Постанова

від 19.04.2017 по справі 904/12514/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2017 Справа № 904/12514/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: паруснікова - доповідач,

суддів: Верхогляд Т.А., Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання Саланжій Т.Ю.

за участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1, посвідчення № 032900 від 10.04.2015

та представників сторін учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю №7/10-2626 від 28.12.2016;

від відповідача ОСОБА_3, представник за довіреністю б/н від 03.01.2017;

від третіх осіб: 1, 2, 3 представники не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТУЛС на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2017 по справі № 904/12514/16 (суддя Фещенко Ю.В.)

за позовом Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Тулс , м. Київ

за участю третьої особи-1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, м. Дніпро

третьої особи-2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство з питань нотаріату та банкрутства , м. Дніпро

третьої особи-3 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Солярис , м. Київ

про витребування нежитлового приміщення № 4, що розташоване за адресою: вул. Маршала Малиновського, будинок 34 в м. Дніпро, вартістю 66000,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2017 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області по даній справі позов задоволено у повному обсязі.

Витребувано від ТОВ Тулс на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № 4, що розташоване за адресою: вул. Маршала Малиновського, будинок 34 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 98217412101).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Тулс на користь прокуратури Дніпропетровської області 2067,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпропетровської міської ради поза волею власника, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача, як добросовісного набувача в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ Тулс , в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати, у задоволенні позовної заяви відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням місцевим господарським судом при прийнятті рішення по справі обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає:

- суд безпідставно застосував положення ст. 35 ГПК України та ухилився від приписів ст. 129 Конституції України, якими до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін;

- судом невірно застосовано норми матеріального права та надано невірну юридичну оцінку обставинам справи щодо наявності волі власника на вибуття майна;

- рішення Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011р. виконано не було, фактично майно з балансу та володіння ВРЖЕП АНД району знято не було та не вилучено з володіння;

- в ліквідаційному балансі ВРЖЕП АНД району було враховано спірне майно та вона несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним на праві господарського відання майном;

- позивач був обізнаний, що спірне майно після включення його до проміжного ліквідаційного балансу може бути відчужено в процедурі погашення вимог кредиторів в справі про банкрутство боржника ;

- з дня прийняття господарським судом Дніпропетровської області постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (14.08.2012) повноваження позивача як представника власника майна банкрута відповідно до ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом припинилися;

- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013 по справі №38/5005/6637/2012 встановлено правомірність дій ліквідатора щодо включення об'єктів нерухомості до ліквідаційної маси боржника;

- рішенням від 24.07.2013 № 29/37 Дніпропетровська міська рада підтвердила свою волю на те, що спірне нерухоме майно на момент визнання ВРЖЕП АНД району банкрутом залишалось закріпленим за ним на праві повного господарського відання, а тому мало бути включено до ліквідаційної маси та відчужено з метою погашення вимог кредиторів в процедурі ліквідації;

- майно продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень, тому згідно ч. 2 ст. 388 ЦК України не може бути витребувано у добросовісного набувача;

- суд не вирішив питання про повернення коштів добросовісному набувачу та не надав належної правової оцінки клопотанню про застосування строків позовної давності, що спливли 28.07.2016;

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 апеляційну скаргу призначено до розгляду на 03.04.2017 у складі колегії суддів: головуючого судд ОСОБА_4 (доповідач), суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

03.04.2017 на підставі розпорядження керівника апарату суду № 504/17 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Білецької Л.М. здійснено її заміну на суддю Пархоменко Н.В. (протокол автозаміни від 03.04.2017, а. с. 149 том 2).

03.04.2017 прокурор та Дніпропетровська міська рада надали до ДАГСу відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили колегію суддів відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ Тулс , а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою ДАГС від 03.04.2017 розгляд справи відкладався у судовому засіданні на 19.04.2017.

19.04.2017 у судовому засіданні представник апелянт вимоги скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати.

