Постанова

від 18.04.2017 по справі 807/772/15

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 квітня 2017 рокум. Ужгород№ 807/772/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання - Кубічек Н.І.

за участі сторін:

позивача - не з'явився;

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - Петрової Ольги Миколаївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частин 3 та 7 КАС України 18 квітня 2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Постанову у повному обсязі було складено 24 квітня 2017 року.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_3 або позивач), звернулася доЗакарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області (далі по тексту - відповідач), якою, із урахуванням заяви про зміну предмету позову від 14 травня 2015 року (Т. 9 а.с.а.с. 58, 59) , просить визнати протиправними вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6/17-2 від 15 квітня 2015 року (якою вимагається сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 105442,49 грн.); податкове повідомлення-рішення № 0000911702 від 27 квітня 2015 року (яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у розмірі 45950,55 грн. за основним платежем та 11487,64 грн. за штрафними санкціями) та рішення про застосування штрафних санкцій № 2/17-2 від 17 лютого 2015 року (яким застосовано штраф у розмірі 18516,64 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем під час проведення перевірки позивача безпідставно, всупереч чинного законодавства не враховано витрати на загальну суму 324836,08 грн. (у тому числі витрати за 2011 рік - 192684,64 грн., за 2012 рік - 73501,91 грн., за 2013 рік - 58649,53 грн.) та, відповідно, безпідставно донараховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 57438,19 грн. (в т.ч. 45 50,55 грн. за основним платежем та 11487,64 грн. штрафних санкцій). А тому, податкове повідомлення-рішення № 0000911702 від 27 квітня 2015 року підлягає визнанню протиправним. Крім того, безпідставним є донарахування відповідачем позивачу єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 105442,49 грн. та, як результат, є протиправним застосування до позивача штрафу у розмірі 18516,64 грн., тому вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6/17-2 від 15 квітня 2015 року та рішення про застосування штрафних санкцій № 2/17-2 від 17 лютого 2015 року також підлягають визнанню протиправними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин, викладених у позовній заяві, підтримав повністю, дав аналогічні пояснення та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судових засіданнях позовну заяву заперечив повністю з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову та додаткових поясненнях. Зокрема пояснив, що позивачем, в порушення вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" безпідставно віднесено до складу витрат пов'язаних із одержанням доходу витрати у розмірі 324836,08 грн., які платником документально не підтвердженні. В зв'язку з чим контролюючим органом встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 45950,55 грн. та заниження суми єдиного внеску, що не нарахований та несплачений до бюджету, у розмірі 105442,49 грн. Відтак, оскаржені податкове повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій прийняті Ужгородською ОДПІ правомірно, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв'язку з існуванням на те об'єктивних причин. Також з підстав, що зазначені в КАС України провадження у справі зупинялось.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов з уточненими позовними вимогами підлягає задоволенню повністю з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що працівниками Ужгородської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013, про що складено відповідний акт № 43/17-2/НОМЕР_2 від 17 січня 2015 року, (Т. 1 а.с.а.с.13-25). Вказаним актом зафіксовано порушення, зокрема:

- п. 138.2 ст.138, п. 177.2 та п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 50676,09 грн., в тому числі по звітних (податкових) періодах: за 2011 рік - 31213,54 грн.; за 2012 рік - 11608,93 грн.; за 2013 рік - 7853,62 грн.;

- п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 2 п. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано суму єдиного внеску в розмірі 110949,22 грн., в тому числі по звітних (податкових) періодах: за 2011 рік - 59812,88 грн.; за 2012 рік - 29757,97 грн.; за 2013 рік - 21 378,37 грн..

На підставі акту перевірки № 43/17-2/НОМЕР_2 від 17 січня 2015 року Ужгородською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Закарпатській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21 січня 2015 року за № Ф-0000111702, якою відповідач вимагав сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 110949,22 грн. (Т. 1 а.с. 26).

Позивачем було подано до Ужгородської ОДПІ письмові заперечення від 21 січня 2015 року (Т. 1 а.с. 27) на вищезазначений акт перевірки, яким повідомлено контролюючий орган про ненадання до перевірки первинних документів щодо розрахунків з контрагентами у повному об'ємі у зв'язку з їх втратою 14 січня 2015 року. Позивач просив відповідача переглянути висновки акту перевірки та врахувати додатково подані акти звірки взаємних розрахунків та частину відновлених документів (квитанцій).

Як наслідок, працівниками Ужгородської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2011 по 31.12.2013, про що складено відповідний акт перевірки за № 132/17-2/НОМЕР_2 від 09 лютого 2015 року (Т. 1 а.с.а.с. 30-37), якою встановлено порушення позивачем:

- п. 138.2 ст.138, п. 177.2 та п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 48044,69 грн., в тому числі по звітних (податкових) періодах: за 2011 рік - 28770,13 грн.; за 2012 рік - 11574,11 грн.; за 2013 рік - 7700,45 грн.;

- п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 2 п. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано суму єдиного внеску в розмірі 110514,32 грн., в тому числі по звітних (податкових) періодах: за 2011 рік - 59812,88 грн.; за 2012 рік - 29 77,43 грн.; за 2013 рік - 21024,01 грн..

На підставі цього акту перевірки Ужгородською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Закарпатській області було прийнято:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1/17-2 від 10 лютого 2015 року, якою відповідач вимагав сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 110514,32 грн. (Т. 1 а.с. 40);

- податкове повідомлення-рішення № 1/17-2 від 17 лютого 2015 року, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в розмірі 48044,69 грн. за основним платежем та 12011,18 грн. за штрафними санкціями (Т. 1 а.с. 38);

- рішення про застосування штрафних санкцій № 2/17-2 від 17 лютого 2015 року, яким відповідач застосував штраф у розмірі 18516,64 грн. за донарахування за результатами перевірки територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 110514,32 грн. (Т. 1 а.с. 41).

Позивачем було оскаржено прийняті рішення в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Закарпатській області, скарга від 20 лютого 2015 року (Т. 1 а.с.а.с. 42-45).

Головним управлінням ДФС у Закарпатській області скаргу позивача в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1/17-2 від 10 лютого 2015 року та рішення про застосування штрафних санкцій № 2/17-2 від 17 лютого 2015 року залишено без задоволення, а відповідні вимогу про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій - залишено без змін (рішення про результати розгляду первинної скарги № 50/Л/07-16-10-04-48 від 23.03.2015 року (Т. 9 а.с.а.с 63-65).

Також наказом № 63 від 18 березня 2015 року Ужгородською ОДПІ було прийняло рішення повторно провести позапланову документальну перевірку ФОП ОСОБА_3 на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України з питань, що стали предметом оскарження.

Як наслідок, працівниками Ужгородської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2011 по 31.12.2013, про що складено відповідний акт за № 76/17-2/НОМЕР_2 від 09 квітня 2015 року (Т. 1 а.с.а.с. 46-53), якою встановлено порушення позивачем:

- п. 138.2 ст.138, п. 177.2 та п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 45 950,55 грн., в тому числі по звітних (податкових) періодах: за 2011 рік - 28 791,34 грн.; за 2012 рік - 9 749,54 грн.; за 2013 рік - 7 409,67 грн.;

- п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 2 п. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано суму єдиного внеску в розмірі 105442,49 грн., в тому числі по звітних (податкових) періодах: за 2011 рік - 59585,95 грн.; за 2012 рік - 25505,17 грн.; за 2013 рік - 20351,37 грн.

На підставі акту перевірки № 76/17-2/НОМЕР_2 від 09 квітня 2015 року, Ужгородською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Закарпатській області було прийнято:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6/17-2 від 15 квітня 2015 року, якою відповідач вимагає сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 105442,49 грн. (Т. 1 а.с 54);

- податкове повідомлення-рішення № 0000911702 від 27 квітня 2015 року, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у розмірі 45950,55 грн. за основним платежем та 11487,64 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Пунктом 6.7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (наказ Міністерства доходів і зборів України № 455 від 09.09.2013 р., котрий втратив чинність 29.05.2015 р.) обумовлено, що вимога вважається відкликаною, якщо орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу внаслідок її узгодження або оскарження. Вимога вважається відкликаною з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу.

Також пп. 60.1.3 п. 60.1 та п. 60.1 ст. 60 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. У такому випадку податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Проаналізувавши наведене суд констатує, що з прийняттям Ужгородською ОДПІ нової вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6/17-2 від 15 квітня 2015 року (якою фактично змінено у бік зменшення розмір ЄСВ з 110949,22 грн. до 105442,49 грн.) попередні вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000111702 від 21 січня 2015 р. та № Ф-1/17-2 від 10 лютого 2015 року вважаються відкликаними.

Також з прийняттям Ужгородською ОДПІ нового податкового повідомлення-рішення № 0000911702 від 27 квітня 2015 року (яке містить зменшену суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 57438,19 грн.) первинне податкове повідомлення-рішення № 1/17-2 від 17 лютого 2015 року (яким було донарахованого грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 60055,87 грн.) вважається відкликаним.

Отже, на сьогоднішній день залишаються чинними та є предметом судового оскарження (із урахуванням заяви про зміну предмету позову від 14.05.2015 р.):

- вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6/17-2 від 15 квітня 2015 року, якою вимагається сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 105442,49 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000911702 від 27 квітня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у розмірі 45950,55 грн. за основним платежем та 11487,64 грн. за штрафними санкціями;

- рішення про застосування штрафних санкцій № 2/17-2 від 17 лютого 2015 року, яким застосовано штраф у розмірі 18516,64 грн..

Відповідно до статті 2 частини 1 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно зі статтею 2 частиною 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 19 частиною 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено під час судового розгляду та підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом Ужгородської ОДПІ № 76/17-2/НОМЕР_2 від 09 квітня 2015 року, підставою для донарахування грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є та обставина, що позивачем віднесено до складу витрат пов'язаних із одержанням доходу витрати у розмірі 324836,08 грн. (у тому числі витрати за 2011 рік - 192684,64 грн., за 2012 рік - 73501,91 грн., за 2013 рік - 58649,53 грн.), які платником документально не підтвердженні. При цьому, під час проведення перевірок контролюючим органом частково не було враховано для підтвердження понесених витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, які реалізовані та безпосередньо пов'язані з отриманням позивачем доходу, розрахункові квитанції контрагентів ТОВ "Закарпатська продовольча група" та ТОВ "Закарпатська тютюнова компанія", акти звірки по контрагентах ТОВ "Закарпатська продовольча група", ТОВ "Українська дистрибуційна компанія", ТОВ "Закарпатська тютюнова компанія" та ТОВ "Савсервіс-мова", а також лист ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" № 28 від 20 січня 2015 року (про те, що цим Товариством отримана повна оплата по накладних за відвантажений позивачу товар), оскільки вищевказані документи не є первинними документами про оплату.

Суд такі висновки ДПІ знаходить помилковими з огляду на наступне.

Особливості оподаткування доходів, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності (крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування) регулюється статтею 177 ПК України (у редакції чинній у період з 2011-2013 роках), пунктом 177.2 якої визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Витрати у розумінні норм ПК України - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (стаття 14 пункту 14.1 підпункт 14.1.27 ПК України).

За приписами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Згідно зі статтею 177 пунктом 177.4 ПК України (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання було встановлено статтею 138 розділу III ("Податок на прибуток підприємств") ПК України. Згідно із пунктом 138.1 цієї статті - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку, зазначені у статті 139 ПК України, перелік є вичерпним та не містить такого поняття як "визначення оподатковуваного доходу фізичної особи підприємця за касовим методом (фактично оплачених у звітному періоді витрат)".

Статтею 138 пунктом 138.2 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не враховуються при визначені об'єкту оподаткування витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, коли фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, отримує товар (роботу, послугу), у неї виникає заборгованість (зобов'язання) перед постачальником, а збільшення зобов'язань і є витратами у розумінні п.п.14.1.27 п.14.1ст.14 ПК України, тобто підлягає застосуванню метод нарахування. При цьому, Податковим кодексом України, у редакції чинній у період 2011-2013 роках, не передбачено норм, які б містили положення про те, що до складу витрат підприємця на загальній системі оподаткування можна відносити тільки ті витрати, по яким відбулася оплата.

До також висновку приходить Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 04.04.2017 року по справі К/800/26811/16.

Наявними у матеріалах справи первинними документами, а саме видатковими накладними оформленими позивачем з контрагентами ТОВ "Закарпатська продовольча група", ТОВ "Закарпатська тютюнова компанія", ТОВ "Українська дистрибуційна компанія", ТОВ "Савсервіс-мова", ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ТОВ СМП "Тіп-топ", ПП ОСОБА_6, ТОВ "Домініка", ПП "Маріна", ТОВ "Агро-Юг", ТОВ "Мегаполіс Україна", ТОВ "ТК Мегаполіс-Україна", ТОВ "ТБ Мегаполіс", ТОВ "Оленич і К", ТОВ "Юніпродукт", ТОВ "Компанія УНІПРО" ПП "Логістика-Сервіс Львів", ТОВ "Атланта-Він", ВКФ "Злагода", оригінали яких судом було оглянуто у судовому засіданні, підтверджується, зокрема, факт придбання позивачем у період січень 2011 року - грудень 2013 року товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1354994,04 грн., які позивачем були реалізовані у відповідних звітних періодах.

