Ухвала

від 24.04.2017 по справі 921/204/16-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24 квітня 2017 рокуСправа № 921/204/16-г/6

УХВАЛА про виправлення описки

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Релігійної громади "Парафія святої праведної Анни" села Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату" (с. Кути, Шумський район, Тернопільська область 47172)

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Тернопільська обласна державна адміністрація, вул. М.Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021

до відповідача-1 Шумської районної державної адміністрації (вул. Українська, 59, м. Шумськ, Шумський район, Тернопільська область 47100)

відповідача-2 Васьковецької сільської ради (с. Васьківці, Шумський район, Тернопільська область 47113)

відповідача-3 Релігійної громади "Святої праведної Анни" села Кути Шумського району Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви" (с. Кути, Шумський район, Тернопільська область 47172)

відповідача-4 Комунального підприємства "Шумське бюро технічної інвентаризації" (вул. Українська, 42 м. Шумськ, Тернопільська область 47100)

про визнання незаконними і скасування актів

Встановив:

06 квітня 2017р. господарським судом Тернопільської області прийнято рішення по справі №921/204/16-г/6, яким в задоволені позову Релігійної громади "Парафія святої праведної Анни" села Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату" (с. Кути, Шумський район, Тернопільська область 47172, ідент. код 40124558) відмовлено. Провадження у справі щодо позовних вимог Тернопільської обласної державної адміністрації ( вул. М.Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021, ідент. код 00022622), як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача, припинено.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Судом з'ясовано, що при виготовленні повного тексту рішення в його мотивувальну частину помилково внесено абзаци 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34 :

«…Щодо заяви Гусятинського районного споживчого товариства (вх.№5222 від 06.02.2017р.) про застосування строку позовної давності до позовних вимог Гусятинської селищної ради, то слід зазначити наступне.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п.2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Чинними на час видачі Державного акту на постійне користування землею серії ІІ-ТР №000582 (07 травня 1997р.) нормами, які регулювали питання позовної давності статтями 71, 76, 80 ЦК України (1963 року) передбачалося встановлення загального строку для судового захисту прав особи у три роки, обов'язкове застосування судом позовної давності, перебіг якої починається з дня виникнення права на позов і сплив якої є підставою для відмови в позові.

В даному випадку, позовна давність починає свій перебіг з моменту видачі акту 07 травня 1997 року (про що Гусятинській селищній раді було відомо), і сплила на дату звернення з даним зустрічним позовом.

При цьому, судом досліджено, що права Гусятинської селищної ради як позивача по зустрічному позову не порушені, всі зміни, які відбулися внаслідок відчуження частини нерухомого майна не впливають на права чи інтереси останньої, оскільки в силу закону відбувається коригування меж землекористування Гусятинського райСТ.

Таким чином, правила спливу позовної давності суд не застосовує, оскільки судом встановлено, що позивач по зустрічному позову не довів належними і допустимими доказами порушень його прав, що і слугувало підставою для відмови в зустрічному позові...", а тому господарський суд, не зачіпаючи суті рішення, на підставі ст. 89 ГПК України, вносить виправлення в рішення господарського суду Тернопільської області від 06.04.2017р. у справі №921/204/16-г/6.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 86, 89 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Внести виправлення в рішення господарського суду Тернопільської області від 06.04.2017р. у справі №921/204/16-г/6, а саме:

- абзаци 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34 мотивувальної частини рішення :

«…Щодо заяви Гусятинського районного споживчого товариства (вх.№5222 від 06.02.2017р.) про застосування строку позовної давності до позовних вимог Гусятинської селищної ради, то слід зазначити наступне.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п.2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Чинними на час видачі Державного акту на постійне користування землею серії ІІ-ТР №000582 (07 травня 1997р.) нормами, які регулювали питання позовної давності статтями 71,76, 80 ЦК України (1963 року) передбачалося встановлення загального строку для судового захисту прав особи у три роки, обов'язкове застосування судом позовної давності, перебіг якої починається з дня виникнення права на позов і сплив якої є підставою для відмови в позові.

В даному випадку, позовна давність починає свій перебіг з моменту видачі акту 07 травня 1997 року (про що Гусятинській селищній раді було відомо), і сплила на дату звернення з даним зустрічним позовом.

При цьому, судом досліджено, що права Гусятинської селищної ради як позивача по зустрічному позову не порушені, всі зміни, які відбулися внаслідок відчуження частини нерухомого майна не впливають на права чи інтереси останньої, оскільки в силу закону відбувається коригування меж землекористування Гусятинського райСТ.

Таким чином, правила спливу позовної давності суд не застосовує, оскільки судом встановлено, що позивач по зустрічному позову не довів належними і допустимими доказами порушень його прав, що і слугувало підставою для відмови в зустрічному позові…» - вважати внесеними помилково.

          2. Ухвалу надіслати сторонам у справі.

          Суддя                                                                                Н.М. Бурда