Постанова

від 20.06.2017 по справі 910/2729/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2017 р. Справа№ 910/2729/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Нечипоренко Р.В. довіреність № б/н від 24.01.17

від відповідача: Редчиць О.В. довіреність № 6-81 від 16.01.17

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) "Київкомунсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26 квітня 2017 року

у справі № 910/2729/17 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Малого приватного підприємства "Рада"

до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) "Київкомунсервіс"

про стягнення заборгованості у розмірі 332 805 грн. 08 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство "Рада" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення заборгованості у розмірі 332 805,08 грн., з яких заборгованість по сплаті суборенд них платежів у сумі 185 626 грн., пеня у розмірі 3 816,48 грн., штраф у розмірі подвійної місячної суборендної плати у розмірі 124 800,48 грн. та 10% штрафу у розмірі 18 562,60 грн. (а.с.6-10).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26 квітня 2017 року у справі № 910/2729/17 припинено провадження у справі № 910/2729/17 в частині стягнення основного боргу в розмірі 20 000 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору, позов МПП "Рада" задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) "Київкомунсервіс" на користь МПП "Рада" заборгованість у розмірі 165 626, 00 грн., пеню - 3 755, 28 грн., 10% штрафу - 18 562, 60 грн., штраф у розмірі подвійної місячної суборендної плати - 124 800, 00 грн. та судовий збір - 4991,16 грн. В іншій частині позову - відмовлено (а.с.203-216).

13 травня 2017 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) "Київкомунсервіс" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 26 квітня 2017 року у справі №910/2729/17, в якій просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 травня 2017 року апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) "Київкомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 26 квітня 2017 року у справі №910/2729/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Мальченко А.О.

17 травня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) "Київкомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 26 квітня 2017 року у справі №910/2729/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Мальченко А.О., та призначено до розгляду на 06 червня 2017 року.

06 червня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладено на 20 червня 2017 року.

У судовому засіданні 20 червня 2017 року представники Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) "Київкомунсервіс" надали пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов у задоволенні позову відмовити.

Представник Малого приватного підприємства "Рада" в судовому засіданні 20 червня 2017 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

15 лютого 2016 року між Малим приватним підприємством "Рада" (далі - позивач, орендар) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) "Київкомунсервіс" (далі - відповідач, суборендар) укладено Договір №15022016 суборенди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), відповідно до умов якого орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно за переліком, зазначеним у Додатку №1 (а.с. 14-20, 21-22).

Відповідно до п.2.1 Договору суборендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, який підписується разом з Актом приймання - передачі майна.

Відповідно до п.13.1 Договору набуває чинності з моменту його підписання Сторонами. Цей Договір укладено строком на 4 роки, що діє з 15.02.2016 р. до 14.02.2020 р. включно. Керуючись ч. 3 ст.631 ЦК України Сторони домовились про те, що умови Договору застосовуються до відносин між ними, що виникли до його укладення, а саме - з 01.02.2016 р.

На виконання умов Договору №15022016 орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно, що перебуває на балансі Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (ДП "Укрекоресурси"), що підтверджується Актом приймання - передачі індивідуально визначеного рухомого майна від 01.02.2016 р. (а.с. 23-24).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (аналогічні за змістом положення містяться у ст. 759 ЦК України).

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 Договору суборендна плата визначена за результатами конкурсу на право суборенди державного майна і становить за базовий місяць розрахунку 52000 грн. 00 коп. без ПДВ. Нарахування ПДВ на суму суборендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Розмір суборендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. (п.3.3 Договору)

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що суборендна плата сплачується на умовах попередньої оплати на підставі виставлених рахунків в безготівковому порядку на банківський рахунок Орендаря не пізніше 10 числа кожного місяця. Рахунок на оплату орендної плати орендар направляє суборендарю щомісяця.

У п. 3.5 Договору визначено, що суборендар зобов'язаний протягом 3 робочих днів з моменту підписання Договору та Акту приймання - передачі сплатити суборендну плату за перший та останній місяці суборенди на підставі виставленого рахунку.

Листом від 24.02.2016 р. № 245 позивач просив відповідача сплатити надісланий разом з цим листом рахунок - фактуру №СФ-0000084 від 19.02.2016 р. щодо оплати суборенди за перший і останній місяць у сумі 124 800 грн. Направлення вказаного листа відповідачу підтверджується описом вкладення у цінний лист від 25.02.2016 р. та фіскальним чеком від 25.02.2016 р., а отримання вказаного листа останнім 03.03.2016 р. підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 179, 179/зворот, 180).

Доказів повної оплати відповідачем рахунку №СФ-0000084 від 19.02.2016 р. матеріали справи не містять.

Відповідно до підписаних та скріплених печатками сторін Актів здачі прийняття-робіт вартість суборенди рухомого майна складає 525311,08 грн.: № ОУ-000036 від 29.02.2016 р. - 62400 грн. з ПДВ (а.с. 188); № ОУ-0033 від 30.03.2016 р. - 62400 грн. з ПДВ (а.с. 189); № ОУ-00045 від 29.04.2016 р. - 63024 грн. з ПДВ (а.с. 190); № ОУ-038 від 29.06.2016 р. - 65882,14 грн. з ПДВ (а.с. 191); № ОУ-000054 від 31.08.2016 р. - 65750,38 грн. з ПДВ (а.с. 192); № ОУ-00040 від 30.09.2016 р. - 65553,13 грн. з ПДВ (а.с. 193); № ОА-71 від 30.12.2016 р. - 69836,45 грн. з ПДВ; № ОУ-000025 від 31.01.2017 р. - 70464,98 грн. з ПДВ.

Шляхом підписання вказаних актів, відповідач погодився з вказаною у них ціною та відповідно взяв на себе зобов'язання по її оплаті.

Крім того, позивач разом з претензіями виставив відповідачу рахунки на оплату №СФ-000867 від 30.11.2016 р. на суму 68 601,62 грн., №СФ-0000023 від 31.01.2017 р. на суму 70 464,98 грн. Отримання вказаних рахунків 12.12.2016 р. та від 07.02.2107 р. підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення.

Крім того у матеріалах справи також містяться копії Актів здачі прийняття-робіт: № ОУ-40 від 31.05.2016 р., на суму 65229,84 грн., № ОА-000045 від 29.07.2016 р. на суму 65750,38 грн., № ОА-0054 від 31.10.2016 р. на суму 66733,09 грн., № ОА-054 від 30.11.2016 р. на суму 68601,62 грн., які відповідачем підписані не були, а також рахунки-фактури № СФ-0000340 від 10.05.2016 р. на суму 65229,84 грн., що відповідає вартості визначеній у Акті здачі прийняття-робіт № ОУ-40 від 31.05.2016 р., № СФ-0000526 від 14.07.2016 р. на суму 65750,38 грн., що відповідає вартості визначеній у Акті здачі прийняття-робіт № ОА-000045 від 29.07.2016 р., № СФ-0000867 від 30.11.2016 р. на суму 68601,62 грн., що відповідає вартості визначеній у Акті здачі прийняття-робіт № ОА-054 від 30.11.2016 р. (т.І, а.с. 183-185).

Тобто загалом, вартість суборенди щодо користування майном у період з 01.02.2016 р. по 31.01.2017 р. складала 791626,01 грн.

Поряд з цим, виписками по рахунку позивача підтверджується(а.с. 57-132), що у період з 08.02.2016 р. по 31.03.2017 р. відповідачем оплачено 606000 грн., а саме: у період з 08.02.2016 р. по 11.03.2016 р. - 65000 грн., у період з 12.03.2016 р. по 23.03.2016 р. - 63000 грн., у період з 24.03.2016 р. по 20.05.2016 р. - 63000 грн., у період з 20.05.2016 р. по 23.06.2016 р. - 62000 грн., у період з 24.06.2016 р. по 01.08.2016 р. відповідачем оплачено 63000 грн., у період з 02.08.2016 р. по 23.09.2016 р. - 65000 грн., у період з 24.09.2016 р. по 31.10.2016 р. - 65000 грн., з 01.11.2016 р. по 30.11.2016 р. відповідачем оплачено 85000 грн., з 30.11.2016 р. по 04.01.2017 р. відповідачем оплачено 40000 грн., у період з 04.01.2017 р. по 31.01.2017 р. - 15000 грн., в процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідачем також було оплачено 20000 грн.

Позивачем зазначено, що спірною у даній справі є заборгованість за листопад 2016 року у сумі 45324,58 грн., січень 2017 року у сумі 70464,98 грн. та лютий 2016 року у сумі 69836,45 грн. При цьому, оскільки в процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідач частково сплатив заборгованість у сумі 20 000 грн., позивач просив стягнути з відповідача 165626,01 грн.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог та у апеляційній скарзі зазначав, що у нього відсутній обов'язок по сплаті заборгованості з огляду на наявність прострочення кредитора, що полягали у не надсиланні йому рахунків. Проте, колегія суддів зазначає про безпідставність таких доводів з огляду на наступне.

Листом від 24.02.2016 р. № 245 позивач просив відповідача сплатити надісланий разом з цим листом рахунок - фактуру №СФ-0000084 від 19.02.2016 р. щодо оплати суборенди за перший і останній місяць у сумі 124 800 грн. Направлення вказаного листа відповідачу підтверджується описом вкладення у цінний лист від 25.02.2016 р. та фіскальним чеком від 25.02.2016 р., а отримання вказаного листа останнім 03.03.2016 р. підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 179, 179/зворот, 180).

Враховуючи, що відповідно до акту приймання-передачі майна в суборенду датою передачі є 01.02.2016 р., місяць у якому відбулась передача майна слід вважати першим місяцем суборенди. Проте, як вбачається з банківської виписки позивача, відповідачем у період з 08.02.2016 р. по 11.03.2016 р. було оплачено лише 65000 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 10.11.2016 р. №374 на суму 191572,64 грн. (а.с. 26-27), а також претензією від 05.12.2016 р. №395 на суму 165324,58 грн. щодо рахунків фактур від 10.05.2016 р. № СФ-0000340 на суму 65229,84 грн., від 14.07.2016 р. № СФ000526 на суму 65750,38 грн., від 30.11.2016 р. № СФ-000867 на суму 68601,62 грн. та за Актами здачі-прийняття робіт № ОА-0054 від 31.08.2016 р. на суму 65750,38 грн. з ПДВ, № ОА-000045 від 29.04.2016 р. на суму 63024 грн. з ПДВ, № ОУ-40, у яких просив сплатити заборгованість по суборендній платі (а.с. 181-182).

Тобто, шляхом направлення вказаних претензій позивачем виставлено відповідачу вимогу щодо оплати суборендних платежів, отримання вказаних претензій 21.11.2014 р. та 12.12.2016 р. підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення (а.с. 27, 29/зворот), проте відповідачем вказані претензії залишено без належного реагування.

Листом № 7 від 01.02.2017 р. позивач повідомив відповідача про те, що за останнім рахується борг у сумі 205625,01 грн. з ПДВ та надав рахунок-фактуру № СФ-0000023 від 31.01.2017 р. на суму 70464,98 грн. з ПДВ та два примірники акту здачі-прийняття робіт № ОУ-0000025 від 01.02.2017 р. (а.с. 186, 187). Направлення вказаного листа відповідачу та отримання його останнім 07.02.2017 р. підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 186/зворот).

Звертаючись зі вказаним позовом (15.02.2017 р.) позивач зазначав, що за відповідачем рахується заборгованість у загальному розмірі 185 626 грн.

Пунктом 1-1 статті 80 ГПК України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене та те, що після порушення провадження у справі №910/2729/17 (22.02.2017 р.) відповідачем сплачено на користь позивача за Договором №15022016 грошові кошти у загальному розмірі 20 000 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача за період з 29.02.2017 р. по 31.03.2017 р. (а.с. 57-61), колегія суддів зазначає про те, що провадження у вказаній частині вимог підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, враховуючи, що позивачем надавались позивачу відповідні рахунки на оплату та виставлялись вимоги щодо сплати заборгованості (претензії), доказів оплати яких відповідачем не надано, заборгованість відповідача перед позивачем по суборендній платі за Договором №15022016 становить 165 626,01 грн. (771626,01-606000), а тому позовні вимоги у вказаній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє Відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.

Крім того, на підставі п. 3.10 Договору позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 3 816,48 грн.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Пунктом 3.10 Договору передбачено, що суборендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується Орендарем з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати за весь період заборгованості.

Здійснивши перевірку розміру пені, нарахованої у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору в частині сплати орендної плати за період з 11.11.2016 р. по 11.01.2017 р., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем невірно здійснено розрахунок зазначеної суми, оскільки не враховано положень ч.5 ст. 254 ЦК України відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Враховуючи викладене, період прострочення оплати суборендної плати за листопад 2016 року має розраховуватись за період з 11.11.2016 р. по 11.01.2017 р., тобто 62 дні, а за грудень 2016 року з 13.12.2016 р. по 11.01.2017 р. (оскільки 10.12.2016 р. є суботою, вихідним). За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня по суборендній платі за загальний період прострочення з 11.11.2016 р. по 11.01.2017 р. у розмірі 3 755,28 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу відповідно до п.3.11 Договору у розмірі 18 562,60 грн.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, застосування до відповідача одночасно штрафу та пені є правомірним.

Відповідно до п. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У разі, якщо на дату сплати суборендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Суборендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. (п.3.11 Договору).

Враховуючи викладене та те, що на час звернення позивача до суду з вказаним позовом заборгованість відповідача по суборендній платі відповідала вартості суборендних платежів за три місяці, а саме за листопад 2016 року, січень 2017 року та лютий 2016 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача передбаченого п.3.11 Договору штрафу у розмірі 18 562,60 грн.

Також, позивач просив стягнути з відповідача штраф у розмірі подвійної місячної суборендної плати у сумі 124800 грн. на підставі п.3.12 Договору.

Згідно з п.3.12 Договору у разі несвоєчасної сплати або не в повному обсязі суборендної плати за перший та останній місяць суборенди (п.3.5 цього Договору), Суборендар сплачує штраф у розмірі подвійної місячної суборендної плати.

У п.3.5 Договору визначено, що Суборендар зобов'язаний протягом 3 робочих днів з моменту підписання Договору та Акту приймання - передачі сплатити суборендну плату за перший та останній місяці суборенди на підставі виставленого рахунку.

Згідно з п.3.1 Договору суборендна плата визначена за результатами конкурсу на право суборенди державного майна і становить за базовий місяць розрахунку 52000 грн. без ПДВ.

Як вбачається з рахунку - фактури №СФ-0000084 від 19.02.2016 р. на суму 124 800 грн. Позивачем нараховано суборендну плату за перший та останній місяць оренди шляхом: 52 000 грн. + 52 000 грн. + ПДВ.

Проте, відповідачем не було надано доказів своєчасної і у повному обсязі оплати суборендної плати по зазначеному рахунку, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі подвійної місячної суборендної плати у розмірі 124 800 грн. на підставі п.3.12 Договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 ЦК України).

Тому, враховуючи, що на підставі п. 3.11 Договору штраф може бути нараховано тільки за умови наявності заборгованості з суборендної плати за строк від трьох місяців і останнім з таких місяців позивачем визначено січень 2017 р., а пеню на підставі п. 3.10. Договору позивачем нараховано за період з 11.11.2016 р. по 11.01.2017 р., а звернувся позивач з даним позовом 15.02.2017 р. (згідно з відбитком поштового штемпелю на конверті), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у даному випадку неможливо застосувати до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) спеціальні строки позовної давності.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неможливості застосування позовної давності і до вимог про стягнення нарахованого на підставі п. 3.12. штрафу з наступних підстав.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що Суборендар зобов'язаний протягом 3 робочих днів з моменту підписання Договору та Акту приймання - передачі сплатити суборендну плату за перший та останній місяці суборенди на підставі виставленого рахунку.

Договір суборенди №15022016 підписаний Сторонами 15.02.2016 р., Акт приймання датований 01.02.2016 р., рахунок на оплату за перший та останній місяці суборенди виставлений 19.02.2016 р. та отриманий позивачем 03.03.2016 р., а тому обов'язок відповідача по сплаті суборендної плати відповідно до п.3.5 Договору виник з моменту підписання Договору №15022016 від 15.02.2016 р. уповноваженими представниками Сторін, оскільки датування Акту приймання- передачі індивідуально визначеного рухомого майна 01.02.2016 р. пов'язано з тим, що у п.13.1 Договору зазначено про домовленість щодо застосування умов Договору до відносин між ними, що виникли до його укладення, а саме - з 01.02.2016 р., проте сам Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами, а тому до вимог штрафу нарахованого на підставі п. 3.12. Договору річний строк позовної давності застосуванню не підлягає.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 165 626 грн., пеня у розмірі 3 755,28 грн., 10% штраф у розмірі 18 562,60 грн. та штраф у розмірі подвійної місячної суборендної плати у розмірі 124 800 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пунктом 3 частини 1 статті 49 ГПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Тому, враховуючи, що спір у даній справі виник внаслідок неправомірних дій відповідача, які полягали у несплаті наданих йому рахунків та незадоволенні претензій позивача, доводи відповідача щодо неправомірності покладення на нього судового збору є безпідставними.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційних скарг ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26 квітня 2017 року у справі №910/2729/17 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) "Київкомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 26 квітня 2017 року у справі №910/2729/17 задоволенню не підлягають.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) "Київкомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 26 квітня 2017 року у справі №910/2729/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26 квітня 2017 року у справі №910/2729/17 залишити без змін.

3. Справу №910/2729/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова