Постанова

від 10.03.2017 по справі 814/2239/16

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

10 березня 2017 року Справа № 814/2239/16

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суд ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС в Миколаївській області, за учатю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Мікос Торг" та товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Керідж" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС в Миколаївській області № НОМЕР_1 від 22.04.2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС в Миколаївській області, за учатю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Мікос Торг" та товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Керідж" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС в Миколаївській області № НОМЕР_1 від 22.04.2016 року.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 22.04.2016 року прийняте відповідачем з перевищенням службових повноважень та у порушення приписів діючого законодавства України, а саме: норм Податкового Кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, Конституції України, а тому вказане рішення підлягає скасуванню, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

29.11.2016 року до канцелярії суду від відповідача надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, в обґрунтування яких зазначив, що позивачем під час перевірки не надано до податкового органу доказів реального здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками, не підтверджено зв'язок понесених на користь позивача витрат з його господарською діяльністю. Отже, позивач неправомірно задіяв при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "Мікос Торг" та ТОВ "ОСОБА_2 Керідж", на підставі чого відповідача вважає податкове повідомлення-рішення від 22.04.2016 року правомірним та таким, що відповідає нормам діючого законодавства, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволені позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача питання про розгляд справи в порядку письмового провадження залишив на розсуд суду.

Суд у судовому засіданні на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 28.03.16 року по 01.04.16 року проводилась позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю Інтерфлот з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ АВТО ГУДС КЕРІДЖ (код за ЄДРПОУ 37305664) за червень 2015 року, ТОВ МІКОС ТОРГ (код за ЄДРПОУ 39508193) за червень-липень 2015, ТОВ ІНТЕРМІСТ (код за ЄДРПОУ 24446048) за лютий 2015 року, липень 2015 року та ТОВ ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР (код за ЄДРПОУ 36263797) за червень 2015 року та правомірності формування доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкових зобов'язань по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у ТОВ АВТО ЕУДС КЕРІДЖ за червень 2015 року, ТОВ МІКОС ТОРГ за червень-липень 2015, ТОВ ІНТЕРМІСТ за лютий 2015 року, липень 2015 року та ТОВ ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР за червень 2015 року.

За результатами вищевказаної перевірки податковим органом складено акт від 08.04.2016 року № 154/14-02-14-02/31656426 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ Інтерфлот код ЄДРПОУ 31656426 з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ АВТО ГУДС КЕРІДЖ (код за ЄДРПОУ 37305664) за червень 2015 року, ТОВ МІКОС ТОРГ (код за ЄДРПОУ 39508193) за червень-липень 2015, ТОВ ІНТЕРМІСТ (код за ЄДРПОУ 24446048) за лютий 2015 року, липень 2015 року та ТОВ ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР (код за ЄДРПОУ 36263797) за червень 2015 року та правомірності формування доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкових зобов'язань по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у ТОВ АВТО ЕУДС КЕРІДЖ за червень 2015 року, ТОВ МІКОС ТОРГ за червень-липень 2015, ТОВ ІНТЕРМІСТ за лютий 2015 року, липень 2015 року та ТОВ ДИСТРИБУЦІЯ-ЦЕНТР за червень 2015 року, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 153 244 грн., у т.ч. по деклараціях: за червень 2015 року на суму 95 302 грн.; за липень 2015 року на суму 57 942 грн.

На підставі акту перевірки від 08.04.2016 року № 154/14-02-14-02/31656426 відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 22.04.2016 року № НОМЕР_1 на суму 162 774, 20 грн., з яких: за основним платежем - 153 244 грн., за штрафними санкціями - 9530, 20 грн.

20.05.2016 р. позивач звернувся до ГУ ДФС у Миколаївській області зі скаргою, в якій просив скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.04.2016 року № НОМЕР_1.

Рішенням ГУ ДФС у Миколаївській області від 18.07.2016 р. вих. № 2144/10/14-29-10-01-10 оскаржуване податкове повідомлення- рішення було залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

29.07.2016 р. позивач звернувся до ДФС України зі скаргою, в якій просив оскаржуване податкове - рішення скасувати.

Рішенням ДФС України від 27.09.2016 р. вих. № 20888/6/99-99-11-01-02-25, податкове повідомлення - рішення від 22.04.2016 року № НОМЕР_1 та рішення ГУ ДФС у Миколаївській області 18.07.2016 р. вих. № 2144/10/14-29-10-01-10 були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням від 22.04.2016 року № НОМЕР_1 позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення 22.04.2016 року № НОМЕР_1, суд виходить з наступного.

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо наступних порушень: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено суму залишку від'ємного значення за період перевірки на 162 774, 20 грн.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС в Миколаївській області при проведенні перевірки позивача були використані наступні документи: статут підприємства; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ліцензії на будівельні роботи; довідка про взяття на облік платника податків; свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ; декларації з податку на додану вартість, додатки 5 до них, реєстри отриманих та виданих податкових накладних; договір комісії, договір зберігання, договір на транспортно - експедиційне обслуговування, додаткові угоди, податкові накладні, акти прийому - передачі виконаних робіт, комісійної винагороди по постачальнику ТОВ "Дистрибуція-Центр" (код ЄДРПОУ 36263797) за червень 2015 року, договір постачання від 04.01.2015 року з ТОВ "Інтерміст", видаткові накладні, податкові накладні, товарно - транспортні накладні; договір постачання від 01.06.2015 року з ТОВ "АВТО ГУДС КЕРІДЖ", видаткові накладні, податкові накладні, товарно - транспортні накладні; договір постачання від 01.06.2015 року з ТОВ "МІКОС ТОРГ", видаткові накладні, податкові накладні, товарно - транспортні накладні; програмні продукти: АІС "Облік платників і платежів"; АРМ "Платники податків"; АРМ "Свідоцтво (ПДВ)"; АІС - ДРФО; "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДФС"; офіційний веб-сайт ДФС України; зворотно-сальдові відомості та журнали - оренди по рахункам: 201 "Сировина та матеріали", 26 "Готова продукція", 631 "Розрахунки з вітчізнаними постачальниками", 931 "Витрати на збут", акти наданих послуг, видаткові накладні, банківські виписки, договори, звіти, прибуткові накладні; декларація з податку на прибуток підприємства за 2015 рік.

Відповідно до висновків акту перевірки від 08.04.2016 року № 154/14-02-14-02/31656426, контролюючим органом визначено завищення податкового кредиту по ПДВ на суму 56 667 грн. за червень 2015 року та на суму 57 942 грн. за липень 2015 року по взаємовідносинам ТОВ "МІКОС ТОРГ", у зв'язку з не підтвердженням реальності здійснення господарської операції.

Між ТОВ "ІНТЕРФЛОТ" та ТОВ "МІКОС ТОРГ" укладено договір постачання від 01.06.2015 року, де постачальник - ТОВ "МІКОС ТОРГ" зобов'язується поставити та передати у власність покупця - ТОВ "ІНТЕРФЛОТ", який зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договру, а саме риба охолоджена в асортименті.

Як вбачається з акту перевірки, вищезазначені висновки були зроблені з огляду на те, що до перевірки не надано документів, які б свідчили, про фактичне надходження товару до місця призначення (конкретного пункту розвантаження, що належить ТОВ "ІНТЕРФЛОТ"), товару - транспортна накладна, сертифікат якості, ветеренарне свідоцтво, експертний висновок. ТОВ "ІНТЕРФЛОТ" до перевірки не було надано актів приймання - передачі товару та первинних документів складського обліку. Таким чином, перевіркою встановлено відсутість складського обліку у ТОВ "ІНТЕРФЛОТ".

Отже, перевіркою встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ТОВ "ІНТЕРФЛОТ" до контрагентів покупців, що свідчить про укладення угод без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, проведено документально фактично не здійснені господарські операції для отримання податкової вигоди.

Відповідно до висновків акту перевірки від 08.04.2016 року № 154/14-02-14-02/31656426, контролюючим органом визначено завищення податкового кредиту по ПДВ на суму 38 635 грн. за червень 2015 року по взаємовідносинам ТОВ "АВТО ГУДС КЕРІДЖ", у зв'язку з не підтвердженням реальності здійснення господарської операції.

Між ТОВ "ІНТЕРФЛОТ" та ТОВ "АВТО ГУДС КЕРІДЖ" укладено договір постачання від 01.06.2015 року, де постачальник - ТОВ "АВТО ГУДС КЕРІДЖ" зобов'язується поставити та передати у власність покупця - ТОВ "ІНТЕРФЛОТ", який зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договру, а саме вугілля.

Як вбачається з акту перевірки, вищезазначені висновки були зроблені з огляду на те, що до перевірки не надано документів, які б свідчили, про фактичне надходження товару до місця призначення (конкретного пункту розвантаження, що належить ТОВ "ІНТЕРФЛОТ"), товару - транспортна накладна, сертифікат якості, ветеренарне свідоцтво, експертний висновок. ТОВ "ІНТЕРФЛОТ" до перевірки не було надано актів приймання - передачі товару та первинних документів складського обліку. Таким чином, перевіркою встановлено відсутість складського обліку у ТОВ "ІНТЕРФЛОТ".

Отже, перевіркою встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) контрагентами ТОВ "ІНТЕРФЛОТ", що свідчить про укладення угод без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, проведено документально фактично не здійснені господарські операції для отримання податкової вигоди.

З врахуванням визначеного перевіркою встановлено порушення ТОВ "ІНТЕРФЛОТ" вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 153 244 грн., у т.ч. по деклараціях: за червень 2015 року на суму 95 302 грн.; за липень 2015 року на суму 57 942 грн.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст.201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Судом встановлено, що між ТОВ "ІНТЕРФЛОТ" та ТОВ "МІКОС ТОРГ" укладено договір постачання від 01.06.2015 року, де постачальник - ТОВ "МІКОС ТОРГ" зобов'язується поставити та передати у власність покупця - ТОВ "ІНТЕРФЛОТ", який зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договру, а саме риба охолоджена в асортименті. Одиниця вимірювання - кілограм. Якісні характеристики товару повинні відповідати існуючим нормативним документам. Загальна кількість товару, поставленого по цьому договору, відповідає усій кількості товару, що був поставлений протягом дії цього договору, і підтверджується накладними та іншими товаросупроводжу вальними документами. Ціна одиниці Товару визначається в гривнях без урахування ПДВ-20% та вказується в накладних та інших товаросупроводжувальних документах. Загальна сума договору відповідає сумі всіх поставок, здійснених за період дії цього договору і підтверджу вальних накладними та іншими товаросупроводжувальними документами. Умови поставки товару -- РСА (територія Постачальника) у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС-2000 . а саме: транспортом Покупця, за його рахунок, з території, вказаної Постачальником. Приймання-передача товару здійснюється: за кількістю у відповідності до товаросупроводжувальних документів, за якістю - у відповідності до документів, що посвідчують якість товару.

Передача товару від ТОВ "МІКОС ТОРГ" до позивача згідно вищевказаного договору підтверджується видатковими накладними № 063011 від 30.06.2015 року на суму 340 000 грн., №070101 від 01.07.2015 року на суму 347 650 грн.

Перерахування коштів позивачем за отриманий товар відповідно до вищезазначеного договору на рахунки ТОВ "МІКОС ТОРГ" підтверджується платіжним дорученням № 125 від 03.07.2015 року на суму 340 000, 00 грн., № 131 від 07.0.7.2015 року на суму 347 650, 00 грн.

Видаткові накладні від постачальників заповнені належним чином, кожен з документів містить усі необхідні реквізити та відомості про зміст господарської операції у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Податкові накладні складені відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Поставка товару позивачу від ТОВ "МІКОС ТОРГ" підтверджується товаро - транспортними накладними № 360 від 30.06.2015 року, № 0107 від 01.07.2015 року, в яких зазначено: прізвище водія, дані транспортного засобу, відомості щодо кількості риби, які відповідають даним видаткової та податкової накладних також, зазначено уповноважених осіб, які здали та прийняли товар.

Однак, ДПІ вказані документи не були взяті до уваги та зроблено висновок про те, що у випадку відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, в даному випадку - товарно-транспортної накладної, платник податку не має підстав для віднесення таких витрат до складу валових витрат.

Крім того, ОСОБА_3 перевірки встановлено відсутність факту придбання ТОВ МІКОС ТОРГ у червні та липні 2015 р. товару, який був реалізований у червні та липні 2015 р. на адресу позивача (абз. 1, 2 арк. 18 ОСОБА_3 перевірки).

Суб'єкт господарювання не зобов'язаний продавати товар у тому самому періоді (місяці), в якому такий товар було придбано ним у продавця чи виробника. Тому твердження відповідача про те, що ТОВ МІКОС ТОРГ за період з 01.06.2015 по 31.07.2015 сформовано податковий кредит за рахунок включення сум по податковим накладним виписаних (складених, зареєстрованих) контрагентами постачальниками на реалізацію на адресу ТОВ МІКОС ТОРГ цукру, автозапчастин, продуктів харчування в асортименті, будівельних робіт, грецького горіху, труб, товарів хімічної промисловості, фруктів, ріпаку, при тому, що ТОВ МІКОС ТОРГ за відповідні періоди виписано (складено, зареєстровано) податкові накладні на реалізацію товарів відмінних від придбаних, не має доказового значення.

Крім того, реальність операції з придбання бичка с/м у ТОВ МІКОС ТОРГ додатково підтверджується використанням результатів цієї операції для цілей господарської діяльності позивача - виготовлення власної продукції із придбаної сировини. Придбаний у ТОВ МІКОС ТОРГ бичок с/м був переданий позивачем підприємству ТОВ Південний РКК за актами прийому-передачі № РН45 від 30.06.2015 р., № РН46 від 01.07.2015 р. на підставі договору на переробку давальницької сировини від 01.06.2015 року для виготовлення консервів рибних.

Щодо інших висновків перевіряючих про неможливість проведення ТОВ МІКОС ТОРГ господарських операцій (у підприємства відсутні взаємовідносин з СПД, які надають транспортні послуги; відсутні дані щодо наявності основних засобів; відсутні трудові ресурси; ТОВ МІКОС ТОРГ не є виробниками (імпортером) реалізованої продукції на адресу позивача та інші), то ці висновки не можуть бути підставою для зменшення від'ємного значення суми ПДВ та застосування штрафних санкцій до ТОВ Інтерфлот .

Податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з перебуванням його постачальника за юридичною адресою, з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником податків до бюджету, з дотриманням ним законодавчо встановлених умов провадження господарської діяльності, в зв'язку із відсутністю в нього трудових та матеріальних ресурсів.

Відповідно до арк. 19 ОСОБА_3 перевірки відповідач стверджує, що позивачем всупереч Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-техничного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_4 СРСР від 15.07.1965 р. № П-6, та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_4 СРСР від 25.04.1966 р. № П- 7, до перевірки не було надано актів приймання продукції за кількістю або якістю.

Повне застосування даних інструкцій не є обов'язковим у разі, коли сторони договору поставки на власний розсуд урегулювали питання щодо порядку приймання- передачі продукції. Заначене підтверджується п. 1 вищевказаних інструкцій.

Зокрема, такий порядок встановлений сторонами у Розділі 3 договору постачання від 01.06.2015 р. Приймання-передача товару здійснюється: за кількістю у відповідності до товаросупроводжувальних документів, за якістю - у відповідності до документів, що посвідчують якість товару. Складання актів приймання продукції за кількістю або якістю не передбачено, тому відповідач не має права вимагати надання вказаних актів для перевірки.

Судом встановлено, що між ТОВ "ІНТЕРФЛОТ" та ТОВ "АВТО ГУДС КЕРІДЖ" укладено договір постачання від 01.06.2015 року, де постачальник - ТОВ "АВТО ГУДС КЕРІДЖ" зобов'язується поставити та передати у власність покупця - ТОВ "ІНТЕРФЛОТ", який зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договру, а саме вугілля. Одиниця вимірювання - кілограм. Якісні характеристики товару повинні відповідати існуючим нормативним документам. Загальна кількість товару, поставленого по цьому договору, відповідає усій кількості товару, що був поставлений протягом дії цього договору, і підтверджується накладними та іншими товаросупроводжувальними документами. Ціна одиниці Товару визначається в гривнях без урахування ПДВ-20% та вказується в накладних та інших товаросупроводжувальних документах. Поставка товару здійснюється партіями. Строк поставки кожної партії товару - за домовленістю Сторін. Приймання-передача товару здійснюється : за кількістю у відповідності до товаросупроводжувальних документів, за якістю - у відповідності до документів, що посвідчують якість товару. Право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання товаросупроводжувальних документів. Моментом поставки Товару вважається дата фактичної поставки Товару з одночасним підписанням товаросупроводжувальних документів.

Передача товару від ТОВ "АВТО ГУДС КЕРІДЖ" до позивача згідно вищевказаного договору підтверджується податковими накладними б/н від 08.06.2015 року на суму 31 422 грн., від 08.06.2015 року на суму 100 638, 74 грн., від 30.06.2015 року на суму 99 751, 14 грн.

Перерахування коштів позивачем за отриманий товар відповідно до вищезазначеного договору на рахунки "АВТО ГУДС КЕРІДЖ" підтверджується платіжним дорученням № 3920 від 10.06.2015 року на суму 31 422 грн., № 3921 від 10.06.2015 року на суму 100 638, 74 грн., № 80 від 25.06.2015 року на суму 99 751, 14 грн.