Прокурор проти апеляційної скарги заперечив, зазначив, що доводи апеляційної скарги зводяться до оспорювання фактів, які вже встановлені судовими актами у справі № 38/5005/6637/2012; рішення Дніпропетровською міською радою щодо відчуження спірного майна не виносилось, тому воля власника майна відсутня; спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею шляхом включення до ліквідаційної маси комунального підприємства, яке безпідставно обліковувало його на своєму балансі та не мало на нього жодних речових прав; прокурором обраний вірний спосіб захисту права територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпропетровської міської ради шляхом предявлення віндикаційного позову; апелянт не заявляв жодних вимог в будь-якій формі про необхідність стягнення грошових коштів, тому посилання на порушення судом норм матеріального права є безпідставним; судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності, бо перебіг позовної давності відраховується від дати постановлення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 по справі № 38/5005/6637/2012.

Треті особи: 1, 2, 3 відзиви на апеляційну скаргу не надали, явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів, яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001 затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпро.

На підставі зазначених рішень Дніпропетровської міської ради відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 02.07.2013 проведено державну реєстрацію права комунальної власності, зокрема й на спірне нежитлове приміщення № 4, що розташоване за адресою: вул. Маршала Малиновського, буд. 34 в м. Дніпро (реєстраційний № об'єкта нерухомого майна - 98217412101).

Зазначене нежитлове приміщення перебувало на балансі ВРЖЕП АНД району м. Дніпро (надалі третя особа-1).

Факт належності об'єктів, зазначених у переліках (розділи І - XIII), що додаються до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991, територіальній громаді м. Дніпропетровська встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 200/5829/13-ц від 14.05.2013 за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту (а. с. 25-28 том 1).

На виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011, об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, ВРЖЕП АНД району м. Дніпропетровська передано на баланс КП Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю (а. с. 23-24 том 1).

В той же час, 06.08.2012 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження по справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району м. Дніпропетровська (а. с. 110 том 1).

Однак, на час порушення провадження у справі про банкрутство, рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 ВРЖЕП АНД району м. Дніпропетровська в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно продовжувало обліковуватися на балансі вказаного підприємства за відсутності правових підстав.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 по справі № 38/5005/6637/2012 ВРЖЕП АНД району м. Дніпропетровська визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік, до 14.08.2013; ліквідатором підприємства призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5 (а. с. 111-112 том 1).

В процесі здійснення ліквідаційної процедури, нежитлове приміщення № 4, що розташоване за адресою: вул. Маршала Малиновського, будинок 34 в м. Дніпро було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення товарною біржею Регіональна універсальна біржа торгів з продажу нежитлового приміщення № 4, що розташоване за адресою: вулиця Маршала Малиновського, будинок 34 в м. Дніпро, загальною площею 71,8 кв. м., оформлених протоколом № 73 від 25.12.2012, та переможцем яких визначено ТОВ Солярис .

На підставі протоколу проведення біржових торгів з продажу нежитлового приміщення № 4, що розташоване за адресою: вул. Маршала Малиновського, буд. 34 в м. Дніпро, 27.07.2013 між ВРЖЕП АНД району м. Дніпропетровська та ТОВ Солярис укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 2149, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 29-33 том 1).

В подальшому, спірне нерухоме майно було відчужене ТОВ Солярис на користь ТОВ Тулс за договором купівлі-продажу № 4951 від 18.10.2013, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7Г (а. с. 34-37).

В свою чергу, ТОВ Тулс передало спірне нерухоме майно в іпотеку ТОВ Агентство з питань нотаріату та банкрутства на підставі іпотечного договору від 20.07.2016 (а. с. 38-44 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 по справі № 38/5005/6637/2012, зокрема:

- було задоволено скаргу прокурора Дніпропетровської області;

- визнано неправомірними дій ліквідатора ВРЖЕП АНД району м. Дніпропетровська - арбітражного керуючого ОСОБА_5 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, в тому числі нежитлового приміщення № 4, що розташоване за адресою: вул. Маршала Малиновського, будинок 34 в м. Дніпро;

- визнано неправомірними дії ліквідатора щодо продажу зазначеного майна з відкритих біржових торгів;

- визнано недійсними результати біржових торгів, проведених товарною біржею Регіональна універсальна біржа з продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення № 4, що розташоване за адресою: вул. Маршала Малиновського, будинок 34 в м. Дніпро, загальною площею 71,8 кв.м.;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за № 2149 від 27.07.2013 з відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 4 по вул. Маршала Малиновського, буд. 34 в м. Дніпро, загальною площею 71,8 кв.м. (а. с. 51-73 том 1).

