Постанова

від 26.04.2017 по справі 821/146/17

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/146/17 10 год. 41 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Варняка С.О.,

при секретарі: Кальченко-Булановій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Звернувшись до суду, позивачі посилаються на те, що 15 листопада 2016 року звернулися до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Херсонській області з заявою про затвердження проекту землеустрою про відведення земельних ділянок у власність.

24 листопада 2016 року ГУ Держгеодастру України в Херсонській області в черговий раз, безпідставно було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. Відмова викладена в листі Ш-11405/0-2218/6-16-СГ, де зазначається, що на земельному масиві (контур № 60) загальною площею 18,6 га розташовані будівлі та споруди, які перебувають у власності інших громадян. Головне управління Держгеокадастру України в Херсонській області вважає за необхідне, власникам нерухомого майна, розташованого на вищезазначеній земельній ділянці, оформити земельну ділянку в порядку ст.123 Земельного кодексу України та ст.24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Позивачі вважають, що ця обставина немає ніякого відношення до розроблених проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 1,8548 га. та щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 площею 1,8548 га.

В ході розгляду адміністративної справи № 821/581/16 Херсонським окружним адміністративним судом було встановлено, що на земельних ділянках, які відводяться позивачам - відсутні забудови. А рекомендації власникам нерухомого майна, розташованого на вищезазначеній земельній ділянці, оформити земельну ділянку в порядку ст.123 Земельного кодексу України та ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не мають ніякого відношення до земельних ділянок позивачів. Як вбачається з матеріалів справи, вимоги ст. 50 та 55 Закону України "Про землеустрій" враховані при розробці проекту щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Нових підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою за період від розгляду справи № 821/581/16 до повторного звернення позивачів до суду не виникло.

Позивачі просять суд:

- визнати протиправною відмову ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Херсонській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 площею 1,8548 га та ОСОБА_2 площею 1,8548 га. на території Білозерського району Херсонської області, викладену в листі-відповіді за № Ш-11405/0-2218/6-16-СГ від 24 листопада 2016 року.

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 площею 1,8548 га та ОСОБА_2 площею 1,8548 га. на території Білозерського району Херсонської області.

У судовому засіданні представник позивачів наполягав на позовних вимогах, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні по суті позову заперечувала, просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши сторони та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

15 листопада представник позивачів звернувся до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Херсонській області з заявою про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 загальною площею 1,8548 гектарів та ОСОБА_2 загальною площею 1,8548 гектарів для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів на території Музиківської сільської ради, Білозерського району, Херсонської області ( контур 60/1 та 60/2, угіддя - господарський двір). До заяви було додано:

- оригінал проекту із землеустрою на 52 арк.;

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6520383500:02:001:0083;

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6520383500:02:001:0084;

- оригінал детального плану території;

- копії виконавчих листів по адміністративній справі 821/581/16;

- лист Держгеокадастру України від 04.10.2016 р.;

- копії довіреностей представника.

ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Херсонській області № Ш--11405/0-2218/6-16-СГ від 24.11.2016 року позивачам було відмовлено у задоволенні клопотання від 15.11.2016 року з посиланням на те, що відповідно до проекту планування забудови села розробленого у 1992 році, вищезазначені земельні ділянки розташовані території Музиківської сільської ради Білозерського району Херсонської області, що входять до складу контуру № 60, обліковуються згідно з державною статистичною звітністю (форма 6-зем) по рядку з шифром 8 "інші недержавні сільськогосподарські підприємства" у графі 14 - "під господарськими будівлями і дворами". Земельні ділянки входять до складу земельного загальною площею 18,6 га, який раніше перебував в оренді ПОСП "Маяк" під об'єктами нерухомого майна.

На земельному масиві (контур № 60) загальною площею 18,6 га розташовані будівлі та споруди (цілісний майновий комплекс - комплекс "Критий тік"), які перебувають у власності інших громадян".

Крім того, ОСОБА_3 управлінням було запропоновано власникам нерухомого майна, розташованого на вищезазначеній земельній ділянці, оформити земельну ділянку в порядку, визначеному статтею 123 Земельного кодексу України, з врахуванням норм статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Вирішуючи спір суд, виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.

Відповідно до положень частини 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.181-183 Земельного кодексу землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.

Основними завданнями землеустрою є:

а) реалізація політики держави щодо науково обґрунтованого перерозподілу земель, формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у розташуванні земель, створення екологічно сталих ландшафтів і агросистем;

б) інформаційне забезпечення правового, економічного, екологічного і містобудівного механізму регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному, господарському рівнях шляхом розробки пропозицій по встановленню особливого режиму і умов використання земель;

в) встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів;

г) здійснення заходів щодо прогнозування, планування, організації раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях;

ґ) організація територій сільськогосподарських підприємств із створенням просторових умов, що забезпечують еколого-економічну оптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, удосконалення співвідношення і розміщення земельних угідь, системи сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін;

д) розробка системи заходів по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення і заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів деградації, по консервації деградованих і малопродуктивних земель, попередженню інших негативних явищ;

е) організація територій несільськогосподарських підприємств, організацій і установ з метою створення умов ефективного землекористування та обмежень і обтяжень у використанні земель.

Як встановлено у судовому засіданні, вказана земельна ділянка обліковується у графі 14 державної земельно-облікової звітності - під господарськими будівлями та дворами.

Згідно вимог пункту 15 Перехідних Положень Земельного кодексу України заборонено купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Частиною 2 ст.18 Земельного кодексу України передбачено, що категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 20 Земельного кодексу України визначено віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Статтею 21 Земельного кодексу України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Статтею 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" визначено поняття особистого селянського господарства - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом. До майна, яке використовується для ведення особистого згідно вимог ст.6 Закону України "Про особисте селянське господарство", належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.

Суд приходить до висновку, що оформлення земельної ділянки за нецільовим призначенням призведе до порушення норм чинного земельного законодавства України в сфері використання земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Класифікатором видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 23.07.2010 № 548, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306 код - 01.01 віднесено до цільового призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, код 01.03 - для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до інформації Відділу у Білозерському районі ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Херсонській області та в результаті проведеного аналізу матеріалів проектної документації встановлено, що вказані земельні ділянки площею 1,8548 га та 1,8548 га входять до єдиного масиву загальною площею 18,6 га (контур № 60) належить до земель сільськогосподарського призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які були надані у користування ПОСП "Маяк", у якого вказані земельні ділянки спочатку перебували на праві колективної власності згідно державного акту від 12.12.1995 серія № ХС-ІІ, а потім на праві користування згідно договору оренди від 29.12.2003 № 0040471400014, яким також було по факту передачі земельної ділянки у користування визначено цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, вказана земельна ділянка повинна використовуватись для товарного сільськогосподарського виробництва.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 19.03.2010 № 2 "Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону. В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, власність, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового

призначення землі тощо".

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного суду України від 08.04.2014 № 21-371а13, від 15.09.2009 № 21-1238во09.

Крім того, відповідно до висновку про погодження документації із землеустрою Відділу Держземагентства у Білозерському районі від 02.10.2014 № 504 термін його дії закінчився у жовтні 2016 року. Вказаним документом безпосередньо регламентовано строк його дії - 2 роки.

Згідно вимог статті 186-1 Земельного кодексу України прямо передбачено наявність відповідного позитивного висновку для погодження та затвердження документації із землеустрою та визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Суд погоджується з позицією відповідача щодо нераціональної та протиправної передачі частини вказаного земельного масиву окремо громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства з причини відсутності правових підстав для затвердження даного проекту землеустрою,

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо відмови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 загальною площею 1,8548 гектарів та ОСОБА_2 загальною площею 1,8548 гектарів для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів на території Музиківської сільської ради, Білозерського району.

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (Заява N 30856/03§43) суд наголошує, що «вислів "згідно із законом" не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування ... Функція роз'яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам» .

Суд приймає до уваги твердження відповідача, оскільки така позиція була правовою підставою для відмови позивачам в задоволенні їхньої заяви від 15 листопада 2016 року.

Відповідач належними доказами підтвердив правомірність своїх дій, наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 122, 158 - 163 КАС України, суд

постановив :

У задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 квітня 2017 р.

Суддя Варняк С.О.

кат. 6.2.1