Ухвала

від 13.04.2017 по справі 826/2934/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2934/16 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

13 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Побужський феронікелевий комбінат " до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральнний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників за №0000594010 від 08.12.2015 р. про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю Побужський феронікелевий комбінат суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 245 219,57 грн. та про застосування штрафної (фінансової") санкції (штрафу) у розмірі 122 609,79 грн. у повному обсязі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників за №0000594010 від 08.12.2015 р; витрати по сплаті судового збору в сумі 5517,44грн. присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Побужський феронікелевий комбінат за рахунок асигнувань Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, співробітниками Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, на підставі направлень від 28.10.2015 №705 та №706, виданих на підставі наказу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, на підставі наказу від 28.10.2015 року №916, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ „Побужський феронікелевий комбінат", з питань правомірності включення до складу витрат підприємства вартості товарів та включення до податкового кредиту з податку на додану вартість сум ПДВ з вартості даних товарів, придбаних у контрагентів ПП Фонд (код ЄДРПОУ 20386192) у квітні-грудні 2013 року, ПП АВАНТ (код ЄДРПОУ 30927096) у вересні та листопаді 2014 року, ТОВ БК Афіна (код ЄДРПОУ 36431774) у лютому 2014 року, за результатами якої складено акт від 08.12.2015р. №1116/28-10-40-10/31076956 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлені порушення: 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 , пункту 138.1 статті 138 Податкового Кодексу України , в результаті чого встановлено заниженим на прибуток на загальну суму 223 603 грн.; п. 198.1 . п. 198.2 . п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , що призвело до завищення суми податкового кредиту у сумі 245219,57 грн.; п. 200.1 , ст. 200 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями, що призвело до завищення суми від'ємного значення у сумі 245 219,57 грн.; п. 200.4, от. Податкового кодексу України , що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на суму 245 219,57 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки відповідачем були прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення №0000594010 від 08.12.2015 р. про зменшення ТОВ Побужський феронікелевий комбінат суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 245 219,57 грн. та про застосування штрафної (фінансової") санкції (штрафу) у розмірі 122 609,79 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму витрат та податкового кредиту, задекларованих позивачем, у зв'язку з чим податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, актом перевірки було встановлено, що між ПП Фонд - Продавець та ТОВ Побужський феронікелевий комбінат - Покупець укладено договір від 09.02.2012 року №157/12 щодо купівлі-продажу Товару.

Також укладено договір від 16.01.2013 №74/13, відповідно до якого Замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по ремонту запасних деталей до тепловозів ТГМ-4, ТГМ-6 з використанням матеріалів та силами виконавця. Що повинно відображатися в специфікаціях до договору.

Перевіркою встановлено, що запасні частини придбані ТОВ Побужський феронікелевий комбінат у ПП Фонд оприбутковувались на склад підприємства та списувались з метою виконання поточних ремонтів тепловозів. До перевірки надані акти списання ТМЦ для поточних ремонтів тепловозів.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних та декларацій по ланцюгам формування ПДВ в квітні-грудні 2013 встановлено наступне.

ТОВ Побужський феронікелевий комбінат сформовано податковий кредит по придбанню послуг з ремонту турбокомпрессорів та придбанню інших запасних частин для поточного ремонту тепловозів, на суму ПДВ 231619,57 грн. від ПП Фонд Костянтинівська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, яким в свою чергу сформовано податковий кредит по придбанню послуг з ремонту турбокомпрессорів та придбанню інших запасних частин для поточного ремонту тепловозів в сумі ПДВ 487896,00 грн. від ТОВ Прогресс-СК (код ЄДРПОУ 38587003), ДПІ у Київському р-ні м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області, в якого згідно даних ЄДРПН відсутні зареєстровані ПН по придбанню вказаної продукції у контрагентів-постачальників, що призводить до відсутності факту (законного джерела) реального походження товару та неможливістю його руху за документально оформленим ланцюгом поставки.

