Рішення

від 26.04.2017 по справі 910/2729/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2017Справа №910/2729/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Малого приватного підприємства Рада до про Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) Київкомунсервіс стягнення заборгованості у розмірі 332 805 грн. 08 коп. Представники:

від Позивача: Нечипоренко Р.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Башинський О.Д. (представник за Довіреністю);

Редчиць О.В. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Мале приватне підприємство Рада (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) Київкомунсервіс (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 332 805 грн. 08 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 15.02.2016 року між Малим приватним підприємством Рада (Орендар) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) Київкомунсервіс (Суборендар) було укладено Договір суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №15022016, відповідно до умов якого Орендар передав, а Суборендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, що перебуває на балансі Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (ДП Укрекоресурси ), вартість якого визначена згідно із звітом про оцінку майна та висновком про вартість об'єкта оцінки проведеного ТОВ з ІК Верітекс станом на 05.10.2015 року і становить за незалежною оцінкою 2037619 грн. 00 коп. без ПДВ. Як зазначає Позивач, Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати суборендних платежів, внаслідок чого утворилась заборгованість перед Малим приватним підприємством Рада у розмірі 185 626 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) Київкомунсервіс пеню у розмірі 3 816 грн. 48 коп., штраф у розмірі подвійної місячної суборендної плати у розмірі 124 800 грн. 00 коп. та 10% штрафу у розмірі 18 562 грн. 60 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 року порушено провадження у справі № 910/2729/17, судове засідання призначено на 23.03.2017 року.

22.03.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 22.02.2017 року.

23.03.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із веденням переговорів щодо укладання мирової угоди.

23.03.2017 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 22.02.2017 року не виконав.

Суд прийшов до висновку про задоволення клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.

Також, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) сторін надати докази на підтвердження здійснення часткової оплати Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) "Київкомунсервіс" за Договором №15022016 від 15.02.2016 року;

2) Позивача:

- здійснити обґрунтований розрахунок пені за кожен місяць окремо із зазначенням періоду початку прострочки Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) "Київкомунсервіс" та закінчення такого нарахування, відповідно до вимог ч. 5 ст. 254, ст. 530 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України з урахуванням здійснення часткової оплати;

- надати обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) "Київкомунсервіс" заборгованості із суборендної плати.

3) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості за Договором №15022016 від 15.02.2016 року у розмірі 185 626,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 року відкладено розгляд справи на 05.04.2017 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

05.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 23.03.2017 року та клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки між сторонами ведуться переговори щодо підписання мирової угоди.

05.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки між сторонами ведуться переговори щодо підписання мирової угоди.

05.04.2017 року в судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представник позивача вимоги ухвали суду від 23.03.2017 року виконав не в повному обсязі. Представник відповідача вимоги ухвали суду не виконав.

Суд прийшов до висновку про задоволення клопотання сторін про відкладення розгляду справи для надання часу врегулювати спір мирним шляхом.

Також, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати докази на підтвердження виставлення рахунків на оплату Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) "Київкомунсервіс" відповідно до п. 3.4, 3.6. Договору №15022016 від 15.02.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 року відкладено розгляд справи на 19.04.2017 року, у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

19.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

19.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

19.04.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін. Представник позивача вимоги ухвали суду належним чином не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) "Київкомунсервіс".

Також, в судовому засіданні представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору на 15 днів.

Суд, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання представника позивача про продовження строків розгляду спору, виходячи з того, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року відкладено розгляд справи на 26.04.2017 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

21.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення та пояснення на відзив Відповідача.

В судовому засіданні 26 квітня 2017 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представники Відповідача заперечили проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 26 квітня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

15.02.2016 року між Малим приватним підприємством Рада (Орендар) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) Київкомунсервіс (Суборендар) було укладено Договір суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №15022016, відповідно до умов якого Орендар передав, а Суборендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, що перебуває на балансі Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (ДП Укрекоресурси ), вартість якого визначена згідно із звітом про оцінку майна та висновком про вартість об'єкта оцінки проведеного ТОВ з ІК Верітекс станом на 05.10.2015 року і становить за незалежною оцінкою 2037619 грн. 00 коп. без ПДВ. Перелік майна, яке передається в оренду, зазначається в Додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору Суборендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, який підписується разом з Актом прймання - передачі майна.

Згідно з п.3.1 Договору суборендна плата визначена за результатами конкурсу на право суборенди державного майна і становить за базовий місяць розрахунку 52000 грн. 00 коп. без ПДВ.

Нарахування ПДВ на суму суборендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. (п.3.2 Договору)

Розмір суборендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. (п.3.3 Договору)

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що суборендна плата сплачується на умовах попередньої оплати на підставі виставлених рахунків в безготівковому порядку на банківський рахунок Орендаря не пізніше 10 числа кожного місяця. Рахунок на оплату орендної плати Орендар направляє Суборендарю щомісяця.

У п.3.5 Договору визначено, що Суборендар зобов'язаний протягом 3 робочих днів з моменту підписання Договору та Акту приймання - передачі сплатити суборендну плату за перший та останній місяці суборенди на підставі виставленого рахунку.

Пунктом 3.10 Договору передбачено, що суборендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується Орендарем з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені ввід суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати за весь період заборгованості.

У разі, якщо на дату сплати суборендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Суборендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. (п.3.11 Договору)

Згідно з п.3.12 Договору у разі несвоєчасної сплати або не в повному обсязі суборендної плати за перший та останній місяць суборенди (п.3.5 цього Договору), Суборендар сплачує штраф у розмірі подвійної місячної суборендної плати.

Відповідно до п.13.1 Договору набуває чинності з моменту його підписання Сторонами. Цей Договір укладено строком на 4 роки, що діє з 15.02.2016 року до 14.02.2020 року включно. Керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України Сторони домовились про те, що умови Договору застосовуються до відносин між ними, що виникли до його укладення, а саме - з 01.02.2016 року.

Додатком №1 до Договору суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №15022016 від 15.02.2016 року Сторони узгодили перелік переданого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №15022016 від 15.02.2016 року Орендар передав, а Суборендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, що перебуває на балансі Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (ДП Укрекоресурси ), що підтверджується Актом приймання - передачі індивідуально визначеного рухомого майна від 01.02.2016 року.

Листом від 24.02.2016 року Позивач просив Відповідача сплатити рахунок -фактуру №СФ-0000084 від 19.02.2016 року в розмірі 124 800 грн. 00 коп., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 03.03.2016 року, описом вкладення у цінний лист від 25.02.2016 року, фіскальним чеком від 25.02.2016 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати суборендних платежів, внаслідок чого утворилась заборгованість перед Малим приватним підприємством Рада у розмірі 185 626 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) Київкомунсервіс пеню у розмірі 3 816 грн. 48 коп., штраф у розмірі подвійної місячної суборендної плати у розмірі 124 800 грн. 00 коп. та 10% штрафу у розмірі 18 562 грн. 60 коп.

Позивачем неодноразово (10.11.2016 р. №374, 05.12.2016 р. №395) направлялись на адресу Відповідача претензії з вимогами сплатити заборгованість по суборендній платі, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення, які залишені без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що підлягає припиненню провадження у даній справі в частині стягнення 20 000 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості, інші позовні вимоги Малого приватного підприємства Рада підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №15022016 від 15.02.2016 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №15022016 від 15.02.2016 року Орендар передав, а Суборендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, що перебуває на балансі Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (ДП Укрекоресурси ), що підтверджується Актом приймання - передачі індивідуально визначеного рухомого майна від 01.02.2016 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що суборендна плата сплачується на умовах попередньої оплати на підставі виставлених рахунків в безготівковому порядку на банківський рахунок Орендаря не пізніше 10 числа кожного місяця. Рахунок на оплату орендної плати Орендар направляє Суборендарю щомісяця.

На виконання умов Договору суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №15022016 від 15.02.2016 року Орендар виставив Відповідачу рахунки на оплату №СФ-000867 від 30.11.2016 року на суму 68 601 грн. 62 коп., №СФ-0000023 від 31.01.2017 року на суму 70 464 грн. 98 коп., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення 12.12.2016 року, від 07.02.2107 року, які були частково оплачені Відповідачем, що підтверджується виписками по рахунку Позивача.

В силу положень ст.538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що у Відповідача утворилась заборгованість за період з 01.11.2016 року по 31.01.2017 року перед Малим приватним підприємством Рада за Договором суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №15022016 від 15.02.2016 року по суборендній платі у розмірі 185 626 грн. 01 коп., що підтверджується матеріалами справи, а саме: довідками заборгованості станом на 10.02.2017 року та письмовими поясненнями, наданими Позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, після порушення провадження у справі №910/2729/17 Відповідачем було сплачено на користь Малого приватного підприємства Рада за Договором суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №15022016 від 15.02.2016 року грошові кошти у загальному розмірі 20 000 грн. 00 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача за період з 27.02.2017 року по 31.03.2017 року із зазначенням призначення платежу оплата за оренду рух.майна зг.дог.№15022016 від 15.02.2016р. .

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до пункту 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) Київкомунсервіс заборгованості на загальну суму в розмірі 20 000 грн. 00 коп. на виконання умов Договору суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №15022016 від 15.02.2016 року після порушення провадження у даній справі, Суд приходить до висновку щодо припинення провадження у справі №910/2729/17 в частині стягнення 20 000 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Таким чином, Суд зазначає, що заборгованість Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) Київкомунсервіс за період з 01.11.2016 року по 31.01.2017 року перед Малим приватним підприємством Рада за Договором суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №15022016 від 15.02.2016 року по суборендній платі становить у розмірі 165 626 грн. 01 коп.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Малим приватним підприємством Рада по суборендній платі у розмірі 165 626 грн. 01 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по суборендній платі в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по суборендній платі у розмірі 165 626 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, Суд звертає увагу, що Позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 185 626 грн. 00 коп., оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі мінус 20 000 грн. 00 коп., які сплачені після порушення у даній справі.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню по суборендній платі у розмірі 3 816 грн. 48 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 3.10 Договору передбачено, що суборендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується Орендарем з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені ввід суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати за весь період заборгованості.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв язку з неналежним виконанням умов Договору в частині сплати орендної плати, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за період з 11.11.2016 р. по 11.01.2017 р. у розмірі 3 816 грн. 48 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача, оскільки Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Так, за період прострочення оплати суборендної плати за листопад 2016 року загальний період прострочки Відповідача становить з 11.11.2016 року по 11.01.2017 року, тобто 62 дні (заявлений Позивачем період згідно з письмовими поясненнями від 21.04.2017 року), а за грудень 2016 року становить з 13.12.2016 року по 11.01.2017 року, оскільки 10.12.2016 року є вихідним днем, який переносить на наступний робочий день. За таких підстав, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня по суборендній платі за загальний період прострочення з 11.11.2016 р. по 11.01.2017 р. у розмірі 3 755 грн. 28 коп.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву від 19.04.2017 року зазначено про застосування спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Проте, Суд зазначає, що вказаний відзив взагалі не підписаний уповноваженим представником Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) Київкомунсервіс Редчиць О.В., тобто не оформлений належним чином, а тому Суд не приймає вказану заяву до уваги.

В судовому засіданні 26.04.2017 року представники Відповідача наполягали на застосуванні спеціальних строків позовної давності до вимог Позивача про стягнення неустойки (штрафів, пені), а тому Суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81-1 ГПК); господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи. (п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013 року)

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013 року)

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 10.02.2017 р. (згідно з відбитком поштового штемпелю на конверті), проте останнім заявлено до стягнення пеню за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за період з 11.11.2016 р. по 11.01.2017 р., а тому до даної частини позовних вимог не підлягають застосуванню спеціальні строки позовної давності за заявою Відповідача.

Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня по суборендній платі за загальний період прострочення з 11.11.2016 р. по 11.01.2017 р. у розмірі 3 755 грн. 28 коп.

Також Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача штрафу відповідно до п.3.11 Договору у розмірі 18 562 грн. 60 коп.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У разі, якщо на дату сплати суборендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Суборендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. (п.3.11 Договору)

За таких підстав, Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача штрафу на підставі п.3.11 Договору в розмірі 18 562 грн. 60 коп., оскільки на час звернення Позивача до суду з вказаним позовом заборгованість Відповідача по суборендній платі становила три місяці, а саме за листопад 2016 року, січень 2017 року та лютий 2017 року.

Що стосується заявлених Відповідачем спеціальних строків позовної давності до вимог про стягнення штрафу, Суд приходить до висновку, що в даному випадку Позивачем не пропущений спеціальний строк позовної давності, оскільки останнім заявлено до стягнення штраф у зв'язку з наявною заборгованістю по суборендній платі за три місяці за листопад 2016 року - лютий 2017 року, в той час як Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 10.02.2017 року.

Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню штраф на підставі п.3.11 Договору в розмірі 18 562 грн. 60 коп.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача штраф у розмірі подвійної місячної суборендної плати у розмірі 124 800 грн. 00 коп. на підставі п.3.12 Договору.

У п.3.5 Договору визначено, що Суборендар зобов'язаний протягом 3 робочих днів з моменту підписання Договору та Акту приймання - передачі сплатити суборендну плату за перший та останній місяці суборенди на підставі виставленого рахунку.

Згідно з п.3.12 Договору у разі несвоєчасної сплати або не в повному обсязі суборендної плати за перший та останній місяць суборенди (п.3.5 цього Договору), Суборендар сплачує штраф у розмірі подвійної місячної суборендної плати.

Судом встановлено, що листом від 24.02.2016 року Позивач просив Відповідача сплатити рахунок -фактуру №СФ-0000084 від 19.02.2016 року в розмірі 124 800 грн. 00 коп., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 03.03.2016 року, описом вкладення у цінний лист від 25.02.2016 року, фіскальним чеком від 25.02.2016 року.

Згідно з п.3.1 Договору суборендна плата визначена за результатами конкурсу на право суборенди державного майна і становить за базовий місяць розрахунку 52000 грн. 00 коп. без ПДВ.

Як вбачається з рахунку -фактури №СФ-0000084 від 19.02.2016 року на суму 124 800 грн. 00 коп. Позивачем нараховано суборендну плату за перший та останній місяць оренди (52 000 грн. + 52 000 грн. + ПДВ)

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем суборендної плати за перший та останній місяць оренди Малому приватному підприємству Рада у розмірі 124 800 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату суборендної плати за перший та останній місяць оренди в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача штрафу у розмірі подвійної місячної суборендної плати у розмірі 124 800 грн. 00 коп. на підставі п.3.12 Договору є обґрунтованими.

Що стосується заявлених Відповідачем спеціальних строків позовної давності до вимог про стягнення штрафу у розмірі 124 800 грн. 00 коп. на підставі п.3.12 Договору, Суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що Суборендар зобов'язаний протягом 3 робочих днів з моменту підписання Договору та Акту приймання - передачі сплатити суборендну плату за перший та останній місяці суборенди на підставі виставленого рахунку.

Судом встановлено, що Договір суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №15022016 підписаний Сторонами 15.02.2016 року, Акт приймання - передачі датований 01.02.2016 року, рахунок на оплату суборендної плати за перший та останній місяці суборенди був виставлений Позивачу 19.02.2016 року.

Листом від 24.02.2016 року Позивач просив Відповідача сплатити рахунок -фактуру №СФ-0000084 від 19.02.2016 року в розмірі 124 800 грн. 00 коп., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 03.03.2016 року, описом вкладення у цінний лист від 25.02.2016 року, фіскальним чеком від 25.02.2016 року.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що обов'язок Відповідача по сплаті суборендної плати за перший та останній місяці суборенди відповідно до п.3.5 Договору виник з моменту підписання Договору суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №15022016 від 15.02.2016 року уповноваженими представниками Сторін, тобто 18.02.2016 року , оскільки датування Акту приймання - передачі індивідуально визначеного рухомого майна 01.02.2016 року пов'язано з тим, що у п.13.1 Договору зазначили, що керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України Сторони домовились про те, що умови Договору застосовуються до відносин між ними, що виникли до його укладення, а саме - з 01.02.2016 року, проте сам Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами. Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє Відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.

За таких підстав, прострочка Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) Київкомунсервіс по сплаті суборендної плати за перший та останній місяці суборенди відповідно до п.3.5 Договору почалась з 19.02.2016 року, в той час як Мале приватне підприємство Рада звернулось до суду з вказаним позовом 10.02.2017 року, тобто в межах спеціального строку позовної давності, а тому до даних правовідносин Сторін не підлягає застосуванню річний строк позовної давності до вимог штрафу за заявою Відповідача та з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню штраф у розмірі подвійної місячної суборендної плати у розмірі 124 800 грн. 00 коп. на підставі п.3.12 Договору.

Таким чином, з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) Київкомунсервіс на користь Малого приватного підприємства Рада підлягає стягненню заборгованість у розмірі 165 626 грн. 00 коп., пеня у розмірі 3 755 грн. 28 коп., 10% штраф у розмірі 18 562 грн. 60 коп. та штраф у розмірі подвійної місячної суборендної плати у розмірі 124 800 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, а в частині припиненого провадження - на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Припинити провадження у справі № 910/2729/17 за позовом Малого приватного підприємства Рада в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 20 000 грн. 00 коп. у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

2. Позов Малого приватного підприємства Рада - задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) Київкомунсервіс (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА , будинок 23, Ідентифікаційний код юридичної особи 33745659) на користь Малого приватного підприємства Рада (08200, Київська обл., місто Ірпінь, ВУЛИЦЯ ТУРГЕНІВСЬКА, будинок 25, Ідентифікаційний код юридичної особи 13736978) заборгованість у розмірі 165 626 (сто шістдесят п'ять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 00 коп., пеню у розмірі 3 755 (три тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 28 (двадцять вісім) коп., 10% штрафу у розмірі 18 562 (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 60 (шістдесят) коп., штраф у розмірі подвійної місячної суборендної плати у розмірі 124 800 (сто двадцять чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 4 991 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 16 (шістнадцять) коп.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27 квітня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин