Ухвала від 26.04.2017 по справі 908/3437/16

номер провадження справи 27/173/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.04.2017 Справа № 908/3437/16

Суддя Дроздова С.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільнянський молокозавод” про розстрочення виконання судового рішення від 06.02.2017р. та матеріали справи

За позовом: Бердянського районного споживчого товариства (71111 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Гагаріна-вул. Крилова, 21/2)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільнянський молокозавод” (70002 Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Запорізька, 65)

про стягнення 20 750 грн. 15 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники:

Від заявника (відповідача) – не з'явився

Від позивача – не з'явився

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення від 06.02.2017р. позовні вимоги позивача задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільнянський молокозавод” на користь Бердянського районного споживчого товариства 9 588 грн. 84 коп. основного боргу, 7 161 грн. 31 коп. втрат від інфляції, 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

На виконання зазначеного рішення, судом 21.02.2017 р. виданий відповідний наказ.

14.04.2017р. до господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільнянський молокозавод” про розстрочення виконання судового рішення від 06.02.2017р. у справі № 908/3437/16 на таких умовах: до 30.04.2017р. – 5 584 грн. 28 коп., до 30.05.2017р. – 5 584 грн. 28 коп.; до 27.06.2017р. – 2 791 грн. 59 коп. та 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.04.2017р., заяву про розстрочення виконання судового рішення від 06.02.2017р. у справі № 908/3437/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 18.04.2017р. заява про розстрочення виконання судового рішення прийнята до розгляду суддею Дроздовою С.С., розгляд заяви призначений на 26.04.2017р.

Представник заявника (відповідача, боржника) та позивача у справі (стягувача) у судове засідання 26.04.2017р. не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Про час та місце розгляду заяви був повідомлений відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Будь-яких заяв, пояснень, клопотань від відповідача (боржника) та позивача (стягувача) до суду не надійшло

Дослідивши матеріали справи, спосіб та порядок виконання рішення суду по даній справі, суд вважає заяву боржника такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного:

Стаття 129 Конституції України та стаття 115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленим Законом України “Про виконавче провадження”.

Статтею 121 ГПК України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для розстрочки, відстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) – тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Законодавець визначає, що відстрочка означає відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” роз'яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК у межах розглянутої господарським судом справи.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Враховуючи встановлений ч. 1 ст. 121 ГПК України десятиденний строк розгляду заяви про розстрочку виконання рішення суду, суд визнав можливим розглянути заяву за відсутності представників відповідача у справі (заявника, боржника) та позивача у справі (стягувача), за наявними матеріалами.

Представник відповідача (боржник) у судове засідання не з'явився, заяву про розстрочку виконання рішення суду не підтримав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з рішенням суду від 06.02.2017р. заборгованість у відповідача виникла за договором № 3 оренди холодильної камери, відповідно до умов якого відповідач був зобов'язаний здійснювати оплату орендної плати щомісячно. Разом з тим, відповідач порушив зобов'язання за договором, що зумовило звернення позивача до суду з позовом.

Приписами ст. 22 ГПК України визначено права та обов'язки сторін, зокрема, передбачено право подавати докази, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового розгляду тощо. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Стаття 32 ГПК України визначає поняття і види доказів. Відповідно до даної статті доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Із доданих до заяви про розстрочку виконання рішення копії звіту про фінансові результати за 2016 р. вбачається, що підприємство відповідача має чистий дохід від реалізації продукції 69 369 тис. грн. (рядок 2000), який збільшено від аналогічного періоду попереднього року на 13 467 тис.грн. (55 902 тис.грн.); фінансовий результат від операційної діяльності: прибуток - 494 тис. грн. (рядок 2190), збиток взагалі відсутній; чистий фінансовий результат: збиток 371 тис. грн. (рядок 2355), який в аналогічному періоді попереднього року скла 2 820 тис. грн..

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами – виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення вбачається, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Статтею 34 ГПК визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року N 996-XIV, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Статтею 11 вказаного Закону визначено, що фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства. Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Відповідно, фінансове становище підприємства можливо встановити на підставі належних документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, ведення яких передбачене на підставі чинного законодавства України.

Заявник іншої, окрім фінансової звітності за 2016 рік, суду не надав. Заявником доказів на підтвердження тяжкого фінансового становища підприємства-боржника у 2017 році суду взагалі не надано.

Крім того, відповідно до п. 10 Пленуму Верховного суду України “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” № 14 від 26.12.2003 року при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Так, законодавець встановлює, що підставою неможливості виконання судового акту можуть бути обставини, визначені боржником за допомогою приписів статей 1, 8, 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку: 2 “Баланс”; 3 “Звіт про фінансові результати”; 10 “Дебіторська заборгованість”; 11 “Зобов'язання”; 5 “Звіт про власний капітал”.

Ухвалою від 18.04.2017 року суд зобов'язав боржника довести неможливість виконання рішення у спосіб та порядок визначені судом, в тому числі наявність виняткових обставин, які ускладнюють або перешкоджають виконанню рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2017 року у справі № 908/3437/16, в письмовій формі надати документи, які підтверджують нестабільний фінансовий стан заявника, довідки про наявність (відсутність) грошових коштів на всіх рахунках відповідача, документально підтвердити неприбутковість відповідача

Однак, на підтвердження виняткових обставин неможливості виконання рішення суду та поданої заяви боржником, документів, в т. ч. які можуть підтвердити фінансове становище підприємства та які б свідчили про ускладнення виконання рішення або неможливості такого виконання у строк або встановленим господарським судом способом, суду не надано, що позбавляє суд можливості встановити обставини, пов'язані із застосуванням приписів ст. 121 ГПК України.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки або відстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення, господарський суд враховує негативні наслідки для стягувача при затримці виконання даного рішення суду, порушення його матеріальних інтересів, ступінь вини боржника у виникненні спору та наявність інфляційних процесів в економіці держави. Одночасно судом враховано, що відповідач є комерційним підприємством, та несе економічну відповідальність за свої дії та ризики. Отже, враховуючи те, що присуджена за рішенням суду сума стягується на корить держави, подальше ухилення відповідача від сплати заборгованості суттєво зачіпає інтереси держави і завдає істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Боржник, посилаючись на конкретні обставини не довів суду їх винятковість, наявність ускладнення виконання рішення суду або об'єктивної неможливості його виконання визначеними способом та порядком, відсутність грошових коштів для виконання рішення у справі № 908/3437/16 від 06.02.2017 року, в т.ч. не надав доказів в підтвердження скрутного фінансового стану підприємства.

На підставі викладеного вище, у задоволенні заяви (від 14.04.2017р. вих. № 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільнянський молокозавод” про розстрочення виконання судового рішення від 06.02.2017р. у справі № 908/3437/16, судом відмовляється повністю.

Разом з тим, суд звертає увагу заявника, що він не позбавлений права та можливості звернутися до суду із відповідною завою знову із наданням доказів неможливості виконання рішення суду у встановлений судом спосіб та порядок та з урахуванням обставин, визначених боржником за допомогою приписів статей 1, 8, 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку: 2 “Баланс”; 3 “Звіт про фінансові результати”; 10 “Дебіторська заборгованість”; 11 “Зобов'язання”; 5 “Звіт про власний капітал”.

Керуючись ст.ст. 22, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви (від 14.04.2017р. вих. № 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільнянський молокозавод” про розстрочення виконання судового рішення від 06.02.2017р. у справі № 908/3437/16 відмовити повністю.

Суддя           С.С. Дроздова