Рішення

від 20.04.2017 по справі 911/4275/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" квітня 2017 р. Справа № 911/4275/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 15.11.2016 № 98

від відповідача: ОСОБА_2 - дов. від 17.01.2017 до 31.12.2017 № 3

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" (м. Харків)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній РДБ-БУД" (м. Житомир)

про стягнення 159053,00 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на його користь 159053,00 грн, з яких 27800,00 грн заборгованість з орендної плати та 131253,00 грн збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди обладнання №2804-АS-1 від 28.04.2016 щодо оплати за оренду майна - будівельне обладнання - ножицеві приймачі (чотири одиниці). Також, з посиланням на ст.614,ч.1 ст. 623 ЦК України зазначає, що відповідачем повернено майно в непридатному стані, чим завдано збитки позивачу.

28.02.2017 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому в позові просить відмовити, оскільки орендна плата позивачеві сплачена ним повністю. З посиланням на порушення позивачем умов договору оренди обладнання , а саме: п.п.4.3,5.4,5.5,5.10, положень ст. 526 ЦК України. (а.с.102-104)

Згідно письмових пояснень представника позивача від 13.03.2017 б/н зроблено уточнення суми фактичних витрат на ремонт на відновлення підйомників у сумі 130 165,00грн, сплачених платіжним дорученням №22 від 17.01.2017 ТОВ "Старт Юніверс" за ремонт техніки. Доказів понесених витрат по очистці обладнання позивач не надав, оскільки вказані роботи виконувались самим позивачем (а.с.121,132).

Згідно клопотання про розподіл судових втрат від 13.03.2017 б/н представник позивача просив стягнути на користь ТОВ " "Технопідйом" 10 000,00 грон за послуги адвокати (а.с.114).

04.04.2017 до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення б/н від 03.04.2017 в обгрунтування позовних вимог (а.с.142-145).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Зазначив, що у зв'язку з поломкою підіймача 2632Е (серійний номер СЕ124989) з 07.07.2016 по 18.07.2016 орендна плата не нараховувалась. З 04.08.2016 все майно, яке було передано в оренду, повернуто з оренди. Після повернення обладнання позивачем було виявлено, що обладнання є непридатним для подальшого використання, у зв'язку з чим було залучено незалежного фахівця, який встановив факт пошкодження обладнання та вартість матеріального збитку в сумі 130 165,00 грн. Також, підтримав клопотання від 13.03.2017 про стягнення з відповідача судових витрат та відшкодування позивачу понесених судових витрат на послуги адвоката.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги щодо заборгованості з оренди визнав в сумі 26840,00 грн. Зазначив, що у зв'язку з поломкою підіймача 2632Е (серійний номер СЕ124989) позивачу 20.07.2016 був направлений лист, а за умовами договору оренди з дня повідомлення про вихід обладнання з ладу нарахування орендної плати призупиняється. Щодо нарахованих збитків заперечив у повному обсязі, просив відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.04.2016 між сторонами підписаний договір (надалі -договір) оренди обладнання № 2804- АS-1, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування будівельне та інше обладнання, яке є об'єктом власності орендодавця (а.с. 12-17).

Відповідно п. 1.2 договору, найменування обладнання, яке передається Орендарю за цим договором, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності) зазначаються в Акті прийому-передачі, який є додатком до цього договору. Акт прийому-передачі підписується сторонами цього договору та є документом, який свідчить про факт і дату передачі обладнання Орендарю, відновну вартість переданого в оренду обладнання, ціну оренди (орендну плату), строк оренди обладнання, - містить інші умови, які орендодавець вважає необхідними для забезпечення своїх майнових прав при використанні орендованого за цим договором обладнання.

Згідно п.4.2 договору початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання акту прийому - передачі такого обладнання.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що орендна плата нараховується на основі тарифу орендодавця за добу або місяць оренди обладнання узгодженому та наведеному у Акті прийому-передачі, який підписується сторонами договору та скріплюються печатками.

Згідно п. 16.1 договору, термін дії даного договору становить з дати його укладення до 31 грудня 2016 року.

Так, відповідно актів прийому-передачі обладнання:

- № АР-060516-1 від 06.05.2016 позивач передав, а відповідач отримав підіймач норицевий Haulotte Compact 3347Е 2005р. серійний № СЕ113805, вартість оренди 400,00 грн (а.с. 18);

- № АР-060516-2 від 06.05.2016 позивач передав, а відповідач отримав підіймач ножицевий Haulotte Compact 3347Е 2005р. серійний № СЕ113499, вартість оренди 400,00 грн (а.с. 19);

- № АР-180516-1 від 18.05.2016 позивач передав, а відповідач отримав підіймач ножицевий Haulotte Compact 2032 серійний № 600682, вартість оренди 370,00 грн (а.с. 20);

- № АР-180516-2 від 18.05.2016 позивач передав, а відповідач отримав підіймач ножицевий Haulotte Compact 2632 серійний № СЕ124989, вартість оренди 380,00 грн (а.с. 21).

Згідно розрахунку позивача відповідачу було нараховано до сплати 128 875,00 грн за оренду техніки та інші послуги відповідно укладеного договору..

В результаті неналежного виконання зобов'язання щодо оплати, станом на 27.12.2016 у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 27800,00 грн, яку він підтвердив із відповідними поясненнями у клопотанні від 03.04.2017 б/н (а.с.179).

Частиною 1 ст. 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визначаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ст. 760 ЦК України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із господарського договору або безпосередньо із закону.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.

Обставини, які звільняють відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, та обставини, які звільняють відповідача від відповідальності за його невиконання, в матеріалах справи відсутні.

В матеріалах справи міститься товарно-транспортна накладна від 04.08.2016, яка свідчить про вилучення у відповідача орендованого майна (а.с. 22-23).

Слід зазначити, що представник відповідача підтвердив, що орендоване майно з будівельного майданчика вивезено 04.08.2016, однак ніяких актів прийому-передачі майна, стану пошкодження обладнання тощо не складалося.

Відтак, господарський суд вважає доведеним факт оренди обладнання, заборгованість за яку складає 27800,00 грн.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України та умови договору № 2804-AS-1 від 28.04.2016 стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в сумі 27800,00 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення збитків в сумі 131253,00 грн господарський суд зазначає наступне.

За загальним правилом кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень (ст. 33 ГПК України).

Відповідно до ч. ч.1 та 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Відповідно до п. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, яка її завдала.

Відповідно до положень вказаної статті відповідальність настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Згідно з ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з приписами статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) шкоди;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Позивач в обґрунтування вини відповідача в заподіянні йому збитків посилається на те, що відповідач допустив псування та пошкодження орендованого обладнання.

Відповідно ч.3 ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно ч.1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В пункті 8.1.1 договору зазначено, що орендар зобов'язаний використовувати орендоване обладнання згідно його призначенню, здійснювати користування належним чином, яке виключає його пошкодження, або знос понад нормативний.

Факт повернення обладнання пошкодженим та в неналежному стані встановлений експертним висновком № ВН-8 від 16.08.2016 Харківської торгово-промислової палати, яка здійснила розрахунок вартості збитків позивача у сумі 131 253,00 грн (а.с.38-55).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані ст.1166 ЦК України. За приписами вказаної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

До істотних обставин, що підлягають з'ясуванню судом та доведенню сторонами у спорі про відшкодування заподіяної шкоди, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. Разом з цим, позивач зобов'язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Частиною 2 статті 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Таким чином, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, а навпаки, відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст.623 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення суми збитків, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Як вбачається з п.5.1 укладеного сторонами договору орендар повинен повернути обладнання в день закінчення строку оренди. Якщо обладнання за цим договором було передано в оренду на невизначений строк, орендар повинен повернути його орендодавцю протягом трьох діб після направлення такої вимоги орендодавця повернення обладнання, або у більш тривалий строк, вказаний у такій вимозі. Вимога може бути направлена факсом, телефоном, передана в письмовій формі під розпис уповноваженій особі орендаря, або рекомендованим чи цінним листом.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що орендар повинен повернути обладнання технічно справним, в такому стані як отримав в оренду, з урахуванням його нормального зносу.

Пунктом 5.4 договору сторони погодили повернення обладнання орендарем на склад орендодавця у м. Харьків, або інше місце за вказівкою орендодавця та погодженням орендаря у супроводі належного представника останнього з повноваженнями на підписання акту огляду технічного стану обладнання, акту повернення обладнання та акту здачі - прийняття робіт (надання послуг).

За умовами укладеного між сторонами договору від 28.04.2016 сторонами встановлений порядок огляду його технічного стану та повернення обладнання, а саме:

- п.5.6 договору встановлено, що за наслідками підписання акту огляду технічного стану обладнання, уповноважені представники сторін підписують акт прийому-передачі обладнання. Якщо при огляді технічного стану обладнання були зафіксовані обставини, викладені в п.5.5.1, 5.5.2 договору, в Акті прийому-передачі обладнання робиться запис про повернення обладнання в належному стані.

- п. 5.5 договору встановлено, що при поверненні орендарем обладнання орендодавцю, уповноважені представники сторін здійснюють огляд його технічного стану. Результати огляду технічного стану обладнання відображаються в Акті огляду технічного стану обладнання.

- п. 5.5.1 договору встановлено, що в разі виявлення слідів пошкоджень, поломок, забруднень обладнання, такі дані заносяться до акту огляду технічного стану обладнання та робиться запис стосовно вини орендаря у виявлених недоліках обладнання.

- п. 5.5.2 договору встановлено, що в разі встановлення факту технічної несправності обладнання, його некомплектності (відсутності деталей) такі факти заносяться в акт огляду технічного стану обладнання. Відмова представника орендаря від підпису в акті огляду технічного стану з боку орендаря дає право орендодавцю запросити для огляду та складання акту незалежного фахівця та скласти акт за його участю і підписом. Вказаний акт також є підставою для покладення на орендаря обов'язку відшкодування збитків орендодавця щодо усунення виявлених недоліків обладнання.

Згідно п.5.7 орендар повинен оплатити витрати орендодавця по приведенню обладнання в належний стан, його ремонту, відшкодувати інші збитки орендодавця при наявності його вини , які \ наслідками обставин, зазначених в п.5.5.1,5.5.2 договору на протязі 5 -ти банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Орендар також за наявності його вини у випадку встановлення фактів пошкодження, втрати (викрадення) орендованого за договором обладнання чи його деталей, не пізніше 3 робочих днів зобов'язаний оплатити вартість обладнання.(п.5.8 договору).

Пунктами 5.9 та 5.10 договору встановлені порядок повернення, строку затримання технічного огляду такого обладнання, підтвердження факту повернення орендованого майна орендодавцю, складання та підписання акту повернення обладнання. орендованого обладнання на склад орендодавця без супроводу уповноваженої особи з боку орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи орендарем орендоване обладнання в порядку, встановленому відповідними пунктами договору, орендодавцю не поверталось, сторонами не складалися документи, зазначені у п. 5.5 договору. Дану обставину не заперечили уповноважені представники сторін.

Згідно пояснень представника позивача перевізником -ТТ ПФ "Простір" за заявкою та відповідним договором з позивачем 04.08.2016 здійснив завантаження орендованого обладнання у м. Бровари, товарно - транспортну накладну стосовно якого представники відповідача підписувати відмовились. (а.с.151,152)

Судом встановлено, що згідно п.6.9 договору орендодавець має право здійснити в односторонньому порядку заходи по припиненню користування обладнанням, вилучити його, розірвати договір та вимагати стягнення неустойки з орендаря за прострочку оплати (затримки) оренди на строк, визначений у п. 6.6 договору.

Посилання позивача на здійснення таких заходів не підтверджує вини відповідача у понесених витрат на відновлення орендованого майна у зв'язку з його пошкодженням, оскільки висновки позивача щодо пошкодження орендованого обладнання під час перебування його у відповідача в оренді ґрунтуються на відомостях ,отриманих від найнятого позивачем перевезника.(а.с.144)

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено протиправності поведінки відповідача, не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували невиконання умов договору відповідачем, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки, факт заподіяння збитків саме позивачу (фактичного завдання шкоди), а також доказів, які б підтверджували вину відповідача у понесенні позивачем збитків та причинний зв'язок між збитками та діями відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, господарський суд вважає позовні вимоги в частині оренди майна обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 27800,00 грн боргу. В частині стягнення 131253,00 грн збитків у позові відмовити.

Вирішуючи питання про відшкодування відповідачу понесених судових витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 10000,00 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України, при відмові в позові витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, покладаються на позивача.

Частина 3 ст. 48 ГПК передбачає, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (далі - Закон).

Статтею 12 Закону передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Однак законом не встановлено, в якому обсязі відшкодовуються, як судові витрати, витрати на оплату праці адвоката. Згідно до листа Вищого господарського суду України N 01-8/155 від 13.02.02р., яким вирішується питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Крім того, відповідно до Правил "Адвокатської етики", затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 01.10.1999р. №6 в ст. 33 встановлені фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката. Жодний з факторів, вказаних у цієї статті, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку.

Таким чином, для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факти надання правової допомоги саме адвокатом, здійснення оплати на підставі відповідного договору, підтверджені відповідними платіжними документами.

В обґрунтування вимоги про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката позивачем надано договір від 14.11.2016, укладений між ТОВ "Технопідйом" та адвокатом ОСОБА_1 (а.с.115-116), ордер від 15.11.2016 (а.с. 191), платіжне доручення від 18.01.2017 на суму 10000,00 грн (а.с.120), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1471, видане 13.08.2008 (а.с.119).

Господарський суд вважає, що заявлена до відшкодування відповідачем сума судових витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 10000,00 грн є явно завищеною. У зв'язку з цим, суд вважає, що обґрунтований і розумний розмір вартості послуг адвоката у даній справі становить не більше 2000,00 грн.

На цій підставі, суд зменшує заявлені до відшкодування відповідачем судові витрати на оплату послуг адвоката до 2000,00 грн.

Керуючись ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній РДБ-БУД" (юридична адреса: 10019, м. Житомир, вул. Івана Гонти, буд.68, код ЄДРПОУ 37166032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" (61100, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37094529):

- 27 800,00 грн орендної плати;

- 417,00 грн судового збору;

- 2000,00 грн судових витрат на оплату послуг адвоката.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду п270417ротягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.04.17

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2 - позивачу (рек. з повід.)