Постанова

від 19.04.2017 по справі 820/7075/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 квітня 2017 р. № 820/7075/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області до Краснокутської районної ради Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Краснокутська районна державна адміністрація Харківської області звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Краснокутської районної ради Харківської області VIII сесії VII скликання від 14.12.2014 №136-VII "Про відкликання Краснокутською районною радою власних повноважень, делегованих Краснокутській районній державній адміністрації".

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення прийняте відповідачем із порушенням норм Конституції України, Законів України Про місцеве самоврядування в Україні , Про місцеві державні адміністрації , інших нормативно - правових актів, що є підставою для визнання зазначеного рішення протиправним та скасування.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Подав заперечення, в якому зазначив, що Краснокутська районна рада правомірно прийняла рішення №136-VII Про відкликання Краснокутською районною радою власних повноважень від 14.12.2016 року відповідно вимог Конституції України та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 14 грудня 2016 року восьмою сесією Краснокутської районної ради Харківської області сьомого скликання прийняте рішення №136 - VII Про відкликання Краснокутською районною радою власних повноважень, делегованих Краснокутській районній державній адміністрації .

Вищевказане рішення було розміщене на офіційній інтернет - сторінці Краснокутської районної ради Харківської області та викладене у наступній редакції:

1.Відкликати власні повноваження Краснокутської районної ради, делеговані Краснокутській районній державній адміністрації, щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад територіальних громад сіл, селищ району, затверджені рішенням районної ради від 15 квітня 2003 року Про делегування повноважень Краснокутської районної ради районній державній адміністрації .

2.Визнати таким, що втратило чинність, рішення Про делегування повноважень Краснокутської районної ради районній державній адміністрації .

3.Рішення набуває чинності з моменту фактичного переходу функцій управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ району до краснокутської районної ради.

4.Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію районної ради з політико-правових питань та місцевого самоврядування .

Позивач вважає вищевикладене рішення відповідача протиправним, тому звернувся з позовом до адміністративного суду.

Відповідно до ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Частиною 1 статті 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Таким чином, місцеве самоврядування є одним із проявів здійснення народом, у формі територіальної громади, влади, яка, в свою чергу, не належить до жодної із гілок державної влади, що характеризується самостійністю у вирішенні певного кола питань.

Водночас, предметом відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто ті, що пов'язані передусім із життєдіяльністю територіальних громад.

Виходячи з вказаних конституційних положень в їх системному зв'язку з положеннями статті 6 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 вказав на те, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Таким чином, для вирішення тих чи інших питань орган місцевого самоврядування повинен бути наділений відповідними повноваженнями Конституцією України та законами України.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року за №280, зі змінами та доповненнями (надалі - Закон №280), відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 2 Закону №280, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з частиною 2 статті 10 Закону №280 районна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Частиною 1 та 3 статті 43 Закону №280 визначено коло питань, які віднесено до компетенції районних та обласних рад. Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що компетенція районних рад є правовою формою виразу їх функцій, та водночас служить і правовим засобом їх реалізації. Відповідно до приписів ч.1 ст.59 Закону №280 рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 44 Закону №280 визначено, що районні, обласні ради делегують обласним державним адміністраціям такі повноваження:

1) визначення відповідно до закону розміру відрахувань підприємствами, установами та організаціями, що надходять на розвиток шляхів загального користування в області;

2) погодження у випадках, передбачених законом, з відповідними сільськими, селищними, міськими радами питань щодо розподілу коштів за використання природних ресурсів, які надходять до фондів охорони навколишнього природного середовища;

3) підготовка проектів рішень про віднесення лісів до категорії захисності, а також про поділ лісів за розрядами такс у випадках і порядку, передбачених законом;

4) прийняття у встановленому законом порядку рішень про заборону використання окремих природних ресурсів загального користування;

5) визначення відповідно до законодавства режиму використання територій рекреаційних зон;

6) затвердження для підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин у довкілля та лімітів розміщення відходів у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України Про місцеві державні адміністрації від 09.04.1999 за №586-XIV (далі по тексту-Закон №586-XIV) місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Створення і функціонування Краснокутської районної державної адміністрації в структурі місцевих державних адміністрацій України, регламентовано нормами Конституції України, Законом №586-XIV та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими у відповідності до закону

Так, згідно статті 118 Конституції України та статті 1 Закону №586-XIV виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Як зазначено вище, статтею 2 Закону №586-XIV визначені основні завдання місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до статті 3 Закону №586-XIV місцеві державні адміністрації діють на засадах:відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів.

Частиною 1 статті 7 Закону №586-XIV правовий статус місцевих державних адміністрацій встановлюється Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно статті 14 вказаного Закону місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами. Кабінет Міністрів України в межах, визначених законами України, може передавати місцевим державним адміністраціям окремі повноваження органів виконавчої влади вищого рівня. Передача місцевим державним адміністраціям повноважень інших органів супроводжується передачею їм відповідних фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення цих повноважень.

Частинами 1 та 2 статті 15 Закону №586-XIV передбачено, що в управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об'єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку. У разі делегування місцевим державним адміністраціям районними чи обласними радами відповідних повноважень в їх управлінні перебувають також об'єкти спільної власності територіальних громад.

У відповідності до статті 29 Закону №586-XIV місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження, делеговані їм обласними і районними радами відповідно до Конституції України в обсягах і межах, передбачених статтею 44 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Згідно з ст.34 Закону №586-XIV Місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження, делеговані їм відповідними обласними, районними радами.

Делегування радами повноважень місцевим державним адміністраціям супроводжується передачею фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення.

З аналізу вищевикладених норм чинного законодавства України вбачається, що Краснокутська районна рада Харківської області рішенням від 15 квітня 2003 року Про делегування повноважень Краснокутської районної ради районній державній адміністрації правомірно делегувала районній державній адміністрації повноваження щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ району.

Суд зазначає, що Законом України Про місцеве самоврядування в Україні не передбачено можливості у районної ради відкликати раніше делеговані повноваження районній державній адміністрації.

Відповідач виносячи рішення від 14 грудня 2016 року Про відкликання Краснокутською районною радою власних повноважень, делегованих Краснокутській районній державній адміністрації , не врахував межі наданої йому компетенції чинним законодавством України щодо прийняття таких рішень, а саме те що Краснокутська районна рада Харківської області позбавлена можливості відкликати раніше делеговані повноваження згідно чинного законодавства України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, тому рішення Краснокутської районної ради Харківської області від 14 грудня 2016 року Про відкликання Краснокутською районною радою власних повноважень, делегованих Краснокутській районній державній адміністрації є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо посилань позивача на рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7- рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), було прийнято рішення, яким визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу вищевказаного рішення Конституційного Суду України вбачається, що орган місцевого самоврядування має право саме змінювати та/чи скасовувати свої рішення, проте в рішенні відповідача від 14 грудня 2016 року Про відкликання Краснокутською районною радою власних повноважень, делегованих Краснокутській районній державній адміністрації не вбачається ознак скасування чи зміни раніше прийнятого рішення, натомість оскаржуване рішення прийняте саме щодо відкликання раніше наданих делегованих повноважень, як нове, що не передбачено рішенням Конституційного Суду України та нормами чинного законодавства, а отже посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України є необґрунтованими.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області до Краснокутської районної ради Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Краснокутської районної ради Харківської області VIII сесії VII скликання від 14.12.2014 №136-VII "Про відкликання Краснокутською районною радою власних повноважень, делегованих Краснокутській районній державній адміністрації".

Стягнути на користь Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області (62002, Харківська область, смт. Краснокутськ, вул. Охтирська,1 код ЄДРПОУ 02146142) судові витрати в загальному розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Краснокутської районної ради Харківської області(62002, Харківська область, смт. Краснокутськ, вул. Охтирська,1).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 24.04.2017 року.

Суддя О.М.Тітов