Постанова

від 27.04.2017 по справі 904/9614/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2017 року Справа № 904/9614/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів Сизько І.А., Кузнецова І.Л.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність б/н від 01.11.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №52-16/08 від 11.01.2017 р.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо -збагачувальний комбінат", м. Кривий ріг Дніпропетровська область

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2016 року у справі № 904/9614/16

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Центр комплексної безпеки", м. Кривий ріг Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо -збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2016 року (суддя Юзіков С.Г.) позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР КОМПЛЕКСНОЇ БЕЗПЕКИ", м. Кривий Ріг 3 873 372,20 грн. - боргу, 652 123,48 грн. - пені, 76 832,46 грн. - 3% річних, 232 402,33 грн. - індексу інфляції, 75 520,96 грн. - судового збору. У решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано ст.ст.519, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України. Господарський суд дійшов висновку, що відповідач не виконав умови договору від 23 грудня 2014 року щодо оплати спожитих послуг з охорони об'єктів у березні 2016 року за актом №12 від 31 березня 2016 року на азагльну суму 3 873 372, 20 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року виправлено описку в резолютивній частині рішення від 28 грудня 2016 року, вказано, що вірна сума судового збору, який підлягає стягненню складає 72 520, 96 грн. (т.2, а.с.101).

Не погодившись з вказаним рішенням відповідач ОСОБА_4 акціонерне товариство "Південний гірничо -збагачувальний комбінат" оскаржує його на предмет невідповідності нормам матеріального, процесуального права, неповним з'ясуванням господарським судом обставин справи.

Апелянт наголошує, що жодного повідомлення або іншого документа від позивача про відступлення права вимоги за договором №2014/У/ЮО/1100 від 23 червня 2014 року про надання послуг з охорони він не отримував, проте на його адресу надходила претензія, але документів, які б підтверджували вимоги викладені в ній надано не було. Відповідач стверджує, що його не було повідомлено належним чином про заміну сторони у зобов'язанні, що виникло на підставі договору про надання послуг з охорони №2014/У/ЮО/1100 від 23 червня 2014 року, тому вважає, що у Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо -збагачувальний комбінат" під час розгляду справи в господарському суді не виникло будь -яких зобов'язань перед позивачем.

Посилаючись на приписи ст.609 Цивільного кодексу України, ст.205 Господарського кодексу України стверджує, що зобов'язання відповідача перед позивачем за договором №2014/У/ЮО/1100 від 23 червня 2014 року про надання послуг з охорони є припиненим, у зв'язку із ліквідацією юридичної особи, а саме кредитора, оскільки відповідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Каскад -КР" є припиненим відповідно до запису від 13 липня 2016 року №12271110016011775.

Посилаючись на практику Вищого господарського суду України у справі №904/9665/13 (постанова від 08 квітня 2014 року), у справі №904/3826/16 (постанова від 07 грудня 2016 року), п.10 листа Вищого арбітражного суду України від 10 березня 1998 року №01-8/91 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів" апелянт зазначає, що якщо у договорі між сторонами наявне третейське застереження, яке зобов'язує кожну із сторін при виникненні спору звертатися до третейського суду для вирішення спору, то сторона такого договору не може односторонньо відмовтится від виконання цієї умови і звернутися для вирішення спору до господарського суду. Посилаючись на викладене, апелянт стверджує, що даний спір повинен був вирішуватися у Регіональному третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група", як зазначено у договорі, відповідно, господарський суд повинен був припинити провадження у справі, якщо є заперечення однієї із сторін проти вирішення спору в господарському суді.

Не погоджується з висновками суду щодо припинення строку дії договору, оскільки відповідно до положень п.8.4 договору про надання послуг з охорони жодна із сторін договору не зверталася до іншої з наміром розірвати договорі, а тому договір є чинним та вважається пролонгованим на той самий строк на тих саме умовах.

Відповідач вважає, що незважаючи на те, що позивачем неодноразово збільшувався розмір позовних вимог, господарський суд безпідставно стягнув з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо -збагачувальний комбінат" судовий збір у сумі 75 520, 96 грн.

ОСОБА_4 акціонерне товариство "Південний гірничо -збагачувальний комбінат" просить скасувати рішення господарського суду від 28 грудня 2016 року та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Центр комплексної безпеки" відмовити повністю.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 січня 2017 року апеляційне провадження у справі зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо -збагачувальний комбінат" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 січня 2017 року у справі №904/9614/16.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 березня 2017 року в задоволенні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо -збагачувальний комбінат" відмовлено, ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 січня 2017 року залишено без змін.

Після повернення справи до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, ухвалою від 29 березня 2017 року апеляційне провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 27 квітня 2017 року о 12:00 год.

Апелянт наполягає на задоволенні апеляційної скарги, надав суду практику Вищого господарського суду України з приводу застосування третейського застереження (зокрема постанову Вищого господарського уду України від 18 квітня 2017 року у справі №904/9615/16).

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 23 грудня 2014 року відповідачем та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Сокол -КР" укладено договір про надання послуг з охорони №01/2015/у/УБ/22 (далі основний договір), за п.1.1. якого, замовник (відповідач) доручив, а виконавець (ТОВ " Сокол -КР ") зобов'язався за плату надати послуги з охорони території та об'єктів замовника, в тому числі майна, що належить замовнику (або знаходиться в його розпорядженні чи використанні) та керівництва замовника, за їх згодою, на умовах передбачених даним договором.

Даний договір вважається укладеним і набуває чинності з 01 січня 2015 року та діє по 31 грудня 2015 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами (п.8.1. основного договору).

Замовник передає виконавцю об'єкти під охорону на підставі акту прийому-передачі об'єктів, який підписується уповноваженими представниками обох сторін (п.2.1. основного договору).

Пунктом 5.1 основного договору встановлено, що загальна вартість послуг з охорони за даним договором становить 46 480 466, 40 грн., у тому числі ПДВ 20% (вартість охоронних послуг без ПДВ - 38 733 722, 00 грн.; ПДВ 20% - 7 746 744, 40 грн.).

Щомісячна вартість послуг з охорони, складає - 3 873 372, 20 грн. з ПДВ, у тому числі вартість послуг без ПДВ - 3 227 810, 16 грн.; ПДВ 20% - 645 562, 04 грн. відповідно до погодженого сторонами протоколу погодження вартості послуг (додаток №4), що є невід'ємною частиною даного договору.

Платежі за надані послуги проводяться замовником щомісяця в безготівковій формі в національній валюті України шляхом здійснення попередньої оплати в розмірі 30% від вартості послуг до 5 числа місяця, в якому надаються послуги на підставі рахунку, та в розмірі 70 % вартості послуг протягом 15 днів від дня підписання акту виконаних робіт, але не пізніше 15 числа наступного місяця, на підставі рахунку (п.5.2. основного договору).

У разі порушення строку оплати вартості наданих виконавцем послуг, передбаченого п.5.2. договору, замовник за кожен день прострочення зобов'язаний виплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, діючої у період за який нараховується пеня від суми заборгованості (п.6.6. основного договору).

Спори та суперечки, що виникають з приводу виконання даного договору або в зв'язку з ним, будуть вирішуватися з використанням досудового врегулювання спорів, шляхом переговорів. Пред'явлення претензій та надання відповідей на них стороною, яка одержала претензію (досудовий порядок врегулювання спору) є обов'язковим, за винятком спорів про визнання повністю чи частково недійсним, а також спорів щодо його змін (доповнень) або розірвання (п.7.1. основного договору).

Пунктом 7.2 основного договору встановлено, що всі неурегульовані шляхом переговорів спори, вимоги та претензії, які можуть виникнути за даним договором, в тому числі, що стосуються його виконання або порушення його умов, припинення або визнання недійсним, підлягають розгляду (рішенню) у постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" відповідно до Регламенту зазначеного суду.

18 травня 2015 року відповідачем, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Сокол -КР" та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Каскад -КР" підписано угоду про заміну сторони у зобов'язанні згідно з якою, права та обов'язки за договором про надання послуг охорони №01/2015/у/УБ/22 від 23 грудня 2014 року передано ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Каскад -КР".

25 грудня 2015 року відповідачем та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Каскад -КР" укладено додаткову угоду №2, у якій сторони погодили зміни до п.8.1. основного договору і виклали цей пункт в наступній редакції: даний Договір вважається укладеним і набуває чинності з 01 січня 2015 року і діє по 31 березня 2016 року, а в частині розрахунків - до повного виконання.

31 березня 2016 року відповідачем з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Каскад -КР" підписано акт здачі-прийомки виконаних робіт з надання охоронних послуг за березень 2016 року.

Відповідач прийняв надані послуги в повному обсязі, претензій до ТОВ "КАСКАД-КР" не мав та зобов'язався оплатити надані послуги у сумі 3 873 372,20 грн., у тому числі 645 562,04 грн. ПДВ.

11 липня 2016 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Каскад -КР" з позивачем укладено договір про відступлення права вимоги №11/07-2016 ЦКБ (далі договір), за п.1.1 якого первісний кредитор (ТОВ "Каскад -КР") передає, а новий кредитор (позивач) приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає у повному обсязі кредитором за договором від 23 грудня 2014 року №01/2015/у/УБ/22 на надання послуг з охорони (основний договір), укладений первісним кредитором з відповідачем.

До нового кредитора переходять усі права, які забезпечують виконання зобов'язання, зазначеного п.1.1. та 1.2. договору, включаючи право вимагати сплати відповідачем неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших санкцій у разі невиконання або неналежного виконання зазначеного зобов'язання відповідачем відповідно до умов основного договору (п.1.3. договору).

Первісний кредитор зобов'язаний сповістити відповідача про уступку права вимоги за цим Договором протягом п'яти календарних днів з моменту підписання даного Договору, шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення відповідачеві копії цього Договору або вручення особисто під розписку представнику відповідача (п.2.2. договору).

Пунктом 2.5 договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем на користь нового кредитора грошового зобов'язання, за яким право вимоги відступлено новому кредитору первісним кредитором згідно з даним Договором, новий кредитор вправі звернутися до господарського суду згідно з чинним законодавством.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що договір є укладеним за наявності підписів уповноважених представників обох сторін та їх печаток, та набирає чинності з моменту його підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п.4.3 договору відступлення вимоги згідно з цим договором не тягне за собою ніяких змін умов основного договору.

Первісний кредитор листом №186 від 11 липня 2016 року повідомив відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні.

Позивач, з метою досудового врегулювання спору, 05 вересня 2016 року відповідачеві направив претензію №1/0509 від 05 вересня 2016 року з вимогою перерахувати на рахунок позивача борг у розмірі 3 873 372, 20 грн. та 521 897,10 грн. пені, всього 4 395 269,30 грн.

Відповідач 06 жовтня 2016 року надав відповідь на претензію, у якій повідомив, що за результатами розгляду претензії, в порушення ст.222 Господарського кодексу України та ст.6 Господарського процесуального кодексу України позивачем не направлені документи, які підтверджують вимоги, викладені в претензії та зазначив, що претензія позивача буде розглянута по суті і в строк, передбачений діючим законодавством України, за умови приведення її у відповідності до вимог ст.222 Господарського кодексу України та ст.6 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідач претензію позивача по суті не розглянув, заборгованість за послуги з оплати по договору №01/2015/у/УБ/22 не оплатив, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 3 873 372, 20 грн., також нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати за прострочку оплати основного боргу за надані послуги з охорони.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 ч 2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст.901 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою: внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)

Відповідно до ч.1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст.517 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

На протязі розгляду спору в суді першої інстанції позивач неодноразово збільшував ціну позову.

Згідно заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 12 грудня 2016 року (т.1, а.с.222) позивач просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 3 873 372, 20 грн., пені у розмірі 655 395, 79 грн., 232 402, 33 грн. інфляційних втрат 77 042, 96 грн. 3% річних. До заяви подано розрахунок ціни позову.

Надання відповідачу послуг охорони за основним договором підтверджується актом №12 від 31 березня 2016 року здачі -прийняття виконаних робіт з надання охоронних послуг згідно договору №01/2015/у/УБ/22 про надання послуг з охорони від 23 грудня 2014 року, підписаним повноважними представниками замовника і виконавця і скріпленого печатками підприємств (т.1, а.с.27), в якому зазначено, що вартість наданих послуг за березень 2016 року складає 3 873 372, 20 грн., що відповідає п.5.1 основного договору, яким передбачено щомісячна вартість послуг з охорони у розмірі 3 873 372, 20 грн. з ПДВ, відповідно до погоженого сторонами протколу погодження вартості послуг (додаток №4), що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п.5.2 договору строк оплати послуг з охорони за березень 2016 року за актом №12 від 31 березня 2016 року настав.

Доказів оплати послуг у розмірі 3 873 372, 20 грн. ані виконавцю ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Сокол -КР", ані наступним кредиторам відповідач не надав.

