Ухвала

від 27.04.2017 по справі 826/15301/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" квітня 2017 р. м. Київ К/800/22063/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування наказу,

за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року,

встановив:

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання незаконними дій щодо відмови у задоволенні заяви, оформленої листом від 24 вересня 2013 року №14/1/2-16/1538; визнання незаконним та скасування наказу від 24 лютого 2012 року в частині притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності та оголошення йому догани.

Вважав незаконним притягнення його до дисциплінарної відповідальності з підстав неналежного виконання своїх службових обов'язків, оскільки жодних протиправних дій він не вчиняв.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 24 лютого 2012 року №210-К в частині оголошення догани ОСОБА_4 за неналежне виконання службових обов'язків. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених вимог та прийняти в цій частині нове - про відмову в задоволенні позову. Скаргу мотивує тим, що вина ОСОБА_4 та факт неналежного виконання ним своїх службових обов'язків в повній мірі підтверджується вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 25 липня 2013 року, який набрав законної сили. Скасування оскаржуваного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не має жодних правових наслідків для нього, оскільки згідно з пунктом 42 Дисциплінарного статуту митної служби України позивач вважається таким, що не має стягнення, так як протягом одного календарного року після накладення стягнення інше не застосовувалось.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Справа вирішується в письмовому провадженні, оскільки сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, до суду не прибули, що не перешкоджає касаційному розгляду справи. Тому суд відхиляє клопотання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю як адвоката в розгляді іншої справи.

За правилами частини другої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу на посаді головного інспектора боротьби з контрабандою та порушень митних правил Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.

У жовтні 2011 року до Київської регіональної митниці надійшли листи від Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю із проханням провести службову перевірку за фактом можливого порушення чинного законодавства з боку співробітників КРМ ДМС Україна під час митного оформлення вантажу за вантажною митною декларацією від 18 жовтня 2011 року №100190000/2011/195777.

Наказом Київської регіональної митниці від 26 жовтня 2011 року №1637 призначено службову перевірку дотримання посадовими особами митниці законодавства з питань митної справи під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що надійшли на адресу ТОВ Компанія Інвестукрбуд , за ВМД № 100190000/2011/195777.

Наказами Київської регіональної митниці від 18 листопада 2011 року №1721, від 1 грудня 2011 року №1794 та від 9 грудня 2011 року №1820 до пунктів 1 та 2 наказу митниці від 26 жовтня 2011 року №1637 вносилися зміни та у зв'язку з службовою необхідністю змінювався склад комісії.

У подальшому, наказом Київської регіональної митниці від 16 грудня 2011 року зупинено службову перевірку, а наказом від 15 лютого 2012 року №193 проведення перевірки поновлено.

Наказом Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 24 лютого 2012 року №210-К ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено йому догану за неналежне виконання своїх службових обов'язків.

17 вересня 2013 року позивач звернувся до Київської регіональної митниці із заявою в порядку Закону України Про звернення громадян про розгляд питання щодо скасування рішення комісії стосовно неналежного виконання ним службових обов'язків.

Листом від 24 вересня 2013 року № 141/2-16/5138 позивачу повідомлено, що за відсутності додаткових аргументів, доказів чи обставин, які не були предметом дослідження під час проведення комісією перевірки, розгляд порушеного питання є передчасним.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з того, що Дисциплінарним статутом митної служби України, який діяв на момент проведення перевірки, Законом України Про державну службу та Інструкцією про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України встановлено обов'язок щодо складення акту службового розслідування в разі його призначення та проведення. Станом на час винесення оскаржуваного наказу акт службового розслідування за наслідком проведення перевірки не затверджувався. Доповідні записки комісії, яка проводила службову перевірку, не є актом службового розслідування, тому не можуть бути підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Водночас, вирішуючи спір, суди залишили поза увагою питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду з цим позовом.

Згідно з пунктом 38 Дисциплінарного статуту митної служби України від 6 вересня 2005 року №2805-IV (далі - Дисциплінарний статут) дисциплінарне стягнення оголошується в наказі, з яким посадова особа митної служби ознайомлюється під розписку. У разі відмови посадової особи митної служби від ознайомлення з наказом під розписку складається відповідний акт.

Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності такої особи оскаржується в установленому законом порядку (пункт 28 Дисциплінарного статуту).

Розділом V Дисциплінарного статуту передбачено порядок оскарження рішень про застосування дисциплінарних стягнень (пункти 43 - 45).

Так, у разі якщо посадова особа митної служби не згідна з рішенням про застосування до неї дисциплінарного стягнення, вона має право оскаржити його в письмовій формі до керівника вищого рівня протягом одного місяця від дня ознайомлення з відповідним наказом та/або до суду в установлений законом строк.

Керівник вищого рівня в разі надходження до нього скарги про незгоду посадової особи митної служби з рішенням про застосування до неї дисциплінарного стягнення повинен всебічно та об'єктивно розглянути скаргу і прийняти відповідне рішення не пізніше 30 днів після надходження скарги. Про результати перевірки скарги керівником вищого рівня невідкладно повідомляються посадова особа митної служби, що подала скаргу, та керівник, рішення якого оскаржується.

Рішення керівника вищого рівня, що розглядав скаргу про незгоду з рішенням про застосування дисциплінарного стягнення, посадовою особою митної служби, яка подавала скаргу, може бути оскаржено до суду.

Відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою наведеної статті визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За правилами частини першої статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позивач є державним службовцем та оскаржує, зокрема, наказ Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 24 лютого 2012 року №210-К про притягнення його до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани, тобто спір виник щодо правовідносин, які мали місце під час проходження позивачем публічної служби.

Оскаржуваний наказ прийнято 24 лютого 2012 року, у той час як з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва позивач звернувся 26 вересня 2013 року.

Виходячи з наведеного суди мали встановити, чи ознайомлено позивача з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, коли йому стало відомо про порушення його прав, чи пред'явлено позов з дотриманням встановленого процесуальним законом строку, а якщо ні, то обговорити питання про поважність його пропуску.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За приписами частини другої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У зв'язку з наведеним ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року, а справу направити на новий судовий до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К. Іваненко Я.Л. Мойсюк М.І.