Видаткові накладні від постачальників заповнені належним чином, кожен з документів містить усі необхідні реквізити та відомості про зміст господарської операції у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Податкові накладні складені відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Крім того, до перевірки надано товарно-транспортні накладні № ТТН-62 від 08.06.2015 р., № ТТН-63 від 08.06.2015 р., № ТТН-71 від 30.06.2015 р. та інші первинні документи, що відображено в самому ОСОБА_3 перевірки.

В абз. 8. ст. 24 ОСОБА_3 перевірки вказано, що позивачем до перевірки не надано документів, які б свідчили, про фактичне надходження товару до місця призначення (конкретного пункту розвантаження, що належить ТОВ Інтерфлот ), товару транспортна накладна, сертифікат якості, ветеринарне свідоцтво, експертний висновок.

Позивач в судовому засіданні пояснив суду, що інші визначені відповідачем документи не надавались, оскільки не передбачені п. 3.5. договору постачання від 01.06.2015 р., тому що вони не мають відношення до товару за даним договором про поставку вугілля.

Крім того, реальність операції з придбання вугілля у ТОВ АВТО ГУДС КЕРІДЖ додатково підтверджується використанням результатів цієї операції для цілей господарської діяльності позивача - використання вугілля у процесі виготовлення власної продукції. Придбане у ТОВ АВТО ГУДС КЕРІДЖ вугілля було передано позивачем підприємству ТОВ Південний РКК за актами прийому- передачі № РН27 від 08.06.2015 р., № РН28 від 08.06.2015 р., № РН42 від 30.06.2015 р. на підставі договору на переробку давальницької сировини від 01.06.2015 року для виготовлення продукції.

Щодо інших висновків перевіряючих про неможливість проведення ТОВ АВТО ГУДС КЕРІДЖ господарських операцій (у підприємства відсутні взаємовідносин з СПД, які надають транспортні послуги; відсутні дані щодо наявності основних засобів; відсутні трудові ресурси; ТОВ АВТО ГУДС КЕРІДЖ не є виробниками (імпортером) реалізованої продукції на адресу позивача та інші), то ці висновки не можуть бути підставою для зменшення від'ємного значення суми ПДВ та застосування штрафних санкцій до ТОВ Інтерфлот .

ТОВ Інтерфлот було отримано від ТОВ ОСОБА_2 Керідж товар (вугілля) 08 червня 2015 року на загальну суму 132 060,74 грн., у т.ч. ПДВ - 22 010,12. Оплата за даний товар відбулася 10 червня 2015 року.

Виходячи з зазначеного, а саме наявності оплати та відвантаження товару, у продавця виникли податкові зобов'язання, а у покупця право на податковий кредит на суму ПДВ - 22 010,12 грн. Саме на цю суму була зареєстрована податкова накладка № 326 від 30 червня 2015 року.

Оскільки, ТОВ ОСОБА_2 Керідж включив до своїх зобов'язань суму 22 010, 12 грн., і саме на цю суму у ТОВ Інтерфлот виникло право на податковий кредит, якщо не по події поставки товару, то по події оплати за цей товар. Тобто, одну з подій, що вказана у п 187,1 ст 187 ПКУ було виконано.

Відповідно до ст. 61 Конституції України встановлена індивідуальна відповідальність за вчинення правопорушення, тобто платник податків відповідає лише за свої дії, а не за дії своїх контрагентів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.01.2015 р. у справі № 826/15167/13-а за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару.

Крім того, відсутність окремих реквізитів у первинних документах є лише окремим недоліком та не може спростовувати наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Податкове законодавство не пов'язує відсутність деяких реквізитів з правом платника податків на податкові відрахування з податку на додану вартість або формування валових витрат. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також, відповідно до ОСОБА_5 адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Що ж стосується тверджень відповідача стосовно того, що договір зі сторони ТОВ "МІКОС ТОРГ" та ТОВ ОСОБА_2 Керідж підписувався не уповноваженим представником, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником із перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Тобто, схвалення правочину може відбуватися як шляхом надіслання відповідних листів, телеграм, так і шляхом вчинення конклюдентних дій: приймання товару за договором, проведення розрахунків тощо.

