Постанова

від 20.04.2017 по справі 802/470/17-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 квітня 2017 р. Справа № 802/470/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вільчинського О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренка І.В.,

представників позивача: Волошенюк Є.А., Левчука О.М.,

представників відповідача: Ластовняк Т.А., Підболячного В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга"

про: визнання недійсним договору та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, позивач) з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" (далі - ТОВ "Ольга", відповідач), в якому просить суд визнати недійсним договір поставки № 05/14-3 від 14.05.2013 укладений між ТОВ "Ольга" та ТОВ "Компанія Глобал-Маркет"; стягнути в дохід держави кошти в розмірі 503230 грн, що надійшли на рахунок ТОВ "Ольга" за вказаним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Ольга" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.05.2016 встановлено взаємовідносини з фіктивним суб'єктом господарювання - покупцем: ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" код ЄДРПОУ 38234768. В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначає, що до Вінницької ОДПІ від ДПІ у Подільському районі ТУ Міндоходів в м. Києві надійшов акт від 06.03.2014 № /26-56-22-03-09/38234768 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" (код за ЄДРПОУ 38234768) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 04.09.2012 по 31.12.2013", під час якої встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій на суму податкових зобов'язань 8772591 грн по взаємовідносинам із покупцями за період з 04.09.2012 по 31.12.2013 та податкового кредиту на суму - 8768598 грн по взаємовідносинам із постачальниками за період з 04.09.2012 по 31.12.2013. Крім того, позивач зазначає, що Приморським районним судом м. Одеси винесено вирок від 19.02.2014 у справі №522/2704/14-к, згідно з яким директора ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" ОСОБА_5 визнано винною за ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 1 Кримінального кодексу України (КК України).

Відтак, на переконання ГУ ДФС у Вінницькій області, договір поставки № 05/14-3 від 14.05.2013 укладений між ТОВ "Ольга" та ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" не був спрямований на реальне настання правових наслідків, вчинявся з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок, а тому відповідно до ст. 228 ЦК України, ч. 1 ст. 208 ГК України - усе одержане стороною, яка мала намір на вчинення нікчемного правочину повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави.

На вказаний адміністративний позов відповідач подав письмові заперечення (вх. № 8287 від 04.04.2017), в яких зазначено, що твердження позивача щодо фіктивності господарської операції є хибним, оскільки господарська операції з продажу кукурудзи фактично відбулась, продавцем було реально поставлено партію кукурудзи, а покупцем відповідно сплачено кошти, що підтверджується відповідними доказами.

Позовна вимога про стягнення в дохід держави коштів у розмірі 503230 грн, що надійшли на рахунок ТОВ "Ольга" за договором поставки від 14.05.2013 за № 05/14-3, на переконання відповідача, не може бути задоволена, оскільки такі санкції передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України (ГК України), є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду, та можуть застосовуватися лише в межах строків, визначених ст. 250 ГК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши адміністративну справу, суд встановив, що у період з 11.01.2017 по 31.01.2017 ГУ ДФС у Вінницькій області відповідно до наказу ГУ ДФС у Вінницькій області №5 від 06.01.2017 провело позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Ольга" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.05.2016, за результатами якої складений акт від 07.02.2017 № 29/1401/32811950.

Під час перевірки встановлено, що ТОВ "Ольга" код ЄДРПОУ 32811950 (Постачальник), адреса: 23241, Вінницька обл., Вінницький р-н., с. Стадниця, вул. Дмитра Франишина, 2, р/р 26007013002679 відкритий в банку "Сбербанк Росії" МФО 320627 в особі директора ОСОБА_6 уклало договір поставки №05/14-3 від 14.05.2013 з ТОВ "Компанія Глобал- Маркет" код ЄДРПОУ 38234768 (Покупець), юридична адреса вказана в договорі: 04655, м. Київ, вул. Межигірська, 78, АТ "Фінростбанк" МФО 328599 р/р 26001003000496 в особі директора ОСОБА_5

Посилаючись на акт ДПІ у Подільському районі ТУ Міндоходів в м. Києві від 06.03.2014 № /26-56-22-03-09/38234768 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" (код за ЄДРПОУ 38234768) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 04.09.2012 по 31.12.2013", вирок Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2014 у справі №522/2704/14-к, позивач дійшов висновку про відсутність реальності вчинення господарських операцій між ТОВ "Ольга" з зазначеним контрагентом.

