Рішення

від 21.04.2017 по справі 908/310/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/23/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2017 Справа № 908/310/17

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/310/17

за позовом: Василівської міської ради Запорізької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрт Сервіс»

про стягнення збитків в сумі 125955,28 грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 03-01-12/25 від 06.01.2017 року

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 20.04.2017 року

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.04.2017 року за клопотанням представника позивача строк розгляду справи був продовжений на підставі ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять календарних днів до 03.05.2017 року.

Ухвалою господарського суду від 21.04.2017 року в порядку приписів ст. 89 ГПК України була виправлена описка, допущена у першому пункті резолютивної частини ухвали Господарського суду Запорізької області від 13.04.2017 року у справі № 908/310/17 в частині зазначення дати, до якої продовжено строк розгляду спору судом у вказаній справі, а саме замість «Продовжити строк розгляду спору на 15 днів до 03.05.2017 року…» , далі за текстом, зазначено «Продовжити строк розгляду спору на 15 днів до 30.04.2017 року…» , далі за текстом.

СУТЬ СПОРУ: Василівська міська рада Запорізької області звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрт Сервіс» про стягнення збитків в сумі 125955,28 грн.

14.03.2017 року на адресу суду від позивача надійшла заява в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України про забезпечення позову, за змістом якої останній просить вжити заходів щодо забезпечення позову та накласти арешт на майно або грошові кошти, що належать відповідачу в межах ціни позову.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.03.2017 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 908/310/17 шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу в межах ціни позову.

14.03.2017 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшов супровідний лист, в якому останній просить перенести судове засідання на дату не раніше 21.03.2017 року та здійснювати листування за наступною адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 36, офіс 1.

Ухвалою господарського суду від 14.03.2017 року розгляд справи був відкладений на 28.03.2017 року о 10:45.

27.03.2017 року на адресу суду в порядку ст. 60 ГПК України надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрт Сервіс» до Василівської міської ради Запорізької області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Василівської районної державної адміністрації № 557 від 02.12.2016 року.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.03.2017 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрт Сервіс» , поданого у справі № 908/310/17 до Василівської міської ради Запорізької області, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Василівської районної державної адміністрації № 557 від 02.12.2016 року.

28.03.2017 року на адресу суду від позивача надійшли пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає, що додані до позовної заяви листи № 02-01-19/2447, № 02-01-19/437 були направлені на адресу відповідача простою кореспонденцією, окрім листа № 02-01/19/2306 від 16.12.2015 року, в підтвердження чого додає копію рекомендованого повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

12.04.2017 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника у зв'язку з неможливістю забезпечення його явки в судове засідання. Разом з тим надійшов відзив на позовну заяву в порядку ст. 59 ГПК України, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог з посиланням на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів, якими обґрунтовує обставини, викладені в позовній заяві, а тому вважає, що слід відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що якщо позивач вбачає реальне порушення своїх прав та має докази щодо потенційного порушення, йому необхідно було б вжити заходів, передбачених чинним законодавством, результатом законних дій позивача мало б стати рішення міської ради відповідної територіальної одиниці про утворення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. При цьому зазнає, що акт визначення збитків від 29.11.2016 року, яким позивач обґрунтовує позовні вимоги, не може бути належним та допустимим доказом, оскільки він був складений з порушенням норм чинного законодавства та фактично є нікчемним. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Безпосередньо в судовому засіданні 13.04.2017 року представник позивача надав суду із супровідним листом для долучення до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та пояснення, в яких зазначає, що площа земельної ділянки, зазначена в позові, зайнята спорудами, які знаходяться у приватній власності відповідача, та є такою, що повністю використовується відповідачем по теперішній час. Також вказує, що передача земельної ділянки з кадастровим номером № 2320910100:05:052:0017 іншому суб'єкту господарювання неможлива з огляду на вищевикладене.

Представник позивача в судовому засіданні 21.04.2017 року підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Разом з тим надав суду із супровідним листом витребувані документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.04.2017 року проти позову заперечив.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 06.10.2010 року між Василівською міською радою, далі Орендодавець, та Товариством з обмеженою відповідальності «Юрт Сервіс» , далі Орендар, був укладений договір оренди землі, далі Договір. Вказаний договір був зареєстрований у Василівському відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.12.2010 року за № 041026600042.

Відповідно до п. 1 Договору Орендодавець на підставі рішення п'ятдесят першої сесії п'ятого скликання Василівської міської ради від 16.09.2010 року № 14 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку в м. Василівка, вул. Невського, 105.

Згідно з п. п. 2, 3 Договору сторони визначили, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,0078 га для розміщення та обслуговування комплексу будівель. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - комплекс будівель.

Умовами п. 8 - 10 Договору сторони узгодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки землі та загальна сума орендної плати складає 38754,56 (тридцять вісім тисяч сімсот п'ятдесят чотири гривні 56 копійок) за рік. Орендна плата вноситься Орендарем помісячно в розмірі 3229,55 грн. (три тисячі двісті двадцять дев'ять гривень 55 коп.) на протязі 30 календарних днів наступних за останнім днем звітного місяця. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюються з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання договору оренди чи продовження його дії. Орендна плата вноситься у такі строки - на протязі 30 календарних днів наступних за останнім днем звітного місяця.

За умовами п. 19 Договору передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у семиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Відповідно до п. 20 Договору після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно з п. 7 Договору договір укладено на 5 (років), починаючи з моменту підписання сторонами договору оренди та реєстрації у Василівській міській раді. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Таким чином, Договір був укладений сторонами на строк до 30.12.2015 року.

Так, відповідно до акту прийому-передачі від 06.10.2010 року позивач (Орендодавець) передав, а відповідач (Орендар) прийняв в оренду земельну ділянку площею 2,0078 га для розміщення та обслуговування комплексу будівель.

Позивач в позові вказує, що після закінчення терміну дії оренди земельної ділянки в м. Василівка, вул. Невського, 105, загальною площею 2,0078 га відповідач не звернувся із заявою про подовження договору оренди.

16.12.2015 року, як зазначає позивач в позовній заяві, він звернувся до відповідача з листом № 02-01-19/2306, в якому нагадав відповідачу про закінчення 30.12.2015 року терміну договору оренди землі, укладеного з Василівською міською радою щодо земельної ділянки в м. Василівка, вул. Невського, 105, та відсутність звернення відповідача із заявою про поновлення вказаного договору на новий термін. При цьому в листі зазначив про обов'язковість поновлення вказаного договору оренди землі, оскільки на орендованій земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна, що є власністю відповідача.

30.12.2015 року позивач звернувся до відповідача листом № 02-01-19/2447, в якому повторно нагадав про закінчення строку дії договору оренди землі та обов'язковість поновлення його на новий термін. При цьому позивач просив відповідача проінформувати про свої наміри з приводу поновлення договору оренди землі.

В подальшому позивач втретє звернувся до відповідача листом № 02-01-19/437 від 17.02.2016 року, в якому зазначив, що у разі не вирішення відповідачем в найкоротші терміни питання поновлення договору оренди землі міською радою буде проведено розрахунок витрат у вигляді неодержаного доходу, нанесеного бюджету міської ради у зв'язку з використанням земельної ділянки з порушенням вимог земельного законодавства. При цьому позивач просив відповідача повідомити про свої наміри в 5-денний термін з дня отримання даного листа. Вказані листи були залишені відповідачем без відповіді та виконання.

У зв'язку не поновленням договору оренди землі на новий строк, а відтак використанням відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів комісією, затвердженою розпорядженням голови Василівської районної державної адміністрації № 540 від 24.11.2016 року «Про затвердження складу комісії з визначення та відшкодування розміру збитків, заподіяних Дніпрорудненській та Василівській міським радам у вигляді неодержаного доходу за використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів» складено акт визначення збитків, заподіяних Василівській міській раді у вигляді неодержаного доходу за використання ТОВ «Юрт Сервіс» земельної ділянки без правовстановлюючих документів від 29.11.2016 року. Зазначений акт затверджено розпорядженням голови Василівської районної державної адміністрації № 557 від 02.12.2016 року. В акті зазначено, що у зв'язку з тим, що на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомості, що є власністю ТОВ «Юрт Сервіс» , земельна ділянка фактично використовується, але плата за користування даною земельною ділянкою до міського бюджету не вноситься, тому міський бюджет зазнає збитків. За результатами розрахунків комісією визначено, що загальний розмір збитків, заподіяних Василівській міській раді внаслідок неодержання доходів, а саме орендної плати за використання земельної ділянки площею 2,0078 га для розміщення та обслуговування комплексу будівель за адресою: м. Василівка, вул. Невського, 105 складає 125955,28 грн. При цьому розмір збитків розрахований за 11 місяців 2016 року.

Позивач в позові вказує, що користування земельною ділянкою відповідачем без укладення договору оренди обмежує право законного власника розпоряджатись нею, використовувати її за цільовим призначенням та отримувати за її використання плату, чим завдається шкода інтересам територіальної громади м. Василівка, яка є власником вказаної земельної ділянки, внаслідок чого їй завдаються збитки у вигляді неодержання плати за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. При цьому зазначає, що відповідачем у зв'язку із зайняттям земельної ділянки без правовстановлюючих документів, яка розташована за адресою: Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Невського, 105, площею 2,0078 га завдано збитки територіальній громаді м. Василівка в особі Василівської міської ради Запорізької області у вигляді неодержаних доходів (орендної плати за землю). Вказує, що відповідачем не зроблено необхідних дій для реального оформлення права користування земельною ділянкою на умовах оренди (фактична бездіяльність) та в діях відповідача наявні всі чотири елементи складу цивільного правопорушення, наявність яких є підставою для притягнення його до деліктної відповідальності та стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, сумі 125955,28 грн.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, оцінивши та дослідивши надані до матеріалів справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами був укладений договір оренди землі. Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли всіх суттєвих умов передбачених законом для договорів оренди: зокрема щодо ціни, строку його дії, об'єкту оренди, за його індивідуально - визначеними ознаками тощо, а тому він вважається укладеним згідно п. п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181 ГК України та ст. ст. 627, 628, 638, 759 ЦК України.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV від 06.10.1998 року визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 вищезазначеного закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Предметом спору в даній справі є вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаних доходів (орендної плати) в сумі 125955,28 грн., заподіяних внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Приписами ч. 1, 2 ст. 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Частинами 1, 3 ст. 157 ЗК України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 3.7, 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 року № 6 зазначено, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284. Вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Частиною 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна як наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.

Підставою заявлених в даній справі вимог про стягнення збитків в сумі 125955,28 грн. за 11 місяців 2016 року (тобто з січня 2016 року по листопад 2016 року) є використання відповідачем після закінчення строку договору оренди землі від 06.10.2010 року земельної ділянки без правовстановлюючих документів (без оформлення права користування земельною ділянкою).

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 08-23-28-0.0-3362/2-16 від 10.11.2016 року (а.с. 28) власником земельної ділянки по вул. Невського, 105 в м. Василівка, площею 2,0078 га, яка була об'єктом оренди за договором оренди землі від 06.10.2010 року, є Василівська міська рада.

Матеріали справи свідчать, що на земельній ділянці за адресою: Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Невського, буд. 105, розміщені об'єкти нерухомого майна - комплекс будівель, які станом на 08.02.2017 року знаходились у приватній власності відповідача на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 521930 від 03.03.2009 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 79859837 від 08.02.2017 року.

Як вбачається зі змісту умов договору оренди землі від 06.10.2010 року (п. 3) та ситуаційної схеми земельної ділянки на момент передачі в оренду відповідачу земельної ділянки по вул. Невського, 105 в м. Василівка, площею 2,0078 га на ній вже був розміщений комплекс будівель.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Приписами ч. 5 ст. 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Оскільки власником земельної ділянки по вул. Невського, 105 в м. Василівка, площею 2,0078 га, є Василівська міська рада, відповідач за набуттям вказаної земельної ділянки у власність до позивача не звертався, а право постійного користування на вказану земельну ділянку відповідно до ч. 2 ст. 92 ЗК України відповідач не може набути, оскільки не входить до переліку суб'єктів набуття такого права, відтак єдиною правовою підставою для користування вказаною земельною ділянкою може бути лише договір оренди землі.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування (п. п. 3.1., 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин ).

Після закінчення строку договору оренди землі від 06.10.2010 року відповідач із заявою про поновлення (продовження) вказаного договору до позивача не звертався та не вчинив будь-яких дій, спрямованих на оформлення права користування вказаною земельною ділянкою.

Натомість в матеріалах справи містяться листи позивача № 02-01-19/2306 від 16.12.2015 року, № 02-01-19/2447 від 30.12.2015 року, № 02-01-19/437 від 17.02.2016 року, з якими останній неодноразово звертався до відповідача з метою вирішення питання щодо поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки по вул. Невського, 105 в м. Василівка, площею 2,0078 га на новий строк. Втім відповідач залишив вказані листи без відповіді та виконання.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач допустив бездіяльність, яка полягала у не оформленні права користування земельною ділянкою, на якій знаходилось належне йому на праві власності нерухоме майно (а саме, не уклав додаткову угоду до договору оренди землі про поновлення строку його дії), і така бездіяльність призвела до неправомірного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів протягом спірного періоду з січня 2016 року по листопад 2016 року.

Докази повернення земельної ділянки по вул. Невського, 105 в м. Василівка, площею 2,0078 га, після закінчення строку договору оренди землі від 06.10.2010 року на користь Орендодавця - позивача в матеріалах справи відсутні.

Відтак, після закінчення строку дії договору оренди відповідач фактично продовжив користуватися спірною земельною ділянкою, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, які належали йому на праві приватної власності, без оформлення правовстановлюючого документу - договору оренди землі, що є протиправною поведінкою, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства України.

Факт користування спірною земельною ділянкою підтверджує позивач в наданих суду поясненнях.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Приписами ч. 1 (пункт в ) ст. 96 ЗК України передбачений обов'язок землекористувачів, а саме: своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем плати за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати після закінчення строку дії договору оренди землі від 06.10.2010 року, тобто після 30.12.2015 року.

Разом з тим в матеріалах справи міститься лист Василівського відділення Токмацької об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькі області № 4303/10/08/03-12 від 20.12.2016 року, в якому останнє повідомляє, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Юрт Сервіс» в 2016 році орендна плата за користування земельною ділянкою не сплачувалась по причині закінчення дії договору оренди.

Таким чином, користуючись земельною ділянкою по вул. Невського, 105 в м. Василівка, площею 2,0078 га, без правовстановлюючих документів (без укладення договору оренди землі на новий строк) у 2016 році відповідач завдав збитків позивачу у вигляді неодержавного доходу (орендної плати за землю), що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням позивачу збитків.

Статтею 21 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" визначено, що орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка, згідно п. 12, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оцінку земель", являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами.

Отже, законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності.

Для визначення розміру таких збитків постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок), у відповідності до якого, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (п. 1 Порядку). Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії (п. 2 Порядку). Відшкодуванню підлягають: збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані (п. 3 Порядку).

Згідно з п. 5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій.

Матеріали справи містять акт визначення збитків, заподіяних Василівській міській раді у вигляді неодержаного доходу за використання ТОВ «Юрт Сервіс» земельної ділянки без правовстановлюючих документів від 29.11.2016 року, затверджений розпорядженням голови Василівської районної державної адміністрації № 557 від 02.12.2016 року, в якому визначено, що загальний розмір збитків, заподіяних Василівській міській раді внаслідок неодержання доходів, а саме орендної плати за використання земельної ділянки площею 2,0078 га для розміщення та обслуговування комплексу будівель за адресою: м. Василівка, вул. Невського, 105 за 11 місяців 2016 року складає 125955,28 грн.

Сума завданих збитків була розрахована виходячи із нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 08-23-28-0.0-3362-16 від 10.11.2016 року, яка складає 2290096,68 грн., що узгоджується з приписами ч. 1 п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» .

При цьому для визначення розміру завданих відповідачем збитків була застосована ставка орендної плати, затверджена рішенням Василівської міської ради № 6 від 04.06.2008 року, яка за землі промисловості складає 6% від нормативної грошової оцінки землі.

За умовами п. 15 договору оренди землі від 06.10.2010 року цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості.

Таким чином, розрахунок збитків, заподіяних внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, виконаний позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства.

Проаналізувавши матеріали справи та наявні докази суд дійшов висновку, що заявлені в даній справі позивачем до стягнення збитки в сумі 125955,28 грн. були заподіяні саме з вини відповідача, який всупереч вимогам чинного законодавства України після закінчення строку дії договору оренди землі від 06.10.2010 року продовжив використовувати земельну ділянку без оформлення правовстановлюючих документів, не сплачуючи за її користування плату, а також не вчинив будь-який дій, спрямованих на оформлення свого права землекористування.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено весь склад господарського правопорушення, а саме: бездіяльність відповідача, яка полягає у не оформленні права користування земельною ділянкою, на якій знаходилось належне йому на праві власності нерухоме майно, протиправну поведінку у вигляді користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів та без сплати плати за користування ділянкою, факт заподіяння відповідачем збитків внаслідок використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів, надано обґрунтований та документально підтверджений розрахунок розміру збитків, що підлягають відшкодуванню. Відповідач доказів відшкодування позивачу завданих збитків станом на день розгляду справи суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Василівської міської ради Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрт Сервіс» про стягнення збитків в сумі 125955,28 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Так, в матеріалах справи міститься наданий відповідачем договір купівлі-продажу від 15.03.2017 року, укладений між відповідачем (Продавець) та ТОВ Євро-Спец-Сервіс , за умовами якого (п.1) Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти у власність комплекс будівель за адресою: Запорізька область, Василівський район, місто Василівка, вулиця Невського, будинок № 105 (сто п'ять), яке знаходиться на земельній ділянці площею 2,0078 га , кадастровий номер 2320910100:05:052:0017.

Проте, оскільки вказаний договір був укладений відповідачем 15.03.2017 року, тобто після періоду, за який стягуються збитки в даній справі, то обставини переходу права власності на майно за вказаним договором судом не досліджуються.

Заперечення відповідача у відзиві проти акту визначення збитків від 29.11.2016 року з посиланням на те, що він складений з порушенням норм чинного законодавства, є безпідставними, оскільки вказаний акт був складений у відповідності до положень Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року. В матеріалах справи міститься розпорядження голови Василівської районної державної адміністрації № 540 від 24.11.2016 року «Про затвердження складу комісії з визначення та відшкодування розміру збитків, заподіяних Дніпрорудненській та Василівській міським радам у вигляді неодержаного доходу за використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів» , акт визначення збитків від 29.11.2016 року підписаний членами комісії та затверджений розпорядженням голови Василівської районної державної адміністрації № 557 від 02.12.2016 року.

Стосовно тверджень відповідача про те, що акт визначення збитків від 29.11.2016 року не може бути належним та допустимим доказом слід зазначити, що відповідно до ст. 34 ГПК України оцінку належності та допустимості доказам надає господарський суд. Інститут допустимості засобів доказування передбачає, що обставини справи відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказів, слід розуміти спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Акт визначення збитків від 29.11.2016 року підтверджує обставини, які є підставою заявлених позовних вимог в даній справі, а також розмір збитків, який є предметом доказування.

Матеріали справи свідчать, що відповідач звертався до суду із зустрічним позовом до Василівської міської ради Запорізької області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Василівської районної державної адміністрації № 557 від 02.12.2016 року. Однак, ухвалою суду від 27.03.2017 року було відмовлено у прийнятті вказаного зустрічного позову.

Слід звернути увагу відповідача на те, що він не позбавлений права та можливості звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1889,33 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрт Сервіс» , відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 21.04.2017 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 224, 225, 226 ГК України, ст. ст. 96, 120, 206, 156, 157 ЗК України ст. ст. 4 2 , 4 3 , 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Василівської міської ради Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрт Сервіс» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрт Сервіс» , 69121, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32875642, на користь:

- Василівської міської ради Запорізької області, 71600, Запорізька область, м. Василівка, бульвар Центральний, буд. 1, код ЄДРПОУ 24912088, збитки в сумі 125955 (сто двадцять п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 28 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1889 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 33 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено - 26.04.2017 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.