Постанова

від 05.07.2017 по справі 802/470/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/470/17-а

Головуючий у 1-й інстанції:Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

05 липня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача - Левчука Олега Миколайовича,

представника позивача - Гуменюк Оксани Іванівни,

представника позивача - Непийводи Інни Андріївни,

представника відповідача - Підболячного Василя Миколайовича,

представника відповідача - Ластовняк Тетяни Анатоліївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" про визнання недійсним договору та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

22 березня 2017 року позивач, Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга", в якому просив:

-визнати недійсним договір поставки №05/14-3 від 14.05.2013 укладений між ТОВ "Ольга" та ТОВ "Компанія Глобал-Маркет";

-стягнути в дохід держави кошти в розмірі 503 230 грн, що надійшли на рахунок ТОВ "Ольга" за вказаним договором.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, з підстав, викладених в ній.

Представники відповідача заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду - скасувати, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, уповноваженими особа Головного управління ДФС у Вінницькій області проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.05.2016 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №29/1401/32811950 від 07.02.2017 року, згідно якого під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ "Ольга" код ЄДРПОУ 32811950 (Постачальник), адреса: 23241, Вінницька обл., Вінницький р-н., с. Стадниця, вул. Дмитра Франишина, 2, р/р 26007013002679 відкритий в банку "Сбербанк Росії" МФО 320627 в особі директора ОСОБА_7 уклало договір поставки №05/14-3 від 14.05.2013 з ТОВ "Компанія Глобал- Маркет" код ЄДРПОУ 38234768 (Покупець), юридична адреса вказана в договорі: 04655, м. Київ, вул. Межигірська, 78, АТ "Фінростбанк" МФО 328599 р/р 26001003000496 в особі директора ОСОБА_8

Згідно висновку акту ДПІ у Подільському районі ТУ Міндоходів в м. Києві від 06.03.2014 № /26-56-22-03-09/38234768 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" (код за ЄДРПОУ 38234768) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 04.09.2012 по 31.12.2013" перевіркою встанолвено відсутність реального здійснення господарських операцій на суму податкових зобов'язань - 8772591 грн. по взаємовідносинах із покупцями за період з 04.09.2012 року по 31.12.2013 року та податкового кредиту на суму - 8768598 грн. по взаємовідносинах із постачальниками за період з 04.09.2012 року по 31.12.2013 року.

Посилаючись на акт ДПІ у Подільському районі ТУ Міндоходів в м. Києві від 06.03.2014 № /26-56-22-03-09/38234768 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" (код за ЄДРПОУ 38234768) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 04.09.2012 по 31.12.2013", вирок Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2014 у справі №522/2704/14-к, позивач дійшов висновку про відсутність реальності вчинення господарських операцій між ТОВ "Ольга" з зазначеним контрагентом.

На переконання ГУ ДФС у Вінницькій області ТОВ "Ольга" надало податкову вигоду зазначеному контрагенту-покупцю у вигляді технічного податкового кредиту за рахунок відображення операцій з поставки кукурудзи, яка фактично здійснена іншим особам, а відтак кошти, які надійшли на рахунок ТОВ "Ольга" від підприємства ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" в сумі 503230 гри. не є оплатою за поставлену продукцію.

На думку посадових осіб податкового органу, оскільки ОСОБА_8, яка є директором ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" та яка, згідно вироку Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2014 року визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 28 ч. 2, ст. 205 ч. 1 КК України , жодних документів фінансово-господарської діяльності підприємства не підписувала, то договора, первинні бухгалтерські документи та платкові декларації, виписані від імені ТОВ "Компанія Глобал- Маркет", з моменту створення підприємства є недійсними та недійсність правочину

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в діях відповідача відсутній умисел під час укладення договору без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування або несплати податків. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували укладення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та які свідчили б про його нікчемність, у зв'язку з чим, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (ПК України).

Згідно з пп. 20.1.30 п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами;

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України (чинного, на момент укладення договору) правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печаткою

Згідно ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Статтею 203 ЦК визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Недійсність правочину визначено статтею 215 ЦК. Так, відповідно до частини першої цієї статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За правилами частин першої та другої статті 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини третьої статті 228 ЦК у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З матеріалів справи встановлено, що 14.05.2013 між ТОВ "Ольга" (Продавець) та ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" (Покупець) було укладено договір за № 05/14-3 на поставку кукурудзи в кількості 300 тон. за ціною 1750 грн./т. Загальна сума договору складає 525000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 87500,00 грн.

Відповідно до умов договору Продавець зобов'язується продати зерно кукурудза (товар) по якості, кількості у на умовах, погоджених з Покупцем, а Покупець купити та сплатити на умовах Договору. Партія товару, як зазначено в договорі, супроводжується наступною документацією: рахунок із зазначеною вартістю ціни однини ці продукції і виділення окремим рядком суми ПДВ, кількості із загальної вартості продукції в даній партії; податкова накладна; видаткова накладна.

Відповідно до п. 3.5. договору, кількість проданого товару визначається згідно накладних.

Щодо умов поставки, то в договорі зазначено, що навантаження товару здійснюється за рахунок Продавця, витрати по перевезенню несе Покупець.

На виконання умов договору Продавцем було здійснено продаж кукурудзи, а Покупцем було отримано товар та перераховано за нього на умовах договору грошові кошти в сумі 525000 грн.

Покупцем було видано доручення за № 132 від 14 травня 2013 року директору ОСОБА_8 на отримання від ТОВ "Ольга" цінностей , а саме кукурудзи в кількості 300 тон.

Відповідно до видаткової накладної за № РН-0000052 від 20.05.2013 Продавцем було продано товар в кількості 287,560 тон.

В зв'язку з тим, що Покупцем було перераховано грошових коштів за партію товару в кількості 300 тон, а фактично отримано 287,560 тон, Покупцем було написано листа на ім'я директора ТОВ "Ольга" з проханням повернути надлишкові кошти за товар в кількості 12,440 тон у сумі 21770 грн.

20.05.2013 ТОВ "Ольга" було повернуто 21770 грн. надлишкових коштів, на що було виписано розрахунок коригування податкових зобов'язань № 5/2 від 21.05.2013 до податкової накладної № 39/2 від 14.05.2013.

На підтвердження реєстрації податкових накладних від 14.05.213 № 39/2 та від 21.05.213 № 8/2 позивач надав реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Про те, в матеріалах справи відсутні товаро-транспортні накладні або інші документи, що підтверджують транспортування продукції.

Також, судом встановлено, що вироком Приморським районним судом м. Одеси від 19.02.2014 року по справі №522/2704/14-к ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 28 ч. 2, ст. 205 ч. 1 КК України. Згідно вказаного вироку встановлено, що ОСОБА_8 в грудні 2012 року, не маючи наміру займатись діяльністю підприємства, пов'язаної з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, діючи з корисливих спонукань, погодилась на пропозицію невстановлених осіб за грошову винагороду перереєструвати ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" на своє ім'я та стати єдиним його засновником та директором.

При дослідженні вказаного вироку, судом встановлено, що директор ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" ОСОБА_8 засвідчила про свою непричетність до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності та підтвердила, що перереєстрація ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" на останню надала можливість невстановленим особам під видом начебто законної діяльності, без відому засновника та директора вказаного фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності, здійснювати незаконні фінансові операції, шляхом здійснення безтоварних господарських операцій.

Отже, з урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" має ознаки фіктивного підприємства, оскільки ОСОБА_8 підтвердила, що формально була директором ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" та документів фінансово-господарської діяльності підприємства від імені ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" не підписувала, у зв'язку з чим первинні бухгалтерські документи, договори та податкові декларації з моменту створення підприємства є недійсними, а підприємство фіктивним.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного суду України від 18 березня 2014 року №21-251а13, від 18 листопада 2014 року №21-422а14, від 29 березня 2017 року №826/11082/14, Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2016 року №826/7705/13 та інші.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при укладенні даного правочину не дотримано вимог ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 203 ЦК України.

Зокрема, ст. 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

В ході розгляду справи встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" здійснювалась поза межами правового поля, що свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ "Компанія Глобал-Маркет", а тому фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Вказані вище обставини в розумінні ст. 234 ЦК України є підставою для визнання вказаного правочину недійсним, оскільки відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, з урахуванням вказаного, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту, а операції не мають реального товарного характеру.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавтсва, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України, уразі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для визнання вказаного правочину недійсним, оскільки вказаний договір суперечить ст. 203 ЦК України, зокрема пункту 1 вказаної статті, згідно якого визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Визначаючись щодо позовної вимоги про стягнення в дохід держави коштів в розмірі 503 230 грн, що надійшли на рахунок ТОВ "Ольга" за договором № 05/14-3 від 14.05.2013 року, колегія суддів приходить до висновку, що вказана позовна вимога задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін- у разі виконання зобов'язання обома сторонами- в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що санкції, встановлені ч.1 ст. 208 ГУ України, є конфіскаційними, та стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, та не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України, а тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених статтею 250 ГК України.

Статтею 250 ГК України визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

В даному випадку спір стосується не штрафних, а інших санкцій, передбачених ГК України(ст.208), а тому норма ч.2 ст.250 ГК України не застосовується.

Судом встановлено, що укладення договору поставки між ТОВ "Ольга" та ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" № 05/14-3 відбулося 14.05.2013 року, тоді як до суду Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області звернулось 22.03.2017 року, тобто поза межами граничного річного строку від вчинення правопорушення, встановленого 250 ГК України.

Аналогічні правові висновки викладені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 31.03.2016 року по справі К/800/8092/13 та від 13.04.2016 року по справі К/9991/71621/11.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій звернулось до суду з порушенням строків застосування санкцій, передбачених, ст. 250 ГУ України, вказане виключає можливість задоволення позовної вимоги про стягнення в дохід держави коштів в розмірі 503 230 грн, що надійшли на рахунок ТОВ "Ольга" договором № 05/14-3 від 14.05.2013 року.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта щодо посилання на постанову Верховного Суду України від 10.07.2012 у справі №21-147а12 та застосування до спірних правовідносин ст. 99 КАС України, з огляду на наступне.

Вказаною постановою визначено, що встановлені ст. 250 ГК України строки поширюються лише на застосування контролюючим органом адміністративно-господарських санкцій, а не на їх стягнення в судовому порядку, що здійснюється в межах строків звернення, встанолвених ст. 99 КАС України. Про те, згідно вказаної постанови, в справі існували рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, тоді як в данній справі відсутне будь-яке рішення контролюючого органу про застосування таких санкцій, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про відстуність підстав для застосування в даних правовідносинах ст. 99 КАС України.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

У відповідності із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року скасувати.

Винести нову постанову, якою позов Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити частково.

Визнати недійсним договір поставки №05/14-3 від 14.05.2013 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Ольга" та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Глобал-Маркет".

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 11 липня 2017 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Загороднюк А.Г.