Рішення

від 26.04.2017 по справі 903/135/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 квітня 2017 р. Справа № 903/135/17

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

- Старокостянтинівське районне споживче товариство

про зобов'язання повернення приміщення

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3-дов. від 29.03.2016р.

від відповідача: Мачульська О.Г.-дов. від 14.03.2017р.

від третьої особи: Грицай Л.М.-доручення від 22.03.2017р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін та третьої особи роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст.ст. 22, 27 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 26.04.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 -звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі"-про зобов'язання повернення приміщення, в якому просив суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 по акту приймання-передачі приміщення магазину, загальною площею 180,0м.кв., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наступне.

Позивач у відповідності з вимогами п. 6.1. договору №82 оренди будівлі, споруди (іншого об'єкта нерухомості) уклав з відповідачем договір суборенди нерухомого майна від 15.08.2013р., згідно якого передав суборендареві по акту приймання-передачі від 15.08.2013р. в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення магазину, загальною площею 180,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У пункті 11.1. договору суборенди сторони погодили строк суборенди 35 місяців з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта. Отже, термін користування приміщенням у відповідача закінчився 15 липня 2016 року.

Згідно пункту 12.1. договору суборендар, при належному виконанні своїх обов'язків за даним договором має переважне право перед іншими особами на укладення договору суборенди на новий строк. В цьому випадку суборендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендаря в строк двадцять календарних днів до закінчення терміну дії даного договору. Умови договору суборенди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право суборендаря на укладення договору припиняється.

Відповідач в строк до 26 червня 2016р. не повідомив позивача про своє право на укладення договору суборенди на новий строк.

Згідно з пунктами 7.2.-7.3. договору суборенди від 15.08.2013р. не пізніше ніж за 1 календарний день до моменту закінчення строку оренди або настання інших обставин, що є підставою для розірвання договору, суборендар зобов'язаний звільнити об'єкт суборенди від сторонніх предметів та підготувати його до передачі орендарю.

Об'єкт суборенди повинен бути переданий орендарю не пізніше 3 робочих днів після закінчення строку суборенди або настання інших обставин, що є підставою для розірвання договору.

Позивач листами від 15.07.2016р., 21.09.2016р., 10.10.2016р., 29.12.2016р. звертався до відповідача з вимогою реалізації свого переважного права на укладення договору на новий строк або звільнення приміщення, проте, відповідач вимоги позивача не виконав, надавши позивачу відповідь від 25.11.2016р. №675 з якої вбачається, що він відмовляється їх виконати з посиланням на положення ст.ст. 391, 774 ЦК України щодо прав власника майна та строку дії договору піднайму.

Ухвалою суду від 14.02.2017р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 14.03.2017р. на 14:30год.

10.03.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від відповідача надійшло до суду клопотання вих.№119/1 від 07.03.2017р. (вх.№01-68/51/17), в якому він просив суд залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-Старокостянтинівське районне споживче товариство (Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Грушевського, 22, код 30156363), вказавши, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 ґрунтуються на наявному в нього, як орендаря на підставі договору оренди № 82 від 15.08.2013 року, праві користування майном, що є предметом вищевказаного договору та договору суборенди від 15.08.2013 року, укладеному між позивачем та відповідачем.

Договором оренди № 82 від 01.09.2013 року, укладеним між ФОП ОСОБА_1- позивачем по справі, та Старокостянтинівським районним споживчим товариством, встановлено строк оренди до 01.06.2016 року.

Згідно п.2 ст. 774 ЦК України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

В зв'язку із закінченням договору оренди № 82 від 01.09.2013 року та на вимогу Старокостянтинівського РСТ, 01.06.2016 року ТзОВ "Українські торгівельні мережі" було передано об'єкт оренди власнику майна - Старокостянтинівському районному споживчому товариству, що підтверджується актом прийняття-передачі від 01.06.2016 року.

Крім того, на сьогоднішній день між власником майна-Старокостянтинівським районним споживчим товариством та ТзОВ "Українські торгівельні мережі" укладено договір оренди об'єкта нерухомості № 14 від 01.06.2016 року.

Долучив до матеріалів справи копії договору №14 оренди об'єкта нерухомості від 01.06.2016р., акту приймання-передачі (повернення) об'єкту оренди від 01.06.2016р. до договору оренди будівлі, споруди (іншого об'єкта нерухомості) №82 від 01.09.2013р. та акту приймання-передачі об'єкту нерухомості в оренду від 01.06.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні 14.03.2017р. позовні вимоги підтримав.

Водночас, звернувся до суду з клопотанням б/н від 14.03.2017р. (вх.№01-54/2872/17 від 14.03.2017р.), яким до матеріалів справи долучив копії договору №82 оренди будівлі, споруди (іншого об'єкта нерухомості) від 01.09.2013р., акту прийняття-передачі від 15.08.2013р., додаткової угоди №1 від 15.01.2016р. до договору №82 від 01.09.2013р., постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2016р. у справі №924/369/16, рішення господарського суду Хмельницької області від 06.04.2016р. у справі №924/234/16 та листа вих.№133 від 27.09.2016р.

В задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-Старокостянтинівського районного споживчого товариства, поклався на розсуд суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.03.2017р. просив суд задоволити, подане відповідачем, клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-Старокостянтинівського районного споживчого товариства.

Ухвалою суду від 14.03.2017р. з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на необхідність витребування додаткових доказів по справі, а також залучення до участі в справі третьої особи згідно ст.ст. 27, 77 ГПК України розгляд справи відкладався.

В порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Старокостянтинівське районне споживче товариство (Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Грушевського, 22, код 30156363).

30.03.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від представника позивача надійшли до суду письмові пояснення б/н від 28.03.2017р. (вх.№01-54/3446/17), в яких він позовні вимоги підтримав, вказавши, що представник відповідача в ході судового засідання 14.03.2017р. у відзиві та поясненнях проти позову заявив, що 01.06.2016 року ТзОВ "Українські торгівельні мережі" передали об'єкт суборенди - приміщення магазину, загальною площею 180 кв.м. його власнику-Старокостянтинівському РСТ згідно з актом приймання-передачі, тому що на думку відповідача, у позивача - ФОП ОСОБА_1 закінчилася дія договору оренди будівлі, споруди, приміщення (іншого об'єкта нерухомості) № 82 від 01.09.2013р. з орендодавцем, тому у відповідача не було обов'язку виконувати умови договору суборенди нерухомого майна від 15.08.2013р., укладеного сторонами спору.

Відповідач також вказав, що орендодавець (Старокостянтинівське РСТ) не визнає додаткової угоди № 1 від 15.01.2016р., що укладалася сторонами договору № 82, тому було укладено прямий договір оренди цього приміщення між відповідачем та третьою особою.

Наведенні відповідачем підстави не визнання ним позову, на думку позивача, є такими, що суперечать обставинам справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини сторін з огляду на наступне.

Сторони за договором суборенди встановили, що строк суборенди становить 35 місяців з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта суборенди. Такий акт підписано сторонами 15.08.2013р., отже, строк такого користування повинен був завершитися 15.07.2016р.

Позивач у своєму позові зазначив, що після завершення дії договору суборенди відповідач в строк до 26 червня 2016 року не повідомив позивача про своє право на укладання договору суборенди на новий строк.

Порядок повернення об'єкта оренди сторони узгодили наступним чином. Не пізніше ніж за 1 календарний день до моменту закінчення строку оренди суборендар зобов'язаний звільнити об'єкт суборенди від сторонніх предметів та підготувати його до передачі орендарю. Передача об'єкта проводиться не пізніше 3 робочих днів шляхом складання акта приймання-передачі.

Посилання відповідача на наявність у нього договірних відносин з третьою особою щодо права користування приміщенням магазину від 01.06.2016р., на його думку, не заслуговує на увагу в силу того, що 21 червня 2016 року господарський суд Хмельницької області своїм рішенням у справі №924/369/16 позов Старокостянтинівського РСТ до ФОП - ОСОБА_1 про визнання договору оренди № 82 від 01.09.2013р.недійсним у задоволені позову відмовив. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2016р. рішення суду першої інстанції залишено без змін. У названих судових рішеннях підтверджено правомірність користування ФОП - ОСОБА_1 приміщенням магазину на час постановлення судами рішень, що виключає можливість укладання іншого договору на користування цим приміщенням, окрім того, зазначено, що недійсність додаткової угоди №1 від 15.01.2016р. не була предметом того спору.

Зауважив, що позивач в період розгляду господарським судом Хмельницької області справ № 924/234/16 про розірвання договору № 82 та № 924/369/16 про визнання договору № 82 недійсним, апеляційного перегляду справи №924/369/16 Рівненським апеляційним господарським судом з квітня 2016 року по вересень 2016 року включно, здійснював плату за оренду приміщення третій особі у сумі 7 500 грн., що відповідає п.4.1. додаткової угоди № 1 від 15.01.2016р. до договору № 82 від 01.09.2013р. ФОП - ОСОБА_1 здійснює таку оплату і на час розгляду справи № 903/135/17.

Наявність таких договірних відносин між позивачем і третьою особою станом на 27.09.2016 року підтверджує голова правління Старокостянтинівського РСТ, який своїм листом № 133 повідомляв ФОП ОСОБА_1 про чергове розірвання договору №82 від 01.09.2013р. з підстав, передбачених п.9.1 за яким - "Даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично та грубо порушує умови даного договору та свої зобов'язання, в т.ч. несплата орендної плати на протязі 2 місяців підряд" і просив позивача прибути 04.10.2016р. для вчинення дій по передачі орендованого об'єкту орендодавцю. Наведене свідчить, що станом на 04.10.2016р. приміщення магазину було у користуванні ФОП - ОСОБА_1 Позивач вказав, що лист №43 від 28.03.2016р., про наявність якого заявляє відповідач, від третьої особи не отримував, тому не має можливості надати його суду.

Наведені фактичні обставини та норми матеріального права, що регулюють правовідносини найму (оренди) засвідчують про підставність та обґрунтованість вимог ФОП - ОСОБА_1 до ТзОВ "Українські торгівельні мережі".

05.04.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від відповідача надійшло до суду клопотання вих.№149 від 04.04.2017р. (вх.№01-66/60/17), в якому він просив суд продовжити строк розгляду спору та відкласти розгляд справи, в зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання.

В судовому засіданні 05.04.2017р. позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили суд їх задоволити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.

В судовому засіданні 05.04.2017р. та в письмових поясненнях по справі б/н від 05.04.2017р. (вх.№01-54/3597/17 від 05.04.2017р.) представник третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечив, вказавши, що договір оренди приміщення, що розташоване по АДРЕСА_1 від 01 вересня 2013 року № 82 укладений між Старокостянтинівським районним споживчим товариством та Приватним підприємцем ОСОБА_1 строком дії до 01 червня 2016 року.

Даний договір закінчив свою дію 01.06.20016 року у зв'язку із спливом терміну його дії.

Відповідно до вимог п.2 ст. 774 ЦК України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. Пункт 1 статті 774 ЦК України передбачає обов'язкову згоду наймодавця (власника майна) на укладення договору піднайму, його поновлення.

Тому договір суборенди від 15 серпня 2013 року, укладений між ФОП - ОСОБА_1 та ТзОВ "Українські торгівельні мережі", ніяк не може бути чинним до 15 липня 2016 року.

Старокостянтинівським районним споживчим товариством ще за дії договору оренди № 82 від 01.09.2013 року приймалися міри щодо визнання його недійсним в господарському суді Хмельницької області із тих причин, що цей договір був економічно не вигідний власнику приміщення, укладений з перевищенням повноважень, був укладений з корисливих мотивів між батьком - бувшим головою Старокостянтинівського РСТ та заступником голови правління Старокостянтинівського РСТ-ФОП ОСОБА_1-сином ОСОБА_6

Такі дії Старокостянтиівського РСТ стверджують про те, що ніякої додаткової угоди про поновлення дії договору оренди № 82 від 01.09.2013 року не було і не могло бути., так як укладення договору суборенди повинно було передувати погодження власника нерухомого майна. Крім того, усі договори Старокостянтинівського районного споживчого товариства схвалюються правлінням товариства та реєструються у спеціальному журналі для реєстрації договорів. В журналі реєстрації договорів Старокостянтинівського РСТ за 15 січня 2016 року не міститься відомостей про укладення додаткової угоди № 1 до договору оренди № 82 від 01.09.2013 року.

Про припинення договору оренди № 82, укладеного між Старокостянтинівським РСТ та ФОП ОСОБА_1 свідчить протокол № 6 засідання ревізійної комісії районного споживчого товариства від 24 травня 2016 року, на якому зазначено про зловживання бувшим головою РСТ ОСОБА_6, про те, що він привласнив печатку та оригінал статуту підприємства, а також є посилання про письмове звернення Старокостянтинівського РСТ до ОСОБА_1 про припинення дії договору оренди № 82 від 01.09.2013 року з 01 червня 2016 року.

Правління Старокостянтинівського РСТ зверталося в правоохоронні органи щодо заволодіння печаткою підприємства та заволодіння грошовими коштами.

06.07.2016 року порушено кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 за ознаками ч.1 ст. 191 КК України, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 12016240220000467.

Оскільки ОСОБА_1 не отримав персонально дане попередження на робочому місці і відмовився підписуватися під даною письмовою пропозицією, таке повідомлення було направлено йому на домашню адресу цінним листом 30 березня 2016 року.

Так як ОСОБА_1 не з'явився на підписання акту про повернення орендованого майна в зазначений термін, такий акт про повернення майна було складено з суборендарем ТзОВ "Українські торгівельні мережі" від 01.06.2016 року.

Зауважив, що грошові кошти, які перераховував ОСОБА_1 згідно ніби-то існуючої додаткової угоди Старокостянтинівському районному товариству, ними було повернуто йому згідно платіжних документів починаючи з 08 квітня 2016 року. Останній платіж повернуто 15 березня 2017 року в сумі 7 500.00 грн.

Майно будівлі, яке належить Старокостянтинівському РСТ напряму, без будь-яких посередників, надано в оренду ТзОВ "Українські торгівельні мережі" 01.06.2016 року терміном дії до 01.03.2019 року з щомісячної орендною платою 15 000,00 гривень.

Орендарем ОСОБА_1 суборендарю ТзОВ "Українські торгівельні мережі" офіційно не направлено жодного документа щодо продовження дії договору суборенди, його припинення чи внесення змін, яке це передбачено п.5.2.2 договору.

Долучив до матеріалів справи копії листа вих.№43 від 28.03.2016р., платіжних доручень №813 від 08.04.2016р., №850 від 19.04.2016р., №962 від 22.06.2016р., №984 від 01.07.2016р., №1002 від 12.07.2016р., №1101 від 29.08.2016р., №1121 від 12.09.2016р., №1240 від 31.10.2016р., №1296 від 28.11.2016р., №1330 від 20.12.2016р., №1361 від 13.01.2017р., №105 від 27.02.2017р., №125 від 15.03.2017р., протоколу №6 від 24.05.2016р., акту про відмову від підпису від 28.03.2016р., витягу з кримінального провадження №12016240220000467 від 06.07.2016р. та повідомлення про злочин вих.№22 від 07.03.2016р.

Ухвалою суду від 05.04.2017р. з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку відповідача в судове засідання, неподання ним витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі, як винятковий випадок продовжено строк розгляду справи за клопотанням представника відповідача та відкладено розгляд спору.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-додаткові письмові пояснення та докази з врахуванням заперечень третьої особи та відповідача; докази звільнення ОСОБА_6; матеріали з кримінальної справи щодо ходу розслідування; акт повернення з оренди; пояснення чи визнавалась недійсною додаткова угода №1 до договору №82 від 01.09.2013р.; пояснення щодо повернення третьою особою сплачених позивачем коштів; відповідача-письмові пояснення та докази (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; статут; докази оплати суборенди та орени; докази реєстрації договорів; листи наймодавця; третю особу-додаткові письмові пояснення з врахуванням пояснень позивача; докази звільнення ОСОБА_6; матеріали з кримінальної справи щодо ходу розслідування.

20.04.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від предстанвика позивача надійшли до суду додаткові письмові пояснення №17/04-1 від 17.04.2017р. (вх.№01-54/3935/17 від 20.04.2017р.), в яких він вказав, що наведенні третьою особою підстави не визнання позову, на думку представника позивача, є такими, що суперечать обставинам справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини сторін.

Щодо твердження третьої особи про відсутність у неї відомостей про додаткову угоду № 1 від 15.01.2016р, яка містить умови про збільшення орендної плати та терміну дії договору до 31.12.2018р. станом на 01.06.2016р., зауважив на наступних фактичних обставинах. Господарським судом Хмельницької області в період з 21.04.2016р. по 21.06.2016р. розглядалася справа № 924/369/16 за позовом Старокостянтинівського РСТ до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди № 82 від 01.09.2013р.

У судовому засіданні, яке відбулося 01.06.2016р., позивач (РСТ) надав суду заяву про збільшення позовних вимог № 82 від 01.06.2016р., в якій просив суд додатково визнати недійсною додаткову угоду № 1 до договору № 82 від 01.09.2013року. В обґрунтуваннях цієї заяви зазначено, що про існування додаткової угоди № 1, в якій продовжено термін дії оренди до 31 грудня 2018 року та змінено розмір орендної плати, РСТ стало відомо лише 23.05.2016р. Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 01.06.2016р. у справі № 924/369/16 у задоволені названої заяви відмовлено.

Наведені фактичні обставини та ухвала суду достеменно стверджують, що третя особа (РСТ) у справі № 903/135/17 знала про наявність та зміст додаткової угоди № 1 від 15.01.2016р. що найменше не пізніше 23 травня 2016р., що в силу вимог ст. 173 ГК України та ст. 526 ЦК України виключало будь-які дії третьої особи з відповідачем щодо приміщення магазину, яке є предметом договору суборенди від 15.08.2013р.

Повідомив, що на час розгляду справи № 903/135/17 відсутній спір, який розглядається судом між Старокостянтинівським РСТ до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 15.01.2016р. до договору оренди № 82 від 01.09.2013р.

Зауважив, що відсутність реєстрації у журналі договорів, який застосовує РСТ, додаткової угоди № 1 від 15.01.2016р. не робить таку угоду недійсною (нікчемний правочин), тому що така недійсність не встановлена законом (ч.2 ст.215 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст.204 ЦК України).

Щодо пояснень третьої особи про повернення РСТ коштів у розмірі збільшеної, згідно додаткової угоди № 1 орендної плати, ФОП ОСОБА_1 починаючи з 08.04.2016р. з додаванням копій платіжних доручень в тому числі по сумі 1 320 грн. ( нібито повернення переплати за лютий-березень 2016р. по 660грн. + 660грн., де сума 660 грн. складає різницю між розміром орендної плати встановленої договором № 82 = 6 840 грн. та додатковою угодою №1 де розмір такої оплати з 01.02.2016р. становив 7 500 грн.), то зазначив, що платіжним доученням № 813 від 08.04.2016р. такого повернення РСТ не здійснювало, що підтверджує сама третя особа, яка лише 23.06.2016р. своїм листом № 87 запропонувала позивача прибути у РСТ для отримання названих коштів, однак повернення цих коштів не здійснено і на час розгляду справи. На платіжних дорученнях, які надала у справу третя особа відсутні дані банку AT "УкрСиббанк" про перерахування таких сум одержувачу - ФОП ОСОБА_1, що в силу вимог ст.34 ГПК України позбавляє їх статусу належності та допустимості.

Згідно відомостей ПАТ "А-Банк", в якому знаходиться картковий рахунок позивача за період з 01.01.2016р. по 01.07.2016р. від третьої особи (РСТ) поступив лише один платіж 23.06.2016р. в сумі 7 500 грн. з визначенням: "повернення коштів по забракованому платежу від 15.06.2016р. на суму 7 500,00 грн. в адрес Старокостянтинівське РСТ...".

Активні дії третьої особи по поверненню коштів позивачу, які вона отримувала від ФОП ОСОБА_1 згідно договору № 82, розпочалися після прийняття господарським судом Хмельницької області 21.06.2016р. рішення у справі № 924/369/16 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2016р. у цій справі.

Вказав, що позивач у відповідь на лист третьої особи № 133 від 27.09.2016р. про повідомлення про розірвання договору № 82 і вимогою прибути в орендоване приміщення 04.10.2016р. для передачі об'єкта орендодавцю, направив 30.09.2016р. третій особі (РСТ) повідомлення щодо дотримання орендодавцем вимог договору № 82, додаткової угоди № 1 від 15.01.2016р. та поінформував його про те, що орендар регулярно здійснює належні по договору № 82 платежі, а дії РСТ щодо використання цих коштів не мають значення щодо дійсності та строку дії договору № 82.

Зауважив, що відомості щодо звільнення з роботи та нібито кримінального провадження відносно фізичної особи - ОСОБА_6 на яке посилається третя особа у своїх поясненнях не мають правового значення для господарського спору у правовідносинах між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ "Українські торгівельні мережі". Наявність родинних зв'язків позивача з ОСОБА_6 оцінена Рівненським апеляційним господарським судом у постанові № 924/369/16 від 13.09.2016р.

Наведені фактичні обставини спростовують припущення третьої особи щодо обставин укладання додаткової угоди № 1 від 15.01.2016р. до договору № 82 про зміни терміну його дії та розмірів платежів, фактів повернення РСТ орендних платежів ФОП ОСОБА_1 та свідчать про безпідставність посилань РСТ на вимоги ч.2 ст.774 ЦК України.

Долучив до матеріалів справи копії заяви №06/04-1 від 06.04.2017р., листа №924/369/16/3246/17 від 11.04.2017р., заяви №82 від 01.06.2016р., ухвали від 01.06.2016р. у справі №924/369/16, листа вх.№87 від 23.06.2016р., виписки по рахунку ОСОБА_1 від 12.04.2017р., повідомлення від 30.09.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні 26.04.2017р. позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.04.2017р. та в додаткових поясненнях вих.№178 від 26.04.2017р. (вх.№01-54/4127/17 від 26.04.2017р.) позов заперечив вказавши, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 ґрунтуються на наявному йому, як орендарю, на підставі договору оренди № 82 від 15.08.2013 року праві користування майном, що є предметом вищевказаного договору та договору суборенди від 15.08.2013 року, укладеному між позивачем та відповідачем.

Проте, договором оренди № 82 від 15.08.2013 року, укладеним між ФОП ОСОБА_1, позивачем по справі, та Старокостянтинівським районним споживчим товариством, встановлено строк оренди до 01.06.2016 року.

Згідно п.2 ст. 774 ЦК України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Повідомив, що в зв'язку із закінченням договору оренди № 82 від 01.09.2013 року та на вимогу Старокостянтинівського РСТ, 01.06.2016 року ТзОВ "Українські торгівельні мережі" було передано об'єкт оренди власнику майна - Старокостянтинівському районному споживчому товариству, що підтверджується актом прийняття-передачі від 01.06.2016 року.

Крім того, на сьогоднішній день між власником майна-Старокостянтинівським районним споживчим товариством та ТзОВ "Українські торгівельні мережі" укладено договір оренди об'єкта нерухомості № 14 від 01.06.2016 року.

Враховуючи вищевикладене, вважає вимоги позивача щодо повернення об'єкту суборенди безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Долучив до матеріалів справи копії статуту ТзОВ "Українські торгівельні мережі" (нова редакція), який затверджено загальними зборами учасників ТзОВ "Українські торгівельні мережі" (протокол №43 від 19.11.2015р. та зареєстровано 24.11.2015р. за №11981050027002601), наказу від 27.03.2017р. №01/1-102 та платіжні доручення за первод з 11.01.2016р. по 14.03.2017р.

Крім того, в додаткових поясненнях б/н від 26.04.2017р. (вх.№01-54/4125/17) вказав, що згідно наказу директора ТзОВ "УТМ" від 27.03.2017р. №01/1-102 магазин "Смарті", що знаходився за адресою: АДРЕСА_1 припинив діяльність 04.04.2017р. Між ТзОВ "УТМ" та Старокостянтинівським РСТ підписано угоду про припинення договору оренди №14 від 01.06.2016р. та акт повернення об'єкту оренди від 25.04.2017р. Проте, будь-яких доказів в підтвердження зазначеного суду не надав.

Представник третьої особи в судовому засіданні 26.04.2017р. та в додаткових поясненнях б/н від 26.04.2017р. (вх.№01-54/4126/17 від 26.04.2017р.) позов заперечив вказавши, що господарському суду Волинської області для огляду 05.04.2017 року Старокостянтинівським РСТ представлено журнал реєстрації всіх договорів Старокостянтинівського РСТ, який ведеться з 2003 року. У даному журналі не має відомостей щодо укладення та реєстрації додаткової угоди № 1 від 15 січня 2016 року до договору оренди № 82 від 01.09.2013 року.

Порядок укладення та реєстрації усіх угод Старокостянтинівського районного споживчого товариства (підприємств і організацій споживчого товариства) про передачу в оренду основних засобів регламентовано статутом, постановами Старокостянтинівського районного споживчого товариства.

Згідно з локальними правовими актами у Старокостянтинівського РСТ усі угоди про передачу майна в оренду попередньо погоджуються в усному порядку, а потім затверджуються правлінням товариства та реєструються в спеціальному журналі.

Такий порядок був дотриманий під час укладання договору оренди № 82 від 01.09.2013 року, даний договір був погоджений особисто ОСОБА_6- бувшим головою правління Старокостянтинівського РСТ, який оглянутий у судовому засіданні 05.04.2017 року.

Позивач та його представник на змогли пояснити, чому такого погодження не має на їхньому екземплярі договору № 82 від 13.09.2013 року.

Зауважив, що ОСОБА_1 протягом 2013-2015 років був членом правління Старокостянтинівського РСТ і особисто підписував постанови Старокостянтинівського РСТ про надання дозволу кооперативним підприємствам про передачу майна споживчого товариства у оренду за попереднім усним погодженням, і послідуючою їх реєстрацією в журналі (книзі) реєстрації договорів (постанови Старокостянтинівського РСТ від 25.12.2013 p., від 29.12.2014 p., від 30.12.2015 p.). Зазначене свідчить, що ОСОБА_7, як член правління, сам особисто повинен був дотримуватися вимог статуту підприємства, локальних нормативних актів, прийнятих правлінням споживчого товариства і вимагати їх виконання іншими членами товариства.

Рішенням позачергових зборів уповноважених пайщиків від 02.02.2016 року у ОСОБА_6 було припинено повноваження голови правління Старокостянтинівського районного споживчого товариства та звільнено з займаної посади відповідно до ст. 41 п. 5 КЗпрП України (за недовірою колективу).

Зазначені вище додаткові обставини підтверджують, що додаткової угоди не було. Вона фальсифікована. Вона не схвалена правлінням Старокостянтинівського районного споживчого товариства, а це значить, що договір оренди нерухомого майна № 82 закінчив свою дію 01.06.2016 року.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши зібрані матеріали достатніми для розгляду спору, -

встановив:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 15 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" (суборендар), в особі директора ОСОБА_8, який діє на підставі статуту та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір суборенди нерухомого майна, згідно з пунктами 1.1.-1.3. якого за цим договором орендар зобов'язується передати суборендареві в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення магазину, загальною площею 180,0кв.м., яке знаходиться за адресою: Хмельницька область, АДРЕСА_1, а суборендар зобов'язується прийняти об'єкт суборенди, своєчасно сплачувати суборендну плату та після припинення цього договору повернути об'єкт суборенди орендарю відповідно до умов цього договору. Об'єкт суборенди належить орендарю на підставі договору оренди №82 від 15.08.2013р. Відновна вартість майна становить 2 000 000,00грн.

Згідно пункту 2.1. цього договору об'єкт суборенди надається в оренду за цим договором з метою розміщення магазину продовольчої групи.

Пунктами 3.1.-3.2. цього договору передбачено, що приймання-передача об'єкта суборенди здійснюється сторонами або їх уповноваженими представниками протягом 3 календарних днів з моменту підписання даного договору. Сторони або їх уповноважені представники перевіряють стан об'єкта суборенди та складають акт приймання-передачі.

Згідно пунктів 4.1., 4.3. договору суборенди від 15.08.2013р. розмір суборендної плати за все майно, що передається в оренду, на період 6 місяців становить 1 грн. з ПДВ за один календарний місяць із 15.08.2013р. по 31.01.2014р. Після закінчення періоду передбаченого у п.4.1. суборендна плата становитиме 18 000,00грн. за один календарний місяць. Сплата суборендної плати здійснюється суборендарем в наступному порядку: платежі за суборендною платою сплачуються суборендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря не пізніше 15 числа кожного наступного місяця. Платіж за суборендну плату за останній місяць користування об'єктом суборенди, в сумі 18 000грн. згідно п.4.1.1. даного договору буде сплачений суборендарем на поточний рахунок орендаря в період 01-15 жовтня 2013 року в якості авансового платежу.

У відповідності до підпункту 6.1.12 пункту 6.1. цього договору суборендар зобов'язаний передати об'єкт суборенди орендарю після закінчення строку дії даного договору.

В розділі 7 даного договору сторони обумовили порядок повернення об'єкта оренди, а саме повернення орендареві об'єкта суборенди здійснюється уповноваженими на те представниками сторін. Не пізніше ніж за 1 календарний день до моменту закінчення строку оренди або настання інших обставин, що є підставою для розірвання договору, суборендар зобов'язаний звільнити об'єкт суборенди від сторонніх предметів та підготувати його до передачі орендарю. Об'єкт суборенди повинен бути переданий орендарю не пізніше 3 робочих днів після закінчення строку суборенди або настання інших обставин, що є підставою для розірвання договору. Якщо протягом цього терміну представник орендаря не з'являється для підписання акту приймання-передачі (повернення) об'єкта суборенди, то об'єкт суборенди вважається переданий (повернутим) суборендарю вчасно. При передачі об'єкта складається акт прийому-передачі в якому відображається його реальний стан. Даний акт підписується уповноваженими представниками сторін.

Згідно з пунктами 11.1.-11.2. цього договору строк суборенди становить 35 місяців з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта суборенди. Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до закінчення строку суборенди, а в частині виконання зобов'язань щодо повернення об'єкту суборенди та здійснення розрахунків-до повного виконання сторонами зазначених зобов'язань.

Відповідно до п.12.1. договору суборенди від 15.08.2013р. суборендар, при належному виконанні своїх обов'язків за даним договором має переважне право перед іншими особами на укладення договору суборенди на новий строк. В цьому випадку суборендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендаря в строк двадцять календарних днів до закінчення терміну дії даного договору. Умови договору суборенди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право суборендаря на укладення договору припиняється.

Даний договір підписано сторонами (а.с. 9-11).

Як вбачається з акту прийому-передачі нерухомого майна до договору суборенди нерухомого майна від 15.08.2013р., згідно договору суборенди нерухомого майна від 15.08.2013р. орендар здав, а суборендар прийняв в суборенду нерухоме майно, а саме: приміщення магазину, загальною площею 180,0кв.м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, АДРЕСА_1 (а.с. 11 на звороті).

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами був укладений договір, що за своєю правовою природою є договором піднайму.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір суборенди нерухомого майна від 15.08.2013р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був (доказів суду не надано).

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до положень ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На виконання умов вказаного договору позивач передав по акту прийому- передачі нерухомого майна до договору суборенди нерухомого майна від 15.08.2013р., а суборендар прийняв в суборенду нерухоме майно, а саме: приміщення магазину, загальною площею 180,0кв.м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, АДРЕСА_1 (а.с. 11 на звороті).

У відповідності до підпункту 6.1.12 пункту 6.1. цього договору суборендар зобов'язаний передати об'єкт суборенди орендарю після закінчення строку дії даного договору.

В розділі 7 даного договору сторони обумовили порядок повернення об'єкта оренди, а саме повернення орендареві об'єкта суборенди здійснюється уповноваженими на те представниками сторін. Не пізніше ніж за 1 календарний день до моменту закінчення строку оренди або настання інших обставин, що є підставою для розірвання договору, суборендар зобов'язаний звільнити об'єкт суборенди від сторонніх предметів та підготувати його до передачі орендарю. Об'єкт суборенди повинен бути переданий орендарю не пізніше 3 робочих днів після закінчення строку суборенди або настання інших обставин, що є підставою для розірвання договору. Якщо протягом цього терміну представник орендаря не з'являється для підписання акту приймання-передачі (повернення) об'єкта суборенди, то об'єкт суборенди вважається переданий (повернутим) суборендарю вчасно. При передачі об'єкта складається акт прийому-передачі в якому відображається його реальний стан. Даний акт підписується уповноваженими представниками сторін.

Згідно з пунктами 11.1.-11.2. договору суборенди нерухомого майна від 15.08.2013р. строк суборенди становить 35 місяців з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта суборенди. Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до закінчення строку суборенди, а в частині виконання зобов'язань щодо повернення об'єкту суборенди та здійснення розрахунків-до повного виконання сторонами зазначених зобов'язань.

Отже, термін користування приміщенням у відповідача закінчився 15 липня 2016року.

Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України договрі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідач в установлений договором строк не повідомив позивача про своє право на укладення договору суборенди на новий строк.

Водночас, не повернув позивачу в установлений договором суборенди від 15.08.2013р. строк нерухоме майно.

Позивач листами від 15.07.2016р., 21.09.2016р., 10.10.2016р., 29.12.2016р. звертався до відповідача з вимогою реалізації свого переважного права на укладення договору на новий строк або звільнення приміщення, проте, відповідач вимоги позивача не виконав, надавши позивачу відповідь від 25.11.2016р. №675 з якої вбачається, що він відмовляється їх виконати з посиланням на положення ст.ст. 391, 774 ЦК України щодо прав власника майна та строку дії договору піднайму.

Водночас суд зауважує, що представник відповідача в судовому засіданні 26.04.2017р. та в додаткових поясненнях вих.№178 від 26.04.2017р. (вх.№01-54/4127/17 від 26.04.2017р.) позов заперечив вказавши, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 ґрунтуються на наявному йому, як орендарю, на підставі договору оренди № 82 від 15.08.2013 року праві користування майном, що є предметом вищевказаного договору та договору суборенди від 15.08.2013 року, укладеному між позивачем та відповідачем.

Проте, договором оренди № 82 від 15.08.2013 року, укладеним між ФОП ОСОБА_1, позивачем по справі, та Старокостянтинівським районним споживчим товариством, встановлено строк оренди до 01.06.2016 року.

Згідно п.2 ст. 774 ЦК України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

В зв'язку із закінченням договору оренди № 82 від 01.09.2013 року та на вимогу Старокостянтинівського РСТ, 01.06.2016 року ТзОВ "Українські торгівельні мережі" було передано об'єкт оренди власнику майна - Старокостянтинівському районному споживчому товариству, що підтверджується актом прийняття-передачі від 01.06.2016 року.

Крім того, на сьогоднішній день між власником майна-Старокостянтинівським районним споживчим товариством та ТзОВ "Українські торгівельні мережі" укладено договір оренди об'єкта нерухомості № 14 від 01.06.2016 року.

Суд не може взяти до уваги дані пояснення представника відповідача як на підставу для відмови позивачу в задоволенні позову з огляду на наступне.

01 вересня 2013 року між Старокостянтинівським районним споживчим товариством в особі голови правління ОСОБА_6 (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір №82 (оренди, будівлі, споруди (іншого об'єкта нерухомості)) згідно з пунктами 1.1.-1.2. якого орендодавець зобов'язався передати орендарю у строкове платне користування частину приміщення торгівельного комплексу "Україна", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 180 м.кв.

Порядок надання приміщення в оренду та порядок поверенння приміщення орендодавцю сторонами визначено у розділах 3 та 7 договору.

У розділі 4 договору сторони погодили розмір оренди, встановивши порядок її сплати.

Договором оренди також передбачено зобов'язання сторін, їх права, обов'язки, відповідальність та підстави дострокового розірвання даного договору (розділи 5-9 договору).

Згідно п. 3.1 договору, оренда розпочинається з дня підписання акту прийому-передачі приміщення та діє до 01 червня 2016 року.

Разом з тим, як встановлено судом, додатковою угодою №1 від 15.01.2016р. до договору №82 від 01.09.2013р. сторони продовжили термін оренди до 31.12.2018р., а також змінили розмір орендної плати.

Від імені орендодавця договір оренди №82 підписано головою правління Старокостянтинівського районного споживчого товариства ОСОБА_6, а від імені орендаря Приватним підприємцем ОСОБА_1

У преамбулі оспорюваного договору зазначено, що голова правління Старокостянтинівського районного споживчого товариства ОСОБА_6, підписуючи договір, діє на підставі статуту.

Факт передачі відповідачу частини приміщення торгівельного комплексу "Україна" за адресою: АДРЕСА_1, площею 180 кв.м., підтверджується актом прийняття-передачі від 01.09.2013р.

Додаткова угода №1 від 15.01.2016р., якою сторони продовжили термін оренди до 31.12.2018р., а також змінили розмір орендної плати від імені орендодавця підписана головою правління Старокостянтинівського районного споживчого товариства ОСОБА_6, а від імені орендаря Приватним підприємцем ОСОБА_1

Отже, сторони договору №82 (оренди, будівлі, споруди (іншого об'єкта нерухомості)) від 01.09.2013р. додатковою угодою №1 від 15.01.2016р. продовжили термін оренди до 31.12.2018р., а тому посилання відповідача-ТзОВ "Українські торгівельні мережі" на п. 2 ст. 774 ЦК України та на закінчення строку договору оренди № 82 від 01.09.2013 року, як на підставу відсутності у нього зобов'язання по поверненню нерухомого майна, а саме: приміщення магазину, загальною площею 180,0кв.м., яке знаходиться за адресою: Хмельницька область, АДРЕСА_1 позивачу- Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Договір №82 (оренди, будівлі, споруди (іншого об'єкта нерухомості)) від 01.09.2013р. та додаткова угода до нього №1 від 15.01.2016р. недійсними судом не визнавалися, сторонами розірвані не були (доказів суду не надано).

Водночас, рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.06.2016р. у справі №924/369/16 за позовом Старокостянтинівського районного споживчого товариства до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди будівлі, споруди, приміщення (іншого об'єкта нерухомості) №82 від 01.09.2013р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2016р., у позові відмовлено.

Доказів визнання недійсною у визначеному законом порядку додаткової угоди №1 від 15.01.2016р. до договору №82 від 01.09.2013р. сторонами суду не надано.

Посилання відповідача на наявність у нього договірних відносин з третьою особою щодо права користування приміщенням магазину від 01.06.2016р., на думку суду, не заслуговує на увагу в силу того, що 21 червня 2016 року господарський суд Хмельницької області своїм рішенням від 21.06.2016р. у справі №924/369/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2016р., у задоволені позову Старокостянтинівського РСТ до ФОП ОСОБА_1 про визнання договору оренди № 82 від 01.09.2013р. недійсним відмовив. У названих судових рішеннях підтверджено правомірність користування ФОП - ОСОБА_1 приміщенням магазину на час постановлення судами рішень, що виключає можливість укладання іншого договору на користування цим приміщенням, окрім того, зазначено, що недійсність додаткової угоди №1 від 15.01.2016р. не була предметом того спору.

Інші заперечення представників позивача та третьої особи не можуть бути взяті до уваги, як такі, що не підтверджені належними доказами та спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 по акту приймання-передачі приміщення магазину, загальною площею 180,0м.кв., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 підставниими та таким, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно ст. 33 ПІК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГТІК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 П ІК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про підставність позову та необхідність його задоволення.

При цьому суд виходив з обставин повної підтвердженості пред'явлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" (м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, офіс 511, код 34310279) повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) по акту приймання-передачі приміщення магазину, загальною площею 180,0м.кв., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" (м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, офіс 511, код 34310279)

на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1)

1 600,00грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

Повний текст рішення складено

28.04.2017

Суддя С. В. Бондарєв