приймання-передачі виконаних робіт.

Так, згідно п.п. 3.1, 3.2 договору, замовник зобов'язаний оплатити послуги, надані виконавцем протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг та надання виконавцем документів.

Приймання-передача наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акту наданих послуг. Акт наданих послуг має містити перелік, найменування та інші відомості про продукцію, що була знищена згідно цього Договору.

Разом з тим, як зазначив позивач за первісним позовом, відповідач за первісним позовом не оплатив надані позивачем послуги, у зв'язку з чим останній був змушений звернутись з позовом до суду.

Відповідач проти даного факту заперечує, зазначаючи, що продукція в повному обсязі знищена не була та з'явилась в продажу на території Харківської області, а акти складені сторонами не мають юридичної сили.

Суд вказані заперечення не приймає до уваги, як такі, що підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 43 ГПК України, з огляду на таке.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із статтею 252 Цивільного кодексу України, термін (строк) визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. При цьому строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (частина третя статті 254 ЦК України).

У відповідності до наданих позивачем актів № 130, 131, 132 від 13.05.2016, виконавець в особі директора ОСОБА_5 та замовник - представник за довіреністю ОСОБА_4 погодили факт виконання робіт за Договором № 28961 від 10.05.2016 щодо знищення продукції.

Зокрема, згідно наданих актів про знищення відходів від 13 травня 2016 p. за № 130 було знищено картонних коробів у кількості 276 шляхом високотемпературного спалювання; від 13 травня 2016 р. за № 131 було знищено картонних коробів у кількості 654 шляхом високотемпературного спалювання; від 13 травня 2016 р. № 132 було знищено картонних коробів у кількості 1629 шляхом високотемпературного спалювання. Таким чином, було знищено коробів на загальну кількість - 2559 коробів. Кількість знищених коробів відповідає по кількості до отриманих у відповідності до Додатків до Договору.

Всі Акти були підписані та скріплені печатками позивача та відповідача, отже відповідач за первісним позовом в особі його законного представника підтвердив той факт, що всі короби, які були доставлені на територію позивача за первісним позовом були знищені, у зв'язку з чим пояснення відповідача за первісним позовом з приводу того, що зазначені акти не мають юридичної сили не відповідають дійсним обставинам справи та нормам законодавства.

Таким чином, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт знищення товару, строк виконання щодо оплати яких згідно п. 3.1. Договору та ст. 252 ЦК України настав, колегія суддів приходить до висновку про достатність підстав для задоволення позовних вимог в сумі 100 247,04 грн., зокрема, за актом № 130 в розмірі 80 962, 56 грн.; за актом № 131 в розмірі 17 172, 48 грн.; за актом № 132 в розмірі 2 112,00 грн.

Таким чином, заявлені до стягнення, відповідно до первісного позову, вимоги про стягнення 100 248,00 грн. заборгованості за виконані та не оплачені послуги підлягають частковому задоволенню в сумі 104 247, 04 грн. (80 962, 56 грн.+17 172, 48 грн.+2 112,00 грн.)

Що стосується заявленого зустрічного позову, вимоги щодо якого обґрунтовані понесеними реальними збитками в розмірі 191 244,60 грн. (177 944,60 грн. витрат на повторний викуп продукції та 13 300,00 грн. транспортних витрат, які пов'язані з завантаженням, доставкою та розвантаженням продукції), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом умов договору та наявністю продукції в роздрібних мережах Харківської області, що також, за словами позивача, підтверджується висновком експерта з приводу того, що продукція, що надійшла в продаж це саме той товар, який мав бути знищений відповідачем за зустрічним позовом, суд зазначає наступне:

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно положень ст. 224 Господарського кодексу України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст.ст. 623, 1166 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд зазначає, що протиправність поведінки відповідача за зустрічним позовом не доведена жодним реальним доказом (наприклад: факт реалізації товару у роздрібну мережу саме позивачем за первісним позовом, наявність у позивача за первісним позовом тари або самого товару після підписання актів та ін.).

До того ж, в наданих в якості підтвердження збитків, видаткових накладних , вказана абсолютна інша продукція, яка не співпадає з родовими ознаками продукції , яка була надана для знищення позивачу за первісним позовом, а тому витрати на повторний викуп аналогічної продукції в розмірі 177 944,60 грн. саме з вини відповідача за зустрічним позовом не підтверджено матеріалами справи.

З підстав недоведеності та відсутності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та понесеними збитками, також не підлягають задоволенню витрати в розмірі 13 300,00 грн., які начебто поніс позивач за зустрічним позовом, у зв'язку з додатковими транспортними послугами, наданими йому третьою особою.

Враховуючи зазначене, а також те, що заявлена до стягнення сума в розмірі 191 244, 60 грн., яка складається з 13 300,00 грн. транспортних витрат та 177 944,60 грн. витрат на повторний викуп продукції не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом зобов'язань за договором про надання послуг щодо знищення продукції, зобов'язання щодо якого останнім виконані належним чином, що було підтверджено при задоволенні первісних позовних вимог, в задоволенні зустрічного позову суд відмовляє .

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги не підтверджені матеріалами справи та наданим доказами, спростовані позивачем, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за первісним позовом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, за зустрічним позовом - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Марс Україна (07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Онікієнка Олега, 127, код ЄДРПОУ 21638055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юпітер Еко (61106, м. Харків, вул. Плиткова, 12, код ЄДРПОУ 38774910) - 100 247 (сто тисяч двісті сорок сім) грн. 04 коп. та 1503 (одну тисячу п'ятсот три) грн. 70 коп. судового збору.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5 . Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 24.04.2017

Головуючий суддя О.В. Щоткін

Суддя В.М. Бацуца

Суддя О.В. Конюх