Постанова

від 18.04.2017 по справі 915/978/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р.Справа № 915/978/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання за участю представників учасників процесу: Від ТОВ сільськогосподарське підприємство Нібулон Богатиря К.В. Жекова В.І., Лашина В.В. Герасименко Ю.С. Мусійчук Н.Ю., довіреність №576, дата видачі: 30.12.15 розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Нібулон на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 21.02.2017 року у справі за позовом№ 915/978/16 Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон до відповідачів про 1)Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Українська Медіа Група 2) ОСОБА_8 визнання недостовірною інформацію та зобов'язання відповідача спростувати недостовірну інформацію

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон 09.09.2016р. звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою (з урахуванням пояснень про виправлення описки у прохальній частині позовної заяви від 20.02.2017р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Українська Медіа Група про:

1.Визнання недостовірною, негативною і такою, що принижує ділову репутацію товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство НІБУЛОН , інформацію, яка була поширена в мережі Інтернет на веб-сайті Інтернет-видання Преступности.НЕТ (https://news.pn/ru) електронною публікацією під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_1 , розміщеною ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13:09 за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме:

...проведя тщательные расследования в 2013 - 2014 годах по данному проекту, мне удалось выяснить, что руководство ООО СП Нибулон пошло на грубые нарушения природоохранного законодательства, в частности Водного Кодекса Украины и ЗУ Об отходах ;

Это значит, что извлечённый со дна реки донный грунт (мул) необходимо складировать в специально построенных для этого карьерах на материковой части за пределами прибрежной 100 метровой зоны. Кроме того, извлечённый донный грунт является отходом и если он не идёт на дальнейшее использование (при условии, что не содержит вредных веществ), то становится полигоном ТБО. И это является самым главным аргументом, доказывающим насколько выполнение дноуглубительных работ проходит законно в соответствии с этими требованиями.

В 2015 году ООО СП Нибулон официально начал дноуглубительные работы и там, где прошлись его мотопомпы, не осталось ничего живого ;

Кроме этого, в водовороте замуленных плавней погибла вся речная живность. Беспощадно уничтожая плавни, руководство ООО СП Нибулон не желает понимать, что уничтожает целые природные комплексы, биоту, то, от чего зависит жизнь людей ;

...руководство ООО СП Нибулон решило сэкономить на защите окружающей среды, рассматривая природные ресурсы как нечто, что не требует пристального внимания и бережного отношения, поступая с ними, как с обычным мусором ;

...разрешение на противозаконные дноуглубительные работы... ;

...липовые экспертизы и акты... ;

фиктивные общественные слушания .

2.Визнати недостовірною, негативною і такою, що принижує ділову репутацію товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства НІБУЛОН , інформацію, яка була поширена у мережі Інтернет на веб-сайті Інтернет-видання Преступности.НЕТ (https://news.pn/ru) електронною публікацією під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_1 , розміщеною ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13:09 за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3.

3.Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Українська Медіа Група спростувати поширену недостовірну, негативну і таку, що принижує ділову репутацію товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства НІБУЛОН , інформацію шляхом розміщення в мережі Інтернет на веб-сайті Інтернет-видання Преступности.НЕТ під заголовком Спростування спростування у такій редакції...

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інформація, яка викладена у вказаному блозі відповідача є негативною, недостовірною, принижуючою ділову репутацію товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон .

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон , враховуючи положення ст.ст. 12, 21 Гсподарського процесуального кодексу України, 19.10.2016 року звернулося до суду з клопотанням про залучення автора публікації від 06.07.2016року - ОСОБА_8 до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою від 03.11.2016 року господарський суд Миколаївської області відмовив Товариству в задоволенні вищевказаного клопотання та припинив провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2016р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нібулон на ухвалу господарського суду Миколаївської області 03.11.2016 року по справі №915/978/16 задоволено; ухвалу господарського суду Миколаївської області 03.11.2016 року по справі №915/978/16 скасовано; справу №915/978/16 передано на розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.01.2017 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_8.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.02.2017р. залучено до участі у справі в якості іншого відповідача ОСОБА_8 (АДРЕСА_1); провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Ухвала господарського суду Миколаївської області від 21.02.2017р. мотивована тим, що автором статті, яка є підставою спору у даній справі, є ОСОБА_8. ОСОБА_8 є фізичною особою без статусу суб'єкта підприємницької діяльності, не перебуває у трудових відносинах з відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Українська Медіа Група . З огляду на наведене, господарський суд Миколаївської області дійшов висновку про необхідність за своєю ініціативою залучити до участі у справі іншого відповідача - ОСОБА_8.

Судом першої інстанції було прийнято до уваги, що згідно з приписами статей 1, 12, 21 ГПК України господарський суд не має повноважень, необхідних для розгляду по суті даної справи за участю фізичної особи. Отже, даний спір не підвідомчий господарським судам України, а тому провадження у цій справі було припинено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон звернулось до Одеського апеляційного господарського суду, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 21.02.2017р. у справі № 915/978/16; справу № 915/978/16 передати на розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон зазначає про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме:

- за відомостями Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності видання Преступности.НЕТ за видом видання є газетою (свідоцтво серії МК № 580-76/Р), а засновником цього видання є відповідач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Українська Медіа Група ;

- як встановлено рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 23.04.2015р. у справі № 487/7882/14-ц, рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.06.2016р. у справі № 520/13606/15-ц, власником веб-сайту Преступности.НЕТ є Товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Українська Медіа Група , а як встановлено рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.06.2016р., Товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Українська Медіа Група є суб'єктом інформаційної діяльності;

- відповідно до положення абзацу 3 частини 6 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила, а тому належним відповідачем в цій справі є Товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Українська Медіа Група як власник веб-сайту та інформаційне агентство;

- приймаючи процесуальне рішення про залучення до участі у справі в якості іншого відповідача фізичну особу, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, суд першої інстанції своїм рішенням порушив норми процесуального права щодо суб'єктного складу сторін у господарському процесі;

- Товариству з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Українська Медіа Група як позивачу за принципом диспозитивності у господарському судочинстві належить право вільно обирати спосіб захисту порушеного свого немайнового права і на власний розсуд визначити відповідача за своїми вимогами.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2017р. (у складі колегії суддів: головуючого - Богатиря К.В., суддів - Аленіна О.Ю., Лашина В.В.) прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Нібулон до провадження та розгляд апеляційної скарги призначено на 18.04.2017р. о 14:00.

Розпорядженням керівника апарату суду № 285 від 14.04.2017р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із перебуванням судді Аленіна О.Ю. у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.04.2017р., сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Богатир К.В., судді: Жеков В.І., Лашин В.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2017р. (у складі колегії суддів: головуючого - Богатиря К.В., суддів - Жекова В.І., Лашина В.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження з призначеним розглядом на 18.04.2017р. о 14:00.

У судове засідання 18.04.2017р., окрім позивача, інші представники сторін не з'явилися без повідомлення про причини неявки. Доказом фактичного направлення ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2017р. на адресу сторін та інших учасників процесу є відбиток штампу канцелярії Одеського апеляційного господарського суду на зворотньому боці останнього аркушу вказаної ухвали та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання, які долучені до справи.

Як вбачається із роз'яснень, викладених у пункті 3.9.1 пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. (з наступними змінами та доповненнями), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Пункт 3.9.2 пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. передбачає, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 27.03.2017р., не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялося.

Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність сторін у даному випадку не перешкоджає вирішенню скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

14.04.2017р. ОСОБА_8 до Одеського апеляційного господарського суду надано відзив, в якому заявник просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, та зазначає, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, не має будь-яких договорів та спільних справ з Товариством з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Українська Медіа Група , не може впливати на його роботу. Про всі новини, які надає Товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Українська Медіа Група , дізнається як усі пересічні громадяни на їх сайті Преступности.НЕТ .

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позов про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Нібулон до Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Українська Медіа Група , як засновника веб-сайту - інтернет -видання Преступности.НЕТ (за видом видання є газетою). На веб-сайті Преступности.НЕТ , власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Українська Медіа Група , в інтернет-блозі ОСОБА_8 (блоггер ОСОБА_8) розміщена публікація під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою поширені відомості, що, на думку позивача, не відповідають дійсності та ганьблять ділову репутацію позивача.

Згідно відомостей, які містяться у запереченнях відповідача на позов, автором публікації ІНФОРМАЦІЯ_1 , розміщеної ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 13:09 в мережі Інтернет на інтернет виданні Преступности.НЕТ є ОСОБА_8.

Ухвалою суду від 18.01.2017 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_8.

Як зазначено судом першої інстанції та підтверджено відповідачем у запереченнях на позов, станом на день розміщення публікації в інтернет-блозі ОСОБА_8 (блоггер ОСОБА_8) під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_1 фізична особа ОСОБА_8 не перебувала у трудових відносинах з відповідачем, та у іншій спосіб не представляла інтереси відповідача як суб'єкта господарювання.

Переглядаючи законність винесення оскаржуваної ухвали, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про її скасування як такої, що прийнята з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації .

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 року в мережі Інтернет на загальнодоступному веб-сайті - інтернет-видання Преступности.НЕТ ТОВ ІА УМГ в інтернет-блозі ОСОБА_8 (блоггер ОСОБА_8) була розміщена публікація під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Згідно ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Отже, за своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене частиною першою статті 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту щодо поширення інформації, яка шкодить його діловій репутації.

Характер правовідносин у спорах про спростовування недостовірної інформації є цивільно-правовим, тому залежно від суб'єктного складу ці спори можуть вирішуватися як в порядку господарського судочинства, так і в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Недостовірною вважається негативна інформація, поширена про особу, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Отже, в разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з'ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона. Відповідно правову позицію наведено у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи .

Даний позов про визнання недостовірною інформації та спростування недостовірної інформації заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством Нібулон до Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Українська Медіа Група як власника веб-сайту - інтернет-видання Преступности.НЕТ , на якому було розміщено статтю.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта , на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Апеляційним господарським судом встановлено, що на день оприлюднення публікації під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 не була працівником Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Українська Медіа Група .

За загальним правилом цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації зобов'язаними суб'єктами цих правовідносин є особи, які (незалежно від наявності їхньої вини) поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, і це порочить честь і гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам громадян чи організацій.

При цьому під поняттям спростування розуміється доведення неправильності, помилковості, хибності будь-чиїх тверджень, переконань або їх заперечення. Спростування має відбуватись, як правило, у формі, ідентичній поширенню інформації, а коли це неможливо чи недоцільно, - в адекватній чи іншій формі, з урахуванням того, що воно повинно бути ефективним. Крім того, спростування обов'язково має бути проведено або підписано особою, яка поширила неправдиву інформацію і цим порушила немайнові права позивача. У протилежному випадку застосовуються інші способи захисту - відповідь, висловлювання своєї думки тощо.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі .

Як вбачається із ухвали господарського суду Миколаївської області від 18.01.2017р. судом залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_8. Тобто, участь у справі автора спірної інформації в якості третьої особи на стороні відповідача дає можливість суду встановити усі необхідні обставини по справі щодо поширення спірної інформації та ніяким чином не унеможливлює розгляд позовних вимог в господарському суді виключно до власника веб-сайту (юридичну особу), через який автор розповсюдив недостовірну інформацію про позивача. В даному конкретному випадку суд першої інстанції не обґрунтував належним чином при винесенні ухвали про припинення провадження у справі в чому полягає неможливість розгляду спору по суті позовних вимог до відповідача-1 без залучення до участі у справі відповідача-2.

Принцип диспозитивності в господарському процесі полягає в можливості для учасників господарського процесу, і в першу чергу сторін, розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, активно впливати на процес із метою захисту своїх прав і інтересів.

Як зазначив представник позивача у судовому засіданні, при поданні позовної заяви ним на правах диспозитивності було зазначено відповідачем лише Товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Українська Медіа Група як власника веб-сайту - інтернет-видання Преступности.НЕТ , на якому було розміщено статтю, що не порушує норми чинного законодавства України.

В свою чергу залучення до участі у справі як іншого відповідача - ОСОБА_8, яка не є працівником відповідача, на думку позивача є недоцільним, оскільки спір у цих правовідносинах позивач має намір вирішувати в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з посиланнями заявника апеляційної скарги на свободу вибору способу захисту свого права та права визначати відповідача у позові.

За вимогами ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке право повинно бути забезпечене справедливими судовими процедурами.

Проте, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, наведені норми не врахував.

