Ухвала

від 12.02.2018 по справі 746/21/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 746/21/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/795/226/2018 Категорія - ч.3 ст. 289 КК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4

за участі секретаря ОСОБА_5

сторін кримінального провадження:

обвинувачених ОСОБА_6

захисників адвокатів ОСОБА_7 ОСОБА_8

прокурора ОСОБА_9

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015270250000230,

щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, раніше судимий Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області:

- 18 березня 2014 року за ч. 1 ст. 186 КК України на 120 годин громадських робіт;

- 10 червня 2015 року за ч. 2 ст. 185, ст. 289, ч. 1ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений відбуття покарання з іспитовим строком на 3 роки,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185,ч . 3 ст. 289 КК України,

щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця АДРЕСА_2 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, який працює різноробочим в КП «Комунгосп», проживає в АДРЕСА_3 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185,ч . 3 ст. 289 КК України,

за апеляційними скаргами захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 та прокурора Срібнянського відділу Прилуцької місцевої прокуратури Чернігівської області ОСОБА_11 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_10 засуджений: за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 289 КК України на 7 років позбавлення волі, без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю злочинів призначене покарання у виді 7 років позбавлення волі років без конфіскації майна.

Згідно ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, приєднане невідбуте покарання за попереднім вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 червня 2015 року, і за сукупністю вироків остаточно призначено 07 років 02 місяці позбавлення волі, без конфіскації майна.

ОСОБА_6 засуджений: за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі, без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю злочинів призначене покарання у виді 4 років позбавлення волі, без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку на 2 роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки, визначені ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтись для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію

Стягнуто з ОСОБА_10 та ОСОБА_6 на користь держави 122 грн. 76 коп. процесуальних витрат з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_10 та ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ОСОБА_12 207 898 грн. 69 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_12 750 грн. в рахунок відшкодування процесуальних витрат на залучення потерпілою експерта.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_12 750 грн. в рахунок відшкодування процесуальних витрат на залучення потерпілою експерта.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_13 964 грн. 64 коп. процесуальних витрат на правову допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_13 964 грн. 60 коп. процесуальних витрат на правову допомогу.

Як установив суд,

1) 16 листопада 2015 року, близько 20 год., обвинувачений ОСОБА_10 , за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_6 , маючи корисливий мотив та мету, спрямовану на таємне викрадення грошових коштів, через відчинені ворота зайшли на територію господарства потерпілого ОСОБА_13 за адресою АДРЕСА_4 .

Здійснюючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10 підійшовши до автомобіля марки «Volkswagen LT 35», д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору, відчинив двері з боку пасажира та проник у салон автомобіля, де почав шукати грошові кошти. ОСОБА_6 в цей час перебував біля дверей автомобіля та спостерігав за будинком потерпілого, чим підтримував дії ОСОБА_10 .

В салоні автомобіля останній знайшов грошові кошти в сумі 100 грн. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_6 підійшли до іншого автомобіля марки «Volkswagen-Transporter» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , де ОСОБА_10 через двері з боку водія проник у салон автомобіля та знайшов на панелі папку чорного кольору, у якій знаходилися грошові кошти в сумі 1400 грн. та особисті документи потерпілого ОСОБА_13 , якими заволодів з метою крадіжки грошових коштів.

Окрім цього, ОСОБА_10 в автомобілі знайшов грошові кошти в сумі 500 грн. ОСОБА_6 в цей час знаходився біля дверей автомобіля та спостерігав за будинком потерпілого, чим підтримував дії ОСОБА_10 . Вийшовши з автомобіля ОСОБА_10 , разом з ОСОБА_6 залишили господарство ОСОБА_13 , викравши з автомобілів грошові кошти та папку з документами.

За межами господарства, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 перевірили вміст папки і не виявивши у ній грошових коштів, ОСОБА_10 викинув її до кювету автомобільної дороги по вул. Леніна в смт. Срібне Чернігівської області, а викрадені з автомобілів грошові кошти в сумі 600 грн. останній розділив з ОСОБА_6 , в результаті чого спричинили потерпілому ОСОБА_13 матеріальну шкоду на загальну суму 2000 грн.

2) 17 листопада 2015 року, близько 01 год. обвинувачений ОСОБА_14 за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_6 , маючи корисливий мотив та мету спрямовану на незаконне заволодіння транспортним засобом, через відчинені ворота зайшли на територію господарства потерпілого ОСОБА_13 , що по АДРЕСА_4 . Здійснюючи свій злочинний умисел ОСОБА_10 підійшов до автомобіля марки «Volkswagen-Transporter», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , 2003 року випуску, відчинив двері з боку водія і викрутивши кермо вліво, разом із ОСОБА_6 почали штовхати автомобіль назад в напрямку воріт, щоб викотити його за межі господарства. Переміщаючи даний автомобіль лівою його частиною вони зачепили передню частину іншого автомобіля «Volkswagen LT 35», д.н.з. НОМЕР_3 , зеленого кольору, який знаходився поруч.

Коли автомобіль марки «Volkswagen-Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 опинився за межами господарства, ОСОБА_10 сів за кермо та за допомогою ключів від автомобіля, які знаходились в салоні, завів двигун, а ОСОБА_6 сів на переднє пасажирське сидіння біля ОСОБА_10 .

Незаконно заволодівши автомобілем, обвинувачені поїхали по вул. Леніна через центральну площу, а потім по вул. Калініна в смт. Срібне Чернігівської області до автомобільної дороги сполученням Київ-Суми-Юнаківка. Здійснюючи спуск вказаною дорогою біля с. Охіньки Прилуцького району, на швидкості 120 км/год, ОСОБА_10 не впорався з керуванням та з`їхав у лівий кювет дороги по напрямку свого руху, де автомобіль було пошкоджено.

Згідно висновку товарознавчої експертизи від 02.06.2016 року № 1774/1775/16-24 вартість матеріальних збитків, завданих потерпілій ОСОБА_12 станом на 17.11.2015 року, складала - 217 350 грн. 41 коп.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_10 та ОСОБА_6 з ч. 3 на ч. 2 ст. 289 КК України та знизити покарання до п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

За сукупністю вироків, відповідно до ст. 71 КК України, до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно визначити покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі без конфіскації майна. У задоволенні цивільного позову ОСОБА_12 відмовити та виключити із мотивувальної частини вироку не доведене, на його думку, обвинувачення в частині викрадення грошових коштів з автомобілів в розмірі 600 грн.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що суд допустив неповноту судового розгляду, не встановив шляхом призначення експертизи вартості автомобіля до та після ДТП, через що залишився невстановленим розмір шкоди, завданої потерпілому ОСОБА_13 , який бажав провести відновлювальний ремонт автомобіля, незважаючи на те, що згідно висновку експерта вартість ремонту більша від ринкової вартості автомобіля.

У разі, якщо витрати на відновлювальний ремонт перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, то ремонт вважається економічно необґрунтованим, тобто в даному випадку, автомобіль вважається фізично знищеним. Отже, власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

На думку апелянта, відсутність встановленої вартості транспортного засобу до та після ДТП, виключає таку кваліфікуючу ознаку як заподіяння великої шкоди за ч. 3 ст. 289 КК України.

Висновок експерта № 1774/1775/16-24 від 02.06.2016 року був отриманий стороною обвинувачення під час судового розгляду та на порушення вимог п. 12 ст. 290 КПК України не був відкритий стороні захисту, що на думку захисту не може бути визнаний допустимим доказом.

Вказує на істотні порушення норм процесуального права, які суд допустив при вирішенні питання щодо доцільності проведення експертизи за клопотанням прокурора. Суд надав дозвіл на проведення експертизи за наявними матеріалами, без огляду автомобіля, вирішивши це питання поза межами судового засідання та без виклику сторін кримінального провадження.

Журнал судового засідання не містить даних стосовно залишення клопотання прокурора без задоволення та обговорення даного клопотання учасниками судового розгляду.

Заперечує наявність такої кваліфікуючої ознаки, як завдання великої матеріальної шкоди, шляхом незаконного заволодіння транспортним засобом, оскільки обвинувачені заволоділи останнім без мети його пошкодження. Таке пошкодження стало результатом дорожньо-транспортної пригоди.

Звертає увагу на невідповідність обвинувального акту вимогам кримінально-процесуального закону, через відсутність формулювання обвинувачення, відсутність в реєстрі матеріалів досудового розслідування відомостей про час проведення процесуальних дій, відсутність даних щодо внесення в ЄРДР відомостей про злочини щодо конкретної особи.

Не погоджується з висновками суду в частині доведеності вини ОСОБА_10 у викраденні грошових коштів у сумі 600 грн., оскільки сам потерпілий не зазначив чіткої суми коштів, які зникли, а обвинувачений вказував меншу суму, з урахуванням того, що автомобілі були незамкненими, що не виключає можливість проникнення в них інших осіб.

При визначенні суми матеріального збитку, завданого ОСОБА_12 , суд не усунув розбіжності у висновках експертів Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02.06.2016 року та Чернігівського науково-дослідного експертного криміналістичного центру від 30.11.2015 року щодо ринкової вартості автомобіля. При цьому, позов потерпілої був безпідставно задоволений судом, з огляду на те, що в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_13 є особою, яка має право на відшкодування завданої шкоди, будучи особою, яка володіє правом на чуже майно.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким обвинуваченому призначити покарання у виді реального позбавлення волі, без застосування ст.ст. 75, 76 КК України, мотивуючи тим, призначене ОСОБА_6 судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення через його м`якість.

Просить врахувати, що ОСОБА_6 разом із співучасником вчинили два кримінальні правопорушення з невеликим інтервалом у часі, що свідчить про його схильність до кримінально-караної поведінки. Один з вчинених злочинів є особливо тяжким, що спричинив значної матеріальної шкоди потерпілому, яка не відшкодована винними особами.

Погоджується, що у судовому засіданні було встановлено ряд пом`якшуючих обставин, які надали суду можливість призначити ОСОБА_6 покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 3 ст. 289 КК України, однак судом не було встановлено таких обставин, які б істотно знижували ступінь суспільної небезпеки вчиненого та свідчили про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вважає, що фактичні обставини скоєння злочинів, дані про особу винного, ступінь тяжкості вчинених злочинів свідчать про те, що ОСОБА_6 має бути призначено покарання у виді реального позбавлення волі з метою досягнення мети виправлення та перевиховання винного та задля запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Заслухавши доповідача, захисника- адвоката ОСОБА_7 , який підтримав доводи апеляційної скарги про зміну судового рішення, прокурора, який просив про посилення покарання ОСОБА_6 та заперечував проти апеляційної скарги захисника про зміну вироку суду, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_8 , які заперечували проти апеляційної скарги прокурора та погодились з вимогами апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, апеляційну скаргу захисника-адвоката задовольнити частково.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 14 грудня 2017 року була скасована ухвала Апеляційного суду Чернігівської області від 25 квітня 2017 року щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_6 через те, що стороною обвинувачення не був встановлений розмір реальних збитків, завданих незаконним заволодінням транспортним засобом, що впливає як на кваліфікацію вчиненого злочину, так і на розмір відшкодування матеріальної шкоди; через невірне визначення потерпілої особи та невмотивованість рішення про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 439 КПК України, вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді.

За правилами ст. ст. 91, 92 КПК України обов`язок доказування об`єктивної сторони складу злочину, що відбувається у певному часі, місці та певним способом( події злочину) покладається на прокурора та слідчого.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, полягає в незаконному заволодінні транспортним засобом з будь- якою метою, якщо воно вчинене організованою групою або поєднане з насильством небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо воно завдало великої шкоди.

Змінивши обвинувачення під час судового розгляду з ч.2 на ч. 3 ст. 289 КК України, прокурор не надав доказів про завдання великої матеріальної шкоди.

Відповідно до роз`яснень п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при кваліфікації злочину за ч. 3 ст. 289 КК України, матеріальну шкоду слід визнавати великою, якщо її розмір реальних збитків перевищує в 250 разів неоподаткований мінімум доходів громадян.

При вирішенні питання про те, чи були ці збитки реальними, необхідно виходити з положень п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного Кодексу України, де під реальними збитками розуміють втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно роз`яснень, що містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо визначені експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовуються різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця пригоди.

Під час судового розгляду в суді першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_12 , на ім`я якої зареєстрований автомобіль «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , 2003 року випуску, 22 серпня 2013 року усі права власника передала ОСОБА_13 , який сплатив їй вартість транспортного засобу, а вона уповноважила його не тільки володіти та користуватися автомобілем, а розпоряджатися ним, укладати від її імені угоди про відшкодування заподіяної шкоди, представляти її інтереси в усіх судових установах з усіма правами, наданими позивачу, потерпілому, у тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог (довіреність том 1 а. с. 26).

Із звукозапису судового засідання вбачається, що ОСОБА_13 в ході судового розгляду 21 вересня 2016 року заявив про те, що він бажає проводити ремонт транспортного засобу та заперечує, що автомобіль є фізично знищеним.

Суд не зважив на цю позицію потерпілого ОСОБА_13 , не звернув уваги на зауваження захисника з цього приводу, не встановив дійсну вартість автомобіля до та після дорожньо-транспортної пригоди, що ставить під сумнів правильність кваліфікації дій обвинувачених.

Висновок товарознавчої експертизи вартості пошкодженого автомобіля та його ремонту від 02 червня 2016 року № 1774/1775/16-24 , який суд поклав в основу визначення розміру великого розміру збитків, був зроблений без огляду пошкодженого автомобіля, за матеріалами кримінального провадження, тоді як експертиза призначалася саме з метою з`ясування реальної суми заподіяної шкоди( том 1 а. с. 198-210). При цьому, на запит експерта надати автомобіль або письмову згоду проводити експертизу за наявними матеріалами, суд самостійно, без з`ясування думки сторін кримінального провадження надав такий дозвіл (том 1 а. с.195, 196).

Потерпілий ОСОБА_15 на час апеляційного розгляду справи відновив пошкоджений автомобіль, можливість перевірки вартості автомобіля станом на 17 листопада 2015 року, на день вчинення злочину, втрачена.

Поза розумним сумнівом сторона обвинувачення не довела, що обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , за попередньою змовою між собою, повторно, заволоділи автомобілем «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , 2003 року випуску, який належав ОСОБА_13 , чим заподіяли великої шкоди. Можливість доведення розміру великої шкоди після двох років з дня вчинення злочину та закінчення ремонту автомобіля, втрачена.

Отже, дії обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_6 належить перекваліфікувати з ч. 3 на ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом вчинене повторно та за попередньою змовою групою осіб.

Оскільки автомобіль фактично і за документами належав потерпілому ОСОБА_13 , а не ОСОБА_12 , яка усі права власника на автомобіль передала за довіреністю, розмір дійсної шкоди, завданої незаконним заволодінням автомобілем, не встановлений та виключена кваліфікуюча ознака велика матеріальна шкода, відповідно і цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 не може бути задоволений та підлягає залишенню без розгляду. З цих же підстав не можуть бути розглянуті у кримінальному провадженні позовні вимоги потерпілого ОСОБА_13 .

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник вирок суду не оскаржували, суд апеляційної інстанції за правилами ч. 2 ст. 404 КПК України повинен змінити судове рішення, оскільки результати апеляційного розгляду надають підстави для прийняття рішення, яким покращується становище обвинуваченого.

Доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність суми викрадених грошей з автомобілів потерпілого ОСОБА_13 , спростовуються показаннями останнього під час судового засідання, який не тільки назвав викрадені суми, а й указав, де знаходились грошові купюри, що йому обвинувачені повернули папку з документами та грошима в сумі 1200 грн., 800 грн. відшкодували.

Показання потерпілого, надані безпосередньо під час судового розгляду, були підтверджені самими обвинуваченими та їх діями по повернення грошей і документів, а тому судити про їх недостовірність, суд першої інстанції не мав правових підстав.

Призначаючи покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд повинен призначити його у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

За наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд має право призначити покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті.

На виконання вимог ст. 69 КК України, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_6 , в повній мірі врахував його повне визнання провини та активне сприяння розкриттю злочинів, часткове відшкодування шкоди потерпілому, те що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, у вчиненні злочинів його роль та дії були другорядними, в тому числі і в заволодінні автомобілем, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину та знижує рівень небезпеки обвинуваченого як особи.

Звільняючи від покарання з випробуванням в умовах контролю за поведінкою, суд врахував, що ОСОБА_6 зайнятий суспільно-корисною працею, не має негативних соціальних зав`язків та звичок, щиро засуджує свою поведінку.

З часу вчинення злочинів минуло більше двох років і відсутні будь-які данні про його негативну поведінку чи вчинення злочину, що доводить можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства та правильність судового рішення в цій частині.

Зменшення об`єму обвинувачення та перекваліфікація дій вказують про недоцільність посилення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , а для обвинуваченого ОСОБА_10 є підставою для пом`якшення покарання.

При цьому, колегія суддів не погоджується з аргументами захисника про зниження ОСОБА_10 покарання до мінімальної межі, передбаченої ч.2 ст. 289 КК України, з огляду на активну роль обвинуваченого у вчиненні злочинів, наявність двох непогашених судимостей, негативних соціальних зв"язків та схильностей.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 408, 532 КПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_11 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_10 змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 3 на ч. 2 ст. 289 КК України.

ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 289 КК України знизити покарання до шести років позбавлення волі без конфіскації майна.

За ч. 2 ст. 185 КК України вважати засудженим на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю злочинів визначити покарання у виді 6 років позбавлення волі років без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 червня 2015 року, і за сукупністю вироків остаточно призначити 06 років 02 місяці позбавлення волі, без конфіскації майна.

В порядку ч. 2 ст. 404 КПК України цей же вирок щодо ОСОБА_6 змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 3 на ч. 2 ст. 289 КК України.

ОСОБА_6 вважати засудженим за ч.2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі, без конфіскації майна.

За ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю злочинів до покарання, призначеного судом першої інстанції із звільненням від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України.

Вирок суду в частині стягнення з ОСОБА_10 та ОСОБА_16 на користь потерпілої ОСОБА_12 матеріальної шкоди в розмірі 207 898 грн. 69 коп. та процесуальних витрат, понесених потерпілою, скасувати.

Цивільний позов ОСОБА_12 залишити без розгляду.

В решті цей же вирок щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_6 залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а для засудженого, який перебуває під вартою, в той самий строк з дня вручення копії ухвали.

СУДДІ:

ОСОБА_17 ОСОБА_18 ОСОБА_19