Постанова

від 20.03.2018 по справі 904/12514/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/12514/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи:

позивач - Прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,

представник прокуратури - Томчук М.О.

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тулс",

представник відповідача - не з'явилися, повідомлені належним чином,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська,

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства",

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Солярис",

представники третіх осіб не заявилися, повідомлені належним чином,

розглянувши касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Тулс"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2017

у складі колегії суддів: Парусніков Ю.Б. (головуючий), Верхогляд Т.А., Пархоменко Н.В.

та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2017

у складі судді Фещенка Ю.В.

у справі за позовом Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради

про витребування нежитлового приміщення № 4, що розташоване за адресою: вул. Маршала Малиновського, будинок 34 у м. Дніпро, вартістю 66 000 грн,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. 27.11.1991 Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів" та рішенням Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001 було затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська.

2. Належність об'єктів нерухомості, зазначених в переліках до вказаних рішень Дніпропетровської міської ради, підтверджено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.05.2013 у справі № 200/5829/13-ц за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту.

3. 02.07.2013 на підставі зазначених рішень Дніпропетровської міської ради народних депутатів відділом Дніпропетровського міського управління юстиції проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення № 4, що розташоване за адресою: вул. Маршала Малиновського, 34 м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 98217412101) (далі - спірне нерухоме майно).

4. Судами встановлено, що на виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011, об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська (далі - ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району) передано на баланс Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".

5. 06.08.2012 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі № 38/5005/6637/2012 про визнання банкрутом ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району.

6. Судами встановлено, що на час порушення провадження у справі про банкрутство рішення Дніпропетровської міської ради про передачу об'єктів нерухомості на баланс Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно продовжувало обліковуватися на балансі ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська без належних на те правових підстав.

7. 14.08.2012 постановою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 38/5005/6637/2012 ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено арбітражним керуючим - Барановського О.В. Арбітражним керуючим спірне нерухоме майно було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута та в подальшому реалізовано на біржових торгах, переможцем яких визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Солярис" (далі - ТОВ "Солярис").

8. 27.07.2013 на підставі протоколу проведення біржових торгів між ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району та ТОВ "Солярис" укладено договір купівлі-продажу № 2149 спірного нерухомого майна.

9. 18.10.2013 ТОВ "Солярис" відчужило спірне нерухоме майно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" (далі - ТОВ "Тулс") на підставі договору купівлі-продажу № 4951.

10. 29.08.2016 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2017, визнано неправомірними дії ліквідатора ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська арбітражного керуючого Барановського О.В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута спірного нерухомого та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів проведених товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу спірного нерухомого майна, визнано недійсним договір купівлі-продажу № 2149 від 27.07.2013, укладений між ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району та ТОВ "Солярис" як покупцем.

Обґрунтування позовних вимог

11. 30.12.2016 Перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради про витребування від ТОВ "Тулс" на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради нежитлового приміщення №4, що розташоване за адресою: вул. Маршала Малиновського, 34 м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 98217412101)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки договір купівлі-продажу № 2149 від 27.07.2013 за яким ТОВ "Солярис" набуло право власності на спірний об'єкт нерухомості визнано недійсним, то вказане свідчить про вибуття спірного майна поза волею власника та є підставою про витребування такого майна у відповідача згідно зі статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

12. 15.02.2017 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено, витребувано у ТОВ "Тулс" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № 4, що знаходиться за адресою вул. Маршала Малиновського, 34 в м. Дніпро. Судами встановлено відсутність волевиявлення Дніпропетровської міської ради на відчуження спірного майна в рамках процедури банкрутства ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району, з огляду на що суди дійшли висновків про те, що спірне нерухоме майно вибуло від власника поза волею останнього та підлягає поверненню у власність територіальної громади м. Дніпро на підставі статті 388 Цивільного кодексу України. Судами також відхилено посилання відповідача на сплив строку позовної давності, оскільки вона обраховується від дати визнання недійсним правочину купівлі-продажу спірного майна, за яким воно вибуло із володіння позивача, тобто від 28.09.2016 - дати прийняття Господарським судом Дніпропетровської області ухвали у справі № 38/5005/6637/2012.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

13. 19.04.2017 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2017 залишено без змін. Апеляційний господарський суд погодився із висновками, викладеними у рішенні суду першої інстанції, а також зазначив, що норми щодо строку позовної давності не застосовуються до спірних правовідносин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву

14. 25.09.2017 ТОВ "Тулс" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить суд скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2017, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

15. 07.12.2017 Першим заступником прокурора Дніпропетровської області подано відзив на касаційну скаргу, в якому прокурор просить залишити без змін прийняті у справі рішення та постанову, а касаційну скаргу - без задоволення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16.ТОВ "Тулс вважає, що судами попередніх інстанцій порушено та неправильно застосовані положення статей 330, 387, 388 Цивільного кодексу України, а також не застосовано наслідки пропуску строку позовної давності. Крім того, скаржник вважає, що даний спір повинен був розглядатися в межах справи про банкрутство ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та частини дев'ятої статті 16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017).

