Постанова

від 26.03.2019 по справі 826/2934/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2019 року

Київ

справа №826/2934/16

адміністративне провадження №К/9901/6355/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Офісу великих платників податків ДФС про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.06.2017 у справі № 826/2934/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Побужський феронікелевий комбінат до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Побужський феронікелевий комбінат (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (ділі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000594010 від 08.12.2015, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 245 219,57 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 122 609,79 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017, позов задоволено.

Рішення судів обґрунтовано висновком про те, що Товариством були надані первинні документи для підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентом, що є підставою для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту, та подальше його заявлення до бюджетного відшкодування, натомість відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між позивачем та його контрагентом.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.06.2017 відмовив у відкритті касаційного провадження у справі № 826/2934/16 на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства (у редакції на час прийняття ухвали) та фактично погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій.

Не погодившись з ухвалю Вищого адміністративного суду України від 15.06.2017 Офіс великих платників податків ДФС подав до Верховного Суду України заяву про її перегляд з підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3 - 6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заява зареєстрована у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду 19 січня 2018 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2018 року у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Олендер І.Я. (суддя-доповідач), Гончарова І.А., Ханова Р.Ф.

Розгляд заяви контролюючого органу здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, без повідомлення та виклику учасників справи.

За правилами п. 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У заяві контролюючий орган, не погодившись із рішенням суду касаційної інстанції, просить його переглянути посилаючись на наявність підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме неоднакове застосування положень підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 20 квітня, 29 травня, 12, 26 липня 2017 року (К/800/2432/16, К/800/31898/15, К/800/7126/14, К/800/12304/14 відповідно) які, на думку контролюючого органу підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права.

Як вбачається матеріалів справи № 826/2934/16, а також з постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2017, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017, позивачем оскаржувалось податкове повідомлення-рішення №0000594010 від 08.12.2015, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ), тобто предметом розгляду судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій у цій справі була правомірність формування Товариством ПДВ та його подальше заявлення до відшкодування, що регулюється положеннями статей 198 та 200 Податкового кодексу України, а отже саме з урахуванням положень вказаних норм права суди вирішували спір по суті.

Натомість скаржник у заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції, який відмовив у відкритті касаційного провадження у справі на підставі п. 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного оскарження, а отже фактично погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, положень статей 138 та 139 Податкового кодексу України, якими врегульовано правовідносини щодо податку на прибуток, проте такі не були предметом розгляду у цій справі.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає про необґрунтованість посилання скаржника на неоднакове застосування положень підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Крім того, Суд зазначає, що наявність в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 в описовій частині посилань на статті 138 та 139 Податкового кодексу України не спростовує висновків цього суду, які стосувались правомірності формування ПДВ, що було встановлено і рішенням суду першої інстанції.

Наведене вище дає підстави вважати, що рішення Вищого адміністративного суду України додані на обґрунтування заяви, прийняті судами за інших фактичних обставин справи та на підставі інших норм матеріального права, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України непідтвердження обставин, які стали підставою для перегляду справи, або якщо норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно, у задоволенні заяви про перегляд судового рішення належить відмовити.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 241 - 244, 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, пунктом 1 частини першої Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, Суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви Офісу великих платників податків ДФС про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.06.2017 у справі № 826/2934/16 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

…………………………….

…………………………….

…………………………….

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду