Ухвала

від 25.04.2017 по справі 746/21/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 746/21/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/795/135/2017 Категорія - ч. 3 ст. 289 КК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

захисників адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 15 червня 2016 року за № 12015270250000230 за апеляційними скаргами захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , прокурора Срібнянського відділу Прилуцької місцевої прокуратури Чернігівської області ОСОБА_11 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2016 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2016 року

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Прилуки, Чернігівської області, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 березня 2014 року за ч. 1 ст. 186 КК України до 120 годин громадських робіт;

- вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 червня 2015 року за ч. 2 ст. 185, ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений з іспитовим строком на 3 роки,-

визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 289 КК України і призначено йому покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

- за ч. 3 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі строком 7 років без конфіскації майна.

На підставі ч. 1, 2, 4, 5 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного за даним вироком покарання, частково приєднано не відбуту частину покарання за попереднім вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 червня 2015 року, та остаточно призначено ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі строком 7 років 2 місяці без конфіскації майна.

Обрано ОСОБА_10 до вступу вироку в законну силу запобіжний захід - тримання під вартою в Чернігівському слідчому ізоляторі, взявши обвинуваченого під варту в залі суду.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_12 вирішено рахувати з моменту затримання та взяття його під варту.

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Поділ, Срібнянського району, Чернігівської області, громадянин України, з середньою освітою, працюючий в КП «Комунгосп» різноробочим, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,-

визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 289 КК України і призначено йому покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді обмеження волі строком 2 роки;

- за ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком 4 роки, без конфіскації майна;

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_9 покладено обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтись для реєстрації в кримінально - виконавчій інспекції .

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_9 до вступу вироку в законну силу вирішено не обирати.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_10 122 грн 76 коп. на користь держави в рахунок відшкодування витрат, понесених на проведення експертизи по даному кримінальному провадженню.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_9 122 грн 76 коп. на користь держави в рахунок відшкодування витрат понесених на проведення експертизи у даному кримінальному провадженні.

Стягнуто з обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в солідарному порядку на користь ОСОБА_13 207898 грн 69 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_13 по 750 грн. процесуальних витрат, понесених потерпілою на експертне автотоварознавче дослідження у даному кримінальному провадженні.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_14 по 964 грн. 60 коп. процесуальних витрат, понесених потерпілим на правову допомогу у даному кримінальному провадженні.

Вирішено прийняти відмову ОСОБА_14 в частині цивільного позову щодо стягнення в солідарному порядку матеріальної шкоди з обвинувачених.

Питання речових доказів вирішене в порядку ст. 100 КПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 листопада 2015 року, близько 20 год. 00 хв., обвинувачений ОСОБА_10 , за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_9 , маючи корисливий мотив та мету, спрямовану на таємне викрадення грошових коштів, через відчинені ворота зайшли на територію господарства потерпілого ОСОБА_14 за адресою АДРЕСА_3 . Здійснюючи свій злочинний умисел ОСОБА_10 , підійшовши до автомобіля марки «Volkswagen - LT 35», д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору, відчинив двері зі сторони пасажира та проник до салону автомобіля, де і почав шукати грошові кошти. ОСОБА_9 в цей час знаходився біля дверей автомобіля та спостерігав за будинком потерпілого, чим підтримував дії ОСОБА_10 . У салоні автомобіля останній знайшов грошові кошти в сумі 100 грн. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_10 спільно із ОСОБА_9 підійшли до іншого автомобіля марки «Volkswagen - Transporter», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , де ОСОБА_10 через двері зі сторони водія проник до салону та знайшов на панелі папку чорного кольору, у якій знаходилися грошові кошти в сумі 1400 грн. та особисті документи потерпілого ОСОБА_14 , яку взяв з метою крадіжки грошових коштів. Окрім цього, ОСОБА_10 в автомобілі знайшов грошові кошти в сумі 500 грн. ОСОБА_9 в цей час знаходився біля дверей автомобіля та спостерігав за будинком потерпілого, чим підтримував дії ОСОБА_10 . Вийшовши з автомобіля ОСОБА_10 , разом з ОСОБА_9 залишили межі господарства ОСОБА_14 , викравши з автомобілів грошові кошти та папку з документами. За межами господарства, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 перевірили вміст папки і не виявивши у ній грошових коштів, ОСОБА_10 викинув її до кювету автомобільної дороги по вул. Леніна в смт. Срібне, Чернігівської області, а викрадені з автомобілів грошові кошти в сумі 600 грн. останній розділив з ОСОБА_9 , в результаті чого спричинили потерпілому ОСОБА_14 матеріальну шкоду на загальну суму 2000 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 17 листопада 2015 року, близько 01 год. 00 хв., обвинувачений ОСОБА_10 , за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_9 , маючи корисливий мотив та мету спрямовану на незаконне заволодіння транспортним засобом, через відчинені ворота зайшли на територію господарства потерпілого ОСОБА_14 за адресою АДРЕСА_3 . Здійснюючи свій злочинний умисел ОСОБА_10 підійшов до автомобіля марки «Volkswagen-Transporter» д.н.з. НОМЕР_2 , 2003 року випуску, відчинив двері зі сторони водія і викрутивши кермо в ліву сторону, разом із ОСОБА_9 почали штовхати автомобіль назад в напрямку воріт, щоб викотити його за межі господарства. Рухаючи даний автомобіль лівою його частиною вони зачепили передню частину іншого автомобіля «Volkswagen LT 35», д.н.з. НОМЕР_3 , зеленого кольору, який знаходився поруч. Коли автомобіль марки «Volkswagen-Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 опинився за межами господарства, ОСОБА_10 сів за кермо та за допомогою ключів від автомобіля, які знаходились в салоні автомобіля, завів двигун, а ОСОБА_9 сів на переднє пасажирське сидіння біля ОСОБА_10 . Незаконно заволодівши автомобілем, обвинувачені поїхали по вул.Леніна через центральну площу, а потім по вул.Калініна в смт.Срібне Чернігівської області до автомобільної дороги сполученням Київ-Суми-Юнаківка. Здійснюючи спуск вказаною дорогою біля с.Охіньки Прилуцького району, на швидкості 120 км/год, ОСОБА_10 не впорався з керуванням та допустив з`їзд в лівий кювет дороги по напрямку свого руху, де внаслідок пошкодження вказаного автомобіля, згідно висновку автотоварознавчої експертизи від 02.06.2016 р. № 1774/1775/16-24 вартість матеріального збитку (шкоди) завданої потерпілій ОСОБА_13 станом на 17.11.2015 р. складає 217350 грн. 41 коп.

Своїми діями ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, як крадіжка (таємне викрадення чужого майна), вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб, а також кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, яке завдало великої матеріальної шкоди.

Своїми діями ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, як крадіжка (таємне викрадення чужого майна), вчинена за попередньою змовою групою осіб, а також кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, яке завдало великої матеріальної шкоди.

Не погоджуючись з рішенням суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Просить визнати ОСОБА_10 та ОСОБА_9 винуватими за ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України. Просить призначити ОСОБА_10 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_10 покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання просить частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно призначити покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі без конфіскації майна. А також просить відмовити у задоволенні цивільного позову ОСОБА_13 та виключити із мотивувальної частини вироку не доведене, на його думку, обвинувачення у частині викрадення грошових коштів з автомобілів у сумі 600 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_7 вказує на неповноту судового розгляду судом першої інстанції, яка виразилася у відмові суду у його клопотанні про призначення авто-технічної експертизи для встановлення вартості пошкодженого автомобіля до та після ДТП з метою визначити розмір шкоди, завданої потерпілому у зв`язку з тим, що потерпілий бажав провести відновлювальний ремонт автомобіля. Тоді як згідно висновку експерта від 2 червня 2016 року було встановлено, що провести відновлювальні роботи пошкодженого автомобіля можливо, проте їх вартість перевищує вартість непошкодженого автомобіля станом на 17.11.2015 року. А згідно п. 30.1 ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» транспортний засіб вважається знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. В разі, якщо витрати на відновлювальний ремонт перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, то ремонт вважається економічно необґрунтованим. Тому, на переконання адвоката в даному випадку автомобіль вважається фізично знищеним. В такому разі, відповідно до вищезгаданого закону, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Відсутність встановленої вартості транспортного засобу до та після ДТП, на переконання апелянта виключає таку кваліфікуючу ознаку як заподіяння великої шкоди.

Крім того, вказує, що судом в основу обвинувачення було покладено недопустимий доказ висновок експерта № 1774/1775/16-24 від 02.06.2016 року, оскільки останній був отриманий стороною обвинувачення під час судового розгляду, а тому в порушення вимог п. 12 ст. 290 КПК України не був відкритий стороні захисту.

Також захисник вказує на істотні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, при вирішенні питання проведення експертизи за клопотанням прокурора, суд надав дозвіл на проведення експертизи за наявними матеріалами без надання автомобіля на огляд без виходу в судове засідання . Вказує, що журнал судового засідання не містить даних стосовно залишення клопотання прокурора без задоволення та обговорення даного клопотання.

Також адвокат заперечує кваліфікуючу ознаку завдання великої матеріальної шкоди саме незаконним заволодінням транспортного засобу, так як останнім ОСОБА_15 та ОСОБА_16 заволоділи без мети пошкодження, яке відбулося внаслідок адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Крім того, апелянт зазначає про невідповідність обвинувального акту вимогам, які до нього ставляться, зокрема, зазначає про відсутність формулювання обвинувачення, вказує, що реєстр матеріалів досудового розслідування не містить відомості про час проведення процесуальних дій, а лише їх дату, а також не містить даних щодо внесення в ЄРДР відомостей про злочини щодо конкретної особи.

Також апелянт зазначає, що висновки суду в частині доведеності вини ОСОБА_16 у викраденні грошових коштів у сумі 600 грн. є припущенням, оскільки сам потерпілий не зазначив чіткої суми коштів, які зникли, а обвинувачений вказував меншу суму, тоді як автомобілі були незамкненими, що не виключає проникнення в них інших осіб.

Вказує на розбіжності у висновках експертів Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02.06.2016 року і Чернігівського науково-дослідного експертного криміналістичного центру від 30.11.2015 року стосовно ринкової вартості автомобіля, проте суд при визначенні матеріального збитку потерпілій ОСОБА_17 не усунув дані розбіжності. Крім того, зазначає, що судом безпідставно було задоволено позов потерпілої ОСОБА_17 , оскільки в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_14 є особою, яка має право на відшкодування завданої шкоди, будучи особою, яка володіє правом на чуже майно.

Прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи правильності встановлення фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , а також доведеності їх вини, просить вирок суду скасувати у зв`язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_9 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення через його м`якість та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_9 покарання, обране судом першої інстанції, але без звільнення на підставі ст. 75 КК України.

Прокурор в обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що призначаючи обвинуваченому ОСОБА_9 покарання та на підставі ст. 75 КК України звільняючи останнього від його відбування, судом першої інстанції, в порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України та п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» не вказав мотивів звільнення останнього.

Тому прокурор просить врахувати те, що ОСОБА_9 разом із співучасником вчинили два кримінальні правопорушення з невеликим інтервалом у часі, що, на думку прокурора, свідчить про його схильність до кримінально-караної поведінки, також просить врахувати фактичні обставини скоєних ОСОБА_15 злочинів, один із яких є особливо тяжким, а тому вважає, що останньому має бути призначене покарання, пов`язане із ізоляцією від суспільства.

Інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг на вирок суду не подавали.

Обвинувачений ОСОБА_10 скарги на вирок суду не подавав і з клопотанням про свою присутність при розгляді справи в апеляційному суді не звертався. Апеляційної скарги стороною обвинувачення на призначення більш суворого покарання ОСОБА_10 на подавалось. Всі учасники кримінального провадження, в тому числі захисник ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_7 висловили думку про можливість розгляду справи у відсутності даного обвинуваченого. Тому розгляд справи проводився без участі ОСОБА_10 .

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, заслухавши позицію прокурора, який наполягав на задоволенні його апеляційної скарги та заперечував проти задоволення поданої апеляційної скарги захисника вказавши про її безпідставність, адвокатів з приводу підстав для задоволення апеляційної скарги захисника, обвинуваченого, який погодився з позицією адвоката, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що обидві апеляційні скарги задоволенню не підлягають. Таке рішення колегія суддів ґрунтує наступним чином.

У відповідності до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Висновок суду про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у вчиненні вищезазначених злочинів відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наявними доказами по справі, які були належним чином перевірені і оцінені судом.

Так встановивши у вироку фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, суд обґрунтував їх доведеність показаннями самих обвинувачених про те, що вони за попередньою змовою, маючи мотив та мету спрямовану на таємне викрадення грошових коштів через відчинені ворота зайшли на територію господарства потерпілого ОСОБА_14 , а потім відчинивши двері зі сторони пасажира ОСОБА_16 проник до салону автомобіля, звідки викрав грошові кошти з одного автомобіля, а потім з іншого. ОСОБА_9 в цей час знаходився біля автомобіля та спостерігав за будинком потерпілого. Потім в подальшому ОСОБА_16 запропонував ОСОБА_15 викрасти автомобіль з двору ОСОБА_14 . Обвинувачені почали штовхати автомобіль та зачепили передню частину іншого автомобіля. За межами господарства, ОСОБА_10 сів за кермо автомобіля «Volkswagen-Transporter» та за допомогою ключів від автомобіля, які знаходились в салоні автомобіля, завів двигун, а ОСОБА_9 сів на переднє пасажирське сидіння. Заволодівши автомобілем, та здійснюючи спуск дорогою біля с. Охіньки, Прилуцького району, ОСОБА_10 не впорався з керуванням та допустив з`їзд в лівий кювет дороги, де автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

З показань потерпілого ОСОБА_14 , в судовому засіданні вбачається, що він виявив відсутність автомобіля у своєму господарстві лише після повідомлення працівників поліції. Наполягав, що з салонів автомобілів були викрадені грошові кошти в сумі 600 гривень (100 грн. з одного автомобіля та 500 грн. з іншого), та крім того папка з документами та грошовими коштами в сумі 1200 гривень. На даний момент шкода щодо викрадення грошових коштів обвинуваченими відшкодована, а папка з документами повернута.

Потерпіла ОСОБА_13 підтримала письмово цивільний позов, жодних показань з приводу даних обставин не надавала, оскільки не була очевидцем подій.

Свідок ОСОБА_18 підтвердив в судовому засіданні, що обвинувачений ОСОБА_15 під час слідчого експерименту розповідав та демонстрував як він разом з Косаренком здійснили крадіжку грошових коштів та транспортного засобу з господарства ОСОБА_14 .

Крім викладених показань ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вина обвинувачених підтверджується зокрема такими матеріалами кримінального провадження:

- протоколом огляду місця події від 17 листопада 2015 року, згідно якого на 171 км 800 м автодороги зі сполученням Київ-Суми-Юнаківка з правого боку від дороги знаходиться канава в якій виявлено автомобіль «Volkswagen-Transporter», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 в якому від зіткнення з деревом пошкоджену передню частину, а саме передній бампер, капот, лобове скло, передні крила, передні колеса (т.2 а.п.75а-76).

- протоколом проведення слідчого експерименту з фототаблицею до нього від 19 листопада 2015 року, згідно якого ОСОБА_9 розповів та продемонстрував як 16 листопада 2015 року близько 20 год. він разом з ОСОБА_10 здійснили крадіжку грошових коштів з автомобілів та 17 листопада 2015 року транспортного засобу з господарства ОСОБА_14 за адресою АДРЕСА_3 (т.2 а.п.83-92).

- висновком експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 06 січня 2016 року №1, згідно якого ринкова вартість 2003 року випуску, перебуваючого у технічно-справному стані автомобіля марки «Volkswagen-Transporter» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_4 , об`єм двигуна 2,5 л., дизель, з урахуванням зносу станом на 17 листопада 2015 року становить 227 042 грн. 22 коп. (т.1 а.п.179-180).

У відповідності до висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи експертами Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02 червня 2016 року №1774/1775/16-24, вартість матеріального збитку (шкоди), завданого (ї) власнику автомобіля марки «Volkswagen-Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова - НОМЕР_4 , об`єм двигуна 2,5 л., (75 kw), дизель, 2003 року випуску, належний ОСОБА_13 , унаслідок пошкодження автомобіля після його незаконного заволодіння, станом на 17 листопада 2015 року, складає 217350 грн. 41 коп. (т.1 а.п.199-210).

Щодо апеляційної скарги прокурора, то колегія суддів вважає, що при визначенні ОСОБА_9 покарання, суд першої інстанції дотримався загальних засад призначення кримінального покарання, зокрема принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, в повній мірі врахував положення статей 65,66 КК України, про що було вказано у вироку з наведенням відповідних мотивів. Так, судом було враховано, що ОСОБА_9 раніше не судимий, щиросердно розкаявся в скоєному злочині, займається суспільно-корисною працею, позитивно характеризується, ініціатором злочинів він не був і при їхньому скоєнні виконував другорядну роль. В засіданні апеляційного суду він також повністю визнав себе винним, повністю підтвердив обставини злочинів, за які його засуджено і виказав готовність відшкодовувати шкоду.

Будь-яких підстав для призначеного більш суворого покарання, колегія суддів не вбачає, оскільки призначене обвинуваченому покарання, з застосуванням положень ст. 75 КК України відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, характеру й тяжкості вчиненого ним діяння, є справедливим за своїм видом і розміром, а також є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_9 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Щодо апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , то колегія суддів вважає, що вона також не підлягає задоволенню в повному обсязі і відхиляє її з таких підстав.

Так, в даній скарзі захисник апелює на неправильність кваліфікації дій його підзахисного ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 289 КК України за кваліфікуючою ознакою завдання великої матеріальної шкоди потерпілій. (т.3 а.с.6, 8) При цьому захисник вважає, що дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої і було пошкоджено автомобіль, не повинна братись до уваги судом, оскільки його підзахисний не мав умислу на заподіяння такої шкоди і пошкодження автомобіля слід розглядати в контексті скоєння адміністративного правопорушення, а не злочину. Тому дії його підзахисного слід перекваліфікувати з ч. 3 на ч. 2 ст. 289 КК України.

Така позиція захисника колегією суддів однозначно розцінюється як маніпулювання фактами. В засіданні місцевого суду встановлено і ніким не спростовано, що обидва обвинувачені незаконно заволоділи транспортним засобом і керуючи ним, під час його незаконного заволодіння, розбили його, не впоравшись з керуванням. Матеріальна шкода настала саме під час скоєння злочину, тому відокремлювати її заподіяння від самого злочину неможливо. Кваліфікація дій обох обвинувачених за ч. 3 ст. 289 КК України є правильною.

Колегія суддів відхиляє викладене в скарзі твердження про неповноту судового розгляду справи, яка виразилась в неправильному встановленні розміру заподіяної злочином шкоди. При цьому автор скарги посилається на роз`яснення законодавства, що міститься в Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту…» від 23 грудня 2005 року № 14. Проте, це роз`яснення якраз і вказує на те, що кваліфікуюча ознака великої шкоди відсутня, коли транспортний засіб унаслідок його незаконного заволодіння не зазнав ніяких пошкоджень. В даній справі встановлено, що транспортний засіб автомобіль «Volkswagen-Transporter» д.н.з. НОМЕР_2 був пошкоджений в ході його незаконного заволодіння і висновком експертизи встановлено заподіяну шкоду, яка є великою.

Колегія суддів не погоджується з позицією захисника щодо неправильного встановлення розміру заподіяної шкоди. Намагаючись довести свою правоту, захисник посилається на судову практику ВССУ і намагається привести доводи, що автомобіль «Volkswagen-Transporter» д.н.з. НОМЕР_2 був унаслідок дорожньо-транспортної пригоди фізично знищений, тому суд неправильно розпорядився цим автомобілем.

На думку колегії суддів та у відповідності до роз`яснень, які містяться в ст. 458 КПК України, єдиною судовою практикою, яка повинна враховуватись при постановленні судових рішень, є практика Верховного Суду України. При розгляді даної справи судом було призначено авто- товарознавчу експертизу, на розв`язання якої було поставлено питання щодо вартості матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля та можливості проведення ремонто-відновлювального ремонту. Згідно висновку експерта № 177/1775/16-24 від 02.06.2016 р. така шкода складає 217350, 41 грн, що є великим розміром, а провести відновлювальний ремонт можливо (т.1 а.с. 189-204).

Колегія суддів вважає некоректним і неправильним посилання автора апеляційної скарги на Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Даний закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування

цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних

засобів і спрямований на забезпечення відшкодування

шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при

експлуатації наземних транспортних засобів на території України (преамбула закону). В основному він регулює правовідносини між власниками транспортних засобів та страховими компаніями. В даному ж випадку мова йде про злочин і відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок його особами, винними в ньому. Суд в даному випадку виходив з вимог ст. 22 та 1166 ЦК України, у відповідності до яких особа, яка заподіяла шкоду, зобов`язана її відшкодувати.

Оскільки розмір матеріальної шкоди є кваліфікуючою ознакою ч. 3 ст. 289 КК України, то призначаючи автотоварознавчу експертизу суд поставив ті прямі запитання експертам, які прямо впливають на кваліфікацію злочину і отримав на них чіткі й однозначні відповіді.

Даний висновок експертизи колегія суддів вважає належним і допустимим доказом, підставно покладеним в обґрунтування вироку. Він виконаний в спеціалізованій експертній установі експертом, який має підтвердження своєї кваліфікації і допуски до експертної діяльності а також попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384-385 КК України. Тому, на думку колегії суддів, місцевий суд обґрунтовано віддав перевагу саме цьому експертному висновку, а не висновку автотоварознавчого дослідження № 102/15 від 30.11.2015 р. , виконаного СПД ОСОБА_19 (т.1 а.с. 130), який про кримінальну відповідальність не попереджався. У відповідності до цього висновку і був змінений обвинувальний акт.

Колегія суддів вважає невірним твердження апелянта про порушення норм закону при призначенні автотоварознавчної експертизи 177/1775/16-24 від 02.06.2016 р. При наданні відповіді завідувачу чернігівської філії КНДІСЕ, головуючий в справі суддя лише роз`яснив позицію суду, висловлену ним при призначенні даної експертизи з участю усіх учасників кримінального провадження і лист суду (т.1 а.с. 196) не являється ніяким процесуальним порушенням а вихід суду в судове засідання в даному випадку був не потрібним. Щодо незначних недоліків при оформленні кримінальної справи, про які йдеться в скарзі (т.3 а.с. 8) то вони не є тими грубими порушеннями норм КПК, які унеможливлювали постановлення законного й обґрунтованого судового рішення.

Колегія суддів не знаходить суперечностей між висновками експертиз № 1 від 06.01.2016 р., виконаній в Чернігівському ДНДКЦ (т.1 а.с. 170) та № 177/1775/16-24 від 02.06.2016 р. виконаній в Чернігівській філії Київського НДІСЕ (т.1 а.с. 199). На розв`язання цих експертиз ставились різні питання, отримані різні відповіді і тому суперечностей в них немає.

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє твердження апеляційної скарги захисника про недоліки обвинувального акту. По даній справі обвинувальний акт змінювався ( т.1 а.с. 225), його вивчення суддями показало, що обвинувальний акт відповідає вимогами ст. 291 КПК, в ньому, зокрема, міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Не підлягає задоволенню твердження апеляційної скарги про не доведення суми викрадених грошових коштів у потерпілого ОСОБА_14 . Висновок про суму викраденого майна суд зробив на підставі прямих показань потерпілого, допитаного ним в судовому засіданні. При цьому суд обґрунтовано віддав перевагу показанням потерпілого перед показаннями обвинуваченого ОСОБА_16 , оскільки ці його показання спрямовані на покращення свого становища. А власноручні заяви ОСОБА_16 і ОСОБА_15 про видачу ними папки з документами і грошовими коштами (т.2 а.с. 69-70) прямо свідчать про скоєння ними злочину відносно майна (грошей) потерпілого ОСОБА_14 .

Не погоджується колегія суддів і з твердженням апеляційної скарги про неправильне розв`язання цивільного позову у зв`язку з невірним допуском до справи в якості позивача ОСОБА_13 (т.1 а.с. 21).

Матеріалами справи підтверджено, що власником автомобіля «Volkswagen - Transporter», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 являється ОСОБА_13 (т.1 а.с. 174). Будь-яких інших документів про перехід права власності на даний автомобіль суду не надано. Довіреність на ім`я ОСОБА_14 (т.1 а.с. 26) таким документом не являється. ОСОБА_13 як власник транспортного засобу вправі була звертатись до суду з позовом про захист свого права, що і було нею зроблено. В подальшому в судовому засіданні її інтереси представляли представники. Належних доказів того, що власником автомобіля являється потерпілий ОСОБА_14 в судовому засіданні надано не було.

Таким чином, колегія суддів не встановила підстав для зміни або скасування вироку місцевого суду. Грубих порушень кримінального процесуального законодавства, які б були підставою для безумовного скасування оскаржуваного вироку, в ході його перегляду не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , прокурора Срібнянського відділу Прилуцької місцевої прокуратури Чернігівської області ОСОБА_11 залишити без задоволення, а вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_9 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили і підлягає виконанню з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженому, який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4