Постанова

від 27.04.2017 по справі 820/1370/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

27 квітня 2017 р. Справа № 820/1370/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А4" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "А4", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в яком із урахування уточнень просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області №0000021402 від 04.01.2017року;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області №0000011402 від 04.01.2017 року в частині збільшення податку на прибуток приватних підприємств на суму 837028, 00 грн.

В обґрунтування позову вказано, що викладені в акті судження податкового органу є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. Позивачем виконані всі необхідні вимоги для включення до податкового кредиту сум ПДВ та сплачені податки у повному обсязі, визначено фінансовий результат до оподаткування згідно національних положень бухгалтерського обліку.

Відповідачем надано заперечення на адміністративний позов, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та їх винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 02.11.2016 року №2985 Про надання дозволу на проведення документальної планової виїзної перевірки , направлень на перевірку, виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області від 11.11.2016р. №6529, №6530, №6531, №6532, №6533. №6534 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю А 4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року.

За результатами перевірки відповідачем - Головним управлінням ДФС у Харківській області - складено акт №783/20-40-14-02-07/31422739 від 09.12.2016 року Про результати планової виїзної перевірки ТОВ А 4 код ЄДРПОУ 31422739, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року .

На підставі висновків викладених в ОСОБА_1 перевірки ГУ ДФС у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення від 04.01.2017 р. №0000021402, від 04.01.2017 р. №0000011402.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в ОСОБА_1 №783/20-40-14-02-07/31422739 від 09.12.2016р. про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ А 4 , позивачем подано до податкового органу заперечення від 27.12.2016 року в порядку передбаченому п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України.

Листом ГУ ДФС в Харківській області щодо розгляду заперечень до акту перевірки заперечення було залишено без розгляду у зв'язку зі спливом строку подання заперечень.

Також, не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано до Державної фіскальної служби скаргу на вищевказані податкові повідомлення-рішення в порядку, передбаченому п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду скарги рішенням ДФС №5861/6199-99-11-01.01.25 від 23.03.2017 року податкові повідомлення-рішення залишені без змін

Підставою для прийняття податковим органом зазначених податкових повідомлень - рішень стали встановлені в ОСОБА_1 перевірки порушення:

- в порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні зі змінами та доповненнями, п. 1.2, п. 2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Про затвердження положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 917220 грн., у т.ч.: за січень 2015 року в сумі 89569 грн., за лютий 2015 року у сумі 113419 грн., за березень 2015 року у сумі 93198 грн., за квітень 2015 року в сумі 130758 грн., за травень 2015 року в сумі 63424 грн., за червень 2015 року в сумі 83227 грн., за липень 2015 року в сумі 51171 грн., за серпень 2015 року в сумі 32576 грн., за вересень 2015 року в сумі 53372 грн., за жовтень 2015 року в сумі 102432 грн., за листопад 2015 року в сумі 68700 грн., за грудень 2015 року в сумі 35375 грн., за рахунок завищення сум податкового кредиту на відповідні суми по взаємовідносинам з ТОВ Деміс канц ;

- в порушення пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI з урахуванням змін та доповнень, Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 938885 грн., за рахунок:

- заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку у рядку 02 Декларації з податку на прибуток за 2015 рік в сумі 4586107 грн. за рахунок неправомірного віднесення до собівартості реалізованих товарів, які придбані у ТОВ Деміс канц по договорам №ДК-0098/13 від 17.01.2013 та №ДК-0083/15 від 02.02.2015 за 2015 рік в сумі 4586107 грн.;

- заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку у рядку 02 Декларації з податку на прибуток за 2015 рік в сумі 64050 грн. за рахунок неправомірного віднесення до собівартості реалізованих товарів товару (папір Maestro standart А4, 80г/м2), собівартість якого сформована в частині проведення операцій з реалізації товарів ТОВ БРОК АЛК , код 30491068, у липні 2015 року;

- заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку у рядку 02 Декларації з податку на прибуток за 2015 рік в сумі 540709 грн. за рахунок неправомірного віднесення витрат за 2014 рік в сумі 540709 грн., які не були підтверджені актом попередньої планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 від 07.09.2015 №567/20-30-22-01/31422739,

- не віднесення підприємством до різниць, які збільшують фінансовий результат суму витрат від списання дебіторської заборгованості в сумі 25159 грн. з наступними контрагентами: ПП Ійон-Сервіс (код 35586358) в сумі 3638,63 грн., ТОВ Капітан (код 23752470) в сумі 690 грн., ППНВФ Сатерн (код 32028886) в сумі 2222,50 грн., ПП Сочі-М (код 35587325) в сумі 509,95 грн., ТОВ Титул (код 32867296) в сумі 2615 грн., ТОВ БВТП Еребус (код 35859356) в сумі 8869,51 грн., ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) в сумі 2163,47 грн., ПП Регіон (код 31340630) в сумі 4450 грн., яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України.

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм, податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Так, доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати коштів.

Таким чином, формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період, починаючи з 1 січня 2015 року, здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Судом встановлено, що ТОВ А 4 (Покупець) укладено договори поставки з ТОВ Деміс канц (Постачальник) №ДК-0098/13 від 17.01.2013 та №ДК-0083/15 від 02.02.2015 в яких Постачальник (ТОВ Деміс канц ) зобов'язується передавати у власність Покупцеві (ТОВ А 4 ) товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар і вчасно здійснювати оплату на умовах даного договору.

Поставки за цими договорами здійснювались на регулярній основі, за заявками. Після отримання заявок товар направлявся від продавця до ТОВ А 4 транспортом продавця і за його рахунок, що передбачено договорами поставки. Згідно п. 3.2 договорів поставки, поставка товару здійснюється на умовах DDP. Згідно умов Інкотермс 2010, при DDP (Delivered Duty Paid) всі витрати у зв'язку з доставкою товару до вказаного у договорі місця покладаються на продавця. Місцем доставки в договорі вказано м. Харків, вул. Кузнєчна, 18.

До матеріалів справи надано копії договорів оренди складських приміщень за адресою м. Харків, вул. Кузнєчна, 17, №9 від 01.06.2015, №9 від 01.06.2016, №8 від 01.02.2015, №23 від 01.02.2015 та зміни до них, якими підтверджено наявність у позивача складських приміщень для зберігання товару.

На виконання умов Договору ТОВ Деміс канц відвантажено товар, на що в адресу ТОВ А 4 виписано наступні податкові накладні: від 06.07.2015 року №103, №645; від 08.07.2015 року № 1055,1054, 1053, 1037, 1052, 1051; від 13.07.2015 року № 1576; від 17.07.2015 року № 1977; від 20.07.2015 року № 2317; від 27.07.2015 року № 305, 3060; від 29.07.2015 року № 3382; від 05.08.2015 року №430, 429,428; від 10.08.2015 року №858; від 17.08.2015 року №1640, 17.08.2015 року №1637, №1605, 1924; від 19.08.2015 року №1923, від 20.08.2015 року №2037; від 31.08.205 року №3063; від 01.09.2015 року №62; від 02.09.2015 року №291, 247; від 03.09.2015 року №377; від 07.09.2015 року №735, 736; від 09.09.2015 року №1027,1025; від 10.09.2015 року №1028; від 14.09.2015 року №1528, 1529; від 16.09.2015 №1827; від 21.09.2015 року №2321, 2319, 2585; від 28.09.2015 року №3012,3011,; від 29.09.2015 року №3027; від 30.09.2015 року №3399;від 30.10.2015 року №3933; від 28.10.2015 року №3488,3489; від 20.10.2015 року № 2175, 2173; від 19.10.2015 року №2177, 217; від 15.10.2015 року № 1735; від 12.10.2015 року № 1377, 1376; від 08.10.2015 року № 855, 856; від 07.10.2015 року № 851; від 05.01.2015 року № 546, 545; від 30.12.2015 року № 33974 від 25.11.2015 року № 2777; від 24.11.2015 року № 2465; від 23.11.2015 року 2467, 2466; від 18.11.2015 року № 1989; від 17.11.2015 року №1734,1733; від 16.11.2015року № 1630, 1728, 1729; від 11.11.2015 року № 1111, 1110; від 10.11.2015 року №867; від 09.11.2015 року № 858; від 05.11.2015 року №367; від 04.11.2015 року № 359; від 03.11.2015 року №1203; від 02.11.2015 року № 118; від 16.12.2015 року№1300, 13014 від 14.12.2015 року №1798; від 09.12.2015 року №791, 793, 792; від 07.12.2015 року №558, 557, 556; від 02.12.2015 № 242, 240.

Придбаний товар був повністю оплачений позивачем, що підтверджується наданими до суду копіями платіжних доручень не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Транспортування придбаного у ТОВ Деміс канц товару підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: від 02.04.2015 року №000016950дг; від 07.04.2015 року №000017845дг; від 09.04.2015 року №000018396дг; від 15.04.2015 року №000019208дг; від 21.04.2015 року №000020436дг; від 23.04.2015 року № 000021199дг; 23.04.2015 року №000021154дг; від 29.004.2015 року №000022629дг; від 13.05.2015 року №000023828дг; від 19.05.2015 року №000025314дг; від 21.05.2015 року №000025932дг; від 26.05.2015 року № 000026800дг; від 28.05.2015 року № 000027302дг; від 09.06.2015 року №000029282дг; від 16.06.2015 року №000030900дг; від 18.06.2015 року №000031595дг, №000031648дг; від 23.06.2015 року №000032569дг; від 25.06.2015 року №000033217дг; від 01.07.2015 року №000034057дг; від 07.07.2015 року №000035286дг; від 09.07.2015 року №000035852дг; від 14.07.2015 року №000036865дг; від 21.07.2015 року №000038128дг; від 28.07.2015 року №000039326дг; від 30.07.2015 року № 000039758дг; від 06.08.2015 року від 06.08.2015 року; від 11.08.2015 року №000042559дг; від 18.08.2015 року №000044276дг; від 20.08.2015 року №0000447441дг; від 01.09.2015 року №000046602дг; від 03.09.2015 року №000047056дг; від 04.09.2015 року №20290019561735; від 08.09.2015 року №000047815дг; від 10.09.2015 року №000048264дг; від 15.09.2015 року №000049063дг; від 17.09.2015 року № 000049517 дг; від 22.09.2015 року №000050265дг; від 24.04.2015 року №000050689дг; від 29.09.2015 року №000051517дг; від 01.10.2015 року №000052017дг; від 000052890 від 06.10.2015 року; від 08.10.2015 року №000053384дг; від 13.10.2015 року №00054260дг;від 20.10.2015 року №000055386дг; від 29.10.2015 року №000057313дг; від 03.11.2015 року №000058199дг; від 05.11.2015 року №0000587711дг; від 10.11.2015 року №000059561дг; від 12.11.2015 року №000060107дг; від 17.11.2015 року №00006098дг; від 19.11.2015 року №000061477дг; від 24.11.2015 року №000062343; від 26.11.2015 року №20400003493815; від 01.12.2015 року №000063775дг4 від 03.12.2015 року №000064345дг; від 08.12.2015 року №000065233дг; від 10.12.2015 року №000065704дг; від 15.12.2015 року №000066653дг; від 17.12.2016 року №000067203.

Розвантаження отриманого товару здійснювалось власними силами позивача, для чого у штаті підприємства наявні 5 комірників, що підтверджується штатним розкладом за періоди, що перевірялись (т.с.4, а.с. 176-202). Також позивачем було придбано спеціальний навантажувач для здійснення розвантаження і завантаження товарів. На підтвердження придбання навантажувача позивачем надано видаткову накладну №140 від 30.09.2010 року.

