Постанова

від 19.04.2017 по справі 37/64

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2017 р. Справа№ 37/64

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Сухового В.Г.

Тарасенко К.В.

секретар Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Гогітідзе В.Ф. (представник за довіреністю)

від відповідача: Хіміч Б.С. (представник за довіреністю), Сапсай С.В. (представник за довіреністю)

від третьої особи: Крук Р.Р. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій"

на ухвалу господарського суду міста Києва

від 22.02.2017

у справі №37/64 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій"

до Державного підприємства "Укржитлосервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Київська міська державна адміністрація

про стягнення 219906,32 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2017 провадження у справі №37/64 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" до Державного підприємства "Укржитлосервіс" третя особа Київська міська державна адміністрація про стягнення 219906,32 грн) припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 22.02.2017 у справі №37/64 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала винесена місцевим господарським судом з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник в апеляційної скарзі вказує на те, що судом не надано належної оцінки умовам договору, не з'ясовано обставин щодо обов'язку відповідача здійснювати розрахунки за спожиту теплову енергію, передбачені договором та угодами №№ 6, 7, 8 про зміну та доповнення до договору, які укладені за домовленістю сторін про застосування цін, які підтверджували реальну собівартість теплової енергії, а саме за ціною, що була передбачена розпорядженням КМДА №86 від 31.01.2007, №142 від 12.02.2007 для житлових організацій 94,64 грн за 1 Гкал (без ПДВ), для бюджетних організацій 171,62 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), для промислових споживачів 171,62 грн. за 1 Гкал (без ПДВ). Також скаржник зазначає, що з урахуванням уточнених позовних вимог заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію в листопаді 2007 рік становить 145092,05 грн, враховуючи оплату пільг та субсидій в розмірі 75462,37 грн (220554,42 грн - 75462,37 грн = 145092,05).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Суховий В.Г.) від 06.04.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 19.04.2017.

19.04.2017 через відділ забезпечення документообігу Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на необхідність отримання від Київської міської державної адміністрації відповіді на запит №03/04-1 від 03.04.2017 щодо застосування розпоряджень про встановлення тарифів на теплову енергію в листопаді 2007 року; зазначена відповідь необхідна як доказ застосування тарифів на теплову енергію у спірний період.

В судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання про відкладення розгляду справи, просив його задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти вказаного клопотання, просили його відхилити.

Представник третьої особи, при вирішенні вказаного клопотання, поклався на розсуд суду.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідь Київської міської державної адміністрації на запит №03/04-1 від 03.04.2017 не вплине на перегляд ухвали господарського суду міста Києва від 22.02.2017 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій". Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем, в порушення ст. 101 ГПК України, не обґрунтовано неможливість звернення до Київської міської державної адміністрації з вищевказаним запитом та надання відповідної відповіді (як доказ застосування тарифів на теплову енергію у спірний період) в суді першої інстанції. Також колегія суддів звертає увагу на обмежений строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 19.04.2017 представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 22.02.2017 у справі №37/64 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 19.04.2017 представники відповідача, третьої особи заперечували проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 22.02.2017 у справі №37/64 - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2007 Закрите акціонерне товариство "Енергогенеруюча компанія Укр-Кан Пауер" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій") звернулось до місцевого господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства "Укржитлосервіс" про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460106 від 01.01.1998 у розмірі 219906,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену теплову енергію згідно умов Договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460106 від 01.01.1998, спожиту в листопаді 2007 року, внаслідок чого і виникла заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2008 порушено провадження у справі №37/64, розгляд справи було призначено на 04.03.2008.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2008 залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Київську міську державну адміністрацію.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2008 зупинено провадження у справі №37/64 до вирішення іншої пов'язаної з нею справи №8/131.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2016 поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 08.02.2017.

08.02.2017 через канцелярію суду представник відповідача подав клопотання про припинення провадження у справі.

22.02.2017 через канцелярію суду представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 145092,05 грн та судові витрати, посилаючись на часткове погашення боргу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2017 провадження у справі №37/64 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" до Державного підприємства "Укржитлосервіс" третя особа Київська міська державна адміністрація про стягнення 219906,32 грн) припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства. Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Предмет спору припиняє існувати, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань або спір врегульовано між самими сторонами.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460106 від 01.01.1998 у розмірі 219906,32 грн., яка виникла внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену теплову енергію, спожиту в листопаді 2007 року.

Припиняючи провадження у справі, суд виходив з того, що на час винесення ухвали предмет спору між сторонами відсутній, з урахуванням здійснених позивачем оплат 28.01.2009 та 31.03.2009 в розмірі 100000 грн та 50000 грн відповідно, та з урахуванням тарифу на теплову енергію (54,42 грн за 1 Гкал (без ПДВ)), який має застосовуватись у даній справі при розрахунку вартості теплової енергії.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що тарифи на теплову енергію, які застосовані позивачем при здійсненні розрахунку суми заборгованості за спожиту теплову енергію в листопаді 2007 року, визнано у судовому порядку незаконними та нечинними з моменту їх прийняття, а тому вони не можуть бути застосовані у визначенні вартості поставленої теплової енергії. При цьому зазначав, що у даній справі при розрахунку вартості теплової енергії мають застосовуватись тарифи, визначені розпорядженнями КМДА №1245 від 20.06.2002 (зареєстрованим в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за №46/429) та №2249 від 10.12.2004 (зареєстрованим в Київському міському управлінні юстиції 28.12.2004 р за №63641), якими встановлювався тариф 54,42 грн. за 1 Гкал без ПДВ.

Також судом першої інстанції встановлено наявність переплати в розмірі 24420,58 грн, з урахуванням оплати за спірний період 150000 грн.

Колегією суддів встановлено, що 28.01.2009 та 31.03.2009 відповідачем здійснено оплату вартості теплової енергії, спожитої в листопаді 2007 р. в розмірі 100000 грн та 50000 грн відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №1051 від 28.01.2009 та №1245 від 31.03.2009 (а.с.52, 53 том 2).

Як зазначалося вище, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

При цьому, припинення провадження у справі на підставі статті 80 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи те, що предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 219906,32 грн, з урахуванням сплати відповідачем в процесі розгляду справи 150000 грн (вартості теплової енергії, спожитої в листопаді 2007 за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460106 від 01.01.1998), колегія суддів вважає, що предмет спору в частині стягнення 150000 грн заборгованості припинив існування в процесі розгляду справи, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Разом з тим, неврегульованою залишається вимога позивача про стягнення 69906,32 грн.

Таким чином, перевіряючи розмір заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості, та встановивши відсутність заборгованості за неврегульованою вимогою позивача (стягнення 69906,32 грн.), тобто встановивши відсутність предмету спору до порушення провадження у справі, суд повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій помилково дійшов висновку про те, що на час винесення ухвали предмет спору (вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 219906,32 грн) між сторонами відсутній, та відповідно припинив провадження у справі №37/64.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює право на справедливий суд. У частині першій цієї статті встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Елементом права на судовий захист є право на розгляд справи, яке означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Припинивши провадження у справі без вирішення спору сторін по суті вимог, місцевий господарський суд фактично відмовив позивачу у доступі до справедливого суду.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не надано оцінки заяві позивача про уточнення позовних вимог, поданої 22.02.2017 (а.с. 169 том 2).

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ч.7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала господарського суду міста Києва від 22.02.2017 - скасуванню, з направленням справи №37/64 на розгляд господарського суду міста Києва.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 22.02.2017 у справі №37/64 скасувати.

Матеріали справи №37/64 передати на розгляд господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді В.Г. Суховий

К.В. Тарасенко