Постанова

від 20.06.2018 по справі 802/470/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2018 року

Київ

справа №802/470/17-а

адміністративне провадження №К/9901/41158/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуГоловного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постановуВінницького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року (колегія у складі суддів: Т.О. Драчук, Ю.П. Полотнянка, А.Г. Загороднюка) у справі№802/470/17-а за позовомГоловного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області доТовариства з обмеженою відповідальністю Ольга провизнання недійсним договору та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - Управління) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ольга (далі - Товариство), в якому просить визнати недійсним договір поставки №05/14-3 від 14 травня 2013 року, укладений між Товариством та ТОВ "Компанія Глобал-Маркет", та стягнути в дохід держави кошти в розмірі 503230 грн., що надійшли на рахунок відповідача за вказаним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства встановлено взаємовідносини з фіктивним суб'єктом господарювання - ТОВ "Компанія Глобал-Маркет", що підтверджується актом від 06 березня 2014 року № /26-56-22-03-09/38234768, за змістом якого податковим органом встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" на суму податкових зобов'язань 8772591 грн. по взаємовідносинам із покупцями за період з 04 вересня 2012 року по 31 грудня 2013 року та податкового кредиту на суму 8768598 грн. по взаємовідносинам із постачальниками за період з 04 вересня 2012 року по 31 грудня 2013 року. Крім того, позивач зазначає, що Приморським районним судом м. Одеси винесено вирок від 19 лютого 2014 року у справі №522/2704/14-к, згідно з яким директора ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" ОСОБА_2 визнано винною за ст. 28 ч. 2, 205 ч. 1 Кримінального кодексу України.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в діях відповідача відсутній умисел під час укладення договору без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування або несплати податків. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували укладення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та які свідчили б про його нікчемність, у зв'язку з чим, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір поставки №05/14-3 від 14 травня 2013 року, укладений між Товариством та ТОВ "Компанія Глобал-Маркет". В решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив з наявності підстав для визнання спірного правочину недійсним, оскільки вказаний договір суперечить ст. 203 ЦК України, зокрема пункту 1 вказаної статті, згідно якого визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Однак відмовив в решті позовних вимог з тих підстав, що Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій звернулось до суду з порушенням строків застосування санкцій, передбачених, ст. 250 ГУ України, тому вказане виключає можливість задоволення позовної вимоги про стягнення в дохід держави коштів в розмірі 503230 грн., що надійшли на рахунок ТОВ "Ольга" договором № 05/14-3 від 14.05.2013.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Вказується на те, що встановлені в ст. 250 ГК України строки поширюються лише на застосування контролюючим органом адміністративно-господарських санкцій, а не на їх стягнення в судовому порядку, що здійснюється в межах строків, встановлених для звернення до адміністративного суду.

Від відповідача на адресу Суду надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких Товариство просить останню відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити в силі. Заперечення мотивоване тим, що розповсюдження на спірні правовідносини процесуального строку, що надає право на звернення до суду з позовом, жодним чином не виключає правильність застосування судом апеляційної інстанції, встановленого ст. 250 ГУ України річного строку застосування адміністративно-господарських санкцій, який на момент звернення позивача до суду, сплив.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги (в частині відмови в задоволені позовних вимог), перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 травня 2013 року між Товариством (Продавець) та ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" (Покупець) було укладено договір за № 05/14-3 на поставку кукурудзи в кількості 300 тон. за ціною 1750 грн./т. Загальна сума договору складає 525000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 87500,00 грн.

Відповідно до умов договору Продавець зобов'язується продати зерно кукурудза (товар) по якості, кількості у на умовах, погоджених з Покупцем, а Покупець купити та сплатити на умовах Договору. Партія товару, як зазначено в договорі, супроводжується наступною документацією: рахунок із зазначеною вартістю ціни однини ці продукції і виділення окремим рядком суми ПДВ, кількості із загальної вартості продукції в даній партії; податкова накладна; видаткова накладна.

На виконання умов договору Продавцем було здійснено продаж кукурудзи, а Покупцем було отримано товар та перераховано за нього на умовах договору грошові кошти в сумі 525000 грн.

Покупцем було видано доручення за № 132 від 14 травня 2013 року директору ОСОБА_2 на отримання від ТОВ "Ольга" цінностей , а саме кукурудзи в кількості 300 тон.

Відповідно до видаткової накладної за № РН-0000052 від 20 травня 2013 року Продавцем було продано товар в кількості 287,560 тон.

В зв'язку з тим, що Покупцем було перераховано грошових коштів за партію товару в кількості 300 тон, а фактично отримано 287,560 тон, Покупцем було написано листа на ім'я директора ТОВ "Ольга" з проханням повернути надлишкові кошти за товар в кількості 12,440 тон у сумі 21770 грн.

20 травня 2013 року Товариством повернуто 21770 грн. надлишкових коштів, на що було виписано розрахунок коригування податкових зобов'язань № 5/2 від 21 травня 2013 року до податкової накладної № 39/2 від 14 травня 2013 року.

На підтвердження реєстрації податкових накладних від 14 травня 2013 року № 39/2 та від 21 травня 2013 року № 8/2 позивач надав реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Також, апеляційним судом встановлено, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2014 року по справі №522/2704/14-к ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 28 ч. 2, ст. 205 ч. 1 КК України. Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_2 в грудні 2012 року не маючи наміру займатись діяльністю підприємства, пов'язаної з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, діючи з корисливих спонукань, погодилась на пропозицію невстановлених осіб за грошову винагороду перереєструвати ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" на своє ім'я та стати єдиним його засновником та директором.

При дослідженні вказаного вироку, апеляційним судом встановлено, що директор ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" ОСОБА_2 засвідчила про свою непричетність до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності та підтвердила, що перереєстрація ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" на останню надала можливість невстановленим особам під видом начебто законної діяльності, без відома засновника та директора вказаного фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності, здійснювати незаконні фінансові операції, шляхом здійснення безтоварних господарських операцій.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї статті - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, оспорюванні правочини можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи або прокурора, та лише після встановлення недійсності правочину застосовуються правові наслідки недійсного правочину, які передбачені статтею 228 ЦК України та ст. 208 ГК України.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства передбачені частиною 3 статті 228, а саме: у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічні приписи містяться в частині 1 статті 208 ГК України, - якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Верховний Суд вважає за необхідне повторно відзначити, що рішення суду в задоволеній частині позовних вимог про визнання недійсним договору поставки № 05-14-3 від 14.05.2013 не оскаржувалось.

Щодо стягнення в дохід держави коштів в розмірі 503230 грн., Верховний Суд погоджується із висновком апеляційного суду про наявність законних підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення в дохід держави коштів в розмірі 503230 грн., оскільки такі санкції є конфіскаційними та стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, відповідно є адміністративно-господарськими в силу приписів ч.1 ст.238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК України, та можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Посилання податкового органу на постанову Верховного Суду України від 10 липня 2012 року у справі №21-147а12 Суд вважає необґрунтованим, оскільки в цій справі предметом позову є стягнення штрафних (фінансових) санкцій на підставі рішення контролюючого органу, прийнятого за порушення Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду