Ухвала

від 21.08.2017 по справі 807/772/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/6036/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Затолочного В.С., Довгополова О.М.,

при секретарі судового засідання: Дідик Н.С.,

з участю представника апелянта: Петрової О.М.,

представника позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у справі № 807/772/15 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною вимоги про сплату боргу та рішення,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася в суд з адміністративним позовом до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить визнати протиправними вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6/17-2 від 15 квітня 2015 року (якою вимагається сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 105442,49 грн.); податкове повідомлення-рішення № 0000911702 від 27 квітня 2015 року (яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у розмірі 45950,55 грн. за основним платежем та 11487,64 грн. за штрафними санкціями) та рішення про застосування штрафних санкцій № 2/17-2 від 17 лютого 2015 року (яким застосовано штраф у розмірі 18516,64 грн.).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено; визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6/17-2 від 15 квітня 2015 року, щодо сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 105442,49 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000911702 від 27 квітня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у розмірі 45950,55 грн. за основним платежем та 11487,64 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій № 2/17-2 від 17 лютого 2015 року, яким застосовано штраф у розмірі 18516,64 грн. за донарахування за результатами перевірки територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування всіх обставин справи просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану постанову залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на підставі акту перевірки № 43/17-2/НОМЕР_2 від 17 січня 2015 року Ужгородською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Закарпатській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21 січня 2015 року за № Ф-0000111702 у розмірі 110949,22 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було подано до Ужгородської ОДПІ письмові заперечення від 21 січня 2015 року на вищезазначений акт перевірки, яким повідомлено контролюючий орган про ненадання до перевірки первинних документів щодо розрахунків з контрагентами у повному об'ємі у зв'язку з їх втратою 14 січня 2015 року.

В подальшому працівниками Ужгородської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013 р., про що складено відповідний акт перевірки за № 132/17-2/НОМЕР_2 від 09 лютого 2015 року.

На підставі акту перевірки за № 132/17-2/НОМЕР_2 від 09 лютого 2015 року Ужгородською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Закарпатській області було прийнято: вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1/17-2 від 10 лютого 2015 року, якою відповідач вимагав сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 110514,32 грн.; податкове повідомлення-рішення № 1/17-2 від 17 лютого 2015 року, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в розмірі 48044,69 грн. за основним платежем та 12011,18 грн. за штрафними санкціями; рішення про застосування штрафних санкцій № 2/17-2 від 17 лютого 2015 року, яким відповідач застосував штраф у розмірі 18516,64 грн. за донарахування за результатами перевірки територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 110514,32 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було оскаржено прийняті рішення в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Закарпатській області, як наслідок Головним управлінням ДФС у Закарпатській області скаргу позивача залишено без задоволення.

Наказом № 63 від 18 березня 2015 року Ужгородською ОДПІ було прийняло рішення повторно провести позапланову документальну перевірку ФОП ОСОБА_3 на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України з питань, що стали предметом оскарження.

Як наслідок, працівниками Ужгородської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р., про що складено відповідний акт за № 76/17-2/НОМЕР_2 від 09 квітня 2015 року (Т. 1 а.с.а.с. 46-53), якою встановлено порушення позивачем:

- п. 138.2 ст.138, п. 177.2 та п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 45 950,55 грн., в тому числі по звітних (податкових) періодах: за 2011 рік - 28 791,34 грн.; за 2012 рік - 9 749,54 грн.; за 2013 рік - 7 409,67 грн.;

- п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 2 п. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано суму єдиного внеску в розмірі 105442,49 грн., в тому числі по звітних (податкових) періодах: за 2011 рік - 59585,95 грн.; за 2012 рік - 25505,17 грн.; за 2013 рік - 20351,37 грн.

На підставі вказаного акту перевірки № 76/17-2/НОМЕР_2 від 09 квітня 2015 року, Ужгородською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Закарпатській області було прийнято:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6/17-2 від 15 квітня 2015 року, якою відповідач вимагає сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 105442,49 грн. (Т. 1 а.с 54);

- податкове повідомлення-рішення № 0000911702 від 27 квітня 2015 року, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у розмірі 45950,55 грн. за основним платежем та 11487,64 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з прийняттям Ужгородською ОДПІ нової вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6/17-2 від 15 квітня 2015 року (якою фактично змінено у бік зменшення розмір ЄСВ з 110949,22 грн. до 105442,49 грн.) попередні вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000111702 від 21 січня 2015 р. та № Ф-1/17-2 від 10 лютого 2015 року вважаються відкликаними.

Також з прийняттям Ужгородською ОДПІ нового податкового повідомлення-рішення № 0000911702 від 27 квітня 2015 року (яке містить зменшену суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 57438,19 грн.) первинне податкове повідомлення-рішення № 1/17-2 від 17 лютого 2015 року (яким було донарахованого грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 60055,87 грн.) вважається відкликаним.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6/17-2 від 15 квітня 2015 року, податкове повідомлення-рішення № 0000911702 від 27 квітня 2015 року, рішення про застосування штрафних санкцій № 2/17-2 від 17 лютого 2015 року прийняті неправомірно.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з знаступного

Як вбачається з акту Ужгородської ОДПІ № 76/17-2/НОМЕР_2 від 09 квітня 2015 року, підставою для донарахування грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є та обставина, що позивачем віднесено до складу витрат пов'язаних із одержанням доходу витрати у розмірі 324836,08 грн. (у тому числі витрати за 2011 рік - 192684,64 грн., за 2012 рік - 73501,91 грн., за 2013 рік - 58649,53 грн.), які платником документально не підтвердженні. При цьому, під час проведення перевірок контролюючим органом частково не було враховано для підтвердження понесених витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, які реалізовані та безпосередньо пов'язані з отриманням позивачем доходу, розрахункові квитанції контрагентів ТОВ "Закарпатська продовольча група" та ТОВ "Закарпатська тютюнова компанія", акти звірки по контрагентах ТОВ "Закарпатська продовольча група", ТОВ "Українська дистрибуційна компанія", ТОВ "Закарпатська тютюнова компанія" та ТОВ "Савсервіс-мова", а також лист ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" № 28 від 20 січня 2015 року (про те, що цим Товариством отримана повна оплата по накладних за відвантажений позивачу товар), оскільки вищевказані документи не є первинними документами про оплату.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що пунктом 177.2 статті 177 ПК України (у редакції чинній у період з 2011-2013 роках), визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Витрати у розумінні норм ПК України - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (стаття 14 пункту 14.1 підпункт 14.1.27 ПК України).

Статтею 138 пунктом 138.2 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не враховуються при визначені об'єкту оподаткування витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що коли фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, отримує товар (роботу, послугу), у неї виникає заборгованість (зобов'язання) перед постачальником, а збільшення зобов'язань і є витратами у розумінні п.п.14.1.27 п.14.1ст.14 ПК України, тобто підлягає застосуванню метод нарахування. При цьому, Податковим кодексом України, у редакції чинній у період 2011-2013 роках, не передбачено норм, які б містили положення про те, що до складу витрат підприємця на загальній системі оподаткування можна відносити тільки ті витрати, по яким відбулася оплата. Аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом в ухвалі від 04.04.2017р. справа №К/800/26811/16.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи а саме видатковими накладними оформленими позивачем з контрагентами ТОВ "Закарпатська продовольча група", ТОВ "Закарпатська тютюнова компанія", ТОВ "Українська дистрибуційна компанія", ТОВ "Савсервіс-мова", ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ТОВ СМП "Тіп-топ", ПП ОСОБА_6, ТОВ "Домініка", ПП "Маріна", ТОВ "Агро-Юг", ТОВ "Мегаполіс Україна", ТОВ "ТК Мегаполіс-Україна", ТОВ "ТБ Мегаполіс", ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1", ТОВ "Юніпродукт", ТОВ "Компанія УНІПРО" ПП "Логістика-Сервіс Львів", ТОВ "Атланта-Він", ВКФ "Злагода", підтверджується, факт придбання позивачем у період січень 2011 року - грудень 2013 року товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1354994,04 грн., які позивачем були реалізовані у відповідних звітних періодах.

Як вірно встановлено судом першої інстанції позивачем до складу витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, окрім сум правомірність включення до складу витрат платника яких підтверджено висновками акту перевірки № 76/17-2/НОМЕР_2 від 09 квітня 2015 року (тобто окрім витрат у вигляді вибуття активів на загальну суму 1 030 157,96 грн.), також правомірно додатково включено вартість придбаного від постачальників у 2011-2013 роках товару на загальну суму 324836,08 грн. (у тому числі за 2011 рік - 192684,64 грн., за 2012 рік - 73501,91 грн., за 2013 рік - 58649,53 грн.), розрахунок за який, на думку контролюючого органу, не проведено, оскільки з отриманням відповідного товару у позивача виникла заборгованість перед постачальниками, що є витратами у вигляді збільшення зобов'язань платника, в розумінні статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.27 ПК України, і такі витрати підтверджені документально: відповідними видатковими накладними.

Окрім того, матеріалами справи підтверджується (письмовими запереченнями від 21 січня 2015 року до акту перевірки від 17 січня 2015 року), талоном-повідомленням № 55 від 16 січня 2015 року про прийняття заяви у Перечинському РВ УМВС України в Закарпатській області, листом Перечинського РВ УМВС України в Закарпатській області № 42/9/613 від 22 січня 2015 року, що 22 січня 2015 року (вхідний штамп відповідача) позивачем було повідомлено Ужгородську ОДПІ про те, що 14 січня 2015 року позивачем теку з частиною розрахункових квитанцій, тобто первинних документів, які підтверджують факт оплати придбаного у постачальників та реалізованого кінцевим споживачам товару, було втрачено.

Відтак, на момент проведення позапланової невиїзної перевірки, яка проводилася з 25 березня 2015 року по 02 квітня 2015 року про що складено акт № 76/17-2/НОМЕР_2 від 09 квітня 2015 року (на підставі якого прийнято оскаржувані рішення Ужгородської ОДПІ) посадовим особам відповідача достовірно було відомо, що частина розрахункових квитанцій (показники яких відображено позивачем у податковому обліку) було втрачено, що унеможливлює проведення об'єктивної та неупередженої перевірки позивача з питань дотримання ним податкового законодавства у тому числі щодо аналізу правомірності формування ним у періоді що перевірявся документально підтверджених витрат.

Статтею 44 пунктом 44.5 ПК України, визначено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищезазначеними нормами Податкового кодексу України врегульовано процедуру проведення перевірки платника податків у разі втрати останнім первинних документів. Платник податків повинен повідомити у п'ятиденний строк податковий орган про втрату документів та відновити їх у 90 денний термін. При цьому, також визначено, що проведення відповідної перевірки переноситься до дати відновлення втрачених документів.

Разом з тим, позивачем протягом 90-денного строку з дня повідомлення контролюючого органу про втрату первинних документів (тобто у період з 22 січня 2015 року по 21 квітня 2015 року) вжито заходи по відновленню втрачених документів, у тому числі розрахункових квитанцій по контрагентах ТОВ "Закарпатська тютюнова компанія" та ТОВ "Закарпатська продовольча група", копії яких долучені до матеріалів справи. Однак відповідачем не вжито заходів з метою виконання вимог закону щодо перенесення терміну проведення перевірки до дати відновлення та надання документів, в межах визначених строків.

Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що дії Ужгородської ОДПІ щодо прийняття спірних вимоги про сплату боргу, податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій є передчасними та не узгоджуються з вимогами статті 44 пункту 44.5 ПК України.

Разом з тим, частина спірних задекларованих позивачем, однак не врахованих контролюючим органом під час проведення перевірки та адміністративного оскарження, витрат додатково підтверджується відновленими платником та наявними у матеріалах справи розрахунковими квитанціями, сформованими ТОВ "Закарпатська тютюнова компанія" на суму 29060,18 грн. та ТОВ "Закарпатська продовольча група" на суму 181286,38 грн., всього - 210346,56 грн..

Посилання апелянта на те, що відповідні розрахункові квитанції не відповідають вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів є безпідставними (наказ Державної податкової адміністрації України № 614 від 01 грудня 2000 року, котрий втратив чинність 11 березня 2016 року). Адже хоч і передбачено пунктом 2.1 розділу 2 цього Положення, що у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим, проте у даному Положенні недоліки розрахункового документа не прирівняно до відсутності такого документа, як первинного.

Оскільки, спірні розрахункові документи дають можливість ідентифікувати осіб, які здійснювали розрахунки, а також підтверджують виконання розрахункових операцій, доводи податкового органу про не підтвердження сформованих позивачем витрат на загальну суму 210346,56 грн. відповідними розрахунковими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, вірно визнані судом необґрунтованими.

Відтак судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що Ужгородською ОДПІ безпідставно не враховано витрати на загальну суму 324836,08 грн. та, відповідно, безпідставно донараховано податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у сумі 45950,55 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11487,64 грн., у зв'язку з чим судом вірно визнано протиправним податкове повідомлення-рішення Ужгородської ОДПІ № 0000911702 від 27 квітня 2015 року.

Платники єдиного внеску визначені статтею 4 Закону України Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в тому числі такими платниками є фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (частина 1 пункт 4 цієї статті).

Відповідно до статті 7 частини 1 пункту 2 та частини 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування), єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що встановлена цим Законом.

Статтею 25 частиною 11 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено застосування штрафних внесків до платників єдиного збору, в тому числі, за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску (п. 3 ч. 11 цієї статті). Згідно статті 25 частини 4 Закону України № 2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Враховуючи те, що судом встановлено безпідставність донарахування позивачеві податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у сумі 45950,55 грн., то протиправним є нарахування позивачу і єдиного внеску на суму надмірно визначеного податковим органом чистого доходу фізичної особи-підприємця, у зв'язку з чим необхідно визнати протиправними вимогу Ужгородської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 15 квітня 2015 року № Ф-6/17-2 та рішення Ужгородської ОДПІ від 17 лютого 2015 року № 2/17-2.

Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимога Ужгородської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 15 квітня 2015 року № Ф-6/17-2 та рішення Ужгородської ОДПІ від 17 лютого 2015 року № 2/17-2 прийняті неправомірно.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскаржені податкове повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій підлягають скасуванню.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції розглянув спір з дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого обґрунтовано задовольнив позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваної постанови Закарпатського окружного адміністративного суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у справі №807/772/15, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді В. С. Затолочний О. М. Довгополов

Повний текст ухвали складено 28.08.2017р.