При цьому суд констатує, що позивачем до складу витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, окрім сум правомірність включення до складу витрат платника яких підтверджено висновками акту перевірки № 76/17-2/НОМЕР_2 від 09 квітня 2015 року (тобто окрім витрат у вигляді вибуття активів на загальну суму 1 030 157,96 грн.), також правомірно додатково включено вартість придбаного від постачальників у 2011-2013 роках товару на загальну суму 324836,08 грн. (у тому числі за 2011 рік - 192684,64 грн., за 2012 рік - 73501,91 грн., за 2013 рік - 58649,53 грн.), розрахунок за який, на думку контролюючого органу, не проведено, оскільки з отриманням відповідного товару у позивача виникла заборгованість перед постачальниками, що є витратами у вигляді збільшення зобов'язань платника, в розумінні статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.27 ПК України, і такі витрати підтверджені документально: відповідними видатковими накладними.

Крім того, матеріалами справи підтверджується (письмовими запереченнями від 21 січня 2015 року до акту перевірки від 17 січня 2015 року) (Т. 1 а.с. 27), талоном-повідомленням № 55 від 16 січня 2015 року про прийняття заяви у Перечинському РВ УМВС України в Закарпатській області (Т. 1 а.с. 55), листом Перечинського РВ УМВС України в Закарпатській області № 42/9/613 від 22 січня 2015 року (Т. 1 а.с. 56), що 22 січня 2015 року (вхідний штамп відповідача) позивачем було повідомлено Ужгородську ОДПІ про те, що 14 січня 2015 року позивачем теку з частиною розрахункових квитанцій, тобто первинних документів, які підтверджують факт оплати придбаного у постачальників та реалізованого кінцевим споживачам товару, було втрачено.

Таким чином, на момент проведення позапланової невиїзної перевірки, яка проводилася з 25 березня 2015 року по 02 квітня 2015 року про що складено акт № 76/17-2/НОМЕР_2 від 09 квітня 2015 року (на підставі якого прийнято оскаржувані рішення Ужгородської ОДПІ) посадовим особам відповідача достовірно було відомо, що частина розрахункових квитанцій (показники яких відображено позивачем у податковому обліку) було втрачено, що унеможливлює проведення об'єктивної та неупередженої перевірки позивача з питань дотримання ним податкового законодавства у тому числі щодо аналізу правомірності формування ним у періоді що перевірявся документально підтверджених витрат.

Статтею 44 пунктом 44.5 ПК України, визначено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Отже, вищезазначеними нормами Податкового кодексу України врегульовано процедуру проведення перевірки платника податків у разі втрати останнім первинних документів. Платник податків повинен повідомити у п'ятиденний строк податковий орган про втрату документів та відновити їх у 90 денний термін. При цьому, також визначено, що проведення відповідної перевірки переноситься до дати відновлення втрачених документів.

В даному ж випадку суд констатує, що позивачем протягом 90-денного строку з дня повідомлення контролюючого органу про втрату первинних документів (тобто у період з 22 січня 2015 року по 21 квітня 2015 року) вжито заходи по відновленню втрачених документів, у тому числі розрахункових квитанцій по контрагентах ТОВ "Закарпатська тютюнова компанія" та ТОВ "Закарпатська продовольча група", копії яких долучені до матеріалів справи. Однак відповідачем не вжито заходів з метою виконання вимог закону щодо перенесення терміну проведення перевірки до дати відновлення та надання документів, в межах визначених строків.

Встановивши зазначені обставини справи, суд вважає, що дії Ужгородської ОДПІ щодо прийняття спірних вимоги про сплату боргу, податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій є передчасними та не узгоджуються з вимогами статті 44 пункту 44.5 ПК України.

Поряд з наведеним суд констатує, що частина спірних задекларованих позивачем, однак не врахованих контролюючим органом під час проведення перевірки та адміністративного оскарження, витрат додатково підтверджується відновленими платником та наявними у матеріалах справи розрахунковими квитанціями, сформованими ТОВ "Закарпатська тютюнова компанія" на суму 29060,18 грн. та ТОВ "Закарпатська продовольча група" на суму 181286,38 грн., всього - 210346,56 грн..

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на те, що відповідні розрахункові квитанції не відповідають вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів (наказ Державної податкової адміністрації України № 614 від 01 грудня 2000 року, котрий втратив чинність 11 березня 2016 року). Адже хоч і передбачено пунктом 2.1 розділу 2 цього Положення, що у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим, проте у даному Положенні недоліки розрахункового документа не прирівняно до відсутності такого документа, як первинного.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Оскільки, спірні розрахункові документи дають можливість ідентифікувати осіб, які здійснювали розрахунки, а також підтверджують виконання розрахункових операцій, доводи податкового органу про не підтвердження сформованих позивачем витрат на загальну суму 210346,56 грн. відповідними розрахунковими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, необхідно визнати необґрунтованими.