В спростування доводів апелянта, що він не був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні судова колегія зазначає, що в матеріалах справи (т.1, а.с.31) міститься копія повідомлення ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Каскад -КР" від 11 липня 2016 року №187 про відступлення новому кредитору ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Центр комплексної безпеки" згідно з ухваленим між ними договором про відступлення права вимоги від 11 липня 2016 року №11/07-2016 ЦКБ право вимоги виконання зобов'язання з оплати вартості послуг з охорони у розмірі 3 873 372, 20 грн. на підставі договору від 23 грудня 2014 року №01/2015/у/УБ/22, а в нижньому правому куті повідомлення наявна відмітка з вхідним номером і датою, характерна тим, які проставляють працівники відповідача при прийомці документів. Крім того, як вірно зазначено господарським судом, позивачем направлялася претензія №1/0509 від 05 вересня 2016 року (т.1, а.с.36-37), в якій повідомлено про укладення договору про відступлення права вимоги та переходу прав виконавця від ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Каскад -КР" до позивача. Відповідач при цьому був ознайомлений зі змістом претензії, тому що надав на неї відповідь (т.1, а.с.38).

Також апеляційний господарський суд враховує, що договором №01/2015/у/УБ/22 від 23 грудня 2014 року, угодою від 18 травня 2015 року не обмежено право сторони за договором щодо укладення договорів про відступлення права вимоги з третіми особами.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що чинне законодавство, що регулює заміну осіб у зобов'язанні, не звільняє боржника від виконання зобов'язання новому кредитору навіть у випадку неповідомлення про заміну кредитора, оскільки надання угоди боржника для такої заміни закон не вимагає.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 3 873 372, 20 грн. є обґрунтованими і правомірно задоволені господарським судом.

За загальним правилом, встановленим ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6.6 договору за несвоєчасну оплату вартості наданих виконавцем послуг замовник за кожен день прострочення зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.

Позивачем нарахована пеня за прострочку сплати основного боргу в розмірі 655 395, 79 грн., але за перерахунком суду її розмір становить 652 123, 48 грн., що відповідає умовам договору, фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 652 123, 48 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком господарського суду 3% річних складають 76 832, 46 грн., інфляційні втрати - 232 402, 33 грн. Апеляційний господарський суд погоджується з вказаним розміром 3% річних і інфляційних втрат, встановленим судом першої інстанції і вважає правомірним стягнення 3% річних у розмірі 76 832, 46 грн., інфляційних втрат у розмірі 232 402, 33 грн.

Апеляційний господарський суд не погоджується з твердженням апелянта, що у зв'язку з припиненням ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Каскад -КР" зобов'язання за основним договором вважаються припиненими.

Дійсно, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Каскад -КР" припинено 13 липня 2016 року, номер запису 12271110016011775 (т.1, а.с.250-251).

Проте, договір №11/07-2016 ЦКБ про відступлення права вимоги укладено між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Каскад -КР" і ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Центр комплексної безпеки" 11 липня 2016 року, тобто до дати припинення державної реєстрації ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Каскад -КР", що свідчить про те, що новому кредитору передано дійсна вимога щодо виконання грошового зобов'язання.

Щодо твердження відповідача, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Пунктом 7.2 договору від 23 грудня 2014 року передбачено, що всі неурегульовані шляхом переговорів сторони, вимоги та претензії, які можуть виникнути за даним договором, в тому числі, що стосуються його виконання або порушення його умов, припинення або визнання недійсним підлягають розгляду (рішенню) у постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" відповідно до Регламенту зазначеного суду.

Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24 лютого 2004 року № 3-рп/2004). Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, стаття 6 Закону України "Про третейські суди").

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України "Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.

Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (ст.125 Конституції України). Отже, з аналізу положень Закону України "Про третейські суди випливає, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Згідно з частиною 1 ст.5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Таким чином, у сторін існує виключно правова можливість, а не обов'язок на звернення до третейського суду. Для такого звернення, необхідна наявність волі обох сторін (тобто наявність угоди про передачу даного (саме цього) спору на розгляд третейського суду. Лише за наявність волі обох сторін про розгляд спору третейським судом, оформленої відповідним зверненням до суду, господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі. Проте, таке клопотання заявив лише відповідач. За відсутності волі на звернення до третейського суду у позивача чинне законодавство України не позбавляє його права на вирішення спору господарським судом. Згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України юридичним та фізичним особам гарантовано право на звернення до господарського суду, згідно із встановленою підвідомчістю справ.

Відповідно до пункту 1 ст.8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року у даній справі виправлена описка у резолютивній частині рішення, розмір судового збору що підлягає стягненню виправлено на 72 520, 96 грн., тому доводи апелянта в частині стягнення більшого збору, чим потрібно було стягнути, спростовано наведеним.

З врахуванням викладеного апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2016 року відповідає діючому законодавству, фактичним обставинам справи, підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо -збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2016 року у справі № 904/9614/16 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя І.А. Сизько

Суддя І.Л. Кузнецова

(Дата підписання постанови в повному обсязі 28.04.17 р.)