Постанова

від 11.10.2017 по справі 904/11323/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року Справа № 904/11323/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі), суддів:Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2017 року у справі Господарського суду№ 904/11323/16 Дніпропетровської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доЖитлово-будівельного кооператива-78 "Гірник-2" простягнення 19 768,36 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до житлово-будівельного кооператива-78 "Гірник-2" про стягнення боргу у загальній сумі 19 768,36 грн., у томі числі: 8 690, 39 грн. - пені, 475,89 грн. - 3% річних, 10 602,08 грн. - інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2017 року (головуючий колегії: Панна С.П., судді: Петренко Н.Е., Золотарьова Я.С. ) у справі № 904/11323/16 позов задоволено частково, вирішено стягнути з житлово-будівельного кооператива-78 "Гірник-2" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені в сумі 2 172 грн. 59 коп., 3 % річних у розмірі 475 грн. 89 коп., інфляційних у розмірі 1 465 грн. 30 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 грн. 00 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою від 27 червня 2017 року Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Кощеєв І.М. - головуючий, Євстигнеєв О.С., Чус О.В.) рішення місцевого суду змінили та вирішили стягнути з житлово-будівельного кооператива-78 "Гірник-2" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 303,56 грн. пені, 475,89 грн. - 3 % річних; 1 465,30 грн. - інфляційних втрат, 741,10 грн. судового збору за подання до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, скаржник публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 червня 2017 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2017 року у справі № 904/11323/16 в частині зменшення пені та відмови у стягненні інфляційний втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначені вимоги в повному обсязі.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 219, 229, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-552, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4 2 , 43, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.06.2008р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та житлово-будівельним кооперативом № 78 "Гірник-2" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1508/15БО-4, згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Пунктом 2.1. договору сторони узгодили, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 86,0 тис. куб.м., в тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень - 20 тис.куб.м.; лютий - 18 тис.куб.м.; березень - 12 тис.куб.м.; квітень - 2 тис.куб.м.; травень - 0 тис.куб.м.; червень - 0 тис.куб.м.; липень - 0 тис.куб.м.; серпень - 0 тис.куб.м.; вересень - 0 тис.куб.м.; жовтень - 7 тис.куб.м.; листопад - 12 тис.куб.м.; грудень - 15 тис.куб.м.

Згідно з п. 11 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, за змістом ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору ПАТ НАК "Нафтогаз України" протягом опалювального періоду за 2015р. передало, а ЖБК № 78 "Гірник-2" прийняло природний газ на загальну суму 321 948,97 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015р. на суму 84 599,83 грн., від 28.02.2015р. на суму 64 407,84 грн., від 31.03.2015р. на суму 54 854,82 грн., від 30.04.2015р. на суму 8 563,42 грн., від 31.10.2015р. на суму 19 716,38 грн., від 30.11.2015р. на суму 38 140,20 грн., від 31.12.2015р. на суму 51 666,48 грн.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 ГК України ).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Порядок та умови проведення розрахунків сторони узгодили в розділі 6 договору. Так, відповідно до п. 6.1., 6.3., 6.4. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу, визначеного покупцем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума боргу.

Разом з тим, судами встановлено, що за період з 01.01.2015 р. по 31.01.2016 р., відповідач сплатив суму основного боргу але з затримками, так за січень-лютий 2015 року було сплачено - 12.03.2015р. в сумі 149 007,67 грн., за березень-квітень 2015р. було сплачено 16.06.2015р. в сумі 63 418,24 грн., за жовтень 2015р. було сплачено 09.11.2015р. в сумі 19 716,38 грн., за листопад 2015р. було сплачено 07.12.2015р. в сумі 38 140,20 грн., за грудень 2015 р. було сплачено 05.01.2016р. в сумі 26 666,48 грн.

Причиною виникнення спору є несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу.

У п. 9.3 договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 років.

При цьому суди встановили, що відповідач за поставлений газ розраховувався несвоєчасно, внаслідок чого позивачем нараховано суму пені у розмірі 8 690,39 грн., 3 % річних у сумі 475,89 грн., розмір інфляційних втрат в сумі 10 602,08 грн.

Разом з тим, перевіривши розрахунок суми 3% річних, заявленої позивачем, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про правомірність нарахування зазначеної суми позивачем, в зв'язку з чим, суди задовольнили вимоги в цій частині.

Що стосується заявленої вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 10 602,08 грн., місцевий суд, якого підтримав і суд апеляційної інстанції, перерахувавши належну до стягнення суму, дійшов висновку, що стягненню підлягає сума у розмірі 1 465,30 грн. Разом з цим суди прийшли до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 9 136,87 грн., нарахованих позивачем по акту від 31.01.2015р. на суму 84 599,83 грн., врахувавши індекс інфляції за лютий 2015р.

Враховуючи зазначене, а також повноваження суду касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо задоволеної судами суми інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог, пов'язаних із заявленою до стягнення сумою пені у розмірі 8 690,39 грн., то суди обох інстанцій дійшли висновку про необхідність застосування п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої судами зменшено розмір пені на 85 % від належної до стягнення суми. Проте, суд апеляційної інстанції звернув увагу на арифметичну помилку, допущену місцевим господарським судом при розрахунку пені, оскільки 85 % від заявленої до стягнення суми пені в розмірі 8 690, 39 грн. складає 1 303,56 грн. В зв'язку з чим, рішення місцевого суду в цій частині підлягала зміні.

Пунктом 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені ) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, суди на виконання зазначених приписів та рекомендацій, надавши належну правову оцінку усім наявним у матеріалах справи документам та доводам сторін, взявши до уваги те, що отриманий газ використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, а також те, що відповідач розрахувався з позивачем за поставлений газ до звернення з позовом до суду, враховуючи відсутність доказів спричинення позивачу негативних наслідків відповідним простроченням та ступінь виконання боржником свого зобов'язання за договором на час розгляду справи, дійшли висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені та застосування ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо зменшення судами суми пені та відповідно, задоволення в розмірі 1 303,56 грн.

Відповідно до частини 2 статті 111 5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За приписами ст. 111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 червня 2017 року у справі № 904/11323/16 прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 червня 2017 року у справі № 904/11323/16 залишити без змін.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді В.Я. Погребняк

Н.Г. Ткаченко