Також на ухвалу суду від 12 жовтня 2015 року про витребування доказів у справі, контрагентом позивача ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" на адресу суду направлено лист "Про надання документів" б/н від 10 березня 2016 року (Т. 9 а.с.а.с. 139, 140) та надано суду довідку вих. № 01-10/03/16 від 10 березня 2016 року (Т. 1 а.с.а.с. 141-143), якими вказаний постачальник позивача додатково підтверджує факт отримання оплати за відвантажений позивачеві товар на загальну суму 47381,19 грн. Вказану суму витрат під час проведення перевірки контролюючим органом враховано не було (згідно ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання).

Окрім того, суд констатує, що спірні суми витрат, задекларовані позивачем у звітних (податкових) періодах, додатково також підтверджуються наявними у матеріалах справи актами звірки по контрагентах ТОВ "Закарпатська продовольча група", ТОВ "Українська дистрибуційна компанія", ТОВ "Закарпатська тютюнова компанія", ВКФ "Злагода", ТОВ СМП "Тіп-топ", ТОВ "Савсервіс-мова", ТОВ "ТК Мегаполіс-Україна".

Виходячи з наведеного, Ужгородською ОДПІ безпідставно не враховано витрати на загальну суму 324836,08 грн. та, відповідно, безпідставно донараховано податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у сумі 45950,55 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11487,64 грн., у зв'язку з чим необхідно визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Ужгородської ОДПІ № 0000911702 від 27 квітня 2015 року повністю.

Згідно преамбули Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року за № 2464-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Закон України № 2464) - цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Платники єдиного внеску визначені статтею 4 Закону України № 2464, в тому числі такими платниками є фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (частина 1 пункт 4 цієї статті).

У відповідності до статті 7 частини 1 пункту 2 та частини 3Закону України № 2464, для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування), єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що встановлена цим Законом.

Статтею 25 її частиною 11 Закону України № 2464 передбачено застосування штрафних внесків до платників єдиного збору, в тому числі, за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску (п. 3 ч. 11 цієї статті). Згідно статті 25 частини 4 Закону України № 2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Враховуючи те, що судом встановлено безпідставність донарахування позивачеві податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у сумі 45950,55 грн., то протиправним є нарахування позивачу і єдиного внеску на суму надмірно визначеного податковим органом чистого доходу фізичної особи-підприємця, у зв'язку з чим необхідно визнати протиправними вимогу Ужгородської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 15 квітня 2015 року № Ф-6/17-2 та рішення Ужгородської ОДПІ від 17 лютого 2015 року № 2/17-2.

При цьому суд звертає увагу на те, що штрафні санкції у розмірі 18516,64 грн., застосовані відповідачем згідно оскаржуваного рішення № 2/17-2 від 17 лютого 2015 року, були визначені Ужгородською ОДПІ виходячи із суми єдиного внеску у розмір 110514,32 грн., котра донарахована контролюючим органом вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1/17-2 від 10 лютого 2015 року. Однак, як вже було вище судом констатовано, відповідна вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1/17-2 від 10 лютого 2015 року вважається відкликаною з прийняттям Ужгородською ОДПІ нової вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6/17-2 від 15 квітня 2015 року, якою змінено у бік зменшення розмір попередньо донарахованої суми єдиного внеску з 110514,32 грн. до 105442,49 грн..

Вказане, на думку суду, додатково свідчить про незаконність рішення Ужгородської ОДПІ про застосування штрафних санкцій від 17 лютого 2015 № 2/17-2.

Згідно зі статтею 71 її частиною 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень.

За наведених обставин суд констатує, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржені податкове повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій підлягають визнанню протиправними.

Відповідно до статті 11 частини 2 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивач, звертаючись до адміністративного суду, в прохальних частинах відповідних заяв не зазначав вимоги щодо ухвалення рішення про скасування рішень відповідача, які просить визнати.

Таким чином Закарпатський окружний адміністративний суд вважає за необхідне відповідно до статті 11 частини 2 КАС України, вийти за межі позовних вимог з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та вирішити питання про скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до статті 94 частини 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі. Таким чином необхідно присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплати судового збору у розмірі 247,94 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області.

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними рішень - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6/17-2 від 15 квітня 2015 року, щодо сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 105442,49 грн..

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000911702 від 27 квітня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у розмірі 45950,55 грн. за основним платежем та 11487,64 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій № 2/17-2 від 17 лютого 2015 року, яким застосовано штраф у розмірі 18516,64 грн. за донарахування за результатами перевірки територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 247,94 (двохсот сорока семи грн. 94 коп.) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяС.Є. Гаврилко