Ухвала

від 25.04.2017 по справі 543/544/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 543/544/16-ц Номер провадження 22-ц/786/386/17Головуючий у 1-й інстанції Гришко О.Я. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - судді: Чумак О.В.

суддів: Дряниця Ю.В., Кривчун Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Селецька" на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 09 грудня 2016 року та додаткове рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 02 лютого 2017 року по справі за позовом ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Селецька", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Відділ Держгеокадастру в Оржицькому районі про визнання договору оренди землі недійсним.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 09 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Селецька , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ Держгеокадастру в Оржицькому районі, про визнання договору оренди землі недійсним задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки ОСОБА_3, площею 3.25 га, кадастровий номер 5323685900:00:002:0162, що знаходиться на території Селецької сільської ради Оржицького району Полтавської області, укладений ним 11.09.2014 року з СТОВ Селецька на підставі якого 18.09.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Оржицького районного управління юстиції Полтавської області ОСОБА_4 зареєстроване право оренди земельної ділянки строком на 10 років.

Додатковим рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 02 лютого 2017 року стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_3 та СТОВ Селецька на користь ОСОБА_2 судові витрати у справі (витрати по сплаті судового збору) в розмірі 1378,00 грн. по 689 грн. з кожного.

З вказаними рішеннями не погодився відповідач СТОВ Селецька , представник якого в апеляційній скарзі на рішення суду від 09 грудня 2016 року прохає його скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Посилається на те, що суд не надав оцінку положенням ст. 33 ЗУ Про оренду землі , не врахував надані СТОВ Селецька докази, не взяв до уваги те, що між сторонами виникли суперечки з істотних умов договору, а умови укладеного ОСОБА_3 договору оренди з СТОВ Селецька відповідають інтересам орендодавця.

Крім цього, вказують, що суд не врахував ту обставину, що на час подання позову ФОП ОСОБА_2 п'ятирічний строк дії договору оренди закінчив свою дію 24.06.2016 р.

Укладений між ОСОБА_3 та СТОВ Селецька договір оренди пройшов державну реєстрацію.

Додаткова угода від 24.06.2016 р., укладена між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не пройшла державну реєстрацію тому, на думку апелянта, не має юридичної сили.

Позовних вимог про поновлення орендних відносин згідно вказаної угоди позивач не заявляв.

Також прохає скасувати додаткове рішення як похідне від основного, яке оскаржено в апеляційному порядку.

Сторони та їх представники в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Головне управління держгеокадастру у Полтавській області свого представника в судове засідання не направили, надавши клопотання про розгляд справи без його участі.

У відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до висновку про їх відхилення, за таких обставин.

Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 24 червня 2011 року між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 3,25 га, кадастровий номер 5323685900:00:002:0162, відповідно до якого ОСОБА_3 надав у строкове платне користування ФОП ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що належить йому на праві приватної власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії РЗ № 641975, яка знаходиться на території Селецької сільської ради Оржицького району Полтавської області.

Даний договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Оржицькому районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 червня 2012 року за номером 532368594003520.

Договір укладено на п'ять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору).

Вказана земельна ділянка передана ФОП ОСОБА_2 24.06.2011 р. згідно акту приймання-передачі (а.с. 6-10, 53-57).

22.03.2016 року ОСОБА_3 отримав під підпис від ОСОБА_2 пропозицію про укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 24.06.2011 року на 10 років на тих самих умовах, які були ним передбачені (а.с.11).

24.06.2016 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди землі та який є невід'ємною його частиною, яким відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі внесено зміни до п. 8 розділу Строк дії договору та п. 8 договору викладено в новій редакції, а саме: Договір укладено на 10 років, до 24 червня 2026 року (а.с. 11 на звороті).

Також судом установлено, що 11.09.2014 року між ОСОБА_3 та СТОВ Селецька було укладено договір оренди землі, який зареєстрований реєстраційною службою Оржицького районного управління юстиції Полтавської області 18.09.2014 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 15871239, від 18.09.2014 року.

За умовами вказаного договору орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 3,25 га, кадастровий номер 5323685900:00:002:0162.

Відповідно до пункту 7 даний договір укладено на 10 років.

Згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №64458360 від 27.07.2016 року, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право оренди СТОВ Селецька на земельну ділянку, власником якої є ОСОБА_3, згідно договору оренди землі б/н від 11 вересня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та СТОВ Селецька (кадастровий номер земельної ділянки5323685900:00:002:0162). Відомості про реєстрацію права оренди даної земельної ділянки іншим орендарем в реєстрі відсутні (а.с.12-16).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки державна реєстрація укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору оренди земельної ділянки від 24.06.2011 року строком на 5 років проведена 24.06.2012 року, вказаний договір є чинним. Тому укладений між ОСОБА_3 та СТОВ Селецька договір оренди землі від 11.09.2011 року, який зареєстрований 18.09.2014 року, під час дії вищевказаного договору, суперечить вимогам цивільного законодавства та порушує права фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користування цією ж земельною ділянкою.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною першою ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі встановлені Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ст. ст. 5, 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Ст. 27 Закону України Про оренду землі визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі: - закінчення строку, на який його було укладено; - викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; - поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; - смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; - ліквідації юридичної особи-орендаря; - відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; - набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; - припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд першої інстанції вірно встановив, що спірна земельна ділянка на момент підписання відповідачами договору оренди землі від 11.09.2014 р. перебувала у користуванні позивача відповідно до договору оренди від 24 червня 2011 року, державна реєстрація якого була проведена 24.06.2012 року. Вказаний договір на час його підписання та державної реєстрації не був розірваний, його дія не припинена, у судовому порядку він недійсним не визнавався, отже був чинний. Таким чином, ОСОБА_3 укладенням договору оренди цієї ж земельної ділянки зі СТОВ Селецька під час дії договору, укладеного з ФОП ОСОБА_2, порушив права останнього на користування вказаною земельною ділянкою.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано визнав зазначений договір оренди недійсним.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з положеннями статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно із частиною п'ятою статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Посилання апелянта в поданій апеляційній скарзі на рішення від 09 грудня 2016 року щодо закінчення строку дії договору оренди від 24.06.2011 року, до уваги колегії суддів не приймаються, з огляду на те, що договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2, набув чинності з 24.06.2012 року, тобто з дня проведення його державної реєстрації. Оскільки строк дії договору сторони погодили у 5 років, тому вказаний договір діє до 24.06.2017 року та є чинним.

Вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду України при розгляді цивільної справи № 6-643цс16 від 13.06.2016 р., які відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відтак, доводи вказаної апеляційної скарги не ставлять під сумнів правильність постановленого рішення, підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Розподіл судових витрат проведено місцевим судом у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, отже колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового рішення суду від 02 лютого 2017 року.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 314, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Селецька" на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 09 грудня 2016 року та додаткове рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 02 лютого 2017 року відхилити.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 09 грудня 2016 року та додаткове рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 02 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ ОСОБА_1

СУДДІ: /підпис/ ОСОБА_5

/підпис/ ОСОБА_6

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

суду Полтавської області ОСОБА_1