Постанова

від 18.04.2017 по справі п/811/1625/16

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2017 року справа № П/811/1625/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Притули К.М. розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК Будова" до Світловодського відділення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державна фіскальна служба України про визнання дій протиправними, -

в с т а н о в и в:

ТОВ "ПБК Будова" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Світловодського відділення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС України в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ДФС України, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Світловодським відділенням Олександрійською ОДПІ ГУ ДФС України в Кіровоградській області у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "ПБК Будова " за звітний податковий період "серпень" 2016 року та додатки 1, 2, 5 до неї такими що подані 11.10.2016 року.

- визнати протиправною відмову Світловодським відділенням ОДПІ ГУ ДФС України в Кіровоградській області податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ "ПБК Будову" за звітний податковий період "вересень" 2016 року та додатки 1, 2, 5 до неї такими, що подані 11.10.2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Згідно письмових заперечень представника відповідача (а.с.85), ТОВ ПБК Будова змінило місцезнаходження з Кіровоградської ОДПІ на Світловодське відділення Олександрійської ОДПІ. При цьому, новий договір між ТОВ ПБК Будова та Світловодським відділенням Олександрійської ОДПІ укладено 10.08.2016р. Отже, з огляду на вимоги п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України позивач мав подати податкові декларації до Кіровоградської ОДПІ.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд вирішив провести судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю ПБК Будова (код ЄДРПОУ - 39680964), зареєстровано за адресою: 27522, Кіровоградська область, Світловодський район, с. Подорожнє, вул. Миру,65 (а.с.39-40).

09 серпня 2016 року між Світловодським відділенням Олександрійської ОДПІ та ТОВ ПБК Будова укладено договір про визнання електронних документів № 090820162, що підтверджено квитанцією про прийняття договору № 2 та присвоєння документу реєстраційного номеру НОМЕР_1 (а/с. 30-34).

Згідно п. 1 Договору предметом договору є визнання податкових документів поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях як оригіналу.

Пунктом 1 Договору передбачено, що платник податків зобов'язаний надсилати до органу ДПС податкові документи в електронному вигляді у форматі (стандарті), затвердженому ДПА України.

За домовленістю сторін, термін дії договору про визнання електронних документів завершується моментом "закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів".

Судом встановлено, що 11.10.2016 р. позивач намагався надіслати до органу ДФС податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період "серпень 2016 року" з додатками 1,2 та 5 та декларацію з податку на додану вартість за звітний період "вересень" 2016 року з додатками 1,2 та 5 (а.с.8-14,19-25).

Згідно квитанцій № 1 від 11.10.2016 податкові декларації доставлено до центрального рівня ДПС України, однак не прийнято із відміткою Можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності .

11.10.2016 року товариством засобами електронного зв'язку направлено договір про визнання електронних документів, відповідно до квитанції №1 - документ не прийнятий, оскільки діє Договір про визнання електронних документів від 09.08.2016 року №090820162 (а.с.35-38).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правовідносини щодо укладення договорів про визнання електронних документів врегульовано Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", Законом України "Про електронний цифровий підпис", Указом Президента України від 28.12.2006 р. № 1154 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 15.12.2006 року "Про заходи щодо попередження і нейтралізації загроз національній безпеці, пов'язаних із нестабільністю правового регулювання відносин у сфері адміністрування податку на додану вартість".

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Статтею 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Згідно вимог ст. 14 Закону електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233 "Про надання електронної податкової звітності" (далі - Інструкція № 233).

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції № 233 закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Додатком 1 до Інструкції № 233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, згідно пункту 6.4 якого орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

Порядок укладення таких договорів встановлений "Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку", затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації України № 233 від 10.04.2008 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 р. № 320/15011.

Відповідно до вказаних приписів ТОВ "ПБК Будова" 09.08.2016 р. укладено договір № 090820162 з Олександрійською ОДПІ ГУ ДФС (Світловодський район).

Саме на підставу цього договору і повинно здійснюватись подання податкових документів в електронному вигляді.

У пункті 4 Розділу 6 договору зазначено, що орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифікату відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації.

Згідно з п. 1-4 розділу III Інструкції податкові документи в електронному вигляді можуть бути надіслані до органів ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку за звітні періоди у терміни, визначені законодавством для відповідних податкових документів у паперовій формі.

Згідно з п. 7 розділу II Інструкції підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є:

- відповідність затвердженому формату (стандарту);

- підтвердження електронних цифрових підписів (далі ЕЦП) платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів у паперовій формі, за умов встановлених ст. 3 Закону України Про електронний цифровий підпис;

- чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладення ЕЦП.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на момент подання податкової звітності в електронному вигляді у позивача посилений сертифікат відкритого ключа був чинним.

Стаття 49 ПК України визначає порядок подання податкової декларації до контролюючих органів.

Положеннями п.п.49.1, 49.2 ст.49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

При цьому, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

У відповідності до п.49.3 ст.49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

В свою чергу, за приписами п.49.8 ст.49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

У відповідності до положень п.48.7 ст.48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Згідно п.49.10 ст.49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У відповідності до п.п.49.11.1 п.49.11 ст.49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

З наведених норм вбачається обов'язок платника податків своєчасно подати до податкового органу податкову звітність одним з трьох способів (особисто засобами електронного чи поштового зв'язку), та обов'язок податкового органу прийняти таку податкову звітність або відмовити у прийнятті такої звітності з наданням платнику податків письмового повідомлення.

Згідно п.п. 7.4, 7.5, 7.6, 7.7 п.7 ІІІ Інструкції № 233 перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним. Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Наведені вище обставини справи свідчать, що позивачем, як платником податку, дотримано обов'язок щодо направлення контролюючому органу податкової звітності з ПДВ за серпень 2016 року та вересень 2016 року засобами електронного зв'язку.

Разом з тим, відомості квитанцій № 1, згідно якої податкова звітність підприємства за серпень та вересень 2016 року доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України та не прийнята через те, що "Можливо розірваний договір про визнання електронної звітності" не відповідають дійсності, оскільки матеріали справи підтверджують, що відповідний договір про визнання електронних документів між позивачем та податковим органом було укладено 09.08.2016 року.

При цьому, п. 20 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість передбачено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти декларацію з будь-яких причин, не визначених статтею 49 глави 2 розділу II Кодексу, у тому числі висунення будь-яких не визначених статтею 49 глави 2 розділу II Кодексу передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування сум бюджетних відшкодувань, незаконне збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Суд зазначає, що у відповідності до п. 6 договору про визнання електронних документів від 09.08.2016 року № 090820162, орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації (а.с.32).

Заперечуючи проти позову, представник податкового органу зазначив, що підприємство змінило реєстрацію з Кіровоградської ОДПІ на Олександрійську ОДПІ (Світловодське відділення), 07.06.2016 р.

Суд не приймає зазначені твердження відповідача, оскільки згідно даних справи підприємство зареєстровано та перебуває на обліку в Олександрійській ОДПІ (Світловодське відділення) з 07.06.2016 року.

Крім того, доказів того, що відповідач повідомляв ТОВ "ПБК Будова" про розірвання договору про визнання електронних документів від 09.08.2016 року №090820162 до суду не надано.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Натомість, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено суду наявності об'єктивних обставин, які б свідчили про наявність законних підстав для неприйняття податкової звітності з ПДВ за серпень та вересень 2016 року, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції .Суд визначив, що..."адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Враховуючи той факт, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування доводів позивача суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 162, 163 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі

Визнати протиправною відмову Світловодським відділенням Олександрійською ОДПІ ГУ ДФС України в Кіровоградській області у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "ПБК Будова " за звітний податковий період "серпень" 2016 року та додатки 1, 2, 5 до неї такими що подані 11.10.2016 року.

Визнати протиправною відмову Світловодським відділенням ОДПІ ГУ ДФС України в Кіровоградській області податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ "ПБК Будову" за звітний податковий період "вересень" 2016 року та додатки 1, 2, 5 до неї такими, що подані 11.10.2016 року

Стягнути за рахунок бюджетних Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України в Кіровоградській області (Світловодське відділення) судовий збір в розмірі 2756 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК Будова".

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_1