Позивачем також надано видаткові накладні, виписані відповідно до умов договору: № 91000012524 від 06 липня 2015 року; № 91000012508 від 06 липня 2015 року; № 91000012894 від 08 липня 2015 року; № 91000012895 від 08 липня 2015 року; № 91000012899 від 08 липня 2015; № 91000012902 від 08 липня 2015 року; № 91000012909 від 08 липня 2015 року; № 91000012910 від 08 липня 2015 року; № 91000013220 від 13 липня 2015 року; № 91000013664 від 17 липня 2015 року; № 91000013855 від 20 липня 2015 року; № 91000014389 від 27 липня 2015 року; № 91000014410 від 27 липня 2015 року; № 91000014637 від 29 липня 2015 року; № 91000014638 від 29 липня 2015 року; № 91000015326 від 05 серпня 2015 року; № 91000015310 від 05 серпня 2015 року; № 91000015311 від 05 серпня 2015 року; № 91000015670 від 10 серпня 2015 року; № 91000016260 від 17 серпня 2015 року; № 91000016244 від 17 серпня 2015 року; № 91000016259 від 17 серпня 2015 року; № 91000016246 від 17 серпня 2015 року; № 91000016503 від 19 серпня 2015 року; № 91000016616 від 20 серпня 2015 року; № 91000017303 від 31 серпня 2015 року; № 91000017339 від 01 вересня 2015 року; № 91000017506 від 02 вересня 2015 року; № 91000017504 від 02 вересня 2015 року; № 91000017645 від 03 вересня 2015 року; № 91000017882 від 07 вересня 2015 року; № 91000017798 від 07 вересня 2015 року; № 91000017878 від 07 вересня 2015 року; № 91000018067 від 09 вересня 2015 року; № 91000018058 від 09 вересня 2015 року; № 91000018087 від 10 вересня 2015 року; № 91000018388 від 14 вересня 2015 року; № 91000018398 від 15 вересня 2015 року; № 91000018570 від 16 вересня 2015 року; № 91000018572 від 16 вересня 2015 року; № 91000018897 від 21 вересня 2015 року; № 91000018895 від 21 вересня 2015 року; № 91000019080 від 23 вересня 2015 року; № 91000019413 від 28 вересня 2015 року; № 91000019433 від 28 вересня 2015 року; № 91000019456 від 29 вересня 2015 року; № 91000019675 від 30 вересня 2015 року; № 91000019674 від 30 вересня 2015 року; № 91000022238 від 30 жовтня 2015 року; № 91000021858 від 28 жовтня 2015 року; № 91000021885 від 28 жовтня 2015 року; № 91000021078 від 20 жовтня 2015 року; № 91000021087 від 20 жовтня 2015 року; № 91000021059 від 19 жовтня 2015 року; № 91000021062 від 19 жовтня 2015 року; № 91000020742 від 15 жовтня 2015 року; № 91000020579 від 12 жовтня 2015 року; № 91000020577 від 12 жовтня 2015 року; № 91000020266 від 08 жовтня 2015 року; № 91000020267 від 08 жовтня 2015 року; № 91000020139 від 07 жовтня 2015 року; № 91000020013 від 05 жовтня 2015 року; № 91000020009 від 05 жовтня 2015 року; № 91000024479 від 30 листопада 2015 року; № 91000024088 від 25 листопада 2015 року; № 91000023962 від 24 листопада 2015 року; № 910000023919 від 23 листопада 2015 року; № 91000023923 від 23 листопада 2015 року; № 91000023595 від 18 листопада 2015; № 91000023408 від 17 листопада 2015 року; № 91000023404 від 17 листопада 2015 року; № 910000023377 від 16 листопада 2015 року; № 91000023378 від 16 листопада 2015 року; № 91000023376 від 16 листопада 2015 року; № 91000022983 від 11 листопада 2015 року; № 91000022982 від 11 листопада 2015 року; № 91000022778 від 10 листопада 2015 року; № 91000022686 від 09 листопада 2015 року; № 91000022428 від 05 листопада 2015 року; № 91000022404 від 04 листопада 2015 року; № 91000022263 від 03 листопада 2015 року; № 91000022241 від 02 листопада 2015 року; № 91000025581 від 16 грудня 2015 року; № 91000025580 від 16 грудня 2015 року; № 91000025413 від 14 грудня 2015 року; № 91000025071 від 09 грудня 2015 року; № 91000025064 від 2015 року; № 91000025072 від 09 грудня 2015 року; № 91000024920 від 07 грудня 2015 року; № 91000024919 від 07 грудня 2015 року; № 91000024918 від 07 грудня 2015 року; № 91000024641 від 02 грудня 2015 року; № 91000024641 від 02 грудня 2015 року; № 91000024640 від 02 грудня 2015 року; № 91000001328 від 26 січня 2015 року; № 91000001327 від 26 січня 2015 року; № 91000001026 від 21 січня 2015 року; № 91000001025 від 21 січня 2015 року; № 91000001037 від 21 січня 2015 року; № 91000000841 від 19 січня 2015 року; № 91000000389 від 14 січня 2015 року; № 91000000387 від 14 січня 2015 року; № 91000000388 від 14 січня 2015 року; № 91000000392 від 14 січня 2015 року; № 91000003317 від 23 лютого 2015 року; № 91000002862 від 17 лютого 2015 року; № 91000002502 від 11 лютого 2015 року; № 91000002503 від 11 лютого 2015 року; 91000002033 від 04 лютого 2015 року; № 91000002074 від 04 лютого 2015 року; № 91000001995 від 04 лютого2015 року; № 91000001858 від 02 лютого 2015 року; 91000003624 від 02 березня 2015 року; № 91000003620 від 02 березня 2015 року; 91000003799 від 04 березня 2015 року; № 91000004175 від 10 березня 2015 року; 91000004174 від 10 березня 2015 року; № 91000004269 від 12 березня 2015 року; № 91000004618 від 16 березня 2015 року; № 91000004620 від 16 березня 2015 року; № 91000004600 від 16 березня 2015 року; № 91000005150 від 23 березня 2015 року; № 91000005162 від 23 березня 2015 року; № 91000005151 від 23 березня 2015 року; № 91000005336 від 25 березня 2015 року; № 91000005327 від 25 березня 2015 року; № 91000005666 від 30 березня 2015 року; № 91000005665 від 30 березня 2015 року; № 91000005840 від 01 квітня 2015 року; № 91000005837 від 01 квітня 2015 року; № 91000005839 від 01 квітня 2015 року; № 91000005861 від 01 квітня 2015 року; № 91000005885 від 02 квітня 2015 року; № 91000006114 від 06 квітня 2015 року; 91000006127 від 06 квітня 2015 року; № 91000006337 від 08 квітня 2015 року; № 91000006338 від 08 квітня 2015 року; № 91000006290 від 08 квітня 2015 року; № 91000006619 від 14 від 2015 року; № 91000006614 від 14 квітня 2015 року; № 91000006805; № 91000007119 від 22.04.2015 року; № 91000007120 від 22 квітня 2015 року; № 91000007121 від 22 квітня 2015 року; № 91000007130 від 23.04.2015 року; № 91000007603 від 28 квітня 2015 року; № 91000007549 від 28 квітня 2015 року; № 91000007615 від 28 квітня 2015 року; № 910000080555 від 12.05.2015 року; № 91000008060 від 12 травня 2015 року; № 91000008659 від 18 травня 2015 року; № 91000008658 від 18 травня 2015 року; № 91000008686 від 19 травня 2015 року; № 91000008684 від 19 травня 2015 року; № 91000008848 від 20 травня 2015 року; № 91000008876 від 21 травня 2015 року; № 91000009185 від 25 травня 2015 року; № 91000009177 від 25 травня 2015 року; № 91000009396 від 27.05.2015 року; №91000009398 від 27 травня 2015 року; № 91000009417 від 28 травня 2015 року; № 91000010193 від 08 червня 2015 року; № 91000010209 від 08 червня 2015 року; № 91000010210 від 08.06.2015 року; № 91000010211 від 08 червня 2015 року; № 91000010776 від 15.06.2016 року; № 91000010763 від 15.06.2015 року; №91000010770 від 15 червня 2015 року; № 91000010966 від 17 червня 2015 року; № 91000010965 від 17.06.2015 року; № 91000010993 від 18.06.2015 року; № 91000011358 від 22 червня 2015 року; № 91000011345 від 22 червня 2015 року; № 91000011554 від 24 червня 2015 року; № 91000011994 від 30 червня 2015 року; № 91000011990 від 30 червня 2015 року.

Між ТОВ А4 та ТОВ БРОК АЛК було укладено договір поставки №203 від 27.07.2015 року, відповідно до якого Продавець - ТОВ А4 , зобов'язується здійснити поставку паперу канцтоварів Покупцеві - ТОВ БРОК АЛК .

На виконання умов договору ТОВ А4 поставило товар на загальну суму 553140 грн.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем було надано видаткові накладні №24727 від 27.07.2015 і №24729 від 28.07.2015.

Станом на момент розгляду справи товар не був оплачений; з пояснень позивача вбачається, що покупець має намір оплатити поставлений товар. Також позивач пояснив, що не стягує заборгованість в судовому порядку у зв'язку зі значними витратами на процес стягнення без гарантії отримати оплату за товар.

В акті перевірки не досліджено ланцюг поставки Постачальник - ТОВ А4 - ТОВ БРОК АЛК цілком, а лише досліджено поставку товару ТОВ БРОК АЛК і частково - придбання товару ТОВ А4 (в частині взаємовідносин з ТОВ Деміс канц з поставки паперу Lazer Copy A4 на суму 357983,50 грн.). Придбання ж ТОВ А4 паперу на суму 64050 грн. не досліджена підчас перевірки, досліджено тільки подальшу поставку цього паперу ТОВ БРОК АЛК .

Позивачем за вищевказаною операцією з поставки товару відображено зобов'язання з ПДВ в сумі 92190 грн., що підтверджується декларацією з ПДВ за липень 2015 р., розрахунком коригування сум ПДВ до декларації за липень 2015 р., розшифровкою податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2015 р. в розрізі контрагентів. Позивачем також відображено дохід від господарської операції, який мав вплив на формування об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Отже, враховуючи вищенаведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують придбання товарно-матеріальних цінностей у вищезазначених підприємств та їх подальшу реалізацію, суд приходить до висновків, що видаткові, податкові накладні в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити та їх сукупності свідчать про товарність і реальність здійснення господарських.

Суд звертає увагу, що одним з основних завдань податкового органу є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Висновки, які зроблені податковим органом на підставі програмного забезпечення судом до уваги не беруться, оскільки програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Слід враховувати, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Таким чином, позивачем отримані вказані податкові накладні у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Суд зауважує, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочинну відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Слушність наведеного висновку суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008 року у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 року у справі №21-573во10, постанова від 31.01.2011року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ Фірма ВІК до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Відповідно до п.6. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984 (далі - Порядок), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вимог п.6. вказаного Порядку податковим органом не наведено обґрунтування щодо обраховування суми перевищення, крім того відсутні посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність факту наведеного порушення.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень від 04.01.2017 року №0000021402, №0000011402.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "А4" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області №0000021402 від 04.01.2017року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області №0000011402 від 04.01.2017 року в частині збільшення податку на прибуток приватних підприємств на суму 837028, 00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А4 (код ЄДРПОУ 31422739, 61057, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 31 281,15 грн. (тридцять одна тисяча двісті вісімдесят одна) грн. 15 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 27 квітня 2017 року.

Суддя Полях Н.А.