Разом з тим, у відповідності до вимог ст. ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, з урахуванням наведених норм процесуального закону, справи, що віднесені до підвідомчості господарських судів, у відповідності до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, кваліфікуються за сукупністю предметного та суб'єктного критеріїв.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.09.2009 року "відкриваючи провадження у справі, суд має з'ясувати, за правилами якого судочинства підлягає розгляду заява. При цьому слід виходити з компетенції суду щодо розгляду цивільних справ, зазначеної в ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, та враховуючи положення ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб'єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства .

В даному випадку за суб'єктним складом і позивачем, і відповідачем-1 є юридичні особи, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково припинив провадження у справі на підставі норм п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що нібито спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в порушення норм ст. 1, 21, 24 Господарського процесуального кодексу України при припиненні провадження у справі, коли спір не вирішується по суті, в резолютивній частині ухвали зазначено про залучення до участі у справі в якості іншого відповідача ОСОБА_8, яка є фізичною особою - автором недостовірної інформації, але не є суб'єктом підприємницької діяльності, тому не повинна приймати участь у господарському судочинстві в якості відповідача при розгляді даної категорії справ у позовному провадженні.

З цього питання існують відповідні роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18, про необхідність застосування яких у даній справі вже було раніше зазначено Одеським апеляційним господарським судом у постанові від 30.11.2016р. Однак на це не звернув увагу господарський суд при розгляді даної справи.

Пунктом 1.3 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

Таким чином, на думку колегії суддів, за наявністю позовних вимог до відповідача-1, на яких наполягає позивач у даній справі, недоведеністю неможливості розгляду по суті позовних вимог до відповідача-1 без залучення до участі у справі в якості відповідача-2 автора публікації, оскільки цей автор вже був залучений судом в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, відсутністю згідно з процесуальним законом можливості залучити до участі у господарській справі в якості іншого відповідача фізичної особи - автора недостовірної інформації, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, господарський суд Миколаївської області повинен був розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

В даному конкретному випадку суд першої інстанції порушив норми Господарського процесуального кодексу України і це привело до прийняття неправильного рішення про припинення провадження за позовом. Тобто, порушені права та інтереси позивача залишені без судового захисту в порядку господарського судочинства, що не відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, за якою кожен має право на незалежний і справедливий суд.

Відповідно до статті 1 Конституції України (далі - Конституції, Основного закону) Україна є правовою державою. Правова держава - це форма організації державної влади, за якої в усіх сферах життя панує верховенство права. Реалізація принципів правової держави багато в чому залежить від діяльності судів та забезпечення права кожного на доступ до правосуддя. Саме правосуддя забезпечує дотримання прав і свобод громадян та їх захист у випадку порушень, виступає гарантом законності й порядку у суспільстві.

Судовий захист є юрисдикційною формою захисту порушених або оспорюваних суб'єктивних прав та інтересів. Сутність такої форми захисту полягає в тому, що особа, яка вважає, що її права та законні інтереси порушені неправомірними діями інших осіб чи органів, звертається за захистом до суду як державного органу, уповноваженого вирішувати спори з метою відновлення порушеного права й припинення такого порушення. Визначальною складовою принципу захисту прав та інтересів є забезпечення гарантій права кожної людини на ефективний судовий захист.

Право на судовий захист законних прав та інтересів кожного громадянина гарантується статтею 55 Конституції. Цією нормою передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. За змістом статті 64 Основного закону, право на судовий захист не може бути обмежене.

Вищевказане право на судовий захист порушеного права Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Нібулон не було реалізоване господарським судом Миколаївської області в установленому законом порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Нібулон підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Миколаївської області від 21.02.2017р. - скасуванню.

Відповідно до ч. 7 ст. 106 ГПК України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача по справі, до якого були заявлені позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Нібулон на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 21.02.2017р. по справі № 915/978/16 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 21.02.2017р. по справі №915/978/16 скасувати.

Справу № 915/978/16 передати на розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Українська Медіа Група (54017, м. Миколаїв, пр. Центральний, будинок 93/3, офіс 305, адреса для кореспонденції м. Миколаїв, 54001, а/я 95; код ЄДРПОУ 35834750; інші відомості відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Нібулон (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, поштова адреса: 54030, м. Миколаїв, вул. Фалеєвська, 9- Б ; код ЄДРПОУ 14291113; інші відомості відсутні) 1 600,00грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ в установленому Законом України Про виконавче провадження порядку.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: В.І. Жеков

В.В. Лашин