Постанова

від 18.04.2018 по справі 358/989/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 358/989/16-ц

провадження № 61-11726св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Вікторія ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ державної реєстрації Богуславської районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 20 грудня 2016 року у складі судді Тітова М. Б. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Волохова Л. А., Матвієнко Ю. О., Верланова С. М.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Вікторія (далі - ТОВ Вікторія ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Головного управління Держземагенства у Київській області, яке перейменовано на Головне управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ державної реєстрації Богуславської районної державної адміністрації, про визнання недійсним та скасування наказу про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації.

Позовну заяву мотивовано тим, що 11 червня 2002 року між Богуславською районною державною адміністрацією Київської області та ТОВ Вікторія укладено нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Богуславська районна державна адміністрація Київської області відповідно до розпорядження від 07 травня 2002 року № 137 передала товариству у платне користування строком на 49 років земельну ділянку площею 7,8 га для сіножатей, розташовану на території Дибинецької сільської ради Богуславського району Київської області. 26 серпня 2002 року вказаний договір зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі та водного фонду Богуславської районної державної адміністрації Київської області за № 8.

28 листопада 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 3,6400 га розташовану на території Дибинецької сільської ради Богуславського району Київської області.

Відповідачі порушують права позивача щодо користування земельною ділянкою, переданою йому за договором оренди від 11 червня 2002 року, оскільки Головним управлінням Держземагентства у Київській області неправомірно видано наказ від 29 вересня 2014 року № 10‑6186/15‑14-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки , внаслідок чого відбулося накладення земельної ділянки, переданої в оренду ОСОБА_1 на земельну ділянку, передану в оренду ТОВ Вікторія .

На підставі викладеного ТОВ Вікторія просило суд визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 29 вересня 2014 року № 10-6186/15-14-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки , визнати недійсним договір оренди землі, укладений 28 листопада 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1, щодо передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 3,6400 га з кадастровим номером НОМЕР_1 та скасувати його державну реєстрацію.

У серпні 2016 року ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_2, подано заперечення на позов, у якому зазначено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог. Відсутність технічної документації із землеустрою, плану-схеми і кадастрового плану земельної ділянки, переданої в оренду ТОВ Вікторія позбавляє можливості ідентифікувати земельну ділянку та встановити наявність накладення земельних ділянок. Земельна ділянка площею 3,6400 га, не була сформованою, а тому право позивача як користувача земельною ділянкою не було порушено. Наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 29 вересня 2014 року № 10‑6186/15‑14-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки винесено відповідно до вимог чинного законодавства, правові підстави для його скасування чи визнання недійсним відсутні. ОСОБА_1 на підставі рішення органу, уповноваженого на розпорядження землями державної власності, уклав договір оренди землі від 28 листопада 2014 року, внаслідок чого отримав в оренду земельну ділянку та використовує її за цільовим призначенням.

У вересні 2016 року Головне управління Держземагентства у Київській області подало заперечення на позов, у якому вказувало на те, що позов ТОВ Вікторія є необґрунтованим та безпідставним, оскільки предметом оскарження є наказ Держземагентства у Київській області щодо передачі у користування земельної ділянки, який є нормативним документом та застосовується одноразово, з прийняттям цього документа виникають правовідносини, по'вязані із реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних інтересів. Оспорюваний наказ вичерпав свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки у такий спосіб виникло право користування земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 20 грудня 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держземагентства у Київської області від 29 вересня 2014 року № 10‑6168/15‑14-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки .

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 28 листопада 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 щодо об'єкта оренди - земельної ділянки загальною площею 3,6400 га з кадастровим номером НОМЕР_1 та скасовано його державну реєстрацію.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Позивачем дотримано вимоги законодавства щодо укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації. Земельна ділянка, передана в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, частково накладається на земельну ділянку, яку згідно з розпорядженням Богуславської районної державної адміністрації від 07 травня 2002 року № 137 передано в оренду ТОВ Вікторія . Оскільки право ТОВ Вікторія щодо користування земельною ділянкою порушено, то воно підлягає захисту.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 квітня 2017 року рішення Богуславського районного суду Київської області від 20 грудня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що договір оренди землі від 11 червня 2002 року, укладений між Богуславською районною державною адміністрацією Київської області та ТОВ Вікторія , посвідчено приватним нотаріусом Богуславського нотаріального округу та 26 серпня 2002 року зареєстровано у Книзі записів договорів оренди землі за № 8. Строк дії договору - 49 років. Цей договір оренди є чинним, у судовому порядку ніким не оспорювався та недійсним не визнавався. Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції встановив, що передана в оренду у 2014 році ОСОБА_1 земельна ділянка значно накладається на земельну ділянку, яка з 2002 року перебуває в оренді у ТОВ Вікторія , а тому апеляційний суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та залишив його без змін.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що починаючи з 05 грудня 2014 року ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею 3,6400 га за призначенням та сплачує до Державного бюджету України орендну плату у порядку та на умовах, визначених договором оренди від 28 листопада 2014 року, а тому відсутні правові підстави для скасування наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 29 вересня 2014 року № 10‑6168/15‑14-сг та визнання недійсним договору оренди землі від 28 листопада 2014 року, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1

У листопаді 2017 року ТОВ Вікторія подало відзив на касаційну скаргу, у якому вказувало про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони ухвалені на підставі правильно встановлених фактичних обставин та належним чином досліджених доказів.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акта про встановлення меж на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки ТОВ Вікторія , складеного 10 квітня 2002 року, встановлено та погоджено межі земельної ділянки, наданої для виробництва сільськогосподарської продукції згідно із земельно-кадастровою документацією площею 7,8 га та визначено, що цей акт є підставою для прийняття рішення за фактичним користуванням з наступним оформленням документів, що посвідчують право довгострокової оренди.

07 травня 2002 року Богуславською районною державною адміністрацією Київської області видано розпорядження № 137, яким затверджено проект відведення земельної ділянки у довгострокову оренду для виробництва сільськогосподарської продукції та надано ТОВ Вікторія земельну ділянку площею 7,8 га сіножатей, розташовану на території Дибинецької сільської ради Богуславського району Київської області.

На підставі вказаного розпорядження 11 червня 2002 року між Богуславською районною державною адміністрацією Київської області та ТОВ Вікторія укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого товариству передано в оренду на строк 49 років земельну ділянку площею 7,8 га сіножатей, розташованих на території Дибинецької сільської ради Богуславського району Київської області.

Пунтком 5.2. договору оренди земельної ділянки від 11 червня 2002 року є план-схема земельної ділянки.

Згідно з наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 29 вересня 2014 року № 10-6186/15-14-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Дибинецької сільської ради Богуславського району Київської області та передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 3,6400 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 21 рік.

28 листопада 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 отримав у строкове (21 рік) платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 3,6400 га ріллі, розташовану на території Дибинецької сільської ради Богуславського району Київської області.

Пунктом 42 цього договору передбачено, що невідємною його частиною є план або схема земельної ділянки, акт встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, акт приймання-передачі об'єкта оренди, проект землеустрою, розрахунок розміру орендної плати.

З архівної довідки № 01-42/179, виданої 28 листопада 2016 року архівним відділом Богуславської районної державної адміністрації Київської області, вбачається, що у справах Богуславської районної державної адміністрації за 2002 рік є розпорядження від 07 травня 2002 року № 137 Про затвердження проекту відведення земельної ділянки на довгострокову оренду (строком 49 років) ТОВ Вікторія для виробництва сільськогосподарської продукції на території Дибинецької сільської ради Богуславського району .

Відповідно до листа відділу Держгеокадастру у Богуславському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відділ Держгеокадастру у Богуславському районі) від 20 липня 2016 року № 27‑1018‑99.8-581/2-16, відділ Держгеокадастру у Богуславському районі здійснює облік земельних ділянок за допомогою програмного забезпечення Національної кадастрової системи - Державного земельного кадастру. До вказаної системи вносяться відомості виключно про належним чином сформовані земельні ділянки, на підставі відповідної документації із землеустрою. Невід'ємною частиною документації із землеустрою є обмінний файл. При внесенні даних із обмінного файлу, розробленого ПП АЛ-МАЗ , було виявлено, що земельна ділянка, передана в оренду ТОВ Вікторія , площею 7,8 га, розташована на території Дибинецької сільської ради Богуславського району Київської області, значно накладається на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 3,6400 га, що перебуває в оренді ОСОБА_1

25 жовтня 2016 року Дибинецькою сільською радою Богуславського району Київської області проведено обстеження земельних ділянок, що перебувають у користуванні ТОВ Вікторія та ОСОБА_1 із виїздом на місцевість та за результатами обстеження межових знаків на місцевості комісією було встановлено, що зазначені земельні ділянки дійсно суттєво накладаються одна на одну та площа їх перетину становить 1,55 га. Комісією зроблено припущення, що при обмірах земельної ділянки, яку передано у користування ОСОБА_1, землевпорядною організацією, яка виконувала проектні роботи, не було встановлено межі суміжних земельних ділянок, що і призвело до виникнення спору.

Згідно з частиною першою статті 124 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час укладення договору оренди земельної ділянки від 11 червня 2002 року, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час укладення договору оренди земельної ділянки від 11 червня 2002 року, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Статтею 18 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час укладення договору оренди земельної ділянки від 11 червня 2002 року, передбачено, що укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Факт державної реєстрації засвідчується печаткою реєструючого органу з підписом уповноваженої на це особи та зазначенням дати реєстрації на всіх примірниках договору. Один зареєстрований примірник договору зберігається в органі, який здійснив його реєстрацію. Порядок та органи, що здійснюють державну реєстрацію, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, чинною на час укладення договору оренди земельної ділянки від 11 червня 2002 року, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок. Державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 11 червня 2002 року посвідчено приватним нотаріусом Богуславського районного нотаріального округу, про що зроблено у реєстрі запис № 2316 та зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі та водного фонду Богуславської районної державної адміністрації Київської області за № 8.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій правильно визначили характер спірних правовідносин та норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, обґрунтовано виходили із того, що позивач набув у визначений законом спосіб та порядок право користування земельною ділянкою площею 7,8 га, розташованою на території земель Дибинецької сільської ради Богуславського району Київської області. Таке право користування виникло у позивача на підставі договору оренди земельної ділянки від 11 червня 2002 року, укладеного між Богуславською районною державною адміністрацією Київської області та ТОВ Вікторія . Вказаний договір є чинним, ніким не оспорювався та у визначений чинним законодавством спосіб, недійсним не визнавався. Крім того, на час передачі в оренду ТОВ Вікторія земельної ділянки, присвоєння їй кадастрового номера чинним законодавством не вимагалось.

Суди попередніх інстанцій, на підставі наданих сторонами доказів встановили, що Головне управління Держземагентства у Київській області, приймаючи наказ від 15 вересня 2014 року № 10-5366/15-14-сг про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та укладаючи 28 листопада 2014 року договір оренди землі, передали в оренду ОСОБА_1 частину земельної ділянки, яка з 2002 року перебуває в оренді ТОВ Вікторія , а тому дійшли правомірного висновку про порушення відповідачами прав позивача як користувача земельною ділянкою та обґрунтовано задовольнили позов.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, встановленим відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються із нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Згідно із статтею 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є безпідставними та зводяться до переоцінки доказів, які були досліджені судами попередніх інстанцій, не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 20 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк