Ухвала

від 25.04.2017 по справі 910/25397/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 квітня 2017 року Справа № 910/25397/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Ковтонюк Л.В.

розглянув матеріали касаційної скарги ОСОБА_2, с. Карналіївка Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - ОСОБА_2),

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016

зі справи № 910/25397/14

за позовом громадської організації агентства регіонального розвитку "Європейське партнерство", м. Київ (далі - Організація),

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Дніпровський", м. Київ (далі - Товариство),

про розірвання договору,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Познякова С.В., м. Київ (далі - Нотаріус), та

за зустрічним позовом Товариства

до Організації

про зобов'язання прийняти оплату.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Первісний позов було подано про розірвання договору купівлі-продажу 77/100 частин нежилих приміщень від 27.07.2011 (далі - Договір), оскільки Товариством не виконано зобов'язання щодо сплати 5 898 960 грн.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.01.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2015 згадані рішення і постанову попередніх судових інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Зустрічний позов було подано про зобов'язання Організації виконати обов'язок у натурі, а саме: прийняти оплату від Товариства в сумі 5 589 960 грн. за Договором протягом двох років трьох місяців та 17 днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.09.2015 (суддя: Ващенко Т.М.): первісний позов задоволено повністю; розірвано укладений між Організацією та Товариством Договір, посвідчений Нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 2835; стягнуто з Товариства на користь Організації 1 218 грн. судового збору; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Задовольняючи первісний позов, місцевий господарський суд виходив з того, що Товариство на порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку з оплати грошових коштів за Договором у встановлені строки та в повному обсязі не виконало, що є істотним порушенням умов Договору та підставою для розірвання Договору.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив, що Товариством належними засобами доказування не доведено суду порушення Організацією його законних прав та охоронюваних інтересів, тому відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 (колегія суддів у складі: Зеленін В.О. - головуючий, Ткаченко Б.О. і Шапран В.В.): відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_2 про залучення його третьою особою та зупинення провадження у справі; прийнято відмову Товариства від апеляційної скарги на згадане рішення місцевого господарського суду.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ОСОБА_2 просить: скасувати оскаржувану ухвалу апеляційної інстанції від 05.12.2016; прийняти нове рішення, яким залучити його як третю особу без самостійних вимог на стороні Товариства; відмовити Товариству у прийнятті відмови від апеляційної скарги; зупинити провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №522/20124/16-ц. Скаргу мотивовано винесенням згаданої ухвали з порушенням норм процесуального права, а саме: частини першої статті 79, частини другої статті 100 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду матеріалів касаційної скарги. Представники цих учасників у судове засідання не з'явилися.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для припинення касаційного провадження з урахуванням такого.

Суд апеляційної інстанції у винесенні оскаржуваної ухвали виходив, зокрема, з таких обставин та висновків.

ОСОБА_2 подано до апеляційного господарського суду клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи на стороні Товариства, яке мотивовано тим, що майбутнє рішення по даній справі "напряму" стосується його прав, оскільки його право власності на частку корпоративних прав у Товаристві вибуло поза його волею тимчасово, до винесення Приморським районним судом міста Одеси рішення у справі №522/20124/16-ц.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.11.2016 ОСОБА_2 не є учасником (засновником) Товариства; предметом спору в даній справі є вимоги про розірвання Договору; прийняте рішення в даній справі не тягне за собою повернення чи витребування нерухомого майна, отже, це рішення не впливає на права та обов'язки ОСОБА_2, тому його клопотання про залучення його до участі у справі як третьої особи не підлягає задоволенню.

Стосовно клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи Приморського районного суду міста Одеси №522/20124/16-ц суд апеляційної інстанції зазначив таке.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК України).

Рішення Приморського районного суду міста Одеси у справі №522/20124/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності не може вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, отже, справи не є пов'язаними, а тому клопотання про зупинення провадження не підлягає задоволенню.

09.11.2015 від директора Товариства ОСОБА_9 надійшла заява про відмову від апеляційної скарги.

18.11.2016 директор Товариства ОСОБА_9 подав письмові пояснення, в яких підтримав раніше подану заяву про відмову від апеляційної скарги.

Згідно з статтею 100 ГПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови. Апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги з підстав, визначених у частині шостій статті 22 цього Кодексу. Про прийняття відмови від скарги апеляційний господарський суд виносить ухвалу, якщо рішення місцевого господарського суду не оскаржено іншою стороною.

Заява про відмову від апеляційної скарги підписана ОСОБА_9, який згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.11.2016 є єдиним засновником (учасником) та керівником Товариства.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відмова Товариства від апеляційної скарги не суперечить чинному законодавству, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та прийняв згадану відмову.

Як зазначено в пункті 6 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII 1 Господарського процесуального кодексу України", у розгляді касаційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи господарським судом нижчої інстанції і яка вважала, що таким господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, касаційна інстанція, прийнявши касаційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягає поверненню з передбачених ГПК підстав), повинна з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи судовими рішення місцевого та апеляційного господарських судів не порушено та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі попередніми судовими інстанціями не вирішувалися, то суд касаційної інстанції своєю ухвалою припиняє касаційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт касаційного оскарження.

Оскаржуване не залученою особою судове рішення повинно безпосередньо стосуватися її прав та обов'язків. Тобто в рішенні суду має бути безпосередньо вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститися судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не повинен братися до уваги.

Верховним Судом України в його постановах також неодноразово викладався висновок щодо застосування норм права, який полягає в тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги .

Крім того, в силу приписів статті 111 7 ГПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями стосовно дослідження та оцінки правомірності доводів особи, яка не приймала участі в розгляді справи, щодо наявності у неї матеріального права, яке підлягає захисту, оскільки така оцінка пов'язана з необхідністю встановлення та перевірки фактичних обставин, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, але якими скаржник обґрунтовує підставність власних вимог (постанова Верховного Суду України від 02.09.2008 № 23/294). Цією постановою Верховний Суд України з урахуванням викладеного припинив касаційне провадження за касаційною скаргою з відповідної справи.

Аналогічний правовий висновок наведено і в постанові Верховного Суду України від 23.12.2015 № 5024/1463/2012.

Відповідно до частини першої статті 111 28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2015 у даній справі не вбачається, що воно прийняте про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі (ОСОБА_2), оскільки в його мотивувальній частині відсутні висновки суду про права та обов'язки цієї особи і в резолютивній частині не вказано прямо про права та обов'язки такої особи.

До того ж, як зазначалося Верховним Судом України, в силу приписів статті 111 7 ГПК України, суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо дослідження та оцінки правомірності доводів особи, яка не брала участі у розгляді справи, щодо наявності у неї матеріального права, яке підлягає захисту, оскільки така оцінка пов'язана з необхідністю встановлення та перевірки фактичних обставин, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, але якими скаржник обґрунтовує підставність власних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Статтею 111 5 названого Кодексу передбачено, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

З огляду на викладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 80, статтями 86, 111 5 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Припинити касаційне провадження у справі № 910/25397/14 за касаційною скаргою ОСОБА_2.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя Л. Ковтонюк