Ухвала

від 05.04.2017 по справі 825/1594/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2017 року м. Київ К/800/4131/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013

у справі № 825/1594/13-а Чернігівського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства Чернігівобленерго

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби: від 14.02.2013 № 0000942200 на 505658,00 грн.: (404526,00 грн. - основний платіж, 101132,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); від 14.02.2013 № 0000952200 на 621587,50 грн.: (497270,00 грн. - основний платіж, 124317,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штраф).

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки, про що складено акт № 278/22/22815333 від 29.01.2013.

Згідно з висновками акту № 278/22/22815333 від 29.01.2013 позивач порушив норми пункту 5.1 ст. 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (Закон № 334/94-ВР), занизивши податок на прибуток підприємства за 2010 рік на 404526,00 грн.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість (Закон 168/97-ВР), занизивши податок на додану вартість на 495670,00 грн.; пункту 201.1 ст. 201, пункту 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК України), занизивши податок на додану вартість за серпень 2011 року на 263781,00 грн.

Висновок про нікчемність правочинів позивача із ТОВ „Татенерго" обґрунтовано посиланням на ознаки фіктивності його контрагентів по ланцюгу поставки та ТОВ „Енергокабельпром" у зв'язку із розбіжністю у системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000942200 від 14.02.2013, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 715741,00 грн. (основний платіж - 572592,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 143149,00 грн.); № 0000952200 від 14.02.2013, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 949313,00 грн. (759451,00 грн. - основний платіж, 189862,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ „Татенерго" товарно-матеріальних цінностей (вимикачів, запобіжників та інше) із відображенням операцій із поставки у складі валового доходу та податкових зобов'язань із ПДВ від імені ТОВ „Татенерго" на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні; платіжні доручення, на підставі яких позивач сформував валові витрати у податковому обліку та податковий кредит у податкових деклараціях із ПДВ.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких положень, у зв'язку з набранням чинності ПК України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат, податкового кредиту, ДПІ посилається на нікчемність операцій із поставки позивачу від ТОВ „Татенерго" товарів, з огляду на те, що не підтверджено взаємовідносин для здійснення поставки у цього постачальника та його постачальників у ланцюзі поставки (ТОВ „Анклав-Техно", ТОВ „Майбуд", ТОВ „Технолітбуд", ТОВ „Арт-Вікторія") з посиланням на інформацію, встановлену у межах здійснення податкового контролю та наведену в акті перевірки № 2168/23-08/36141572 від 11.05.2011, зокрема: щодо відсутності у цих постачальників основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки, а також ознаками фіктивності його контрагентів по ланцюгу поставки, які не виконують свого податкового обов'язку.

Крім того, є розбіжність за листопад 2010 року на 172048,62 грн. відповідно до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту між сумами податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань ТОВ „Енергокабельпром", декларацію якого з ПДВ за листопад 2010 року не визнано податковою звітністю, нову звітну декларацію не подано.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: належно завірених копій договорів поставок, специфікацій, рахунків-фактур, податкових накладних, видаткових накладних, накладних, платіжних доручень, прибуткових ордерів на оприбуткування товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), технічної документації, сертифікатів відповідності, сертифікатів якості, паспортів та керівництва по експлуатації, технічних паспортів та інструкцій, відомостей про переміщення ТМЦ до відокремлених підрозділів позивача для подальшого використання їх у господарській діяльності, оборотно-сальдових відомостей "Рух ТМЦ по контрагенту", "Аналіз рахунку по субконто", журналів проводок, - за відсутності доказів з боку контролюючого органу, які б беззаперечно підтверджували безтоварність господарських операцій з поставки позивачу від ТОВ „Татенерго" та ТОВ „Енергокабельпром" товарів, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку відповідача на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат та податкового кредиту, валового доходу та податкових зобов'язань із ПДВ. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що норми Закону № 334/94-ВР, Закону № 168/97-ВР та ПК України не ставлять у залежність право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені. Будь-яких доводів з приводу того, що позивач був обізнаний зі станом виконання податкових зобов'язань постачальниками по ланцюгу поставок, з якими він не був у господарських відносинах, відповідач не наводить.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах касаційної скарги відповідно до частини 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 220 , 220-1 , 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України , Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко