Рішення

від 25.04.2017 по справі 906/687/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" квітня 2017 р. Справа № 906/687/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 13.07.2016;

від відповідача: не прибув.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаргур Фінгер Джоінт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Візман вуд індастріз Лтд"

про стягнення 6752,05 дол. США (за курсом НБУ на 14.07.2016р. 167594,56 грн.)

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Візман вуд індастріз Лтд" (Ізраїль) про стягнення з відповідача 6752,05 доларів США (що по курсу НБУ станом на 14.07.2016 становить 167594,56 грн.) заборгованості.

Відповідно до ч.1. ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до ст. 123 ГПК України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

У відповідності до ст. 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду: - в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава; - в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.

Статтею 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Згідно ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» , суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право") спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК України (абз. 6 п.1 Роз'яснень Президії ВГСУ «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» №04-5/608 від 31.05.2002р.)

Відповідно до п. 15 договору поставки №4/2016 від 07.03.2016 дія останнього регулюється законодавством України. Будь-які та всі спори, які виникають із або пов'язані з цим договором, вирішуються сторонами шляхом переговорів. У випадку неможливості досягнення рішення шляхом переговорів, спір повинен бути вирішеним в господарському суді Житомирської області (м. Житомир, Україна).

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права та положення договору, даний спір підлягає вирішенню господарським судом Житомирської області з застосуванням законодавства України.

Ухвалою господарського суду від 18.07.2016 провадження у справі порушено та призначено судове засідання на 17.01.2016 о 10:30 год., направлено судове доручення до компетентного органу іноземної держави з проханням вручити документи відповідачу у справі. Також даною ухвалою зупинено провадження у справі до 17.01.2017.

Також господарський суд ухвалою від 17.01.2017 провадження у справі №906/687/16 поновив, наступне судове засідання призначив на 25.04.2017 об 11:00. Також згідно даної ухвали переклад на англійську мову ухвали господарського суду Житомирської області від 17.01.2017, прохання про вручення, підтвердження про вручення та короткий виклад документів, що підлягають врученню надіслано до компетентного органу Ізраїлю - до Israel - Central Authority & practical information, Legal Assistance to Foreign Countries, Office of the Legal Advisor, Administration of Courts, 22 Kanfei Nesharin St., Jerusalem 95464, P.O.B. 34142, Israel. Водночас у зв'язку із зверненням господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу іноземної держави провадження у справі №906/687/16 зупинено.

Ухвалою господарського суду від 25.04.2017 провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні 25.04.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання уповноваженого представника в судове засідання не направив.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гаргур Фінгер Джоінт" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Візман вуд індастріз Лтд" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №4/2016 (а.с. 10-16), відповідно до якого продавець продає, покупець купує дерев'яні панелі, вказані в специфікації або додатковій угоді окремими партіями (п.п. 1.1. договору).

Постачання товару здійснюється продавцем на умовах поставки FCA України, Житомирська область, Андрушівський район, с. Стара Котельня, вул. Андрушівська, 8 (Інкотермс - 2010) продавець. Будь-які умови. що не передбачені цим договором тлумачаться у відповідності до терміну FCA "Інкотермс - 2010" (п.п. 4.1. договору).

Згідно п.п. 9.1. договору оплата кожної окремої партії товару проводиться не пізніше 7 календарних днів від дати отримання транспортних документів покупцем.

Договір діє до 31.12.2016, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.п. 16.5. договору).

Специфікацією від 12.04.2016 до договору №4/2016 від 07.03.2016 (а.с. 17) сторони погодили кількість та вартість товару, що має бути поставлений.

На виконання умов договору, згідно вантажно-митної декларації №101060000/2016/006935 від 21.04.2016, позивач поставив відповідачу вироби з деревини - дерев'яні панелі на загальну суму 11053,05 доларів США.

Відповідач зобов'язання по оплаті товару виконав частково , сплативши кошти за товар в сумі 4301,00 доларів США (а.с. 21).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 6752,05 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Oбов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Візман вуд індастріз Лтд" (42377, Ізраїль, місто Нетанія, вул. Орег, 23, п/с 13506, індустріальна зона)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаргур Фінгер Джоінт" (13413, Житомирська область, Андрушівський район, с. Стара Котельня, вул. Андрушівська, 8, ід. код 34900701) 6752,05 доларів США (що по курсу НБУ станом на 14.07.2016 становить 167594,56 грн.) заборгованості, а також 2513,92 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.04.17

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - відповідачу (рек. з повід.)