Рішення

від 25.04.2017 по справі 904/11323/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.04.2017 Справа № 904/11323/16

За позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,6

до житлово-будівельного кооператива-78 "Гірник-2" 49010, м. Дніпро, вул. Лабораторна, буд.46

про стягнення 19768,36 грн.

Головуючий колегії,суддя Панна С.П.

Суддя Петренко Н.Е.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 14-127 від 13.05.2014 року.

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 2 від 16.01.2017 року., ОСОБА_3 - представник за довіреністю №14-127 від 13.05.2014 року.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до житлово-будівельного кооператива-78 "Гірник-2" про стягнення боргу у загальній сумі 19 768,36 грн., у томі числі: 8 690, 39 грн. - пеня; 475, 89 грн. - три проценти річних; 10 602,08 грн. - інфляційні витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням умов договору купівлі - продажу природного газу № 1508/15-БО-4 від 31.12.2014 року, а саме в своєчасному розрахунку за поставлений газ.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача 17.01.2017 р. та 01.02.2017 р. подав відгуки на позовну заяву, в яких вказує про те, що позивачем невірно був зроблений розрахунок штрафних санкцій, відповідно до чого просить зробити перерахунок згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року. №14.

Представник відповідача від 31.01.2017 року надав заяву, в якій просить застосувати строки позовної давності в один рік, щодо стягнення пені.

Відповідач з даною заявою не погодився, посилаючись на п.9.3 вищезазначеного договору, в якому встановлено позовну давність 5 років щодо стягнення пені.

Представник відповідача в клопотанні від 14.03.2017 року просить відмовити в позові, оскільки відповідно до ЗУ Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016 року № 1730-VIII в розділі 2 п.1 дана організація підпадає під дії даного закону, а тому відповідно до ч.3. ст.7 Закону пеня, інфляційні нарахування та проценти річних підлягають списанню.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2017 року призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням заступника керівника апарату суду від 09.02.2017 року за № 83 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" проведено повторний автоматизований розподіл справи № 904/11323/16.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 09.02.2017 року визначено склад колегії, до якої входять: головуючий суддя Панна С.П., судді Петренко Н.Е. та Золотарьова Я.С.

15.03.2017 року представниками сторін було заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів, тобто до 25.04.2017 року.

Ухвалою господарського суду від 15.03.2017 року клопотання задоволено, та строк вирішення спору у справі продовжено на 15 днів, тобто до 25.04.2017 року.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

20.06.2008 р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Житлово-будівельним кооперативом №78 "Гірник-2" було укладено договір купівлі-продажу природного газу №1508/15БО-4 (а.с.11-16).

Згідно п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Пунктом 2.1. договору сторони узгодили, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 86,0 тис. куб м, в тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): січень - 20 тис. куб. м.; лютий - 18 тис. куб. м.; березень - 12 тис. куб. м.; квітень - 2 тис. куб. м.; травень - 0 тис. куб. м.; червень - 0 тис. куб. м.; липень - 0 тис. куб. м.; серпень - 0 тис. куб. м.; вересень - 0 тис. куб. м.; жовтень - 7 тис. куб. м.; листопад - 12 тис. куб. м.; грудень - 15 тис. куб. м.

Порядок та умови проведення розрахунків сторони узгодили в розділі 6 Договору. Так, відповідно до п. 6.1., 6.3., 6.4. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу, визначеного покупцем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума боргу.

Згідно з п. 11 договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору ПАТ НАК "Нафтогаз України" протягом опалювального періоду за 2015р. передало, а ЖБК №78 "Гірник-2" прийняло природний газ на загальну суму 321948,97, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015р. на суму 84 599,83 грн., від 28.02.2015р. на суму 64 407,84 грн., від 31.03.2015р. на суму 54 854,82 грн., від 30.04.2015р. на суму 8 563,42 грн., від 31.10.2015р. на суму 19 716,38 грн., від 30.11.2015р. на суму 38 140,20 грн., від 31.12.2015р. на суму 51 666,48 грн.

Згідно наданої інформації по операціях по підприємству ЖБК №78 "Гірник-2" за період з 01.01.2015 року по 31.01.2016 року, відповідач в повному обсязі сплатив суму основного боргу але з затримками, так за січень-лютий 2015 року було сплачено 12.03.2015 року в сумі 149 007,67 грн., за березень-квітень 2015 року було сплачено 16.06.2015 року в сумі 63 418,24 грн., за жовтень 2015 року було сплачено 09.11.2015 року в сумі 19 716,38 грн., за листопад 2015 року було сплачено 07.12.2015 року в сумі 38 140,20 грн., за грудень 2015 року було сплачено 05.01.2016 року в сумі 26 666,48 грн. (а.с. 36).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач по сумі основного боргу розрахувався несвоєчасно, внаслідок чого Позивач нарахував Відповідачу суму пені у розмірі 8 690,39 грн., 3% річних у сумі 475,89 грн., розмір інфляційних втрат складає 10 602,08 грн. Загальна сума боргу дорівнює 19 768,36 грн.

У пункті 9.3 Договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 років.

Зважаючи на встановлені обставини, суд задовольняє позов частково з таких підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором..

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі не виконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як було вище зазначено на підставі п. 7.2 Договору позивачем була нараховані пеня у розмірі 8 690,39 грн.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені).

Господарський суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 85% від належної до стягнення суми, що буде становити суму пені - 2172,59 грн. При прийнятті судом рішення щодо зменшення розміру пені, суд виходив з того, що: відповідно до умов Договору газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, також відповідач розрахувався з позивачем за поставлений газ до звернення з позовом до суду.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним вірно, а вимогу про стягнення з відповідача 475,89 грн. 3% річних законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Стосовно вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 10602,08 грн. суд не погоджується, оскільки перерахувавши належну до стягнення суму, суд дійшов висновку, що стягненню підлягає сума 1465,30 грн. По акту від 31.03.2015 року на суму 54854,82 грн. інфляційні склали 1431,05 грн. за період травень - червень 2015 року, по акту від 30.04.2015 року на суму 8563,42 грн. інфляційні склали 34,25 грн. за період червень 2015 року.

Згідно тверджень відповідача в клопотанні від 14.03.2017 року про те, що відповідно до ЗУ Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 30.11.2016 року № 1730-VIII дана організація підпадає під дії даного закону, а тому відповідно до ч.3. ст.7 Закону пеня, інфляційні нарахування та проценти річних підлягають списанню, суд не може погодитися.

З огляду на вищезазначений Закон дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (ст. 2 Закону).

Згідно статті 1 Закону України Про теплопостачання №2633-ІV від 02.06.2005 року теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.

Згідно статті 23 Закону України Про теплопостачання господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.

Відповідач надав ліцензії з виробництва та постачання теплової енергії серії АВ №601294 від 14.03.2012 року та серії АВ №601295 від 14.03.2012 року (а.с. 95-96).

Згідно частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 року №1730-VIII, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Між тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

При цьому, положеннями статті 3 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" визначено порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості.

Приписами статті 7 вказаного Закону регулюється питання щодо списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення.

Як зазначається в постанові Вищого господарського суду України від 20.04.2017 року в справі № 912/3303/16 відповідач мав набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до реєстру.

Належні та допустимі докази включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості чи подання документів, визначених ч. 2 ст. 3 вище зазначеного Закону.

При цьому положення вказаного Закону не встановлює порядку та строків такого списання, як і не містить норм, які б передбачали автоматичне списання нарахованих пені, інфляційних втрат та річних.

З ствердженями відповідача, що його підприємство не потребує включення до реєстру, згідно листа з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 8/10-437-17 від 27.02.2017 року, суд не може погодитись, оскільки даний лист носить інформаційний характер.

Відповідач в заяві від 31.01.2017 року просить застосувати спеціальну позовну давність в один рік, щодо стягнення пені. Суд не може задовольнити дану заяву, оскільки по договору у пункті 9.3 сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 років.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно приписів пункту 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооператива-78 "Гірник-2" (49010, м. Дніпро, вул. Лабораторна, буд. 46, код ЄДРПОУ 23361195) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 2172 (дві тисячі сто сімдесят дві) грн. 59 коп., 3% річних у розмірі 475 (чотириста сімдесят п'ять) грн. 89 коп., інфляційні витрати у розмірі 1465 (одна тисяча чотириста шістдесят п'ять) грн. 30 коп., судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 28.04.2017 року.

Головуючий колегії, суддя ОСОБА_4

Суддя Н.Е. Петренко

Суддя Я.С. Золотарьова