Відтак, згідно наданих документів (видано податкові, видаткові накладні, видано товарно транспортні накладні, прийнято оплату за товар позивачем) вбачається, що керівництво ТОВ Мікос Торг та ТОВ ОСОБА_2 Керідж схвалило дії свого представника.

Крім того, представником позивача надано копію довіреності, видану на ім'я ОСОБА_3, що підтверджує його повноваження на підписання будь - яких договорів від імені ТОВ "Інтерфлот".

Суми податку на додану вартість відповідно до вище зазначених податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за вказаний період.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідна податкова накладна у позивача на час перевірки були наявні.

В свою чергу, відповідач в акті перевірки зазначав про не доведеність реальності придбання та використання товарів від контрагентів у межах господарської діяльності, посилаючись на те, що контрагенти позивача відсутні за своїм місцезнаходженням.

Разом з цим, відповідачем в силу ст.71 КАС України не надано жодного доказу того, що на момент видачі податкових накладних контрагент позивача не знаходився за адресою, що зазначена у податкових накладних.

Слід також зазначити, що незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки передбачені Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, із застосуванням певної процедури, встановленої цим законом, серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи, як і встановлення ознак нікчемності його угод не значиться.

Разом з цим, з боку відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що у контрагента позивача на час здійснення господарських операцій із позивачем були відсутні необхідні умови для її проведення.

В свою чергу, слід зазначити, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03), Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При цьому, відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

За таких обставин, суд погоджується з позивачем, що за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Крім того, суд не приймає в якості належних доказів посилання відповідача на анульовані свідоцтва платника ПДВ ТОВ "МІКОС ТОРГ" та ТОВ "АВТО ГУДС КЕРІДЖ", оскільки Постановою Вищого адміністративного суду України від 05.08.2010 р. по справі № К-18364/07 встановлено, що у разі перебування підприємства на час здійснення господарської операції у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, та наявності у цього підприємства свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ підстави для висновку про відсутність у такого підприємства права на видачу податкових накладних лише в силу факту подальшого скасування реєстрації такого суб'єкта господарювання відсутні.

Пункт 184.5. ст. 184 Податкового кодексу України встановлено, що особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку.

Свідоцтва платників ПДВ постачальників ТОВ МІКОС ТОРГ та ТОВ АВТО ГУДС КЕРІДЖ були анульовані після реалізації товару на адресу позивача. Тому позивач має право на віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, підтверджених зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, які були виписані до анулювання вказаних свідоцтв платників ПДВ.

Відповідачем не надано до суду будь - яких доказів застосування до контрагента позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (реальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними (недійсними) господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону Про державну податкову службу та ст.20 Податкового кодексу України.

В той же час, судом встановлено (доказів про інше відповідачем суду не надано) що у позивача була відсутня, як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, судом було встановлено намір здійснювати та фактичне здійснення реальної підприємницької діяльності позивачем.

Суд також дійшов висновку, що дії позивача, як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідачем не наведено правової підстави та не надано належних доказів на підтвердження нікчемності укладеної позивачем з його контрагентом угоди.

Висновки відповідачем зроблені без дослідження усіх первинних документів та самого оспорюваного правочину.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, надані позивачем та його контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Підстав для висновку про те, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Таким чином, з досліджених судом доказів встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ МІКОС ТОРГ і ТОВ АВТО ГУДС КЕРІДЖ .

А відтак, з огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені обставини, суд вважає, що позивачем підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинним документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, право врахувати при визначенні оподатковуваного прибутку витрати в сумі, що дорівнює вартості придбаного у ТОВ МІКОС ТОРГ та ТОВ АВТО ГУДС КЕРІДЖ товару.

Отже, враховуючи те, що позивачем цілком правомірно віднесено суму до складу податкового кредиту, а також порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд приходить до висновку, що зменшення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням розміру суми податку на додану вартість здійснено безпідставно та неправомірно, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню, як таке, що прийнято неправомірно.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення щодо зменшення розміру суми податку на додану вартість.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.04.2016 року є протиправними та підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2,7,8,9,14,70,71,72,79,86,94,158-163,167 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС в Миколаївській області, за учатю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Мікос Торг" та товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Керідж" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС в Миколаївській області № НОМЕР_1 від 22.04.2016 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС в Миколаївській області № НОМЕР_1 від 22.04.2016 року.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС в Миколаївській області судовий збір в сумі 2441, 61 гривень (дві тисячі чотириста сорок одну гривню шістдесят одну копійку).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївській окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Г.В. Лебедєва