Постанова

від 27.06.2017 по справі 904/11323/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2017 року Справа № 904/11323/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Євстигнеєва О.С., Чус О.В.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник ( дов. від 14.04.2017 р. № 14-84 )

від відповідача: ОСОБА_2 - представник ( дов. від 29.05.2017 р. № 4 )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

публічного акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та

житлово-будівельного кооператива-78 "Гірник-2"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2017 р. у справі

за позовом публічного акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

м. Київ

до житлово-будівельного кооператива-78 "Гірник-2",

м. Дніпро

про стягнення 19 768,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до житлово-будівельного кооператива-78 "Гірник-2" про стягнення боргу у загальній сумі 19 768,36 грн., у томі числі: 8 690, 39 грн. - пеня; 475,89 грн. - три проценти річних; 10 602,08 грн. - інфляційні витрати.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2017 р. ( Головуючий колегії: ОСОБА_3, судді: Петренко Н. Е., Золотарьова Я. С. ) у справі № 904/11323/16 позов задоволено частково - стягнуто з Житлово-будівельного кооператива-78 "Гірник-2" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": суму пені у розмірі 2 172 грн. 59 коп., суму 3 % річних у розмірі 475 грн. 89 коп., інфляційні витрати у розмірі 1 465 грн. 30 коп., судовий збір у розмірі 1 378 грн. 00 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04 2017 р. у справі № 904/11323/16 в частині зменшення пені та відмови в стягненні 9 136,78 грн. інфляційних втрат. Прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з Відповідача на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України пеню, інфляційні втрати у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на те, що рішення у вказаній частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, - ст. ст. 219, 233 ГК України, ст. ст. 549- 552, 625 ЦК України,ст. ст. 4-2, 22, 43, 83, 84 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині з наступних підстав. Застосовуючи ст. 83 ГПК України, суд мав у обов'язковому порядку дослідити наявність чи відсутність збитків у Позивача у відповідності до ст. 551 ЦК України та співрозмірність неустойки та збитків, врахувати обов'язкові вимоги, встановлені ст. 233 ГК України зазначені як підставу для зменшення штрафних санкцій, а саме - ступінь виконання зобов'язання, майновий стан сторін, інтереси сторін та інші обставини справи. Відповідачем не було надано жодних належних доказів винятковості обставин, судом не враховано фінансове становище та особливості господарської діяльності Позивача. За таких обставин, без надання належної оцінки доводів обох сторін, застосування ст. 233 ГК України є необгрунтованим та незаконним. Оскільки виняткові обставини у Відповідача відсутні, суд не мав право зменшувати розмір нарахованих штрафних санкцій.

Також, Позивач посилається на те, що при розрахунку інфляційних втрат Позивачем було в повному обсязі дотримано вимоги до порядку розрахунку, викладені в регулюючих документах, а відтак Скаржник вважає відмову у стягненні частини інфляційних втрат незаконною та необгрунтованою.

У відзиві на апеляційну скаргу, Відповідач посилається на те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними та необгрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства України. Рішенням суду враховані всі фактичні обставини справи, крім Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії . Судом вірно, застосовані як норми процесуального так і матеріального права. В повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, доведені та всебічно обгрунтовані в своєму рішенні.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_4 у складі колегії суддів: Євстигнеєва О.С., Чус О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 р. апеляційна скарга ПАТ"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнята до провадження колегією суддів у складі: ОСОБА_4 ( головуючий ), суддів: Євстигнеєва О. С., Чус О. В. Розгляд справи призначено на 13.06.2017 р.

Житлово-будівельний кооператив-78 "Гірник-2" також звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, просить апеляційний суд скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2017 р. по справі № 904/11323/16, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ НАК Нафтогаз України до ЖБК № 78 Гірник-2 про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань відмовити повністю.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги, Відповідач посилається на те, що згідно ст. 233 ГК України судом першої інстанції не взято до уваги ступінь виконання зобов'язання Відповідачем. Відповідач не завдав збитків Позивачу, своєчасно розрахувався за отриманий газ. В порушення ч. 3 ст. 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , НАК Нафтогаз України нарахував штрафні санкції, які в бухгалтерському обліку не значаться. Місцевим судом не взято до уваги, що ЖБК № 78 Гірник-2 є теплопостачальною організацію, яка здійснює свою діяльність згідно ліцензій на виробництво і постачання теплової енергії та підпадає під дію цього Закону.

Скаржник також посилається на відповідь Міністерства від 27.02.2017 р. № 8/10-437-17 в якій зазначається, що у зв'язку із відсутністю у ЖБК № 78 Гірник-2 кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії, яка підлягає реструктуризації відповідно до Закону, підприємство не потребує включення до Реєстру.

В запереченнях на апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу-78 "Гірник-2", Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на її безпідставність та відсутність підстав для її задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 р. апеляційна скарга ЖБК № 78 Гірник-2 прийнята до сумісного розгляду з апеляційною скаргою ПАТ"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" колегією суддів у складі: ОСОБА_4 ( головуючий ), суддів: Євстигнеєва О. С., Чус О.В. Розгляд справи призначено на 13.06.2017 р.

По справі оголошувалася перерва з 13.06.2017 р. по 27.06.2017 р.

У судовому засіданні 27.06.2017 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволені апеляційних скарг ПАТ "Нафтогаз України" та ЖБК № 78 Гірник-2 слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Як встановлено матеріалам справи, 20.06.2008 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ( Продавець ) та Житлово-будівельним кооперативом № 78 "Гірник-2" ( Покупець ) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 1508/15БО-4 ( а. с. 11-16 ), згідно п. 1.1 якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ ( надалі - газ ), на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

П. 2.1. договору сторони узгодили, що Продавець передає Покупцеві з 01.01. 2015 р. по 31.12.2015 р. газ обсягом до 86,0 тис. куб. м., в тому числі по місяцях кварталів ( тис. куб. м. ): січень - 20 тис. куб. м.; лютий - 18 тис. куб. м.; березень - 12 тис. куб. м.; квітень - 2 тис. куб. м.; травень - 0 тис. куб. м.; червень - 0 тис. куб. м.; липень - 0 тис. куб. м.; серпень - 0 тис. куб. м.; вересень - 0 тис. куб. м.; жовтень - 7 тис. куб. м.; листопад - 12 тис. куб. м.; грудень - 15 тис. куб. м.

Згідно з п. 11 договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, за змістом ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору ПАТ НАК "Нафтогаз України" протягом опалювального періоду за 2015 р. передало, а ЖБК № 78 "Гірник-2" прийняло природний газ на загальну суму 321 948,97 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 р. на суму 84 599,83 грн., від 28.02.2015 р. на суму 64 407,84 грн., від 31.03.2015 р. на суму 54 854,82 грн., від 30.04.2015 р. на суму 8 563,42 грн., від 31.10.2015 р. на суму 19 716,38 грн., від 30.11.2015 р. на суму 38 140,20 грн., від 31.12.2015 р. на суму 51 666,48 грн.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору ( ч. 1 ст. 193 ГК України ).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 ЦК України ).

Порядок та умови проведення розрахунків сторони узгодили в розділі 6 Договору. Так, відповідно до п. 6.1., 6.3., 6.4. договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа ( включно ) місяця, наступного за місяцем поставки газу. У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу, визначеного Покупцем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума боргу.

За період з 01.01.2015 р. по 31.01.2016 р., ЖБК №78 "Гірник-2" сплатив суму основного боргу але з затримками, так за січень-лютий 2015 року було сплачено - 12.03.2015 р. в сумі 149 007,67 грн., за березень-квітень 2015 року було сплачено 16.06.2015 р. в сумі 63 418,24 грн., за жовтень 2015 року було сплачено 09.11.2015 р. в сумі 19 716,38 грн., за листопад 2015 року було сплачено 07.12.2015 р. в сумі 38 140,20 грн., за грудень 2015 року було сплачено 05.01.2016 р. в сумі 26 666,48 грн. ( а. с. 36 ).

Причиною виникнення спору є несвоєчасне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором на купівлі-продаж природного газу в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу.

