Ухвала

від 25.04.2017 по справі 916/2139/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"25" квітня 2017 р.Справа № 916/2139/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит"

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРОБОРОС"

2. Приватного підприємства "ДІВА КО"

про стягнення 13 682 618,95 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача (скаржник): ОСОБА_1 (за довіреністю)

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України: ОСОБА_2 (за довіреністю)

Суть спору: розглядається скарга Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" (вх.№2-1547/17 від 20.03.2017р.) на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 порядку ст.121-2 ГПК України.

20.03.2017р. на адресу господарського суду Одеської області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" (вх.№2-1547/17) на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 порядку ст.121-2 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.04.2017р. скаргу прийнято до провадження суддею Цісельським О.В. до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача скаргу підтримує та просить суд задовольнити її в повному обсязі.

Представники відповідачів в судові засідання з розгляду скарги не з'явились, хоча про час та місце його проведення були повідомленені належним чином, свою позицію щодо скарги позивача суду не навели.

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України проти скарги не заперечує, однак письмовий відзив на скаргу суду не надав.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги, заслухавши пояснення представника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та позивача, суд встановив:

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.01.2016р. задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРОБОРОС" та Приватного підприємства "ДІВА КО" про стягнення 13682 618,95 грн., стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРОБОРОС" (65091, м. Одеса, вул. Південна, буд.26, код 37476177) та Приватного підприємства "ДІВА КО" (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, буд.50, оф.202, код 36554531) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська,52/58, код 20057663) 6 999 800/шість мільйонів дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот/грн. 00 коп. - сума заборгованості за кредитом; 186 577/сто вісімдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят сім/грн. 13 коп. - сума заборгованості за процентами; 57 623/пятдесят сім тисяч шістсот двадцять три/грн. 83 коп. - сума пені за несвоєчасну сплату процентів; 1 218 995/один мільйон двісті вісімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять/грн. 44 коп. - сума пені за несвоєчасне повернення кредиту; 5 575/п'ять тисяч пятьсот сімдесят п'ять/грн. 09 коп. - 3% річних від простроченої суми процентів; 94 926/дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот двадцять шість/грн. 85 коп. - 3 % річних від простроченої суми кредиту; 111 534/сто одинадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири/грн. 25 коп. - індекс інфляції за час прострочки по сплаті процентів; 2 557 586/два мільйона п'ятсот п'ятдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість/грн. 36 коп. - індекс інфляції за час прострочки по кредиту; 350 000/триста п'ятдесят тисяч/грн. 00 коп. - штраф за прострочку кредиту; 2 100 000/два мільйона сто тисяч/грн. 00 коп. - штраф за прострочку процентів, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРОБОРОС" (65091, м. Одеса, вул. Південна, буд.26, код 37476177) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська,52/58, код 20057663) 36 540,00 грн. витрат зі сплати судового збору, стягнуто з Приватного підприємства "ДІВА КО" (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, буд.50, оф.202, код 36554531) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська,52/58, код 20057663) 36 540,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

02.02.2016р. на виконання рішення господарського суду Одеської області від 15.01.2016р. по справі №916/2139/15 було видано наказ на примусове виконання рішення.

27.05.2016р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51242275 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області по справі №916/2139/15 від 15.01.2016р. про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" заборгованості в розмірі 13 682 618,95 грн.

22.02.2017р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №51242275.

20.03.2017р. на адресу господарського суду Одеської області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" (вх.№2-1547/17) на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 порядку ст.121-2 ГПК України.

В обґрунтування поданої скарги позивач зазначає, що в період з 27.05.2016р. (дата відкриття виконавчого провадження) і до 22.02.2017р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 не було вчинено жодних дій, направлених на примусове виконання судового наказу №916/2139/15 від 02.02.2016р., та незаконно винесено постанову від 22.02.2017р. про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №51242275.

Бездіяльність державного виконавця щодо неперевірки майнового стану боржника при примусовому виконанню рішення господарського суду Одеської області у спправі №916/2139/15 від 15.01.2016р. в межах виконавчого провадження №51242275 відкритого 27.05.2016р. і стала підставою для Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" звернутись до господарського суду Одеської області із даною скаргою.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.19 названого закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України (п.1 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно ч.1 ст.25 вказаного закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.2 цієї статті державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно ч.1 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У відповідності з п.п.9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, тому відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу - Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до ч.1 ст.121 2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Так, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Прийняття судового рішення на користь особи це лише початок відновлення порушеного права, оскільки сам факт задоволення судом позовних вимог майнового характеру не має наслідком автоматичне поновлення прав особи, яке відбувається лише після виконання такого судового рішення.

Судове рішення може бути виконане боржником добровільно чи у примусовому порядку, який передбачений Законом України "Про виконавче провадження".

В той же час, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Законом України №475/97 від 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродов-ж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Агрокомплекс проти України" від 06.10.2011р. міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для законного сподівання на виплату такої заборгованості і становить майно цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "ОСОБА_4 проти України", рішення від 15.10.2009 р,).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", "Горнсбі проти Греції").

У своєму рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Тобто, практика Європейського суду з прав людини переконливо свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

З врахуванням наведеного та встановлення судом тривалого не виконання рішення суду у даній справі, судом встановлено протиправну бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо неперевірки майнового стану боржника при примусовому виконанню наказу господарського суду Одеської області №916/2139/15 від 02.02.2016р. в межах виконавчого провадження №51242275 відкритого 27.05.2016р., у зв'язку з чим, скарга Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" (вх.№2-1547/17) на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 порядку ст.121-2 ГПК України підлягає судом задоволенню.

Керуючись ст.ст.86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу - задовольнити повністю.

2. Визнати незаконною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа стянувачу від 22.02.2017р. у виконавчому провадженні №51242275.

3. Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.02.2017р. у виконавчому провадженні №51242275.

4. Зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 винести постанову про відновлення виконавчого провадження №51242275.

5. Зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 вжити заходів примусового виконання рішення і в повному обсязі вчинити виконавчі дії необхідні для розшуку майна по виконавчому провадженню №51242275.

Суддя О.В. Цісельський