Згідно первинних документів (технічний паспорт турбокомпресора ТК 23 та ін.), наданих до перевірки ТОВ Побужський феронікелевий комбінат , в полі завод- виробник турбокомпресора ТК 23 зазначено п/я А7321, що унеможливлює ідентифікацію виробника вказаного товару.

Так, для дослідження повного ланцюга поставки, ДФС- Центральним офісом з ОВП направлено ряд запитів.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних та декларацій по ланцюгам формування ПДВ в квітні-грудні 2013 року встановлено, що ПП Фонд сформовано ПК лише за рахунок придбання товарів у ТОВ Прогресс-СК (100% податкового кредиту).

Також, встановлено, що в АІС Податковий Блок по платнику ТОВ Прогресс- СК (код ЄДРПОУ 38587003) СФП оперативним управлінням ГУ Міндоходів у Донецькій обл. до облікової картки суб'єкта фіктивного підприємництва внесена інформація від 27.05.2015 №2271/8/05-19-07-05 про те, що платник ТОВ Прогресс-СК зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Тобто фінансово-господарська діяльність ТОВ Прогресс-СК (код ЄДРПОУ 38587003) здійснювалась третіми особами.

Згідно протоколу допиту свідка від 11.03.2014 року, проведеним підполковником податкової міліції Шахуріним Д.М., свідок ОСОБА_2, який згідно баз даних значиться директором ТОВ Прогресс-СК , дав пояснення про те, що він не являється директором ТОВ Прогресс-СК (код ЄДРПОУ 38587003) йому не відомо, ким було зареєстровано товариство, що від імені даного підприємства він не здійснював ніяку господарську та підприємницьку діяльність, договорів з підприємствами не укладав. Згідно пояснень ОСОБА_2 не виписував та не підписував від імені ТОВ Прогресс-СК первинні документи бухгалтерського та податкового обліку; яким чином проходили розрахунки, йому також не відомо. Свідок не має ніяких статутних та реєстраційних документів, печатку підприємства, оригінали фінансово-господарських документів.

В зв'язку з відсутністю зареєстрованих в ЄДРПН податкових накладних на придбання по ланцюгу постачання послуг з ремонту турбокомпрессорів та інших запасних частин для поточного ремонту тепловозів, встановити походження та підтвердити факт постачання по вищенаведеному ланцюгу не є можливим.

З огляду на вищенаведені обставини, викладені в акті перевірки відповідач дійшов висновків про те, що документально оформлена поставка на ТОВ Побужський феронікелевий комбінат товару, не підтверджується реальним його одержанням (придбанням) від ПП Фонд , а відсутність факту придбання вказаних товарів (послуг) з ремонту турбокомпрессорів та інших запасних частин для поточного ремонту тепловозів по ланцюгу постачання засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу та доводить нереальність здійснення ПП "Фонд" поставки (продажу) послуг з ремонту турбокомпрессорів та інших запасних частин для поточного ремонту тепловозів на користь ТОВ Побужський феронікелевий комбінат .

Зазначене було кваліфіковано відповідачем як порушення частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України та пунктів 1.2, 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів країни від 24.05.99 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за №168/704.

Колегія суддів спростовує наведені обставини наступним.

В силу приписів підпунктів 9.1.1 , 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпунктів 14.1.165 , 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України , податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділів ІІІ та V цього Кодексу .

Згідно з приписами підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 розділу ІІІ Податкового кодексу України , платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Об`єктом оподаткування цим податком є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу , на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу , з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пункту 150.1 статті 150 цього Кодексу, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України , витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

У свою чергу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ).

Таким чином, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України , для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України , податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України ).

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу ) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку; не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між позивачем та його контрагентом.

В акті перевірки прямо зазначено про наявність у позивача податкових та видаткових накладних, їх надання до перевірки. В акті перевірки не зазначено про наявність претензій до зміст первинних бухгалтерських документів позивача.

Крім цього, відповідачем не надано суду доказів щодо залучення позивача до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок відповідних господарських взаємовідносин позивача та його контрагентів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та об'єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, які б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 18.04.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.