Рішення

від 26.04.2017 по справі 482/1505/16-ц

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26.04.2017 Справа № 482/1505/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 квітня 2017 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді - Ітріна М.В., секретаря судового засідання - Шведової Я.О., за участю позивача ОСОБА_1, її представників ОСОБА_2 і ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та представника останнього ОСОБА_6, третьої особи ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 і ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_7, про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

26 жовтня 2016 р. позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів. В обґрунтування своїх вимог вказує, що 30 липня 2016 р. вона та її тітка ОСОБА_7, передали ОСОБА_5 у борг 6 480 доларів США, про що склали письмову розписку. У вказаний у розписці термін, а саме до 01 вересня 2016 року, відповідач борг не повернув.

З посиланням на ці обставини та статті 533, 541, 542, 543, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 61 і 65 СК України просить стягнути з ОСОБА_5 та його дружини - ОСОБА_4, яка давала згоду на укладення такої угоди чоловіком, солідарно борг у сумі - 166 296,97 грн.

В ході розгляду справи представник позивача збільшив вимоги у зв'язку із зростанням курсу долара США до 175 095,61 грн.

У судовому засіданні позивач цивільний позов підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі заявлені вимоги не визнали та просили в їх задоволенні відмовити.

Так, відповідач ОСОБА_5 суду пояснив, що дійсно у 2015 р. позичав гроші, але у ОСОБА_8, а не ОСОБА_1, якому й написав розписку про отримання грошей в борг, які своєчасно не повернув, а тому 30 липня 2016 р. написав ОСОБА_8 безгрошову розписку про борг у сумі 6 480 доларів США, де 6 000 доларів США боргова сума, а 480 доларів США проценти за користування грошима.

Відповідач ОСОБА_4 суду пояснила про те, що їй було відомо, що її чоловік ОСОБА_5 брав в борг у ОСОБА_8 гроші, які своєчасно не повертав та переписував боргову розписку. Боргові гроші чоловік не використовував в інтересах сім'ї.

Третя особа - ОСОБА_7 заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити мотивуючи тим, що 30 липня 2016 р. за її місцем роботи, а саме по вул. Корабелів, 6, в м. Миколаєві, ОСОБА_1 у її присутності, а також ОСОБА_8 і ОСОБА_5 передала останньому гроші в сумі 6 480 доларів США, про що ОСОБА_5 написав розписку, але до цього часу гроші не повернув.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи і перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони та підписаний сторонами (частини 1, 2 ст. 207 ЦК).

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Така правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року, справа № 6-63цс13 та від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14.

За своєю суттю письмова розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

За правилами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що 30 липня 2016 р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 укладено у письмовій формі договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 на умовах безвідсоткового користування передала ОСОБА_5 гроші в сумі 6 480 доларів США, а останній зобов'язався повернути таку ж суму у строк до 1 вересня 2016 року.

Факт передачі коштів позичальникові підтверджується оригіналом розписки останнього.

Власноручного написання письмової розписки про отримання грошей від ОСОБА_1 відповідач не оспорює, лише стверджує, що гроші отримав ще 27 серпня 2015 р. від ОСОБА_8, а не від позичальника, а остання розписка, тобто від 30 липня 2016 р. була безгрошова та переписана ним, оскільки своєчасно борг не повернув.

Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця, або були одержані у меншій кількості, ніж установлено договором ( ч. 1 ст. 1051 ЦК).

При цьому за змістом ч. 2 ст. 1051 ЦК України, при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позивачем, або під впливом тяжкої обставини) безгрошовість такого договору не може ґрунтуватись на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами (ч. 2 ст. 58, ст. 59 ЦПК).

Наявність, в даному випадку письмового договору позики у виді письмової розписки, який містить всі істотні умови цього виду договору, є підтвердженням отримання грошових коштів відповідачем, а відтак спростовує його твердження щодо безгрошовості розписки.

Відповідач ОСОБА_5 будь-яких доказів щодо безгрошовості такого договору суду не надав, зустрічних вимог щодо недійсності договору з цих підстав не пред'являв.

Судом з'ясовано, що ОСОБА_5 свої зобов'язання перед ОСОБА_1 щодо повернення позиченої суми до цього часу не виконав, що підтверджується наявністю оригіналу письмової розписки у позикодавця ОСОБА_1, а не у позичальника ОСОБА_5

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 175 095,61 грн, що станом на 10 січня 2017 р. еквівалентно грошовій сумі - 6 480 доларів США.

За правилами ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України, я кщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (частини 2, 4 ст. 65 СК).

Як вбачається зі змісту письмової розписки і не оспорюється сторонами той факт, що відповідач ОСОБА_4 не була стороною спірного договору, хоча її прізвище, ім'я та по батькові внесено відповідачем у розписку.

Відповідач ОСОБА_4 суду пояснила, що хоча їй і було відомо про наявність боргу, але не бачила грошей, які її чоловік ОСОБА_5 брав в борг і ці гроші не використовувались ним в інтересах сім'ї.

Будь-яких доказів на підтвердження факту використання боргових грошей ОСОБА_5 в інтересах сім'ї позивач суду не надала, а відтак, то ОСОБА_4 не повинна нести солідарну відповідальність з чоловіком ОСОБА_5 у цьому грошовому зобов'язанні, тому в цій частині вимог позивачу слід відмовити.

В силу ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_5 на користь позивача слід стягнути судові витрати, що пов'язані зі сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 боргову суму за договором позики від 30 липня 2016 року в розмірі - 175 095,61 (сто сімдесят п'ять тисяч дев'яносто п'ять гривень 61 коп.) гривень, що еквівалентно сумі - 6 480 (шість тисяч чотириста вісімдесят) доларів США.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики від 30 липня 2016 року - відмовити, як заявлені безпідставно.

Стягнути з ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі - 1 750,96 (одна тисяча сімсот п'ятдесят гривень 96 коп.) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий