Ухвала

від 02.04.2018 по справі 746/21/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

02 квітня 2018 р.

м. Київ

справа № 746/21/16-к

провадження № 51-5138ск 18

Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного кримінального суду:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 12 лютого 2018 року,

встановив:

вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2016 року, який залишений незмінним ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 25 квітня 2017 року, ОСОБА_5 засуджено за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, за частиною 3 статті 289 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років без конфіскації майна.

На підставі статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років без конфіскації майна.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 71 КК до призначеного покарання за вказаним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 червня 2015 року та ОСОБА_5 за сукупністю вироків остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 2 місяці без конфіскації майна.

Також цим вироком засуджено ОСОБА_6 за частиною 2 статті 185 КК до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, за частиною 3 статті 289 КК із застосування статті 69 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки без конфіскації майна.

На підставі статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки без конфіскації майна.

Відповідно до статті 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені статтею 76 цього Кодексу.

Ухвалено рішення щодо цивільних позовів та речових доказів.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 14 грудня 2017 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 25 квітня 2017 року щодо засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та призначено новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 12 лютого 2018 року вказаний вирок щодо ОСОБА_5 змінено, а його дії перекваліфіковано з частини 3 на частину 2 статті 289 КК. ОСОБА_5 знижено покарання до шести років позбавлення волі без конфіскації майна, а за частиною 2 статті 185 КК постановлено вважати засудженим на термін 2 роки позбавлення волі. На підставі статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років без конфіскації майна. Відповідно до статті 71 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 червня 2015 року та за сукупністю вироків ОСОБА_5 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 2 місяці без конфіскації майна.

Також, постановлено в порядку частини 2 статті 404 Кримінального процесуального закону України (далі - КПК) змінити указаний вирок щодо ОСОБА_6 та його дії перекваліфікувати з частини 3 на частину 2 статті 289 КК. Постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за частиною 2 статті 289 КК із застосуванням статті 69 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки без конфіскації майна. За частиною 2 статті 185 КК засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів до покарання, призначеного судом першої інстанції із звільненням від відбування покарання з випробуванням, відповідно до статей 75, 76 КК.

Постановлено також скасувати вирок суду в частині стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 207898,69 грн та процесуальні витрати, понесені потерпілою. Цивільний позов ОСОБА_7 залишено без розгляду. У решті вказаний вирок щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у апеляційному суді. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засуджених внаслідок м`якості.

Відповідно до вимог частини 2 статті 427 КПК України у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судових рішень з урахуванням підстав для їх скасування судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК України, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК України.

Однак, вказаних вимог кримінального процесуального закону прокурор не дотримався.

Зі змісту касаційної скарги прокурора видно, що він вбачає неперевіреними доводи апеляційних скарг сторони захисту, порушення права на захист засуджених та потерпілих внаслідок викладу неконкретного обвинувачення, а також вважає невиконаними вказівки суду касаційної інстанції, в яких наголошувалося про перевірку кваліфікації дій засуджених та доводів сторони захисту тощо.

Проте ним одночасно оспорюється перекваліфікація дій засуджених та вказується на безпідставність призначеного покарання.

Наведене свідчить про неузгодженість позиції прокурора щодо незаконності та необґрунтованості ухвали суду апеляційної інстанції, що залишено і без відповідного обґрунтування. Вказане не надає можливості касаційному суду визначитися з предметом перевірки кримінального провадження та за наслідками розгляду касаційної скарги прокурора ухвалити остаточне рішення.

Разом з цим прокурор вважає не застосованою частину 3 статті 289 КК, однак доводів на обґрунтування такої позиції не наводить. Так само і не наведено, які саме мотиви апеляційної скарги невмотивовано судом апеляційної інстанції та за перевіркою доводів якого учасника процесу. Зокрема, зміст касаційної скарги зводиться до узагальнюючих висловів.

Таким чином, недодержання прокурором вимог, передбачених статтею 427 КПК України, є підставою для залишення його касаційної скарги без руху.

На підставі викладеного та керуючись частиною 1 статті 429 КПК, суд

постановив:

касаційну скаргу прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 12 лютого 2018 року щодо засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без руху, надавши йому п`ятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3