Б. Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

17.У відзиві на касаційну скаргу прокурор вказує, що судами першої та апеляційної інстанції прийняті законні та обґрунтовані судові рішення на підставі встановлених обставин справи та з дотриманням положень статей 330, 388, 658 Цивільного кодексу України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

18. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції до 15.12.2017)

18.1.Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

18.2.Стаття 34. Належність і допустимість доказів

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

18.3.Стаття 35. Підстави звільнення від доказування

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

18.4.Стаття 115. Обов'язковість виконання судових рішень

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

19. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції після 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

20. Цивільний кодекс України

20.1.Стаття 330. Набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

20.2.Стаття 387. Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння

1. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

20.3.Стаття 388. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

21. Закон України "Про місцеве самоврядування"

21.1.Стаття 60. Право комунальної власності

8. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

21.2.Стаття 26. Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад

1. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання:

30) прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

22.Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

23.Колегія суддів зазначає, що в силу положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017), преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили. Судовими рішеннями у справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району було встановлено, що спірне нерухоме майно не належало зазначеному підприємству, визнано неправомірними дії ліквідатора щодо включення майна до ліквідаційної маси боржника та подальшої його реалізації, а також визнано недійсними результати біржових торгів та договір купівлі-продаж, за яким відбулося відчуження спірного майна. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що спірне нерухоме майно вибуло із володіння Дніпровської міської ради поза волею власника, а тому в силу положень частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, міська рада має право на витребування його у відповідача як добросовісного набувача.

24.Колегією суддів відхиляються доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не були належним чином досліджені обставини, за якими спірне нерухоме майно вибуло із власності територіальної громади, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів у даній справі та виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, а також суперечать положенням статей 35, 115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017), частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (в редакції після 15.12.2017). Також безпідставним є посилання скаржника на судову практику, викладену в постанові Верховного Суду України від 11.04.2012 у справі № 5002-16/2989-2011 оскільки предметом спору у цій справі було відчуження військового майна, правовий статус якого відрізняється від комунального майна, а отже ці відносини не є подібними.

25.В касаційній скарзі ТОВ "Тулс" також вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно було не застосовано положення частини другої статті 388 ЦК України. Колегія суддів відхиляє зазначені доводи, з огляду на те, що чинне законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами наявності у відчужувача за останнім договором у ряді цивільно-правових договорів, які укладалися щодо спірного майна, права на його відчуження; визнання недійсними результатів торгів (аукціону) на виконання рішення суду про грошове стягнення є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача за статтею 388 Цивільного кодексу України, оскільки майно вибуло від власника поза його волею іншим шляхом - шляхом проведення публічних торгів іншою особою на виконання судового рішення про стягнення коштів (висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 03.10.2011 у справі № 51/232 та постанові від 17.10.2011 у справі № 5002-8/5447-2010).

26.Також колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність, згідно положень статті 344 Цивільного кодексу України, а тому доводи скаржника про незастосування судами строків позовної давності до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 Цивільного кодексу України є безпідставними.

27.Доводи скаржника про порушення судами процесуального порядку розгляду позовної заяви про витребування майна, відчуженого в процедурі ліквідації ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району, передбаченого частиною дев'ятою статті 16 та пунктом 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017), а саме - порушення судами підсудності розгляду майнових спорів боржника у межах провадження у справі про банкрутство, відхиляються колегією суддів касаційної інстанції з огляду на те, що порушення правил підсудності у даній справі не призвело до прийняття судами попередніх інстанцій неправильного рішення по суті позовних вимог, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують законних та обґрунтованих висновків судів про задоволення позовних вимог.

28.Аналізуючи через призму статті 43 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29.Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

30.Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2017 - залишенню без змін.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2017 у справі № 904/12514/16 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді Л. Катеринчук

В. Погребняк