Ухвала

від 13.04.2017 по справі 684/719/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Коротуна В.М., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Старосинявської селищної ради Хмельницької області, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 27 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив визначити йому додатковий строк, протягом 3 місяців, для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

На обґрунтування позову ОСОБА_4 посилався на те, що після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, до складу якої входять земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які ОСОБА_6 заповів йому на підставі заповіту від 23 липня 2015 року; інше майно ОСОБА_6заповів дочці ОСОБА_5

Позивач вказував, що про наявність заповіту він не був обізнаний, а тому лише у липні 2016 року звернувся до нотаріуса, проте 16 липня 2016 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Посилаючись на те, що він пропустив строк з поважних причин, оскільки про існування заповіту на його ім'я не знав, а довідався випадково у липні 2016 року під час перебування в будинку матері, ОСОБА_4 просив задовольнити позов .

Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 27 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї ОСОБА_5, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, врахували покази свідків та правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15, а також те, що позивач на час відкриття спадщини проживав в іншому населеному пункті зі спадкодавцем, який є його вітчимом, та у зв'язку з перебуванням на посаді водія періодично перебував у тривалих відрядженнях за межами Хмельницької області, дійшовши обґрунтованого висновку, що вказані обставини об'єктивно не виплинули на його можливість звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у передбачений законом строк та не є непереборними і істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій відповідно до вимог ч. 3 ст. 1272 ЦК України.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 27 грудня 2016 року залишити без змін .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: Л.М. Мазур

В.М. Коротун

О.В. Попович