У п. 9.3 Договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 років.

Оскільки Відповідач по сумі основного боргу розрахувався несвоєчасно, внаслідок чого Позивач нарахував: суму пені у розмірі 8 690,39 грн., 3 % річних у сумі 475,89 грн., розмір інфляційних втрат складає 10 602,08 грн. Загальна сума позовних вимог складає 19 768,36 грн.

Перевіривши розрахунок суми 3 % річних, заявленої Позивачем, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що він відповідає вимогам чинного законодавства, а факт порушення умов договору Відповідачем не спростований належними та допустимими доказами.

Стосовно вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 10 602,08 грн., місцевий суд не погодився із заявленою сумою, оскільки перерахувавши належну до стягнення суму, дійшов висновку, що стягненню підлягає сума у розмірі 1 465,30 грн. по акту від 31.03.2015 р. на суму 54 854,82 грн. інфляційні склали 1 431,05 грн. за період травень - червень 2015 року, по акту від 30.04.2015 р. на суму 8 563,42 грн. інфляційні склали 34,25 грн. за період червень 2015 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови з задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат, у розмірі 9 136,87 грн., нарахованих Позивачем по акту від 31.01.2015 р. на суму 84 599,83 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р., розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Згідно розрахунку суду в інформаційно-правовій системі ЛІГА-ЗАКОН, інфляційні втрати по акту від 31.01.2015 р. на суму 84 599,83 грн., за період з 28.02.2015 р. по 12.03.2015 р., враховуючи індекс інфляції за лютий 2015 р., який складав 1.000, дорівнюють нулю (84599,83 х 1.000 :100 % ).

Щодо позовних вимог пов'язаних зі стягненням пені у розмірі 8 690,39 грн., то місцевий господарський суд на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшив розмір пені на 85 % від належної до стягнення суми, що за його розрахунками становить - 2 172,59 грн. При прийнятті судом рішення щодо зменшення розміру пені, суд виходив з того, що відповідно до умов Договору газ, що продається за цим договором, використовується Відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, також Відповідач розрахувався з Позивачем за поставлений газ до звернення з позовом до суду.

Причиною апеляційного розгляду у даній справі є також питання про наявність або відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, яка підлягає стягненню з підприємства внаслідок прострочення виконання зобов'язання з оплати за поставлений газ.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Положеннями ч. 1 ст. 230, ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено зобов'язання учасника господарських відносин сплатити штрафні санкції у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зокрема, у вигляді пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, розмір яких, зазвичай, визначається обліковою ставкою Національного банку України та не може перевищувати подвійної облікової ставки, що діяла у відповідний період.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі не виконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як було вище зазначено на підставі п. 7.2 Договору Позивачем була нараховані пеня у розмірі 8 690,39 грн.

Вирішуючи спір у частині стягнення з Відповідача штрафних санкцій за порушення строків оплати поставленого газу, суд першої інстанцій виходив з наявності правових підстав для зменшення заявлених до стягнення санкцій на 85 %.

В якості таких правових підстав, суд вказав на те, що відповідно до умов Договору газ, що продається за цим договором, використовується Відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, також Відповідач розрахувався з Позивачем за поставлений газ до звернення з позовом до суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, виходячи з наступного.

П. 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Ст. 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

П. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання ( п. 3 ст. 83 ГПК ), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки ( штрафу, пені ) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків ) тощо.

На виконання зазначених приписів та рекомендацій суд першої інстанції, надавши належну правову оцінку усім наявним у матеріалах справи документам та доводам сторін, взявши до уваги те, що отриманий газ використовується Відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, а також те, що Відповідач розрахувався з Позивачем за поставлений газ до звернення з позовом до суду, враховуючи відсутність доказів спричинення Позивачу негативних наслідків відповідним простроченням та ступінь виконання боржником свого зобов'язання за договором на час розгляду справи, місцевий господарський суд, застосувавши ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України обґрунтовано зменшив пеню.

Суд апеляційної інстанції, враховує, що Позивач також є збитковим підприємством, проте понесені ним збитки внаслідок несвоєчасного розрахунку за спожитий газ частково компенсуються нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України інфляційними витратами та сумою 3 % річних. Фінансовий стан, в якому знаходиться Позивач, виник не лише з дій Відповідача, а й інших суб'єктів, з якими у Позивача укладені договори.

З урахуванням усіх цих обставин колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені на 85 % , що складає 1303,56 грн. від заявленої до стягнення суми пені в розмірі 8 690, 39 грн., а не 2 172,59 грн., як помилково вказав місцевий суд.

Доводи апеляційної скарги Позивача щодо необґрунтованого зменшення заявленої до стягнення пені з підстав наведених вище до уваги не приймаються. Крім того, зменшення заявленого розміру пені є правом суду, передбаченим ст. 83 ГПК України.

Суд першої інстанції не знайшов правових підстав щодо списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, відповідно до приписів ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 р. №1730-VIII, з тих підстав, що Відповідач мав набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до реєстру.

30.11.2016 р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 р. №1730-VIII, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Ст. 3 цього Закону визначено порядок участі підприємств у процедурі врегулювання заборгованості, відповідно до якого для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу.

Порядок ведення та користування реєстром затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ч. 3 ст. 7 Закону регламентовано, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, щодо необґрунтованості посилання Відповідача на те, що відповідно до вказаного Закону дана організація підпадає під дії даного закону, а тому відповідно до ч. 3. ст. 7 Закону пеня, інфляційні нарахування та проценти річних підлягають списанню, оскільки такому списанню обов'язково передує включення боржника за встановленою Законом процедурою до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Доказів включення підприємства до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, яку передбачає Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті носії", Відповідачем не надано.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Відповідача є помилковими, оскільки ставлячи питання про списання пені, інфляційних нарахувань та процентів річних, визначених Законом, Відповідач повинен довести, що вказаний Закон розповсюджує свою дію на нього, тобто він є учасником процедури врегулювання заборгованості, чого ним зроблено не було.

З огляду на наведене, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції у вказаній частині, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Відповідача.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як зазначалося раніше, суд першої інстанції, скориставшись ст. 83 ГПК України зменшив розмір пені на 85 % від заявленої до стягнення суми, зазначивши в рішенні, що розмір пені становить - 2 172,59 грн. Однак, здійснюючи перевірку розрахунку стягнутої суми пені, колегією суддів встановлено, що відповідне нарахування не відповідає дійсності, оскільки 85 % від заявленої до стягнення суми пені в розмірі 8 690, 39 грн. складає 1303,56 грн.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що вказана позовна вимога підлягає частковому задоволенню на суму 1 303,56 грн., а рішення суду підлягає зміні у відповідній частині.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову, витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд першої інстанції здійснив розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, не врахувавши положення ст. 49 ГПК України.

Так, позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" судом задоволено частково, однак судовий збір з житлово-будівельного кооператива-78 "Гірник-2" стягнуто в повному об'ємі - 1 378,00 грн., тоді як стягненню підлягала сума в розмірі 741,10 грн. ( пропорційно розміру задоволених позовних вимог ).

Отже, враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду підлягає зміні в частині стягнення з Відповідача пені , оскільки суд першої інстанції помилився при розрахунку суми пені в частині її зменшення до 85 % та в розмірі стягуваного судового збору без врахування пропорційного розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат.

Враховуючи приписи чинного законодавства та встановлені обставини справи, судова колегія вважає доводи викладені в апеляційних скаргах непереконливими та такими, що не відповідають приписам законодавства та спростовуються встановленим судом першої інстанції обставинами справи.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу житлово-будівельного кооператива-78 "Гірник-2" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2017 р. у справі № 904/11323/16 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Сягнути з житлово-будівельного кооператива-78 "Гірник-2" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": 1 303,56 грн. пені, 475,89 грн. - 3 % річних; 1 465,30 грн. - інфляційних втрат, 741,10 грн. судового збору за подання до господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви, про що видати наказ.

Виконання постанови щодо видачі наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 29.06.2017 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.С. Євстигнеєв

Суддя О.В. Чус