Ухвала

від 19.04.2017 по справі 914/3574/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.04.2017 р. Справа№ 914/3574/14

Суддя Господарського суду Львівської області Горецька З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянувши матеріали

матеріали скарги на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської обаласті ОСОБА_1, подану Приватною агрофірмою "Дністер" 13.02.2017 року за вх.№634/17

у справі № 914/3574/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентор» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 43; ідент.код 38326256)

до відповідача: Приватної агрофірми «Дністер» (81635, Львівська область, Миколаївський район, с. Верин; ідент.код 03762064),

третя особа (на стороні Позивача), що не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Приватне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Комфортбуд» (м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових,15; ідент.код 32253895),

про: зобов'язання повернути майно.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2- представник

від відповідача (скаржника): не з'явився

від третьої особи: не з'явився

від суб»єкта оскарження: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано скаргу ПАФ «Дністер» від 13.02.2017 року за вх. № 634/17 на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області ОСОБА_1, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентор» до відповідача: Приватної агрофірми «Дністер» , третя особа (на стороні Позивача), що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Комфортбуд» , про зобов'язання повернути майно.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.02.2017 року скаргу на дії державного виконавця прийнято до розгляду та призначено на 28.02.2017 року. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Позивач в судове засідання явку повноважного представника забезпечив, подав відзив на скаргу з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

28.03.17р. за вх. № 1372/17 в канцелярію господарського суду Львівської області позивачем подано клопотання про продовження строків вирішення спору.

19.04.2017 року за вх.№14389/17 представник ТзОВ Трентор подав пояснення по скарзі.

Відповідач (скаржник) вимоги ухвали суду про прийняття до розгляду скарги від 13.02.2017 року, про відкладення розгляду скарги не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду скарги, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення про вручення, а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою

Третя особа вимоги ухвали суду про прийняття до розгляду скарги від 13.02.2017 року, про відкладення розгляду скарги не виконала, явку повноважного представника не забезпечила, хоча і була своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду скарги, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення про вручення, а явка такої була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою

Суб'єкт оскарження вимоги ухвали суду про прийняття до розгляду скарги від 13.02.2017 року, про відкладення розгляду скарги не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, письмового пояснення на вимогу суду не надав. Крім того, вимоги ухвал суду не виконано, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду скарги, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення про вручення, а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позиція кожної з сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16 квітня 2015 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2016 року, позов задоволено повністю, вирішено:

- Приватній агрофірмі «Дністер» (81635, Львівська область, Миколаївський район, с. Верин; ідент.код 03762064) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Трентор» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 43; ідент.код 38326256) автомобіль марки КАМАЗ, модель 65201-012 (2008 року випуску, реєстраційний номер: АА 6313 НС, номер кузова: ХТС 65201081152286), - шляхом передачі його за Актом приймання-передавання (у місці, визначеному Товариством з обмеженою відповідальністю «Трентор» ).

- Стягнути з Приватної агрофірми «Дністер» (81635, Львівська область, Миколаївський район, с. Верин; ідент.код 03762064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентор» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 43; ідент.код 38326256) судовий збір у сумі 4 982,21грн.

- Накази на виконання даного Рішення видати відповідно до вимог ст. 116 ГПКУ.

29.02.2016 р. на виконання рішення господарського суду Львівської області від 16.04.2015 р., постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 р. було видано накази.

15.03.2016 р., на підставі виданого судом наказу від 29.02.2016 р., державним виконавцем ВДВС Миколаївського РУЮ ОСОБА_1 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику - Приватні агрофірмі «Дністер» термін для добровільного виконання рішення суду у строк до 22.03.2016 р.

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Статтею 124 Конституції та статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» N606-XIV від 21 квітня 1999 року, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення)

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» N606-XIV від 21 квітня 1999 року, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно абзацу 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» N606-XIV від 21 квітня 1999 року, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» N606-XIV від 21 квітня 1999 року, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» N606-XIV від 21 квітня 1999 року, відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» , у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» N606-XIV від 21 квітня 1999 року, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» N606-XIV від 21 квітня 1999 року, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскарженні в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» N606-XIV від 21 квітня 1999 року, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскарженні до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 45 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.ст. 115, 116 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

За змістом ст. 11 Закону України Про виконавче провадження N606-XIV від 21 квітня 1999 року, на державного виконавця покладено обов'язок у повному обсязі, неупереджено та своєчасно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 6 Закону України Про виконавче провадження N606-XIV від 21 квітня 1999 року встановлено обов'язок державного виконавця використовувати надані йому права при здійсненні виконавчих дій, відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, відповідно до приписів даної норми Конституції , органи і посадові особи, що здійснюють дії спрямовані на виконання судового рішення зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією , Законом України "Про виконавче провадження" та іншими законами України.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" .

Як вбачається з матеріалів скарги, 15.03.2016 р., на підставі виданого судом наказу від 29.02.2016 р., державним виконавцем ВДВС Миколаївського РУЮ ОСОБА_1 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику - Приватній агрофірмі «Дністер» термін для добровільного виконання рішення суду у строк до 22.03.2016 р.

Постановами державного виконавця ВДВС Миколаївського РУЮ ОСОБА_1 від 25.03.2016 року та від 04.04.2016 року на боржника було накладено штраф. Проте, незважаючи на подвійне накладення штрафу, боржником рішення суду так і не було виконано.

Так, судом з матеріалів справи вбачається, що 25.03.2016 р. державним виконавцем ВДВС Миколаївського РУЮ ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 680,0 грн., у зв'язку з невиконанням без поважних причин у встановлений державним виконавцем термін рішення суду та вимог державного виконавця.

27.04.2016 р. Приватною агрофірмою «Дністер» подано скаргу на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області в частині винесення постанови від 25.03.2016 р. про накладення на Приватну агрофірму «Дністер» штрафу у виконавчому провадженні №50463499. Скарга мотивована тим, що скаржник (боржник) звертався до державного виконавця відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області з листом, в якому пояснював, що не може виконати рішення суду в добровільному порядку, оскільки ТОВ «Українська металургійна компанія» без належних правових підстав вилучила у боржника майно - автомобіль марки КАМАЗ , модель 65201-012 (2008 року випуску, реєстраційний номер: АА 6313 НС, номер кузова: ХТС 65201081152286), яке згідно рішення суду від 16.04.2015 р. боржник зобов'язаний був повернути позивачу (стягувачу) - Товариству з обмеженою відповідальністю «Трентор» .

Ухвалою суду від 29.04.2016 р. скаргу прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено на 23.05.2016 р., скаржника зобов'язано:

- Надати суду докази прийняття мір до виконання рішення суду від 16.04.2015 р. у справі №914/3574/14 в добровільному порядку.

- Надати суду докази звернення до правоохоронних органів по факту заволодіння автомобілем марки КАМАЗ, 20008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, злочинним шляхом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія» .

- Надати суду матеріали проведених переговорів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія» .

- Надати суду докази отримання звернень Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія» про повернення техніки та отримання відповіді (відмови) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія» .

- Надати суду докази звернення до суду про витребування техніки з чужого незаконного володіння та інші наявні докази.

Ухвалою суду від 06.06.2016 року в задоволенні скарги Приватної агрофірми «Дністер» про скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області в частині винесення від 25.03.2016 р. про накладення на Приватну агрофірму «Дністер» штрафу у виконавчому провадженні №50463499 відмовлено.

Отже, з листа Приватної агрофірми Дністер від 23.03.2016 року вбачається, що сам скаржник визнає відсутність у нього даного майна.

Окрім того, зазначена обставина щодо повідомлення директором приватної агрофірми Дністер державного виконавця про факт відсутності у боржника спірного майна встановлена також судовими рішеннями, які набрали законної сили, зокрема: рішенням господарського суду львівської області від 14.02.2017 року у справі №914/1143/16, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 року у справі №914/1143/16.

06.05.2016 року державним виконавцем скеровано подання до правоохоронних органів щодо розгляду питання про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження згідно з ст.382 КК України (невиконання судового рішення).

Також, 02.06.2016 року державним виконавцем ВДВС Миколаївського РУЮ було винесено постанову про розшук майна боржника, якою спірний транспортний засіб було оголошено в розшук.

Проте, відповідний транспортний засіб так і не було знайдено.

Згідно п.6 ч.1 ст.47 Закону України про виконавче провадження (від 21.04.1999 року №606-XIV), який був чинний до 05.10.2016 року, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Так, Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-X1V втратив чинність з 05.10.2016 року, згідно із Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року N 1404-VIII .

В свою чергу, Закон України "Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016 року набрав чинності 05.10.2016 року.

Пунктом 7 перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VІІІ встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону .

Згідно п.6 ч.1 ст.37 нового Закону України Про виконавче провадження (від 02.06.2016 року №1404-VIII), виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувану в натурі.

Таким чином, відповідно до положень вказаної норми, сама лише відсутність у боржника майна визначеного виконавчим документом, є достатньою підставою для повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Згідно з ч. 1 ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Частиною 3 ст. 121-1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що державним виконавцем ВДВС Миколаївського РУЮ не було порушено норми законодавства про виконавче провадження при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

У відповідності до вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає вимоги боржника (скаржника) - Приватної агрофірми «Дністер» про скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області від 31.01.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу та про визнання дій державного виконавця незаконними - необґрунтованими.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги Приватної агрофірми «Дністер» про скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області в частині винесення від 31.01.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №50463499 та про визнання дій державного виконавця незаконними - відмовити.

Суддя Горецька З. В.