На переконання ГУ ДФС у Вінницькій області ТОВ "Ольга" надало податкову вигоду зазначеному контрагенту-покупцю у вигляді технічного податкового кредиту за рахунок відображення операцій з поставки кукурудзи, яка фактично здійснена іншим особам, а відтак кошти, які надійшли на рахунок ТОВ "Ольга" від підприємства ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" в сумі 503230 гри. не є оплатою за поставлену продукцію.

З посиланням на норми п.п. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України ГУ ДФС у Вінницькій області звернулося до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (ПК України).

Згідно з пп. 20.1.30 п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами;

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки нечинного правочину передбачені статтею 216 ЦК України:

1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Тобто, у разі укладення нечинного правочину, діючим законодавством не передбачено стягнення коштів в дохід держави, а лише сторони повертаються у початковий стан (застосовується реституція).

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 (ЄДРСР 41735920), та в постанові пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", а саме судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (пункт 4). Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним (пункт 5).

Щодо визнання недійсним правочину, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, оспорюванні правочини можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи або прокурора, та лише після встановлення недійсності правочину застосовуються правові наслідки недійсного правочину, які передбачені статтею 228 ЦК України та ст. 208 ГК України.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства передбачені частиною 3 статті 228, а саме: у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічні приписи містяться в частині першій статті 208 ГК України, - якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

При цьому, застосовуючи правові наслідки визначені статтею 208 ГК України, необхідно керуватись приписами статті 207 цього кодексу, яка встановлює порядок визнання господарського зобов'язання недійсним, а саме: господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Тобто, як вже зазначалось, нікчемний правочин є таким в силу закону ( ч. 2 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ЦК України) та правові наслідки застосовуються за загальним правилом відповідно до статті 216 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України). Тобто, правові наслідки, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та ч. 1 ст. 208 ГК України можуть бути застосовані лише після визнання судом такого правочину недійсним.

Аналіз вказаного в сукупності дає суду підстави дійти висновку, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тобто, саме на момент вчинення правочину стороною (сторонами) мають бути дотримані вимоги ч. 1 -3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Судом встановлено, що 14.05.2013 між ТОВ "Ольга" (Продавець) та ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" (Покупець) було укладено договір за № 05/14-3 на поставку кукурудзи в кількості 300 тон. за ціною 1750 грн./т. Загальна сума договору складає 525000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 87500,00 грн.

Так, відповідно до умов договору Продавець зобов'язується продати зерно кукурудза (товар) по якості, кількості у на умовах, погоджених з Покупцем, а Покупець купити та сплатити на умовах Договору. Партія товару, як зазначено в договорі, супроводжується наступною документацією: рахунок із зазначеною вартістю ціни однини ці продукції і виділення окремим рядком суми ПДВ, кількості із загальної вартості продукції в даній партії; податкова накладна; видаткова накладна.

Відповідно до п. 3.5. договору, кількість проданого товару визначається згідно накладних.

Щодо умов поставки, то в договорі зазначено, що навантаження товару здійснюється за рахунок Продавця, витрати по перевезенню несе Покупець

На виконання умов договору Продавцем було здійснено продаж кукурудзи, а Покупцем було отримано товар та перераховано за нього на умовах договору грошові кошти в сумі 525000 грн.

Покупцем було надано доручення за № 132 від 14 травня 2013 року на отримання від ТОВ "Ольга" цінностей , а саме кукурудзи в кількості 300 тон.

16.05.2013 Покупцем написано листа на ім'я директора ТОВ Ольга з проханням відвантажити кукурудзу на автотранспорт, а саме:

1. НОМЕР_4 (водій ОСОБА_11.);

2. НОМЕР_5 (водій ОСОБА_12.)

3. НОМЕР_6 (водій ОСОБА_13.);

4. НОМЕР_7 (водій ОСОБА_10)

20.05.2013 Покупцем написано листа на ім'я директора ТОВ "Ольга" з проханням відвантажити кукурудзу на автотранспорт, а саме:

1. НОМЕР_5 (водій ОСОБА_12.);

2. НОМЕР_7 (водій ОСОБА_10)

Відповідно до видаткової накладної за № РН-0000052 від 20.05.2013 Продавцем було продано товар в кількості 287,560 тон.

В зв'язку з тим, що Покупцем було перераховано грошових коштів за партію товару в кількості 300 тон, а фактично отримано 287,560 тон, Покупцем було написано листа на ім'я директора ТОВ "Ольга" з проханням повернути надлишкові кошти за товар в кількості 12,440 тон у сумі 21770 грн.

20.05.2013 ТОВ "Ольга" було повернуто 21770 грн. надлишкових коштів, на що було виписано розрахунок коригування податкових зобов'язань № 5/2 від 21.05.2013 до податкової накладної № 39/2 від 14.05.2013.

На підтвердження реєстрації податкових накладних від 14.05.213 № 39/2 та від 21.05.213 № 8/2 позивач надав реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Кошти, отримані від ТОВ "Компанія Глобал-Маркет", були використані відповідачем на придбання виробничих факторів для сільськогосподарського виробництва, сплату податків, виплату заробітної плати, що не заперечується сторонами.

Щодо доводів позивача про те, що договір, укладений між ТОВ "Ольга" та ТОВ "Компанія Глобал-Маркет", порушує публічний порядок, оскільки укладений без мети реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрати дохідної частини бюджету України, а отже, відповідно до вимог статті 228 Цивільного кодексу України, такий правочин є нікчемним, а у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин судом може бути визнаний недійсним, то суд зазначає таке.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Приморським районним судом м. Одеси винесено вирок від 19.02.2014 у справі №522/2704/14-к, згідно з яким директора ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" ОСОБА_5 визнано винною за ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 1 КК України.

Проте, даний вирок не стосується обставин укладення правочинів між ТОВ "Ольга" та ТОВ "Компанія Глобал-Маркет", оскільки такі обставини не досліджувались під час розгляду справи по обвинуваченню винних у вчиненні кримінального правопорушення. Тому вирок від 19.02.2014 у справі №522/2704/14-к не є належним доказом недійсності правочину, оскільки не доведено причетність до укладення (оформлення) правочинів з ТОВ "Ольга" обвинуваченої за вироком особи.

З матеріалів справи вбачається, що в діях ТОВ "Ольга" відсутній умисел під час укладенння договору без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування або несплати податків.

Разом з тим суд зауважує, що розгляд даної справи здійснено в межах заявлених позовних вимог та відповідно на підставі встановлених обставин у справі. Встановлені обставини не впливають на вирішення питання щодо правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту або витрат та доходів, які потребують окремого дослідження.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку про відсутність належних доказів, які б підтверджували укладення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та які б свідчили про його нікчемність, а тому, позовна вимога в частині визнання недійсним договору поставки № 05/14-3 від 14.05.2013, що укладений між ТОВ "Ольга" та ТОВ "Компанія Глобал-Маркет", та у зв'язку з цим похідна вимога про стягнення в дохід держави коштів у розмірі 503230 грн, що надійшли на рахунок ТОВ "Ольга" за вказаним договором, є безпідставними, необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до вказаних положень закону відсутні у зв'язку з ненаданням доказів їх понесення.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного суду відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович