Ухвала

від 27.04.2017 по справі 358/989/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 358/989/16-ц Головуючий у І інстанції Тітов М. Б. Провадження № 22-ц/780/1113/17 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А. Категорія 46 27.04.2017

УХВАЛА

Іменем України

27 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Верланова С.М.,

за участю секретаря Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 20 грудня 2016 року у справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Вікторія до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділ державної реєстрації Богуславської районної державної адміністрації, про визнання недійсним та скасування наказу про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації, -

встановила:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Вікторія (далі - СГ ТОВ Вікторія ) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2, Головного управління Держземагенства у Київській області та просило визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області №10-6186/15-14-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки від 29.09.2014 року, визнати недійсним договір оренди землі, укладений 28 листопада 2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_2, щодо об'єкта оренди - земельної ділянки загальною площею 3,6400 га з кадастровим номером НОМЕР_1, та скасувати його державну реєстрацію.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що розпорядженням Богуславської районної державної адміністрації №137 від 07 травня 2002 року було затверджено проект відведення земельної ділянки на довгострокову оренду та надано сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Вікторія земельну ділянку загальною площею 7,8 га у довгострокову оренду для виробництва сільськогосподарської продукції на території Дибинецької сільської ради Богуславського району Київської області за рахунок земель запасу (сіножаті).

11 червня 2002 року між Богуславською районною державною адміністрацією Київської області та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Вікторія було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,8 га сіножатей розміщених на землях Дибинецької сільської ради Богуславського району Київської області.

Зазначений договір оренди був посвідчений приватним нотаріусом Богуславського районного нотаріального округу та зареєстрований у Книзі записів договорів оренди землі за №8 від 26.08.2002 року.

Відповідно до п.1.3 Договору оренди землі земельна ділянка передана в оренду строком на 49 років, тобто по 11.06.2051 року.

Позивач зазначав, що ним було повністю дотримано вимоги законодавства щодо укладення договору оренди земельної ділянки, яке діяло на час укладення договору. Після підписання договору ним постійно використовувалась вказана земельна ділянка за її цільовим призначенням та сплачувалася орендна плата.

Відповідачами порушено право позивача щодо користування земельною ділянкою за призначенням, так як Головне управління Держземагенства у Київській області видало протиправно наказ №10-6186/15-14-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки від 29.09.2014 року та передало в оренду ОСОБА_2 спірну земельну ділянку, оскільки відведення земельної ділянки передбачалося за рахунок вільних земель на території Дибинецької сільської ради, а фактично відбулося накладання земельної ділянки переданої в оренду відповідачу ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка перебуває в оренді позивача.

Позивач просить задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 20 грудня 2016 року позов СГ ТОВ Вікторія задоволено та ухвалено:

визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області №10-6186/15-14-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки від 29.09.2014 року;

визнати недійсним договір оренди землі, укладений 28 листопада 2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_2, щодо об'єкта оренди - земельної ділянки загальною площею 3,6400 га з кадастровим номером НОМЕР_1, та скасувати його державну реєстрацію.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу та, посилаючись на порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що брали участь у розгляді справи апеляційним судом, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо дотримання позивачем вимог діючого на час укладення договору оренди (11 червня 2002 року) земельної ділянки площею 7,8 га та його державної реєстрації.

Встановлено судом та визнається сторонами, що зазначений договір оренди строком на 49 років був посвідчений приватним нотаріусом Богуславського районного нотаріального округу та зареєстровано у Книзі записів договорів оренди землі за №8 від 26.08.2002 року, оскільки відповідно до ч.3 ст. 13 Закону України Про оренду землі (у відповідній редакції) договір оренди земельної ділянки на строк більше 5 років в обов'язковому порядку посвідчувався нотаріально за місцезнаходженням цієї земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 ЗК України в редакції чинній на час укладення договору оренди земельної ділянки між Богуславською РДА та СГ ТОВ Вікторія , право на оренду земельної ділянки виникало після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Також згідно ст. 18 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про оренду землі укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку встановленому законом.

Доводи апелянта щодо відсутності у позивача технічної документації із землеустрою, відсутність кадастрового плану як складових частин договору оренди є на думку колегії суддів безпідставними, оскільки поняття та вимоги до технічної документації із землеустрою були введені із набуттям чинності Закону України Про землеустрій (2003 рік) , відповідно до вимог Закону України Про оренду землі у редакції, яка діяла на час укладання договору оренди позивачем, у статті 15 відсутня вимога про обов'язковість кадастрового плану, а така вимога була викладена у наступній редакції цієї ж статті закону, яка діяла з листопада 2003 року.

Крім того, законність укладання договору оренди позивачем ніким не оспорюється і цей договір є чинним.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає обґрунтованими висновками суду першої інстанції щодо незаконність оскаржуваного наказу Головного управління Держземагенства у Київській області №10-6186/15-14-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки від 29.09.2014 року.

Судом встановлено, що земельна ділянка, яка була передана в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, частково накладається на земельну ділянку, яка була раніше надана позивачу СГ ТОВ Вікторія згідно розпорядження Богуславської районної державної адміністрації №137 від 07 травня 2002 року.

Ці обставини підтверджується доказами, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності, у тому числі ці обставини підтверджується повідомленням відділу Держгеокадастру у Богуславському районі Київської області від 20.07.2016 року, в якому зазначено, що за результатами розгляду заяви СГ ТОВ Вікторія щодо накладення орендованої товариством земельної ділянки, яка знаходиться на території Дибинецької сільської ради, на землі суміжних землекористувачів, при внесенні даних із обмінного файлу, розробленого ПП АЛ-МАЗ , було виявлено, що вона суттєво накладається на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, яка перебуває в оренді фермерського господарства ОСОБА_2,актом від 25.10.2016 року, складеного комісією в складі представника ПП АЛ-МАЗ ОСОБА_4, головного спеціаліста відділу Держгеокадастру у Богуславському районі ОСОБА_5 та представника СГ ТОВ Вікторія ОСОБА_6, показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 тощо.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією України та законами України.

Згідно положень ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності позовних вимог, а тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 20 грудня 2016 року залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Волохов Л.А.

Судді: Матвієнко Ю.О.

Верланов С.М.