Постановою ДАГС від 12.01.2017, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 по справі №38/5005/6637/2012 в частині задоволення скарги Прокуратури Дніпропетровської області, з урахуванням доповнень, про визнання неправомірними дій ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси нерухомого майна та продажу з відкритих біржових торгів нерухомого майна, визнання недійсними результатів біржових торгів, проведених 27.12.2012 та договорів купівлі-продажу нерухомого майна - залишено без змін (а. с. 218-243 том 1).

Зазначеним вище судовим рішенням, встановлено, що спірне майно не належало ВРЖЕП АНД району м. Дніпропетровська, у зв'язку з чим, дії ліквідатора щодо включення цього майна до ліквідаційної маси підприємства боржника, та подальша його реалізація визнані неправомірними, а договір купівлі-продажу, за яким відбулося відчуження майна, визнано недійсним.

В той же час, норми ст. 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення.

При цьому, згідно зі ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

З урахуванням того, що по справі № 38/5005/6637/2012 встановлено факт недійсності договору купівлі-продажу, зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за № 2149 від 27.07.2013 з відчуження нерухомого майна - нежитлового приміщення № 4 по вул. Маршала Малиновського, будинок 34 в м. Дніпро, загальною площею 71,8 кв.м., що свідчить про вибуття спірного майна з володіння законного власника - територіальної громади міста з порушенням вимог чинного законодавства, та поза його волею, судом під час розгляду даної справи вказані обставини не встановлюються та не доводяться з огляду на наступне.

Відповідно до статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі Совтрансавто-Холдинг проти України , яке є в силу ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини джерелом права, визначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61) .

В силу ч. 3 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, судове рішення по справі № 38/5005/6637/2012 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення не можуть йому суперечити.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, господарський суд виходив також із наступного.

Відповідно до ст. 318 ЦК України одним з суб'єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду (ст. 10 Закону Про місцеве самоврядування в Україні ).

Згідно з ч. 7 ст. 319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Отже, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпропетровської міськради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. Аналогічні висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені в постановах Верховного Суду України від 30.09.2014 по справі № 43/440-6/231, від 11.06.2014 по справі № 6-52цс14 та від 08.06.2016 по справі № 6-3089ц15.

Так, у відповідності до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з нормами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

Враховуючи викладене, спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпропетровської міської ради поза волею власника іншим шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача як добросовісного набувача в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог прокурора, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, колегія суддів апеляційного господарського суду України зазначає наступне.

Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (ст. 344 ЦК України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовуються (правова позиція, висловлена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 № 3-604гс16, ВГСУ України від 08.11.2016 № 916/1624/15) та доводи апелянта в цій частині апеляційним судом відхиляються.

Доводи відповідача відносно вибуття спірного майна з володіння позивача за його волею, суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, які свідчать про відсутність волевиявлення позивача на відчуження спірного майна в рамках процедури банкрутства ВРЖЕП АНД району м. Дніпро, оскільки рішення про відчуження майна радою не приймалося.

Вищевикладені обставини є вирішальними при вирішенні спору, а тому інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на оцінку правомірності рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду в про витребування нежитлового приміщення відповідно до ст. 104 ГПК України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта) по справі.

Керуючись ст.ст. ст. 49, 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тулс залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2017 по справі № 904/12514/16 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 24.04.2017.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді: Т.А. Верхогляд

ОСОБА_8